ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/1205/18 1170/2а-4153/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 1170/2а-4153/12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області до Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просив суд:

- стягнути з Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (далі - Олександрійський ВГРЗ) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 179 814,63 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії та Олександрійському районі Кіровоградської області (далі - УПФ України в м. Олександрії та Олександрійському районі) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року задоволено.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Стягнуто з Олександрійського ВГРЗ на користь УПФ України в м. Олександрії та Олександрійському районі заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 179 814,63 грн.

У касаційній скарзі Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДВГРЗ ДСУ з НС) заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не є правонаступником Олександрійського ВГРЗ, в якому працювали зазначені працівники, витрати на виплату пенсій яким стягується ПФ України. Посилався на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прикінцевими положеннями якого передбачено, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), здійснюється за рахунок ПФ України до досягнення ними загального пенсійного віку, а після - за рахунок Державного бюджету України.

Скасовуючи таке рішення та задовольняючи позов, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини по справі, невмотивовано визначив відсутність правонаступництва відповідача. Також судом першої інстанції помилково застосовані норми Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки виплата пенсій та витрат на її доставку за рахунок державного бюджету України передбачена особам, яким пільгова пенсія призначена відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в той час, як всім колишнім працівникам відповідача, витрати на виплату та доставку пенсій які є предметом спору, призначені на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін, оскільки відсутні підстави для його скасування.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач зареєстрований в УПФ України в м. Олександрії та Олександрійському районі і є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Наявність витрат позивача на вказану суму підтверджується повідомленнями про розмір місячних фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень, вересень, жовтень 2012 року; розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за серпень, вересень, жовтень 2012 року; корінцями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Відповідач не відшкодовував витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам (колишнім працівникам відповідача) за період серпень-жовтень 2012 року, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 179 814,63 грн.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно обґрунтувань касаційної скарги про порушення апеляційним судом адміністративної правосуб'єктності та процесуального правонаступництва суд вказує наступне.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено апеляційним судом, наказом начальника Штабу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби (далі - ДСВАРС) від 23 листопада 2005 року № 8 (на підставі наказу міністра МНС України від 18 жовтня 2005 року № 272) створено Олександрійський спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін з наданням йому статусу юридичної особи.

Згідно з пунктами 1, 4 Статуту Олександрійського ВГРЗ, затвердженого 23 листопада 2005 року, Олександрійський ВГРЗ ДСВАРС МНС України створений наказом Штабу ДСВАРС від 23 листопада 2005 року № 8, підпорядкований Штабу ДСВАРС і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, Положенням про ДСВАРС МНС України та цим Статутом; загін є юридичною особою.

З 24 листопада 2005 року згідно наказу міністра МНС України від 18 жовтня 2005 року № 272 та наказу начальника ДСВАРС від 23 листопада 2005 року № 8 створено Олександрійський ВГРЗ (організаційно-правова форма - державне підприємство) з наданням йому статусу юридичної особи (код ЄРПОУ 33861028).

З 01 січня 2006 року згідно наказу міністра МНС України від 18 жовтня 2005 року № 272 наказу Начальника ДСВАРС від 23 листопада 2005 року № 8 Олександрійський спеціальний (воєнізований) гірничорятувальний загін перейменовано в Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін з наданням йому статусу юридичної особи.

30 березня 2006 року зареєстровано Положення про ДСВАРС службу МНС України, затверджене Наказом МНС України від 28 грудня 2005 року № 440.

За визначенням, наведеним у даному Положенні, аварійно-рятувальні, гірничорятувальні та гірські пошуково-рятувальні загони (далі - загони) - це воєнізовані аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування ДСВАРС, які здійснюють постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування потенційно небезпечних об'єктів та територій у межах зон відповідальності, визначених МНС України. Вони залежно від спеціалізації складаються із двох і більше аварійно-рятувальних, гірничорятувальних або пошуково-рятувальних взводів, можуть мати у своєму складі інші підрозділи із спеціальним оснащенням (інженерно-технічні, медичні, газоаналітичні лабораторії, відділи (відділення) депресійних, газових та теплових зйомок, реанімаційно-протишокові групи, аварійно-рятувальні мобільні групи).

16 липня 2008 року наказом МНС № 527 припинено діяльність ДСВАРС МНС України (код ЄДРПОУ 26475829) шляхом ліквідації.

Згідно з пунктом 1 Статуту Олександрійського ВГРЗ ДСВАРС МНС України (код ЄДРПОУ 33861028) в новій редакції, затверджений міністром МНС України 30 вересня 2008 року № 440, Олександрійський ВГРЗ є правонаступником Олександрійського ВГРЗ ДСВАРС МНС України, створеного відповідно до наказу МНС від 18 жовтня 2005 року № 272.

З 30 квітня 2009 року Державне підприємство «Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» перетворене в Державну організацію «Олександрійський воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін» (наказ від 30 квітня 2009 року № 37).

22 лютого 2011 року наказом МНС України № 176 в зв'язку з ліквідацією Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби затверджено Статути та організаційні структури аварійно-рятувальних формувань, у тому числі Олександрійського ВГРЗ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існує лише одна ДСВАРС МНС України зі статусом юридичної особи, до складу якої входять структурні підрозділи: Центральний, Східний, Західний та Південний регіональні спеціальні (воєнізовані) аварійно-рятувальні загони ДСВАРС згідно з пунктом 17 Статуту ДСВАРС МНС України.

Саме з метою належного виконання Наказу від 18 жовтня 2005 року № 272 наказом від 31 жовтня 2005 року № 295 і було утворено окремий орган управління - Штаб ДСВАРС МНС України, який фактично є лише паралельно діючим органом управління, завданням якого є виконання нагальних управлінських питань, а саме, забезпечення виконання вказаного Наказу МНС України.

Таким чином, до моменту ліквідації ДСВАРС МНС України відповідач (Олександрійський ВГРЗ) є структурною одиницею ДСВАРС і входить до єдиної системи ДСВАРС МНС України (код ЄДРПОУ 26475829), яка є правонаступником всіх попередньо діючих підприємств, що були ліквідовані.

Стосовно відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій суд вказує наступне.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Встановлено, що на підприємствах: Олександрійський ВГРЗ (51-ий ВГРЗ, 11-ий ВГРЗ, Олександрійський спеціальний ВГРЗ Центрального регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно-рятувального загону ДСВАРС МНС України, Олександрійський гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін) працювали громадяни, які отримали право виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у відповідності до підрозділу 5 розділу 1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайняв в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, а також, за результатами атестації робочих місць.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 серпня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФ України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФ України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Отже, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України відшкодуванню підлягають витрати ПФ України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

У пункті 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФ України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФ України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

За вказаними обставинами суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність обов'язку відповідача відшкодувати УПФ України витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2015 року зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року до закінчення касаційного провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 1170/2а-4153/12 залишити без змін.

Поновити виконання (дію) постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон