Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/304/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

позивача - Проскурні Т.В. (свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності № 3783/10 від 30.10.2008), яка діє на підставі довіреності від 20.11.2015

відповідача - Сахно Р.М., який діє на підставі довіреності від 05.01.2018 № 4-а

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шипілова Олексія Анатолійовича

на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016

(суддя - Якименко М.М.)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017

(головуючий - Пашкіна С.А., судді - Сітайло Л.Г., Жук Г.А.)

у справі № 910/304/16

за позовом Фізичної особи-підприємця Шипілова Олексія Анатолійовича

до Публічного акціонерного товариства "Платинум банк"

про стягнення заборгованості за договором 98 440,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. 04 січня 2016 Фізична особа-підприємць Шипілов Олексій Анатолійовича (далі в тексті ФОП Шипілов О.А./Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Платинум банк" (далі в тексті - ПАТ "Платинум банк"/Відповідач ) у якій просив стягнути з Відповідача заборгованість по орендній платі за Договором суборенди нежитлових приміщень від 01.05.2011 № 2-ДА у сумі 508 634, 35 грн.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань зі сплати суборендних платежів за Договором суборенди нежитлових приміщень та приписами статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 525, 629 Цивільного кодексу України.

3. 06 квітня 2016 від Позивача надійшла до господарського суду міста Києва Заява про зменшення позовних вимог по справі № 910/304/16 у якій Позивач просить зменшити розмір позовних вимог і стягнути з Відповідача заборгованість по орендній платі за Договором суборенди нежитлових приміщень від 01.05.2011 № 2-ДА у сумі 98 440, 25 грн.

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/304/16 позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" на користь Фізичної особи-підприємця Шипілова Олексія Анатолійовича заборгованість у розмірі 98 440,25 грн основного боргу та 1 476,60 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/304/16 залишено без змін.

6. Постановою Вищого господарського суду від 25.10.2016 у справі № 910/304/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі №910/304/16 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

7. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2016 у справі № 910/304/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шипілова Олексія Анатолійовича залишено без задоволення; рішення господарського міста Києва від 30.11.2016 у справі №910/304/16 залишено без змін.

9. В мотивувальній частині рішення від 30.11.2016 суд першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов до висновку, що за надані Позивачем орендні послуги Відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" утворилась заборгованість у розмірі 98 440, 25 грн.

10. Господарським судом міста Києва встановлено, що:

10.1. Відповідно п. 9.1. Договору №2-ДА від 01.05.2011, жодна сторона даного договору не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання або за несвоєчасне чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання чи несвоєчасне або неналежне виконання є виключним наслідком форс-мажорних обставин, таких як наприклад стихійні лиха, катастрофи, аварії, заворушення, дії суб'єктів природних монополій чи військові дії, які є поза можливим контролем з боку сторони даного договору, яка заявляє про форс-мажорні обставини;

10.2. Пунктом 9.2. договору № 2-ДА від 01.05.2011 передбачено, що будь-яка сторона даного договору, що заявляє про форс-мажорні обставини повинна надати повідомлення про це іншій стороні в письмовому вигляді протягом 5 (п'яти) робочих днів після виникнення форс-мажорних обставин або протягом 5 (п'яти) робочих днів з часу, коли такій стороні стало відомо про форс-мажорні обставини. Якщо протягом вказаного строку така сторона не надсилає повідомлення про форс-мажорні обставини іншій стороні, то невиконання зобов'язань такою стороною не вважається наслідком впливу форс-мажорних обставин і відповідно, така сторона не звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань;

10.3. Довідки, видані Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органами на території вищевказаних форс-мажорних обставин слугуватимуть доказом, що підтверджує існування таких обставин та їхню тривалість (п. 9.4. договору №2-ДА від 01.05.2011);

10.4. Указом Президента України № 405/14 від 14.04.2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України";

10.5. Згідно наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014 Донецька та Луганська області з 07.04.2014 визначені районами проведення антитерористичної операції;

10.6. 23.07.2014 постановою Правління Національного банку України № 436 визнано, що на території Донецької, Луганської областей та Автономної Республіки Крим склалася ситуація, яка унеможливлює роботу банківської системи у звичайному порядку. З метою забезпечення фінансування потреб держави та життєдіяльності населення, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 №435, запроваджено, починаючи з 24.07.2014 р., надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим;

10.7. 06.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, починаючи з 24.07.2014 на території, зокрема, Донецької області було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

11. На підставі зазначеного, у оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції зазначено, що вищевикладені обставини унеможливлюють використання Відповідачем об'єкту оренди, оскільки приміщення, яке орендується ПАТ "Платинум Банк" знаходиться на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи.

12. Суд дослідивши Сертифікат Торгово-промислової палати України №649 від 30.09.2014 (з внесеними змінами) (далі в тексті - Сертифікат ТПП) дійшов до висновку, що відділення банку №6 в м. Донецьку, що розташоване в суборендованому приміщенні за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 133, фактично не здійснює свою діяльність, починаючи з 24.07.2014, на підставі чого судом першої інстанції зроблено висновок про те, що існує наявність правових підстав для звільнення Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" від сплати орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень №2-ДА від 01.05.2011 у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин у місці знаходження об'єкту оренди з 24.07.2014 (період заборгованості визначено з 01.09.2014 по 31.12.2014).

13. В мотивувальній частині постанови, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що юридичний висновок Київської торгово-промислової палати України від 30.09.2014 №3439/05-4 - є належним та допустимим доказом у даній справі, яким підтверджує доводи Відповідача про настання надзвичайних обставин.

14. Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що відділення банку №6 в м. Донецьку, що розташоване в суборендованому приміщенні за адресою: вул. Артема, буд. 133, фактично не здійснює свою діяльність, починаючи з 24.07.2014 року.

15. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодилася з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для звільнення Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" від сплати орендної плати за договором суборенди нежитлових приміщень №2-ДА від 01.05.2011 у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин у місці знаходження об'єкту оренди з 24.07.2014.

16. Також, в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції роз'яснено Позивачу чому саме з 24.07.2014 Відповідач звільнений від орендної плати, зазначивши, що 23.07.2014 постановою Правління Національного банку України № 436, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 №435, запроваджено, починаючи з 24.07.2014 р., надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим та крім того, 06.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, починаючи з 24.07.2014 на території, зокрема, Донецької області було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

17. Судові рішення першої та апеляційної інстанції обґрунтовані нормами статей 530, 610, 614, 617, 759, 762 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 11, 14 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні ".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

18. 17 жовтня 2017 року Фізична особа-підприємець Шипілов Олексій Анатолійович через Київський апеляційний господарський суд подав касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 (далі в тексті - Касаційна скарга) у якій Скаржник просить скасувати повністю вищезазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Позивача в повному обсязі.

19. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, Скаржник у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

19.1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 не відповідають вимогам Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення";

19.2. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 прийнята з порушенням ч. 2 ст. 101 ГПК України (редакція яка діяла станом на 30.01.2017) щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та на думку Скаржника судом апеляційної інстанції не звернено увагу на його доводи які викладені в апеляційній скарзі;

19.3. Суди першої та апеляційної інстанції на підставі постанови НБУ від 06.08.2014 № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" дійшли хибного висновку про унеможливлення використання Відповідачем об'єкту оренди, оскільки приміщення знаходиться на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи;

19.4. Суд першої інстанції у своєму рішенні висновком про звільнення Відповідача від виконання зобов'язання за договором у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин у місті знаходженні об'єкту оренди" порушив положення ст. 617 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції";

19.5. Судами попередніх інстанцій невірно застосовано положення ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

20. 12 грудня 2017 року від Відповідача до Вищого господарського суду України надійшов відзив на Касаційну скаргу у якому Відповідач послався на наявність преюдиційних фактів у справі 910/305/16 та навів практику вирішення подібних спорів і просив відмовити у задоволенні Касаційної скарги, що подана ФОП Шипіловим О.А.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шипілова Олексія Анатолійовича на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 на 07 лютого 2018 року; повідомлено Публічне акціонерне товариство "Платинум банк" про право подати до суду касаційної інстанції відзив на Касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 29 січня 2018 року.

22. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

23. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

24. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" (суборендар) та Фізичною особою-підприємцем Шипіловим Олексієм Анатолійовичем (орендар) укладено Договір суборенди нежитлових приміщень №2-ДА (далі в тексті - Договір №2-ДА), відповідно до п.1.1 якого орендар передає у строкове платне користування 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення, а саме 69,6 кв.м., загальною площею 139,2 м кв, що знаходиться на першому поверсі в будівлі за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 133, а суборендар приймає у строкове платне користування зазначене нежитлове приміщення.

26. Господарським судом міста Києва встановлено, що 01.04.2014 на виконання умов Договору №2-ДА орендарем передано, а Відповідачем прийнято об'єкт суборенди, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2011.

27. У зв'язку із виникненням заборгованості, Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 11.12.2015, в якій повідомив, що станом на 10.12.2015 кошти від Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" за період з 01.09.2014 по 29.12.2015 (включно) не отримані, заборгованість відповідача на вказаний період становить 508 634,35 грн, у зв'язку з чим просив Відповідача не пізніше п'ятиденного терміну від дня отримання даної претензії сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 508 634, 35 грн.

28. 06.04.2016 Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог у якій просив стягнути з Відповідача на його користь за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 заборгованість по орендній платі в сумі 98 440 грн 25коп.

29. Відповідно до п.9.1. Договору №2-ДА від 01.05.2011, жодна сторона даного договору не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання або за несвоєчасне чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, якщо таке невиконання чи несвоєчасне або неналежне виконання є виключним наслідком форс-мажорних обставин, таких як наприклад стихійні лиха, катастрофи, аварії, заворушення, дії суб'єктів природних монополій чи військові дії, які є поза можливим контролем з боку сторони даного договору, яка заявляє про форс-мажорні обставини.

30. Пунктом 9.2. Договору № 2-ДА від 01.05.2011 передбачено, що будь-яка сторона даного договору, що заявляє про форс-мажорні обставини повинна надати повідомлення про це іншій стороні в письмовому вигляді протягом 5 (п'яти) робочих днів після виникнення форс-мажорних обставин або протягом 5 (п'яти) робочих днів з часу, коли такій стороні стало відомо про форс-мажорні обставини. Якщо протягом вказаного строку така сторона не надсилає повідомлення про форс-мажорні обставини іншій стороні, то невиконання зобов'язань такою стороною не вважається наслідком впливу форс-мажорних обставин і відповідно, така сторона не звільняється від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.

31. Довідки, видані Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органами на території вищевказаних форс-мажорних обставин слугуватимуть доказом, що підтверджує існування таких обставин та їхню тривалість (п. 9.4. Договору №2-ДА від 01.05.2011).32. 06.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, починаючи з 24.07.2014 на території, зокрема, Донецької області було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

33. Судами встановлено, що орендоване Відповідачем приміщення знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 133.

34. Суди дійшли до висновку, що такі обставини унеможливлюють використання Відповідачем об'єкту оренди, оскільки приміщення, яке орендується ПАТ "Платинум Банк" знаходиться на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи.

35. Відповідно ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі в тексті - ЦК України), наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

36. Згідно ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

37. Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

38. Згідно положень ст.1.1. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений Рішення президії ТПП України від 15 липня 2014 року N 40(3) (який був чинний станом на 30.09.2014), Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України (ТПП України) форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - "РЕГЛАМЕНТ") встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

39. Відповідно ст. 1.2. Регламенту який затверджений Рішення президії ТПП України від 15 липня 2014 року N 40(3), Регламент набирає чинності з 25 липня 2014 року і діє на всій території України.

40. Згідно ст. 3.1.1. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

41. Дія таких обставин може бути викликана:

41.1. Винятковими погодними умовами і стихійним лихом (Acts of God) (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);

41.2. Непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго), дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дія суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо);

41.3. Умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, закриттям морських проток, ембарго, забороною (обмеження) експорту/імпорту тощо.

42. Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.

43. Статтею 6.1. Регламенту встановлено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

44. Разом з тим, статтею 6.2. Регламенту визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

45. Аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції у своєму рішенні висновком про звільнення Відповідача від виконання зобов'язання за договором у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин у місті знаходженні об'єкту оренди" порушив положення ст. 617 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" ґрунтується на наступному:

45.1. На момент видачі Сертифікату ТПП національне законодавство не містило визначення поняття "форс-мажор";

45.2. У Торгово-промислової палати України не було права видавати Сертифікат від 30.09.2014 № 649;

45.3. Суди не надали належної оцінки доказам Позивача щодо офіційної дати припинення пересилання пошти до міста Донецьк, та не мали права, на думку Позивача, посилатися в своїх рішеннях на скріншоти листів електронної пошти Відповідача як на докази належного повідомлення про настання обставин непереборної сили.

46. Колегія суддів вважає вказаний аргумент необґрунтованим та таким що спростовується фактичними обставинами справи виходячи з наступного.

47. Твердження Позивача про те, що на момент видачі Сертифікату ТПП національне законодавство не містило визначення поняття "форс-мажор" спростовується ст. 3.1.1. Регламенту (який був чинний станом на момент видачі Сертифікату ТПП) де визначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

48. Вказівка про те, що у Торгово-промислової палати України не було права видавати Сертифікат від 30.09.2014 № 649 спростовується як умовами Договору №2-ДА від 01.05.2011, а саме, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 9.4 Договору №2-ДА, довідки, видані Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органами на території вищевказаних форс-мажорних обставин слугуватимуть доказом, що підтверджує існування таких обставин та їхню тривалість, так і ст.1.1. Регламенту (який був чинний станом на 30.09.2014), відповідно до якої Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

49. Вказівка Позивача на те, що суди не надали належної оцінки доказам Позивача щодо офіційної дати припинення пересилання пошти до міста Донецьк, та не мали права, на думку Позивача, посилатися в своїх рішеннях на скріншоти листів електронної пошти Відповідача як на докази належного повідомлення про настання обставин непереборної сили, судом касаційної інстанції, відповідно до приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, не може бути дослідженою, оскільки суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Аргумент касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції на підставі постанови НБУ від 06.08.2014 № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" дійшли хибного висновку про унеможливлення використання Відповідачем об'єкту оренди, оскільки приміщення знаходиться на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи, спростовується встановленими попередніми судовими інстанціями фактичними обставинами справи.

51. Зокрема суд першої та апеляційної інстанції встановив, що 23.07.2014 постановою Правління Національного банку України № 436, на виконання вимог Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22.07.2014 №435, запроваджено, починаючи з 24.07.2014, надзвичайний режим роботи банківської системи в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим та крім того, 06.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", відповідно до якої, починаючи з 24.07.2014 на території, зокрема, Донецької області було запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

52. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій проте, що вищевикладені обставини унеможливлюють використання Відповідачем об'єкту оренди, оскільки приміщення, яке орендується ПАТ "Платинум Банк" знаходиться на території проведення антитерористичної операції та надзвичайного режиму роботи банківської системи.

53. Враховуючи те, що Позивач та Відповідач у Договорі №2-ДА від 01.05.2011 передбачили, що довідки, видані Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органами на території вищевказаних форс-мажорних обставин слугуватимуть доказом, що підтверджує існування таких обставин та їхню тривалість, а також те, що Сертифікатом ТПП №649 від 30.09.2014 (з внесеними змінами) встановлено обставини про те, що події в м. Донецьку, які спричинили невиконання обов'язків за Договором оренди нежитлових приміщень №2-ДА від 01 травня 2011 року, укладеного між ПАТ "Платинум Банк" та громадянином Шипіловим Олексієм Анатолійовичем - є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 серпня 2014 року, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо.

54. Колегія суддів дійшла до висновку, що вищезазначені обставини, які були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі дослідження доказів у справі № 910/304/16 спростовують аргумент касаційної скарги Позивача проте, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано положення ч. 6 ст. 762 ЦК України.

55. Оцінюючи аргументи касаційної скарги про те, що рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 не відповідають вимогам Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", а також що постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 прийнята з порушенням ч. 2 ст. 101 ГПК України (редакція яка діяла станом на 30.01.2017) щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та на думку Скаржника судом апеляційної інстанції не звернено увагу на його доводи які викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає зазначити наступне.

56. Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

57. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

58. Враховуючи наведене, колегія суддів оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшла до висновку про необґрунтованість аргументів Позивача, які викладені у касаційній скарзі про те, що рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 не відповідають вимогам Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", а також що постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 прийнята з порушенням ч. 2 ст. 101 ГПК України (редакція яка діяла станом на 30.01.2017) щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та на думку Скаржника судом апеляційної інстанції не звернено увагу на його доводи які викладені в апеляційній скарзі.

59. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. За таких обставин рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального права, підстав для їх скасування немає.

61. Оскільки підстав для скасування судових рішень та постановлення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шипілова Олексія Анатолійовича на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 залишити без задоволення,

Рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 910/304/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко