ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2018 Київ К/9901/1214/17 803/879/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року (головуючий суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (колегія суддів Гінда О.М., Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Луцької міської виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (після заміни відповідача у справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області) про визнання протиправним і скасування рішення від 10 березня 2017 року № 22/07010 та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на підставі акта перевірки від 31 січня 2017 року, яким встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог абзацу 2 частини першої статті 19, частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (із змінами та доповненнями), 10 березня 2017 року прийнято рішення № 22/07010 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 11408 грн 04 коп. та застосування фінансових санкцій в розмірі 5704 грн 02 коп.

Позивач вважає, що рішення від 10 березня 2017 року №22/07010 є незаконним та необґрунтованим, оскільки порушень законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування підприємцем ОСОБА_2 не допущено, виплату допомоги по вагітності і пологах громадянці ОСОБА_3 здійснено відповідно до вимог закону.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 10 березня 2017 року № 22/07010 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій з порушенням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Вирішено питання про розподіл витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, Волинський окружний адміністративний суд виходив з того, що з наявних матеріалів справи, зокрема, наказу від 29 січня 2016 року №1 про прийняття на роботу ОСОБА_3, листа Головного управління ДФС у Волинській області, в якому зазначено, що ОСОБА_2 подав до податкового органу 06 лютого 2016 року повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_3 на роботу з 01 лютого 2016 року, вбачається, що на момент настання страхового випадку громадянка ОСОБА_3 була застрахованою особою, оскільки перебувала у трудових відносинах з позивачем.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 листопада 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року залишив без змін, апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій помилково зробили висновок, що страховий випадок по вагітності і пологах настав в період знаходження ОСОБА_3 в трудових відносинах з ОСОБА_2, а отже про доведеність того факту, що ОСОБА_3 була застрахованою особою та відповідно мала право на отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологах з підстав та на умовах, визначених статтями 19 та 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Такий висновок судів ґрунтувався на неповному дослідженні поданих доказів, а саме листа Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 саме з 11 лютого 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу в установлений судом строк (до 20 січня 2018 року) позивачем не подано.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 25 січня 2017 року по 31 січня 2017 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області проведено планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правильності використання та своєчасності повернення страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, за період з 02 лютого 2016 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 31 січня 2017 року.

Перевіркою встановлено, що допомога по вагітності та пологах в 2016 році призначена незастрахованій особі, а саме, страховий випадок стався 02 лютого 2016 року, а відповідно до даних Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області ОСОБА_3 прийнята на роботу 11 лютого 2016 року (дата подання повідомлення про прийняття на роботу - 10 лютого 2016 року), що є порушенням абзацу 2 частини першої статті 19, частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим неправомірно витрачена сума страхових коштів в розмірі 11408 грн 04 коп., зокрема, по вагітності та пологах.

Розглянувши матеріали перевірки директором Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області прийнято рішення від 10 березня 2017 року № 22/07010 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 11408 грн 04 коп. та застосування штрафних санкцій в розмірі 5704 грн 02 коп.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року відповідають не повністю, а викладені в них висновки спростовуються доводами касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із аналізу цієї норми вбачається, що дата прийняття наказу про призначення працівника та дата повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника мають передувати або принаймні співпадати із датою, коли працівника було допущено до роботи. Оскільки в законодавчих актах не міститься тлумачення поняття «до початку роботи», то це дає можливість подання повідомлення як заздалегідь, наприклад, за декілька днів до початку роботи працівника, так і день прийняття, однак не після прийняття працівника на роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 затверджено Положення про Державну фіскальну службу України, в пункті 1 якого встановлено, що Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413.

Відповідно до цього Порядку повідомлення подається одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства в сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях (одночасно з копією в електронній формі), якщо трудові договори укладено із шістьма і більше особами; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більш ніж із п'ятьма особами (без копії в електронному вигляді). Направлення повідомлення поштою Постановою № 413 не передбачене, тому дата подання та дата надходження повідомлення мають співпадати.

Постановою № 413 також встановлено, що повідомлення може бути початкове - подається при укладенні трудового договору з новим працівником, та скасовуюче - подається, якщо в початковому були допущені помилки та в інших випадках.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано три таких повідомлення - два початкових та одне скасовуюче. Причому, суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що в початкових повідомленнях датою прийняття на роботу значилось 01 лютого 2016 року, а в скасовуючому повідомленні - 11 лютого 2016 року. Тобто фізичною особою - суб'єктом господарської діяльності було самостійно виправлено помилку, допущену при поданні початкового повідомлення, та змінено дату початку роботи з « 01 лютого 2016 року» на « 11 лютого 2016 року».

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій вірно вказали на необхідність з'ясування того, чи була ОСОБА_3 застрахованою особою, однак не правильно визначили дату, з якої вона набула відповідний статус.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає, що для працівників, які працюють за трудовим договором єдиний внесок нараховується на суму заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

В свою чергу відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. З аналізу цієї норми слідує, що оплата праці пов'язана саме з фактом виконання роботи, тобто нараховується з дати, коли особа фактично приступила (була допущена) до виконання роботи. Причому дата видання наказу про прийняття на роботу та дата фактичного допуску до роботи можуть не співпадати. Остання ж не може передувати даті повідомлення про прийняття на роботу ДФС.

Отже, суди попередніх інстанцій помилково пов'язали дату видання наказу про прийняття на роботу з датою, з якої починається обчислення страхового стажу особи та відповідно датою, з якої особа вважається застрахованою. Насправді початок страхового стажу необхідно пов'язувати з датою, з якої розпочато нарахування єдиного страхового внеску, а фактично - з дати, коли особа приступила до роботи та коли їй почала нараховуватися заробітна плата, але не раніше дати взяття на облік громадянки ОСОБА_3, як платника (особи, за яку сплачують) єдиного страхового внеску. Такою датою відповідно до листа Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 є 11 лютого 2016 року.

У зв'язку з цим можна погодитись з доводами касаційної скарги про те, що на момент настання страхового випадку (02 лютого 2016 року) ОСОБА_2 не була застрахованою особою в розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому не мала права на отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологах з підстав та на умовах, визначених статтями 19 та 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В пунктах 3 та 5 частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначається, що Фонд соціального страхування має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду, накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.

Отже, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, проводячи планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правильності використання та своєчасності повернення страхових коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, а також накладаючи штрафні санкції на підставі виявлених порушень, діяло у межах повноважень та в спосіб, визначений законом. Тому його рішення є правомірним.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області - скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, визнати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від

10 березня 2017 року № 22/07010 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 11408 грн 04 коп. та застосування фінансових санкцій в розмірі 5704 грн 02 коп. правомірним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди попередніх інстанцій не правильно застосували положення статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статей 10, 19 та 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», то їх рішення підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - скасувати.

В позові ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області від 10 березня 2017 року № 22/07010 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко