Справа №760/9776/17

№2/760/3148/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Гаєвської С.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дробязко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК» про зобов'язання звільнити з роботи, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про зобов'язання звільнити з роботи з посади фінансового директора (за сумісництвом) за власним бажанням з 19.12.2016 року, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснити розрахунок відповідно листків непрацездатності, стягнути з відповідача моральну шкоди в розмірі 10000 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК». Працював за сумісництвом на посаді фінансового директора. 24.11.2016 року звернувся до керівництва підприємства з проханням звільнити за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України з 08.12.2016 року. Директор відмовився приймати заяву на звільнення. 24.11.2016 року позивач надіслав заяву на звільнення рекомендованим листом на адресу відповідача.

Оскільки дана ситуація була для позивача стресовою, то він перебував на стаціонарному лікуванні. 08.12.2016 року позивач звернувся до дільничного лікаря, який відкрив листок непрацездатності. 09.12.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою проведення розрахунку. Проте, станом на день звернення до суду з позовом відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем та не видав трудової книжки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що позивач 24.11.2016 року подав заяву про звільнення, оскільки директор відмовився приймати заяву, то заява була надіслана поштою, рекомендованим листом. Відповідач відмовився приймати поштову кореспонденцію, та лист повернувся без вручення.

Наказом від 29.03.2017 року позивача звільнено з посади фінансового директора та проведено розрахунок, виплачено 17235,75 грн. Відповідачем не оплачено листки непрацездатності, які були надіслані поштою.

Представник відповідача - Дробязко К.М. заперечувала проти позову та зазначила, що ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК» не отримувало повідомлення про розірвання трудового договору з ініціативи позивача. Позивача було звільнено 29.03.2017 року на підставі п.1 ст.41 КЗпП України та проведено повний розрахунок в сумі 17235,75 грн. 19.12.2016 року позивачем були надіслані копії листків непрацездатності. Оскільки позивач працював за сумісництвом, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач повинен був надіслати листки непрацездатності засвідчені керівником за основним місцем роботи. Відповідно до Постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001 року позивач повинен був для розрахунку виплат надати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Також листки непрацездатності були невірно оформлені, відсутня адреса підприємства. Листом від 28.12.2016 року позивача повідомлено, що листки непрацездатності оформлені з порушенням та повідомлено, що заява про звільнення від позивача не надходила.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював за сумісництвом на посаді фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК- ЛОГІСТИК» .

Наказом № 24-к/тр від 29.03.2017 року позивача ОСОБА_3 звільнено з посади фінансового директора за сумісництвом 29.03.3017 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України, (а.с. 27).

Крім того, матеріали справи містять копію заяви позивача про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 08.12.2016 на підставі ст. 38 КЗпП України, яка направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК- ЛОГІСТИК» цінним листом з описом (а.с. 4,5). Як зазначав представник позивача, заяву про звільнення відповідач не отримав, лист не вручено відповідачу.

Встановлено, що ОСОБА_3 у період з 24.11.2016 по 07.12.2016 та з 08.12.2016 по 16.12.2016 перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними копіями листків непрацездатності серії АДА № 431015, АДА № 152300.

19.12.2016 ОСОБА_3 направив заяву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК» та копії листків непрацездатності та повторно просив, враховуючи його заяву про звільнення за власним бажанням, здійснити з ним повний розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Виходячи з аналізу вказаної норми, вбачається, що законодавець визначив певний порядок звільнення працівника за власним бажанням, обов'язковою умовою якого є подання працівником заяви роботодавцю у двотижневий строк, крім випадків зазначених вище.

Разом з тим, вищезазначений строк обчислюється саме з дати фактичного отримання роботодавцем поданої заяви.

Позивач, вказував, що відповідач відмовився прийняти у нього заяву про звільнення у зв'язку з чим, ним було направлено на адресу ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК» заяву про звільнення цінним листом з описом.

Однак, позивач не надав доказів про отримання ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК» вказаного поштового відправлення.

Таким чином, посилання позивача, що після подачі заяви про звільнення від 24.11.2016 відповідач в установлений законом термін не звільнив його із займаної посади за власним бажанням є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, так як жодних відомостей про отримання відповідачем поштових відправлень з вказаними заявами матеріали справи не містять.

Актом службового розслідування від 30.11.2016 встановлено, що в діях фінансового директора ОСОБА_3 виявлено: не вжиття дій, в частині виведення грошових коштів товариства з рахунків, відкритих в ПАТ «Фінанси та Кредит», що призвело до неможливості використання коштів в господарській діяльності в сумі 30564430,97 грн. та вилучення зазначених коштів з господарського обороту товариства, в результаті запровадження тимчасової адміністрації з 17.09.2015 року на підставі постанови Правління НБУ № 612. Не забезпечення раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів товариства. Не вжиття дій, що призвело до завдання матеріальної шкоди товариству в сумі 2382077,88 грн.

Встановлені порушення стали підставою для звільнення ОСОБА_3 з посади за одноразове порушення трудових обов'язків, на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України відповідно до наказу № 24-к/тр від 29.03.2017.

При цьому позивач не оскаржував наказ № 24-к/тр від 29.03.2017, яким його звільнено за одноразове порушення трудових обов'язків, згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України.

19.12.2016 року позивачем були надіслані ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК» копії листків непрацездатності.

Відповідно до ст.31 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час надіслання лікарняних листків 19.12.2016) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.

Відповідно до п. 30 Постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати та оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Відповідно до п.3.1 Інструкції "Про порядок заповнення листка непрацездатності", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/140, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за N 1456/10055 підкреслюється слово "первинний" або "продовження" із зазначенням номера та серії попереднього ЛН у разі його продовження. Чітко вказуються: назва і місцезнаходження закладу охорони здоров'я (повністю), що підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності"; дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою вказується рік), прізвище, ім'я, по батькові непрацездатного (повністю); число повних років (цифрами); стать підкреслюється; місце роботи: назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації (повністю).

Як встановлено в судовому засіданні позивачем не надавались ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК» копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи, також лікарняний лист не містить місцезнаходження підприемства.

Листом ТОВ «ТК-ЛОГІСТИК» від 28.12.2016 року позивача повідомлено, що листки непрацездатності оформлені з порушенням та повідомлено, про необхідність надати виправлені, належним чином оформлені листки непрацездатності та пояснення відсутності на роботі з 19.12.2016 року.

Оскільки позивачем не надано належно оформлених листків непрацездатності, то відсутні підстави для оплати лікарняних листків.

Враховуючи наведене, в зв'язку з відсутністю відомостей щодо отримання відповідачем поданих позивачем заяв про звільнення за власним бажанням, розірвання трудового договору між сторонами у встановленому ст. 38 КЗпП України порядку не відбулося, а відтак, наявні підстави вважати, що позивач до 29.03.2017 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

29.03.2017 року з позивачем проведено розрахунок, виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 17235,75 грн.

Оскільки позивач звільнений 29.03.2017 року на підставі ч.1 ст.41 КЗпП України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про звільнення позивача з посади фінансового директора (за сумісництвом) за власним бажанням з 19.12.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, компенсація за невикористані дні відпустки, виплата вихідної допомоги у випадках, передбачених законом або договором.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі несвоєчасної виплати належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідно до ст. 117 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що 29.03.2017 року з позивачем проведено розрахунок при звільненні, на рахунок позивача виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 17235,75 грн., суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 77 кодексу визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру.

Позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 38, 41, 116, 117, 235 КЗпП, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81,259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ЛОГІСТИК» про зобов'язання звільнити з роботи, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.