open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 802/3323/14-а
Моніторити
Постанова /07.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /31.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /09.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /24.03.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /27.02.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /05.02.2015/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.02.2015/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.11.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Постанова /07.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /16.09.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.09.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 802/3323/14-а
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /07.02.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /31.01.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /09.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /24.03.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /27.02.2015/ Вищий адміністративний суд України Ухвала суду /05.02.2015/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /05.02.2015/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /24.11.2014/ Вінницький апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.11.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.11.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /21.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Постанова /07.10.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /16.09.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.09.2014/ Вінницький окружний адміністративний судВінницький окружний адміністративний суд

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2018 Київ К/9901/1562/18 802/3323/14-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 802/3323/14-а

за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, Державної інспекції сільського господарства України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду прийняту 07 жовтня 2014 року, у складі колегії суддів: головуючого - Альчука М.П., суддів: Богоноса М.Б., Комара П.А., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду постановлену 05 лютого 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Сторчака В.Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, Державної інспекції сільського господарства України про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з квітня 2013 року вона працювала на посаді заступника начальника державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області. За наслідками проведеного службового розслідування, на підставі пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», її звільнено із займаної посади. Позивач вважає вказані дії відповідачів неправомірними, та зазначає, що фактичні обставини її звільнення не відповідають вимогам пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», зокрема, за час роботи її на відповідній посаді, свої посадові обов'язки вона виконувала кваліфіковано, сумлінно і неухильно, а відтак у відповідачів не було жодних правових підстав для звільнення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував наказ Державної інспекції сільського господарства України № 151-кт від 05 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області.

Визнав протиправними та скасував накази Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 72 та № 73 від 11 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області.

Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області.

Зобов'язав Державну інспекцію сільського господарства у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, а тому просив скасувати їх рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги представник відповідача зазначає, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулось в результаті виявлених під час службового розслідування порушень норм чинного законодавства, зокрема встановлено, що позивачем допущено порушення пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця, відповідно до якої, державний службовець повинен сумлінно виконувати свої обов'язки та з гідністю нести високе звання державного службовця. В супереч цього, позивач не вжила заходів для зміцнення трудової дисципліни колективу, а навпаки, брала активну участь в порушенні дисципліни, що є несумісним займаній посаді державного службовця.

Отже, відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги викладеним фактам, та прийняли необґрунтоване помилкове рішення щодо задоволення позовних вимог.

Позивач надала заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що 1 листопада 2012 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця та ознайомлена з правилами поведінки державного службовця.

Наказом Державної інспекції сільського господарства України від 19 квітня 2013 року позивачку призначено на посаду заступника начальника Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області з 22 квітня 2013 року, як таку що успішно пройшла стажування.

Наказом Голови Державної інспекції сільського господарства України від 04 лютого 2014 року № 21 «Про проведення службового розслідування» призначено службове розслідування стосовно порушення загально прийнятих норм, етики поведінки державного службовця та дотримання вимог чинного законодавства заступником начальника Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області ОСОБА_1

Підставами для проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 стали скарги начальника Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області Попіля В.С. від 25 грудня 2013 року та Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 25 січня 2014 року №10-02/220/14 щодо неодноразових та систематичних порушень трудового законодавства.

За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 17 лютого 2014 року, за висновками якого встановлено неодноразове та систематичне порушення ОСОБА_1 вимог:

- статті 5 Закону України «Про державну службу», в частині сумлінного виконання своїх службових обов'язків, шанобливого ставлення до громадян, керівників і співробітників, дотримання високої культури спілкування;

- статті 6 Закону України «Про правила етичної поведінки» в частині неухильного дотримання вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки;

- статті 11 Закону України «Про правила етичної поведінки» в частині сумлінного, компетентного, вчасного, результативного і відповідального виконання службових повноважень, рішень та доручень органів;

- статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

- статті 17 Закону України «Про державну службу».

Наказом Державної інспекції сільського господарства України від 05 серпня 2014 року №151-кт звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області шляхом припинення державної служби на підставі пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

На підставі вказаного наказу, 11 серпня 2014 року Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області прийнято наказ № 72, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з зазначеної посади заступника начальника інспекції шляхом припинення державної служби, пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 11 серпня 2014 року № 73 «Про внесення змін до наказу від 11 серпня 2014 року № 72 «Про звільнення з посади ОСОБА_1.»», в зв'язку з виходом 11 серпня 2014 року на роботу після перебування на лікарняному вважати ОСОБА_1 звільненою з посади 11 серпня 2014 року шляхом припинення державної служби у відповідності до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1, вважаючи прийняті рішення протиправними та такими, що порушують її законні права, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що у відповідача відсутні законні підстави для звільнення ОСОБА_1 за порушення Присяги державного службовця, а процедура службового розслідування та накладення дисциплінарних стягнень проведені із грубими порушеннями трудового законодавства.

Верховний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Законодавством, яке регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Кодекс законів про працю України (далі - КзпПУ), а також Закон України «Про державну службу».

Згідно положень статті 3 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (тут і надалі в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 3723-ХІІ) державна служба ґрунтується на таких основних принципах, крім іншого, професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

Статтею 5 Закону № 3723-ХІІ закріплено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно статті 14 Закону № 3723-ХІІ, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ, передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

При цьому вказаною нормою Закону визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Відповідно до статті 147 КЗпПУ, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Положення частини першої статті 149 КЗпПУ визначають, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, що визначено частиною третьою статті 149 вказаного Кодексу.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби та порядок застосування таких стягнень.

У частинi другій статтi 17 Закону № 3723-ХІІ наведено текст присяги державного службовця такого змiсту: «Повнiстю усвiдомлюючи свою високу вiдповiдальнiсть, урочисто присягаю, що буду вiрно служити народовi України, суворо дотримувати Конституцiї та законiв України, сприяти втiленню їх у життя, змiцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи i законнi iнтереси громадян, з гiднiстю нести високе звання державного службовця, сумлiнно виконувати свої обов'язки».

Аналiзуючи текст Присяги, можна дiйти висновку, що в основi поведiнки державного службовця закладенi етичнi, правовi та службово-дисциплiнарнi норми поведiнки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тiльки певнi службовi зобов'язання, але й моральну вiдповiдальнiсть за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слiд розумiти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти iнтересiв служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, пiдриває довiру до нього як до носiя влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язкiв.

Отже, i порушення Присяги, i дисциплiнарне правопорушення може бути наслiдком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так i етичних (моральних) засад проходження публiчної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплiнарна вiдповiдальнiсть державних службовцiв можуть бути наслiдком iснування схожих фактичних пiдстав у разi вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплiнарного або iншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворiшою санкцiєю вiдповiдальностi державного службовця, який вчинив дiяння, несумiсне з посадою. Тому рiвень юридичних гарантiй захисту прав зазначеної особи в процедурах вирiшення питань застосування такої вiдповiдальностi має бути не меншим, нiж пiд час звiльнення з державної служби за вчинення дисциплiнарного правопорушення, з дотриманням порядку та строкiв притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 жовтня 2013 року по справі № 21-259а13.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Встановлення фактів проходження державної служби держслужбовцями відбувається з урахуванням «Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок).

Згідно п. 1 Порядку, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, недодержання законодавства про державну службу та порушення етики поведінки.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

- факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);

- заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;

- висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру;

- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Суди встановили, що всупереч наведеним положенням, в акті комісії по проведенню службового розслідування відсутні результати щорічної оцінки виконання службових обов'язків ОСОБА_1, відомості про заохочення та дисциплінарні стягнення, її особисте пояснення, як особи, стосовно якої проведено службове розслідування, не встановлені та не оцінені причини та умови, що призвели до порушення, не враховано ступінь тяжкості проступку і заподіяну шкоду, попередню роботу працівника.

Разом з тим, представник відповідачів звертає увагу на те, що в грудні 2013 року на ім'я голови профспілкового комітету державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області начальник управління контролю за використанням та охороною земель Попіль В. С. подав заяву про здійснення на нього морального тиску ОСОБА_1, що є свідченням порушення позивачем загальноприйнятих норм та етикету.

Однак, як вбачається з матеріалів справи і ці обставини встановлені судами, розгляд даної заяви на засіданні профкому проведено за відсутності ОСОБА_1, що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету від 19 грудня 2013 року № 59, більше того, жодних пояснень з цього приводу у позивача відібрано не було під час проведеного службового розслідування, що також є порушенням процедури накладення дисциплінарних стягнень.

Особливу увагу необхідно приділити і тому, що припинення державної служби за порушення присяги є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу на державного службовця, який вчинив певне діяння. Натомість, відсутність в матеріалах службового розслідування обов'язкових встановлених фактів не дають можливості об'єктивно встановити ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 проступку, з урахуванням її особи та попередньої роботи, та дійти висновку про неможливість подальшого виконання нею своїх обов'язків.

Крім того, як свідчать оскаржені рішення відповідачів, ОСОБА_1 звільнена з посади на підставі п. 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ. Вказаною нормою зазначено, що підставою припинення державної служби є відмова державного службовця від прийняття або порушення Присяги. Виходячи з акту службового розслідування від 17 лютого 2014 року, стає зрозумілим, що позивача фактично звільнено за порушення трудової дисципліни, у зв'язку з не сумлінним виконанням своїх обов'язків, що є порушенням присяги державного службовця, визначення якої наведене у ствтті 17 Закону № 3723-ХІІ.

Дане порушення, на думку відповідачів, полягає у відсутності контролю ОСОБА_1 за діяльністю управління при організації та проведення перевірок використання землі окремими суб'єктами господарювання. Зокрема, як свідчить акт службового розслідування від 17 лютого 2014 року, позивачу в вину ставляться наступне: в направленнях на проведення перевірки ДП «СП «Іллінецьке» від 18 жовтня 2013 року № 2509, ТОВ «Мітлицьке» від 13 грудня 2013 року № 2784, ТОВ «Теплицький відгодівельний комплекс» від 08 жовтня 2013 року № 2434, ТОВ «Маяк» від 25 липня 2013 року № 2040 та ПП «Зоря» від 05 квітня 2013 року № 424 відсутні підписи посадових осіб або представників, що представляють інтереси особи (суб'єкта господарювання, що перевіряється). Крім того, щодо вказаних об'єктів за наслідками перевірки невірно або взагалі не складено акти, не складено акти обстеження земельних ділянок тощо.

Судом першої інстанції були досліджені матеріали перевірок, зокрема накази про їх проведення по ТОВ «Мітлицьке» від 10 грудня 2013 року № 2325, ДП «СП «Іллінецьке» від 16 жовтня 2013 року № 1984 за підписом начальника інспекції Ю. Браніцького, ПП «Зоря» від 05 квітня 2013 року № 424 та ТОВ «Теплицький відгодівельний комплекс» від 11 липня 2013 року № 1295 за підписом в.о. начальника Інспекції М. Ткачука, а також ТОВ «Маяк» від 02 жовтня 2013 року № 1846 за підписом першого заступника начальника Інспекції М. Ткачука.

Відповідно до вказаних документів проведення перевірок доручалось безпосередньо управлінню контролю за використанням і охороною земель (начальник Попіль В.С.) та підпорядкованим відділам, з подальшим інформуванням заступника начальника інспекції ОСОБА_1 При цьому, у всіх випадках контроль за виконанням цих наказів покладено на осіб, що їх видали, а саме на Ю. Браніцького та М. Ткачука. Тобто, обов'язок щодо організації та проведення перевірок, а також здійснення контролю за їх проведенням на ОСОБА_1 не покладався.

Відповідно до п. 7.1. Положення про управління контролю за використанням та охороною земель державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, затвердженого начальником державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 01 жовтня 2012 року, на начальника відділу покладається персональна відповідальність за організацію у відділі оперативної та якісної підготовки й виконання документів, ведення діловодства відповідно до діючих правил та інструкцій, а також використання інформації співробітниками відділу строго в службових цілях.

Враховуючи встановлені судами обставини, а також те, що крім ОСОБА_1, відповідачами не вживалось жодних заходів по встановленню та притягненню до відповідальності винних осіб, які організовували та проводили перевірки, а також здійснювали контроль за їх проведенням, звинувачення лише останньої у не сумлінному виконанні своїх обов'язків є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, в матеріалах справи наявні службові записки ОСОБА_1 на ім'я начальника державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 02, 04, 06, 11 та 13 грудня 2013 року (які були предметом дослідження судом першої інстанції, і їм надано належну правову оцінку) щодо неналежного виконання завдань та доручень управлінням контролю за використанням та охороною земель, які залишені без реагування. А відсутність належного реагування на зазначені факти зі сторони відповідачів дають можливість колегії суддів дійти до висновку про неоднозначну позицію останніх щодо здійснення владних (управлінських) функцій.

Додатковим свідченням порушення відповідачами процедури накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є також той факт, що під час проведення службового розслідування щодо зазначених порушень письмові пояснення у позивача також не відбирались.

Аналізуючи встановлені судами обставини справ, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, оскільки звiльнення позивача вiдбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (вiд позивача не вiдбиралися письмовi пояснення; не вказано у чому саме полягає неналежне виконання службових обов'язкiв; обрання звiльнення як виду дисциплiнарного стягнення немотивоване).

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства України залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець

Джерело: ЄДРСР 72324037
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку