Постанова
Іменем України
30 січня 2018 року
м. Київ
справа № 175/4013/14-ц
провадження № 61-1005св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
позивач - ОСОБА_4,
позивач - ОСОБА_5,
позивач - ОСОБА_6,
позивач - ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7
відповідач - приватне акціонерне товариство «Обрій Інк»,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Алан тур»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шабанова А. М. від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі суддів: Бараннік О. П., суддів Колодяжної Н. Є. та Лисичної Н. М. від 29 жовтня 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
16 вересня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Обрій Інк» (далі - ПАТ «Обрій Інк»), приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПАТ «Авіакомпанія «МАУ»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» (далі - ВАТ «АК «Дніпроавіа»), товариство з обмеженою відповідальністю «Алан тур» (далі - ТОВ «Алан тур»), про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачами було придбано у ПАТ «Обрій Інк», як агента з продажу авіаперевезень, що здійснюється перевізником ВАТ «АК «Дніпроавіа», квитки на рейс Дніпропетровськ - Київ на 07 березня 2012 року о 19 год. з часом прибуття до м. Києва о 20 год., звідки рейсом о 23 год. 55 хв. Київ - Абу-Дабі, а далі Абу-Дабі - Малє о 09 год. 20 хв. 08 березня 2012 року, де планували скористатися гідролітаком і вирушити до Мальдівських островів на відпочинок по 19 березня 2013 року, у відповідності до придбаної в ТОВ «Алан тур» туристичної путівки.
Позивачі вказували, що через затримку перевізником ВАТ «АК «Дніпроавіа» рейсу з Дніпропетровська на 3 год. 45 хв., вони прибули до м. Києва в міжнародний аеропорт «Бориспіль» о 23 год. 30 хв., коли реєстрація на рейс до м. Абу-Дабі Об'єднаних Арабських Еміратів уже закінчилася, у зв'язку із чим, працівниками аеропорту їм було відмовлено у посадці на літак, внаслідок чого вони прибули до місця відпочинку в інший спосіб із запізненням на 2 дні.
Посилаючись на те, що вони змушені були придбати квитки на інший рейс до м. Малє Мальдівської Республіки, очікувати в готелі на літак до м. Москви Російської Федерації та не змогли використати оплачені за туристичною путівкою 2 доби проживання в готелі, збільшивши та уточнивши позовні вимоги, просили, з урахуванням того, що ТОВ «Алан тур» придбало у ПАТ «Обрій Інк» квитки для них на авіарейс Дніпропетровськ - Київ, які реалізував перевізник ПАТ «Авіакомпанія «МАУ», стягнути солідарно з ПАТ «Обрій Інк» і ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якості компенсації майнової шкоди вартість авіаквитків на перевезення рейсом Київ - Москва - Малє у розмірі 46 902 грн 34 коп., гідролітак Малє - готель «Hilton Irufushi» у розмірі 5 207 грн 42 коп., проживання в готелі міжнародного аеропорту «Бориспіль» м. Києва у сумі 1 452 грн і в готелі «Hilton Irufushi» у розмірі 38 880 грн 56 коп. та на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_7 в якості компенсації майнової шкоди вартість авіаквитків на перевезення рейсом Київ - Москва - Малє у розмірі 41 064 грн 61 коп., гідролітак Малє - готель «Hilton Irufushi» у розмірі 6 315 грн 60 коп., проживання в готелі міжнародного аеропорту «Бориспіль» м. Києва в сумі 1 452 грн і в готелі «Hilton Irufushi» у розмірі 34 729 грн 74 коп., в еквіваленті до долара США із урахуванням збільшеного курсу, а також по 20 тис. грн компенсації завданої моральної шкоди кожному.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 92 442 грн 32 коп. на відшкодування завданих збитків та по 20 тис. грн компенсації моральної шкоди, кожному. Стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 83 561 грн 95 коп. на відшкодуванням завданих збитків та по 20 тис. грн компенсації моральної шкоди, кожному, а в іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ «Обрій Інк» виступило агентом з продажу квитків ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на рейс, яким не було дотримано графіку відправлення за вказаним у придбаних позивачами квитках часом, у зв'язку із чим, здійснено транспортування пасажирів до пункту призначення із запізненням, в результаті чого їм завдано матеріальної та моральної шкоди, відповідальність за яку несе перевізник.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року, рішення суду першої інстанції в частині компенсації моральної шкоди змінено та ухвалено нове рішення в цій частині, яким стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 по 5 000 грн компенсації моральної шкоди кожному, а в іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевим судом при розгляді справи правильно встановлені обставини про те, що саме перевізник ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» повинен нести відповідальність за збитки та відповідальність за моральну шкоду, завдані позивачам порушенням умов договорів перевезення. Встановлено, що судом першої інстанції завищено розмір компенсації моральної шкоди, так як в результаті порушення їх прав з боку перевізника та неналежного надання послуг, тяжких наслідків і негативних явищ не відбулося.
18 листопада 2015 року ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 рокуі передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник вказує на те, що позов до перевізника пред'явлено з пропущенням спеціального строку позовної давності. Претензія до перевізника не пред'являлася як визначено міжнародними правовими актами, а справу розглянуто судами з порушенням правил виключної підсудності. Про час та місце розгляду справи ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» в установленому цивільним процесуальним законодавством не повідомлялося, а сума майнових збитків є завищеною та неправильно розрахованою позивачами. Рейс, що затримався, виконувало ВАТ «АК «Дніпроавіа», яке виступає фактичним перевізником та не було залучено до участі у справі в якості співвідповідача, а докази на підтвердження вини ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» у завдані позивачам матеріальної та моральної шкоди у матеріалах справи відсутні.
02 грудня 2015 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ПАТ «Обрій Інк», ПАТ «Авіакомпанія «МАУ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ «АК «Дніпроавіа», ТОВ «Алан тур», про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 грудня 2017 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.
Судами встановлено, що 12 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Алан тур» було укладено договір про надання туристичних послуг, предметом якого є бронювання туру: острови Мальдівської Республіки; готель «Hilton Irufushi»; дата заїзду 08 березня 2012 року; дата виїзду 19 березня 2012 року; гідролітак Малє - готель - Малє, де для ОСОБА_6, ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_7 його вартість становить 72 778 грн 50 коп., а для ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - 86 670 грн (т. 1 а. с. 13, 13 зворот, 15).
У перелік туристичних послуг, входить, в тому числі, перевезення позивачів двома послідовними рейсами Київ - Абу-Дабі 07 березня 2012 року, виліт о 23 год. 55 хв. зі стикуванням з рейсом Абу-Дабі - Малє 08 березня 2012 року, час вильоту о 09 год. 20 хв. і прибуттям до м. Малє Мальдівської Республіки 08 березня 2012 року о 14 год. 30 хв., а також на зворотні рейси на 19 та 20 березня 2012 року і проживання в готелі «Hilton Irufushi» з 08 березня 2012 року по 19 березня 2012 року.
Судами встановлено, що з метою прибуття ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_7 до міжнародного аеропорту «Бориспіль» м. Києва для подальшого здійснення перельоту, ТОВ «Алан тур» було придбано у ПАТ «Обрій Інк» квитки, які видані ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на рейс Дніпропетровськ - Київ на 07 березня 2012 року о 19 год. 00 хв., який виконує ВАТ «АК «Дніпроавіа», час прибуття в м. Київ о 20 год. (т. 1 а.с. 16-21), однак, через затримку вильоту із аеропорту м. Дніпропетровська вищевказаного рейсу, позивачі прибули до міжнародного аеропорту «Бориспіль» м. Києва о 23 год. 30 хв., тобто із запізненням на 3 год. 30 хв. (т. 1 а. с. 22).
Згідно із агентським договором від 23 серпня 2006 року, укладеним між ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» та ПАТ «Обрій Інк», авіакомпанія надала право останньому здійснювати продаж та просування її послуг (т. 1 а. с. 121-126).
Також судами встановлено, що на момент прибуття позивачів до м. Києва, реєстрація на стикувальний рейс Київ - Абу-Дабі наступного послідовного перевізника закінчилася та цей рейс авіакомпанії вилетів із міжнародного аеропорту «Бориспіль» м. Києва за графіком, у зв'язку із чим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і неповнолітній ОСОБА_7 у туристичну подорож за розкладом не відправилися (т. 1 а. с. 23-28).
З метою подальшого здійснення запланованої поїздки до Мальдівської Республікипозивачами були придбані авіаквитки на 09 березня 2012 року, рейс Київ - Москва - Малє на загальну суму 30 800 грн (еквівалент 3 838 доларів США) (т. 1 а. с. 43, 163,164, 170-187).
Очікуючи реєстрації на вищевказаний рейс, позивачі понесли витрати на проживання в готелі міжнародного аеропорту «Бориспіль» м. Києва у розмірі 2 904 грн (т. 1 а. с. 29-31) та прибули до місця відпочинку, готелю «Hilton Irufushi» островів Мальдівської Республіки із запізненням, лише 10 березня 2012 року (т. 1 а. с. 165), в результаті чого ними не використано 2 доби оплаченого проживання в указаному вище готелі, а щоб до нього дістатися з м. Малє Мальдівської Республіки,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і неповнолітній ОСОБА_7, змушені були скористатися гідролітаком, у зв'язку із чим, також понесли додаткові витрати.
За відомостями ТОВ «Алан тур», вартість номера, що було заброньовано в готелі «Hilton Irufushi» для ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за одну добу становить 6 806 грн 66 коп. (еквівалент 848,18 доларів США), а для ОСОБА_6, ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_7 6 079 грн 99 коп. (еквівалент 757,63 доларів США), а сума понесених витрат по доплаті за трансфер на гідролітак до готелю «Hilton Irufushi» островів Мальдівської Республіки ОСОБА_6, ОСОБА_7 і неповнолітнього ОСОБА_7 становить 2 211 грн 30 коп., а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - 1 823 грн 30 коп. (т. 1 а. с. 41).
Статтею 908 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд.
Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У відповідності до частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Підпунктом 11 пункту 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про надання послуги у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги).
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України, авіаційний перевізник (авіаперевізник) - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезення пасажирів, вантажу, пошти повітряним транспортом.
Частиною шістнадцятою статті 100 ПК України визначено, що пасажир має право на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу обслуговування пасажиру в порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України та міжнародними договорами України.
За змістом пунктів 1 та 2 глави 4 розділу XVII Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом від 23 квітня 2010 року Міністерства транспорту та зв'язку України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Правила), перевізник, що затримує і не виконує рейс в розумні строки відносно часу, визначеного у розкладі руху або у квитку, своїми діями спричиняє запізнення пасажира на пересадку на інший стикувальний рейс, на який він має підтверджене бронювання, зобов'язаний надати пасажиру компенсацію за затримку, до суми якої можуть включатися документально підтверджені витрати пасажира, пов'язані із затримкою в перевезенні, якщо пасажир з поважних причин не зміг продовжити подорож.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XXIX Правил, якщо перевізник доведе, що шкода була завдана або її виникненню сприяли недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність особи, яка вимагає відшкодування, або особи, від якої походять її права, перевізник повністю або частково звільняється від відповідальності перед особою, яка вимагає відшкодування, у розмірі, в якому такі недбалість, неправомірна дія чи бездіяльність спричинили шкоду або сприяли її виникненню.
За таких обставин, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, ті факти, що під час перевезення позивачів було допущено затримку рейсу, що призвело до порушення встановленого порядку подорожі, так як, маючи підтверджене бронювання, вони не змогли здійснити пересадку на наступний стикувальний рейсовий літак, у зв'язку із чим, понесли збитки у вигляді додаткових витрат по оплаті послуг готелю на час очікування іншого рейсу, повторного придбання авіаквитків до кінцевого пункту призначення, а також невикористання заброньованих та оплачених послуг готелю, дійшли обґрунтованого висновку, про те, що компенсація понесених витрат в повному обсязі, підлягає стягненню на їх користь з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» як перевізника, яким видано квитки позивачам на рейс, що вилетів із затримкою.
При цьому, посилання заявника у касаційній скарзі на те, що відповідальність за неналежне виконання послуг з авіаперевезень має нести саме фактичний перевізник ВАТ «АК «Дніпроавіа», а ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» є неналежним відповідачем, не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону, так як рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2013 року встановлено, що ВАТ «АК «Дніпроавіа» було вжито усіх заходів з метою уникнення завдання позивачам шкоди. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на ВАТ «АК «Дніпроавіа» обов'язку по відшкодуванню завданої позивачами майнової шкоди, оскільки таку шкоду завдано не з вини ВАТ «АК «Дніпроавіа» (т. 1 а. с. 7-12).
Зазначене судове рішення набрало законної сили, а за змістом частини третьою статті 61 ЦК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» не надано суду доказів, як щодо підтвердження власних заперечень, так і щодо обставин, визначених пунктом 1 глави 3 розділу XXIX Правил, і таких фактів, що могли б бути підставою звільнення перевізника від відповідальності не встановлено судами під час розгляду справи.
Що стосується доводів заявника про пропущення позивачами спеціального строку позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (частина 2 статті 3 ЦПК України).
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України про захист прав споживачів, застосовуються правила міжнародного договору.
Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень, вчинена 28 травня 1999 року у м. Монреалі (далі - Конвенція), ратифікована 17 грудня 2008 року згідно із Законом України № 685-VI, застосовується до будь-якого міжнародного перевезення пасажирів, багажу або вантажу, яке здійснюється повітряним судном за винагороду (частина перша статті 1).
Частиною третьою статті 1 Конвенції визначено, що перевезення, яке повинно бути здійснене декількома послідовними перевізниками, для цілей цієї Конвенції вважається єдиним перевезенням, якщо воно розглядалося сторонами як одна операція незалежно від того, чи були оформлені документи у вигляді одного договору чи декількох договорів, і воно не втрачає свого міжнародного характеру виключно в силу того, що один чи декілька договорів повинні бути виконані повністю на території однієї й тієї самої держави.
Відповідно до статті 35 Конвенції «Позовна давність», право на відшкодування шкоди втрачається, якщо позов про відповідальність не подано протягом двох років з дати прибуття за призначенням або з дати, коли повітряне судно повинно було прибути, чи з дати зупинки перевезення.
Порядок відліку такого строку визначається законом, що застосовує суд, до якого подано позов.
Таким законом в даних правовідносинах є ЦК України, яким визначено, що для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 Цього Кодексу.
При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).
Змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як судами встановлено, датою прибуття позивачів за призначенням (міжнародний аеропорт «Бориспіль» м. Києва) є 07 березня 2012 року, поряд із цим, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та неповнолітнього ОСОБА_7 звернулися до суду, з огляду на уточнену позовну заяву, із вимогами до ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» - 01 грудня 2014 року, вказуючи про те, що саме після ухвалення судом рішення, яким встановлені факти відсутності неправомірних дій та вини фактичного перевізника ВАТ «АК «Дніпроавіа» у завданні їм шкоди, яке набрало законної сили 16 квітня 2013 року, вони вважали, що саме перевізник ПАТ «Авіакомпанія «МАУ», яка видала квитки на рейс, що було затримано, а також його агент ПАТ «Обрій Інк», яке безпосередньо продало її послугу, повинні нести відповідальність перед позивачами (т. 1 а. с. 155-162).
З огляду на забезпечення адекватного та ефективного способу захисту прав потерпілих, суди встановили, що з огляду на факт попереднього звернення позивачів з позовними вимогами до перевізника ВАТ «АК «Дніпроавіа», правові підстави для втрати права на відшкодування шкоди з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ»у зв'язку із пропуском позовної давності є безпідставними. При цьому під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» не заявляла про застосування строку позовної давності щодо вимог, які заявлені до неї.
Що стосується посилань заявника на те, що позивачами не пред'являлася ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» претензія в порушення положень Конвенції, що є підставою для відмови у позові, то колегія суддів, зазначає про їх безпідставність, через те, що згідно із частинами другою та третьою статті 31 Конвенції у випадку пошкодження багажу або вантажу особа, яка має право на його отримання, повинна надіслати перевізнику письмову претензію, однак в даному випадку між позивачами та ПАТ «Авіакомпанія «МАУ»було укладено договори перевезення пасажирів та спір виник саме з цих підстав, а тому до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані зазначені положення Конвенції. Право позивачів на звернення до суду не підлягає таким обмеженням.
Необґрунтованими є доводи касаційної скарги ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» про порушення правил виключної підсудності розгляду вказаної справи, а зокрема частини четвертої статті 114 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, через те, що ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2015 року, підтверджено дотримання визначених цивільним процесуальним законодавством правил територіальної підсудності розгляду вказаного спору саме Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області (т. 1 а. с. 287-288). На правильність прийняття судами рішення по суті спору дані фактори не вплинули.
Крім того, колегія суддів, зауважує, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, розписками уповноваженої особи ПАТ «Авіакомпанія «МАУ», а також повідомленнями про вручення поштових відправлень доводи касаційної скарги щодо неповідомлення заявника про розгляд справи, які вказують на те, що відповідач у встановленому главою 7 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, порядку та строках повідомлявся про час і місце її розгляду, як в місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції (т. 1 а. с. 229, 251, 266, т. 2 а. с. 25, 68, 86, 91, 100, 130 та 237а), при цьому його представник неодноразово брав участь в судових засіданнях.
Суди, враховуючи те, що саме виходячи із сум, визначених в іноземній валюті, позивачами здійснювались витрати, а отже і понесені збитки, дійшли правильного висновку про стягнення з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» грошової суми з конвертацією іноземної валюти в українську, з урахуванням офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України на день ухвалення рішення.
При цьому, колегія суддів, вважає, що формальними та неаргументованими посилання заявника в касаційній скарзі на те, що розмір майнової шкоди обраховано неналежно та неправильно, оскільки жодних підтверджень цього ним не надано, а судами попередніх інстанції досліджувалася обґрунтованість заявлених сум грошових вимог, правильність їх розрахунку та доведенорозмір збитків наявними в матеріалах справи доказами, що їх підтверджують, та сумнівів у колегії суддів не викликає.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновками судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення вимог позивачів про компенсацію моральної шкоди, оскільки спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено законодавством, що регулює такі зобов'язання і передбачає відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позивачі просили компенсувати моральну шкоду, пославшись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» та статтю 1167 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За змістом пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Судами встановлено, що між сторонами склалися договірні відносини з приводу повітряних перевезень. Встановивши договірний характер правовідносин сторін, суди залишили поза увагою те, що ані ПК України, ані Конвенцією, а також Правилами або умовами укладених між сторонами договорів не передбачено відшкодування моральної шкоди у правовідносинах з повітряного перевезення пасажирів. Внаслідок порушення договірного зобов'язання життя і здоров'я позивачів під небезпекою не перебувало. Суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, при вирішенні спору безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини. За таких обставин, а також з урахуванням розміру присудженої судом першої інстанції компенсації матеріальних втрат, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди до задоволенні не підлягають.
Оскільки судами допущено неправильне застосування норм матеріального права в цій частині, в результаті чого, суди дійшли неправильного висновку про наявність правових підстав для компенсації позивачам перевізником моральної шкоди, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.
Інші доводи касаційної скарги є несуттєвими, такими, що не впливають на законність прийнятих судами рішень.
Враховуючи те, що ухвалою суду касаційної інстанції від 02 грудня 2015 року було зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для їх скасування в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, тому виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року в цій частині підлягає поновленню.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати.
У позові ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Обрій Інк», приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відкрите акціонерне товариство «Авіаційна компанія «Дніпроавіа», товариство з обмеженою відповідальністю «Алан тур», про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.
Поновити виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року в частині, яка залишена без змін за результатами касаційного перегляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді Б. І. Гулько
Є. В.Синельников
С. Ф.Хопта
Ю. В. Черняк
