ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.02.2018 Київ П/9901/81/18 800/164/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Шипуліної Т.М.

суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу №П/800/164/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вища кваліфікаційна суддів України, про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 23.03.2017 №596/0/15-17 в частині звільнення її з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України і рішення від 30.03.2017 №658/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області за власним бажанням.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про вищу раду юстиції», Європейської конвенції з прав людини.

Позивач вважає рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 №596/0/15-17 протиправним та просить його скасувати в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, вказуючи на те, що висновки відповідача ґрунтуються на хибних тлумаченнях, як обставин справи так і положень законодавства, необґрунтованого подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо позивача, рішення не містить належних посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, оскільки достовірних доказів щодо допущених позивачем порушень, які можуть бути підставами звільнення за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України не наведено.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що оскаржуване рішення прийнято за результатами дослідження та розгляду рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.01.2017 №3/дп-17, з дотриманням всіх приписів законодавства. Рішення прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано усіма її членами, які брали участь у його ухваленні, мотиви прийняття такого рішення в повному обсязі в ньому наведено, доказів, які б могли свідчити про його протиправність позивачем не надано, відтак просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, у наданих суду поясненнях вказувала, що за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1, встановлені обставини, які дають підстави вважати, що суддею вчинено дії, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та є підставою для її звільнення відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Суд, вивчив доводи позивача, відповідача та третьої особи, дослідив матеріали справи та перевірив їх належними та допустимими доказами, встановив таке.

ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 05.11.2013 №675-VII обрана на посаду судді апеляційного суду Луганської області безстроково.

ОСОБА_1 звернулася до Вищої ради юстиції із заявою від 24.11.2014 про її звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області за власним бажанням.

У період до 24.09.2015 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За результатами розгляду зазначеної заяви Вищою радою юстиції 17.09.2015 було прийнято рішення №558/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви за власним бажанням». Подання на звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області передано до Верховної Ради України 02.10.2015.

Під час розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України проектів Постанов Верховної Ради України про звільнення суддів 12.11.2015 №3184 та 04.02.2016 №3580 були висловлені зауваження до подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, обраних Верховної Радою України безстроково, кандидатури яких вилучені з проекту постанови, зокрема щодо ОСОБА_1, та ініційовано проведення додаткової перевірки.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (який був чинний на час звернення з заявою про проведення перевірки) дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів здійснює Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Вища рада юстиції 24.03.2016 листом №3969/0/9-16 звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для вирішення питання щодо можливого проведення відповідної перевірки суддів місцевих та апеляційних судів, вказаних у додатку до листа голови Верховної Ради України, у тому числі судді ОСОБА_1

На виконання вимог статі 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (чинного на час проведення перевірки) членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_3 проведена перевірка даних, викладених у заяві Вищої ради юстиції України та Голови Верховної Ради України ОСОБА_4 щодо поведінки суддів апеляційного суду Луганської області, у тому числі ОСОБА_1 та 07.09.2016 складено висновок про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи.

Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішенням від 16.09.2016 №1564/дп-16 відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів апеляційного суду Луганської області, у тому числі стосовно ОСОБА_1, за зверненням Вищої ради юстиції, Голови Верховної Ради України ОСОБА_4

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI 30.09.2016 втратив чинність з набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

Відповідно до пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Якщо на день набрання чинності цим Законом Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Здійснивши розгляд дисциплінарної справи, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України встановлено, що Указом Президента України від 12.11.2014 №867/2014 у зв'язку із проведенням антитерористичної операції змінено місцезнаходження апеляційного суду Луганської області та переміщено його до міста Сєверодонецька Луганської області.

Згідно із розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2015 №11/0/38-15 відновлено роботу вказаного суду з 17.02.2015.

Відповідно до інформації, викладеній в листах голови апеляційного суду Луганської області від 10.08.2016 №1/809/2016, від 19.09.2016 №1/936/2016 з дати відновлення роботи апеляційного суду Луганської області та завершення відпустки по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 не приступила до виконання своїх службових обов'язків, до нового місця розташування суду не переїхала, згоди на переїзд не надала, правосуддя не здійснює, що підтверджено копіями актів про відсутність судді на робочому місці та копіями табелів обліку використання робочого часу суддями такого суду (арк. 120 - 232 т. 2).

За висновками Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, встановлені в ході перевірки обставини свідчать про неналежну поведінку судді ОСОБА_1, а також дають підстави вважати, що нею вчинено дії, які порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя.

Конституція України визначає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судову владу шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур реалізовують професійні судді.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновку про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, наслідком якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності на час прийняття Комісією рішення.

При цьому вона посилалась на положення статей 52, 56, 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, якими визначався статус судді, розділу VII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, зокрема, частини 4 статті 116, згідно якої суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення, подання суддею заяви про звільнення з посади за власним бажанням не звільняє суддю від покладених на нього обов'язків судді, які суддя зобов'язаний виконувати до прийняття рішення про його звільнення.

Статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI визначено права та обов'язки судді, зокрема, суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.

Аналогічні правила визначено і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

За висновками комісії, незалежно від того чи має суддя повноваження здійснювати правосуддя, неявка на роботі протягом тривалого часу без поважних причин та невиконання обов'язків судді, свідчать про неналежну поведінку судді, з якої вбачаються дії, що порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя та порушують присягу судді.

Вказане свідчить про вчинення суддями, щодо яких розглядалася дисциплінарна справа, істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, наслідком якого може бути притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

У зв'язку з чим комісія дійшла висновку, що суддями, щодо яких розглядалась дисциплінарна справа, вчинено умисні дії, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, та які утворюють склад дисциплінарного проступку, а також, враховуючи негативні наслідки, які наслали у зв'язку із цим, у вигляді підриву суспільної довіри до суду, застосування до зазначених суддів більш м'якого стягнення є неспіврозмірним зі скоєним проступком.

Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення від 11.01.2017 №3/дп-17, яким вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів, зокрема, суддю апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді подання про звільнення з посади.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.01.2017 №3/дп-17 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області за результатами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції разом із матеріали дисциплінарної справи передано на розгляд члену Вищої ради юстиції ОСОБА_5

За результатами перевірки відомостей, викладених у вказаному рішенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України член Вищої ради правосуддя ОСОБА_5 дійшла висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Розгляд питання про звільнення з посади суддів апеляційного суду Луганської області, у тому числі ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.01.2017 №3/дп-17 відбулося на засіданні Вищої ради правосуддя 23.03.2017.

Про дату та час засідання Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА_1 повідомлена шляхом оприлюднення запрошення на засідання на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя, у зв'язку з відсутністю поштового зв'язку з тимчасово окупованою територією Луганської області та міста Луганськ, що відповідає положенням частини п'ятої та шостої статті 30 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

На засіданні 23.03.2017 членами Вищої ради правосуддя одноголосно прийнято рішення про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Рішення Вищої ради правосуддя мотивоване тим, що дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_1 проведено Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з дотриманням процедури, встановленої Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII.

Частиною 4 статті 96 Закону України Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. Аналогічні строки притягнення до відповідальності містяться і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (частина 11 статті 109).

Відповідно до статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Підставами для звільнення судді, відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України у редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII, є:

1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;

6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Статтею 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя.

Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов'язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Відповідно до пункту 21 Розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.

За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

Рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади відповідно до частини 2 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтування обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини 9 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII).

Вища рада правосуддя за результатами розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 дійшла висновку, що встановлені Вищою кваліфікаційною комісіє суддів України факти щодо поведінки судді ОСОБА_1 свідчать про вчинення нею дисциплінарного проступку. Вчинені суддею ОСОБА_1 дії, про які зазначено в рішенні Комісії, а саме ОСОБА_1 з дати відновлення роботи апеляційного суду Луганської області та завершення відпустки по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку не приступила до виконання своїх службових обов'язків, до нового місця розташування суду не переїхала, правосуддя не здійснює, документів, які підтверджують згоду на переїзд до нового місця розташування апеляційного суду Луганської області не надала, що свідчить про допущення нею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя (пункт 3 частини 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII) та є підставою для її звільнення відповідно до пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

Таким чином, рішення Вищої ради правосуддя є аргументованим, містить мотиви які стали підставою для його прийняття, зазначені встановлені законом підстави звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області, а також підписано усіма членами Вищої ради правосуддя.

Судом не встановлено порушень Вищою радою правосуддя при прийнятті рішення від 23.03.2017 №596/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вимог частини 2 статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, що є виключними підставами для його оскарження та скасування.

При перевірці обставин справи судом не встановлено факту оскарження позивачем рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.01.2017 №3/дп-17 про внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання позивача на неможливість оскарження рішення від 11.01.2017 №3/дп-17, оскільки про дату та час розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України дисциплінарної справи та про результати її розгляду суддя ОСОБА_1 повідомлена шляхом оприлюднення повідомлення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у зв'язку з відсутністю поштового зв'язку з тимчасово окупованою територією Луганської області та міста Луганськ.

Крім того, суд звертає увагу, що повноваження Вищої ради правосуддя є дискреційними, і оцінку подання про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення Вища рада правосуддя здійснює безпосередньо під час розгляду на своєму засіданні такого подання, перевіряючи усі обставини справи та встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів факти.

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 №596/0/15-17 щодо такої підстави, як відсутність на роботі після відновлення діяльності апеляційного суду Луганської області в іншому місті та завершення відпустки по догляду за дитиною 24.09.2015 позивач зазначає, що діяльність апеляційного суду Луганської області була фактично припинена з літа 2014 року у зв'язку з проведення антитерористичної операції. Перебуваючи на неконтрольованій Україною території з малолітньою дитиною, враховуючи перешкоди для пересування зазначеною територією, ОСОБА_1 24.11.2014 звернулась з заявою про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з чим згоди на переїзд до міста Сєверодонецька (нового місця знаходження апеляційного суду Луганської області) вона на давала. На час подання заяви про звільнення знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до 24.09.2015.

За доводами позивача її заява про звільнення за власним бажанням мала бути розглянута орієнтовно протягом двох місяців з дня надходження, а тому її відсутність на роботі з 25.09.2015 є відсутністю з поважних причин. Відсутність складу Вищої ради юстиції України до червеня 2015 року не дає підстав порушувати її конституційне право на вільну працю та на звільнення за власним бажанням.

Примушування судді виконувати свої обов'язки до тих пір, поки Вища рада юстиція України, порушуючи встановлені законом строки, вирішить питання про звільнення за власним бажанням, є свавіллям стосовно прав людини та громадянина та суперечить статті 4 Європейської конвенції з прав людини, згідно якої ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.

Суд вважає, що в даному випадку не було порушено право позивача на повагу до приватного і сімейного життя, та не допущено будь-якої дискримінації при реалізації ним своїх прав та свобод.

Так, дисциплінарний проступок в результаті якого ОСОБА_1 звільнена з посади судді пов'язаний з її неявкою на роботі протягом тривалого часу без поважних причин та систематичним нехтуванням обов'язками судді до вирішення питання про її звільнення з посади судді, притягнення до відповідальності за який відбулося в межах встановленого законом трьохрічного строку.

При цьому, державою Україна забезпечено можливість в'їзду та виїзду громадян з тимчасово непідконтрольних територій Луганської області та врегульовано відповідне питання Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 №415 ог.

Судом відхиляються як необґрунтовані посилання позивача на лист Мінсоцполітики від 08.07.2014 №7302/3/14-14/3 про неможливість звільнення осіб, які залишаються районах проведення антитерористичної операції, за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі «прогул» не може бути застосований до позивача, оскільки апеляційний суд Луганської області було переміщено на контрольовану територію, державою забезпечено можливість виїзду з території проведення антитерористичної операції, крім того положення трудового законодавства щодо прийняття на роботу, порядку звільнення з роботи на суддів не поширюються.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суд вважає рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 №596/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 №52/0/15-17 , якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що суд не знаходить підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 23.03.2017 №596/0/15-17 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, підстави для задоволення позову в частині скасування рішення від 30.03.2017 №658/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області за власним бажанням також відсутні, оскільки таке рішення прийнято у зв'язку зі звільненням позивача за рішенням від 23.03.2017 №596/0/15-17.

Керуючись статтями 2, 22, 241, 243, 262, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Вища кваліфікаційна суддів України, про визнання протиправними та скасування рішення від 23.03.2017 №596/0/15-17 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Луганської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України і рішення від 30.03.2017 №658/0/15-17 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.11.2014 про звільнення з посади судді апеляційного суду Луганської області за власним бажанням - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане 12.02.2018.

Судді Т.М. Шипуліна

Л.І.Бившева

С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк