open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Постанова

Іменем України

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 757/22785/15-ц

провадження № 61-1908 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідач - ОСОБА_8,

представник відповідача - ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Москаленко К. О. від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Соколової В. В., Борисової О. В., Ратнікової В. М., від 30 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, виступаючи під час пленарного засідання Верховної Ради України, поширив відносно нього інформацію, яка є недостовірно, порочить його честь, гідність та шкодить його діловій репутації, а саме: «....Я хочу звернути вашу увагу до факту корупції, вчиненого Міністром екології ОСОБА_4...»; «...Де був в цей час міністр екології ОСОБА_4? За кордоном. У Ніцці «прохладжався». У відпустці, в яку він поїхав, до речі, без відома і без дозволу Прем'єр-Міністра, хоча законодавство передбачає, що члени Кабінету Міністрів не мають права виїжджати за кордони без відповідного дозволу...»; «...Людина, яка літає по Монако, по Ніцах, у той час коли в Україні екологічна катастрофа, внаслідок якої загинуло п'ятеро українських громадян, серед них дев'ятнадцятилітні хлопці, не має право ОСОБА_4 обіймати посаду міністра екології. Геть сволочь із посади…».

Вважав, що зазначена інформація є образливою, не відповідає дійсності, оскільки пожежа на нафтобазі «БРСМ» під Васильковом сталася 8 червня 2015 року о 17 год 29 хв., тоді як він в цей час знаходився на своєму робочому місці; був за кордоном у неробочий час з приватним візитом й надання дозволу Кабінетом Міністрів України для виїзду міністра за кордон у такому випадку законодавством не передбачено. Крім того, відповідач стверджував про вчинення ним злочину, корупційного діяння, тоді як в Україні діє презумпція невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначену недостовірну інформацію відповідач поширював, крім того, надаючи інтерв'ю засобам масової інформації, та публікуючи її у мережі Інтернет, чим завдав йому моральної шкоди, яка полягала у тому, що він безпідставно був представлений громадській думці, діловому середовищі та думці громадян України в якості особи, яка ігнорує вимоги законодавства, порушує принципи етики та загальновизнані норми моралі, не здійснює свої професійні обов'язки. У зв'язку із чим позивач постійно зазнавав моральні та душевні страждання, витрачав час і зусилля на відновлення нормальних соціальних зв'язків шляхом переконання своїх колег по роботі та політичній діяльності, однодумців у недостовірності поширеної інформації.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4, уточнивши позов, просив суд:

визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та завдає шкоди діловій репутації ОСОБА_4, інформацію, яка була поширена ОСОБА_8, а саме: «…Міністр екології ОСОБА_4 перебував у Ніцці, Монако під час пожежі на нафтобазі «БРСМ» під Васильковом»…, «…Міністр екології ОСОБА_4 є корупціонером та існує корупційний зв'язок між ним та відомим бізнесменом ОСОБА_10 Онищенком…», «…Міністр екології ОСОБА_4 був звільнений за корупцію…»;

зобов'язати ОСОБА_8 спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_4, яка була поширена ним, шляхом оголошення на найближчому з дня набрання рішенням законної сили пленарному засіданні Верховної Ради України резолютивної частини рішення суду із зазначенням, що «…ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України мною, ОСОБА_8, була поширена недостовірна інформація про Міністра екології та природних ресурсів ОСОБА_4, яка принижує його честь та гідність, та завдає шкоди діловій репутації, а тому заявляю, що: колишній міністр екології ОСОБА_4 не є корупціонером, а його зв'язок з відомим бізнесменом ОСОБА_10 не є доведеним; колишній міністр екології ОСОБА_4 був звільнений не за корупцію; колишній міністр екології ОСОБА_4 не перебував у Ніцці, Монако під час пожежі на нафтобазі під Васильковом, та перебував на робочому місці в міністерстві 8 червня 2015 року до часу виникнення пожежі»;

зобов'язати ОСОБА_8 опублікувати на своїй персональній сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в режимі «Доступно всім» у день набрання рішенням законної сили резолютивної частини рішення суду із зазначенням, що «…мною, ОСОБА_8, у минулих публікаціях на цій сторінці була поширена недостовірна інформація про колишнього Міністра екології та природних ресурсів ОСОБА_4, яка принижує його честь та гідність, та завдає шкоди діловій репутації, а тому заявляю, що: 1) ОСОБА_4 не є корупціонером, а його зв'язок з відомим бізнесменом ОСОБА_10 не є доведеним; 2) Колишній міністр екології ОСОБА_4 був звільнений не за корупцію; 3) Колишній міністр екології ОСОБА_4 не перебував у Ніцці, Монако під час пожежі на нафтобазі під Васильковом, та перебував на робочому місці в міністерстві 8 червня 2015 року до часу виникнення пожежі…», та не видаляти цю публікацію;

стягнути з ОСОБА_8 у рахунок відшкодування завданої ОСОБА_4 моральної шкоди грошові кошти у розмірі 100 тис. грн шляхом зарахування цієї суми на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України № НОМЕР_1 (медичне забезпечення), Код ЄДРПОУ 00034022, Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, Код банку МФО -820172.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частина інформації, яку позивач, будучи під час її поширення публічною особою, просив визнати недостовірною, є оціночними судженнями про можливі корупційні діяння, виражена без втручання у його приватне життя, а тому такі судження згідно статті 30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності. Решта інформації, зокрема про перебування ОСОБА_4 у м. Ніцца та державі Монако, знайшли своє підтвердження.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висловлювання відповідача є оціночними судженнями, направлені на доведення до широкого кола людей оцінки діяльності посадової особи органу державної влади, що становить суспільний інтерес, а не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача. Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки є вираженням суб'єктивної думки й переконання відповідача і не можуть бути перевірені на предмет відповідності їх дійсності. Крім того, оспорювана інформація висловлена народним депутатом України на засіданні Верховної Ради України відповідно до своїх повноважень згідно зі статею 17 Закону України «Про статус народного депутата України».

26 липня 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги доводів позивача, не врахували поданих ним доказів про те, що відповідач є народним депутатом України і його висловлювання сприймаються широким колом осіб як достовірні фактичні дані, вони не є критикою чи оціночними судженнями, відверто образливі, підривають репутацію й авторитет позивача перед громадськістю. Суди неповно та не об'єктивно дослідили надані докази, які спростовують твердження позивача.

8 вересня 2016 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а суди вірно виходили з того, що народний депутат України ОСОБА_8 на засіданні Верховної Ради України в силу своїх повноважень висловив оціночні судження щодо діяльності ОСОБА_4

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, який є народним депутатом України, під час публічного виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України було поширено інформацію відносно ОСОБА_4, а саме: «....Я хочу звернути вашу увагу до факту корупції, вчиненого Міністром екології ОСОБА_4...»; «...Де був в цей час міністр екології ОСОБА_4? За кордоном. У Ніцці «прохладжався». У відпустці, в яку він поїхав, до речі, без відома і без дозволу Прем'єр-Міністра, хоча законодавство передбачає, що члени Кабінету Міністрів не мають права виїжджати за кордони без відповідного дозволу...»; «...Людина, яка літає по Монако, по Ніцах, у той час коли в Україні екологічна катастрофа, внаслідок якої загинуло п'ятеро українських громадян, серед них дев'ятнадцятилітні хлопці, не має право ОСОБА_4 обіймати посаду міністра екології. Геть сволочь із посади…».

Крім того, судом установлено, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 на його персональній сторінці у соціальній мережі «Фейсбук», ІНФОРМАЦІЯ_4 під час публічного виступу на засіданні Погоджувальної ради у Верховній Раді України, ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виступу на засіданні фракції Радикальної партії України шляхом транслювання наживо телеканалом «112.Україна» була поширена інформація відносно ОСОБА_4, а саме: «…Міністр екології ОСОБА_4 перебував у Ніцці, Монако під час пожежі на нафтобазі «БРСМ» під Васильковом…»; «…Міністр екології ОСОБА_4 є корупціонером та існує корупційний зв'язок між ним та відомим бізнесменом ОСОБА_11…»; «…Міністр екології ОСОБА_4 був звільнений за корупцію…».

Поширення вищевказаної інформації підтвердженні належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що беручи до уваги положення статтей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Судом також встановлено, що позивач під час поширення відповідачем відносно нього спірної інформації перебував на посаді Міністра екології та природних ресурсів України.

Відповідно до положень пункту 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Згідно статті 80 Конституції України, народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради України має право у порядку, передбаченому законом про регламент Верховної Ради України: пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами; виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій; висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України.

Положеннями частини четвертої та п'ятої статті 17 вищевказаного Закону передбачено, що народний депутат України має право порушувати у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність проведення перевірок додержання законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян, розташованими на території України, чи їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, та брати участь у таких розслідуваннях в порядку, встановленому законом; народний депутат України як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суди дійшли вірного висновку про те, що поширена ОСОБА_8 інформація про ОСОБА_4 не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а основана, у силу функцій і повноважень народного депутата України, на інформації, яка була предметом довідки, наданої Прем'єр-міністром ОСОБА_12 від 26 червня 2015 року № 10696//0/2-15 про звільнення ОСОБА_4 з посади Міністра екології та природних ресурсів України за вчинення діянь, що можуть містити корупційні правопорушення або порушення вимог до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і підлягали перевірці.

Отже, поширена ОСОБА_8 інформація містила оціночні судження з огляду на співставлення певних фактів, які мали місце, і стосувалися політичної, публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим, а, крім того, інформація стосувалася суспільного інтересу - пожежі на нафтобазі «БРСМ» у м. Василькові.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк

Джерело: ЄДРСР 72073894
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку