open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
8 Справа № 804/2529/16
Моніторити
Постанова /13.04.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Постанова /25.01.2018/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.10.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.09.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.08.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.08.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.06.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.05.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.05.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /07.11.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.11.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /20.10.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /20.10.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /08.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /08.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.08.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.07.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.06.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.06.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.05.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 804/2529/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /13.04.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.04.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2018/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /02.04.2018/ Касаційний адміністративний суд Постанова /25.01.2018/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.12.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /26.10.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /14.09.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.08.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.08.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /06.07.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.06.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.05.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.05.2017/ Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд Постанова /07.11.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.11.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /20.10.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /20.10.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /29.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /08.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /08.09.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /04.08.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /12.07.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.06.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /23.06.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /24.05.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2016/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2018 рокусправа № 804/2529/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевської Н.А.

судді: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства"ДніпроАЗОТ" та Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 р. у справі № 804/2529/16 ( суддя в 1 інстанції - Турова О.М)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ"

до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2016 Публічне акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Товариством не допускались порушення природоохоронного законодавства, вказані в ньому, а державним інспекторам в період проведення перевірки надана у повному обсязі вся запитувана ними інформація. Крім того, в багатьох пунктах оскаржуваного припису не конкретизовано які саме порушення вчинені позивачем та містяться лише вказівки на загальні норми, які ПАТ «ДніпроАЗОТ» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності навіть без наявності такої вимоги з боку контролюючого органу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2016 р. у справі № 804/2529/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано припис ДЕІ у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 в частині вимог, зазначених у пунктах №№ 2, 3, 12, 16, 24, 25, 27, 28;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог у частині, яка стосується пунктів №№2, 3, 12, 16, 24, 25, 27, 28 спірного припису, мотивовано тим, що висуваючи ці вимоги, відповідача діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Відмова у задоволенні решти позовних вимог обґрунтована законністю вимог, зазначених у решті пунктів спірного припису і відсутністю надання позивачем доказів їх усунення на момент проведення перевірки.

Не погодившись з постановою суду, ПАТ «ДніпроАЗОТ» подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2016 р. у справі № 804/2529/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 26 припису від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 та прийняти нову постанову про скасування даного припису повністю.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає, що правовою підставою для складення припису є складений за результатами перевірки акт перевірки, при цьому, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він має право підписати акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта перевірки, і, оскільки такі зауваження є невід'ємною частиною акта перевірки, припис був складений ДЕІ у Дніпропетровській області до моменту оформлення акту перевірки і його підписання посадовими Товариства, тобто без наявності правових підстав, що суд першої інстанції не взяв до уваги.

При цьому скаржник зазначає, що порушення, зазначені у пункті 4, 8, 9, 10, 15, 17, 21, 22, 23, відсутні; порушення, зазначені в пунктах 6, 14, 19, 26 припису, усунуті Товариством до моменту завершення перевірки та складання припису, а порушення, зазначені в пунктах 1, 2, 3, 5, 7, 11, 12, 13, 16, 18, 20, 25, 26, 28 припису, не відповідають визначенню (поняттю) «припису», оскільки не містять вимог щодо усунення конкретних порушень діючого законодавства, а також певних строків усунення порушень (крім п.п.1, 3, 26).

Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області також подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2016 р. у справі № 804/2529/16 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 12, 16, 24, 25, 27, 28 припису та прийняти нову постанову, якою у повному обсязі відмовити у задоволенні адміністративного позову ПАТ «ДніпроАЗОТ», наполягаючи на законності вимог, викладених у пунктах 2, 3, 12, 16, 24, 25, 27, 28 спірного припису. На протязі розгляду зазначеної справи представниками сторін надавались як письмові так і усні пояснення та заперечення щодо доводів апеляційних скарг, представниками підтримувались апеляційні скарги.

В судове засідання, призначене на 25.01.18 р. відповідачем подано клопотання про перенесення слухання справи, яке на думку судової колегії не підлягає задоволенню, оскільки долучений до клопотання листок непрацездатності ОСОБА_2 не може бути підставою для відкладення справи, оскільки зазначена особа не приймала участі у даній справі, а інший представник інспекції - ОСОБА_3, постійно представляючи відповідача в даній справі в суді апеляційної інстанції, по незрозумілим мотивам визначилась з пріоритетністю справ та відповідно до клопотання приймає участь у розгляді справи в господарському суді Дніпропетровської області. Виходячи зі змісту ст. 205 КАС України, при викладених обставинах, неявка в судове засідання представника відповідача не може вважатися неявкою з поважних причин, і враховуючи, що пояснення по апеляційній скарзі представником відповідача надавались, заперечення на скаргу позивача також, неявка представника відповідача в чергове судове засідання, не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.10.2015 по 30.10.2015 співробітниками Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області проведено перевірку ПАТ «ДніпроАЗОТ» дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено відповідний акт (т.1, а. с.48-90).

З метою усунення порушень, виявлених вказаною перевіркою, Інспекцією винесено Товариству припис від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 (т.1, а. с.103-108).

ПАТ «ДніпроАЗОТ», вважаючи даний припис протиправним, звернулося до суду з даним адміністративним позовом, який судом першої інстанції частково задоволений.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДЕІ у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «ДніпроАЗОТ» підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.2 ст.2 КАС України з урахуванням приписів ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 за № 1347/20085, затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 429).

Згідно з п.1 даного Положення № 429 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Також відповідно до п.6.4 Положення № 429 Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Отже, повноваження на проведення перевірок та складання приписів надані ДЕІ у Дніпропетровській області.

У частині 1 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 877) наведені повноваження органу державного нагляду (контролю), згідно з якою орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю), серед іншого, має право:

вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків.

Згідно з ч.7 ст.7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

За певними положеннями ч.9 ст.7 Закону № 877 розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за №18/16034 і чинним на момент проведення перевірки, затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок № 464).

Так, у відповідності до п.4.19 Порядку № 464 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Аналогічні положення наведені у ч.6 ст.7 Закону № 877.

Згідно з п.4.22 Порядку № 464 на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).

Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином (п.4.25 Порядку № 464).

При цьому за визначенням, наведеним у ч. 8 ст.7 Закону № 877, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, наведені правові норми свідчать, що припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб'єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.

Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абз.4 ч.1 ст.6 Закону № 877, згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

При цьому доводи скаржника (ПАТ «ДніпроАЗОТ») про те, що правовою підставою для складення припису є складений за результатами перевірки акт перевірки, у разі непогодження з яким суб'єкт господарювання має право підписати акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта перевірки, і, враховуючи, що зауваження, подані Товариством (т.1, а. с.91-102), є невід'ємною частиною акта перевірки, припис був складений ДЕІ у Дніпропетровській області до моменту оформлення акту перевірки і його підписання посадовими Товариства, тобто без наявності правових підстав, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, по-перше зауваження складені Товариством 30.10 .2015 (т.1, а. с.91-102), тобто до винесення відповідачем припису, по-друге, законодавець не пов'язує видачу органом державного нагляду (контролю) припису з обставинами щодо подачі суб'єктом господарювання зауважень до акту перевірки, а лише безпосередньо з самим актом перевірки, який у даному випадку складений раніше (12.10.2015 по 30.10.2015) ніж спірний припис (04.11.2015), по-третє, такі доводи скаржника ПАТ «ДніпроАЗОТ» стосуються дій Інспекції щодо проведення перевірки, позовна вимога щодо протиправності яких Товариством у межах даної адміністративної справи не висувалась.

Стосовно ж суті припису від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 1 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» вимагається у термін до 16.11.2015 надати до Інспекції інформацію, яка на час перевірки не була представлена, в порушення ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Стаття 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 № 1264-XII (далі - Закон № 1264) та ст.8 Закону № 877, серед іншого, передбачають Повноваження органу Держекоінспекції на отримання документів, матеріалів, відомостей з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), а ст.11 Закону № 877 передбачає обов'язок суб'єкта господарювання надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час такого державного нагляду (контролю).

Суд першої інстанції, визнаючи правомірним даний пункт припису, встановив, що супровідним листом Баглійського РВ Дніпродзержиського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.10.2015 №154/7 на адресу ДЕІ у Дніпропетровській області направлено ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2015 про тимчасовий доступ до речей, у зв'язку із чим Інспекцією на адресу ПАТ «ДніпроАЗОТ» підготовлено на вручено запит від 23.10.2015 № 4-4888-9-3 про надання інформації та належним чином оформлених копій договору з ТОВ «Дніпровська промислова компанія «Вторинні ресурси», актів приймання-передачі відходів за 2015 рік, а також інформації відносно того, чи узгоджувались маршрути перевезень відходів територією підприємства та місце їх складування, про що, у тому числі про необхідність надання наведених документів, вказано і безпосередньо в самому акті перевірки (арк. акта 21), чим спростовуються доводи позивача про те, що відповідачем не визначено які саме документи підприємству слід було надано до перевірки.

При цьому судом першої інстанції, що до кінця перевірки відповіді на вищевказаний запит відповідача від 23.10.2015 № 4-4888-9-3, а також витребуваних ним документів, позивачем надано не було.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 1 припису протиправним та необґрунтованим через те, що даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення вимог норм чинного законодавства України і з його змісту не вбачається яку саме інформацію не надано Інспекції під час перевірки та яку саме інформацію Товариство має надати до ДЕІ у Дніпропетровській області, внаслідок чого позивач не може виконати пункт 1 припису, оскільки не отримувало запиту про надання тих документів, що, нібито, не були надані.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила наявність на арк.21 акта перевірки вищевказаних відомостей про ухвалу слідчого судді Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2015 та вручення Товариству запиту від 23.10.2015 № 4-4888-9-3 про надання інформації, проте колегія суддів не знайшла в матеріалах справи підтвердження зазначених обставин, у тому числі і доказів, які б свідчили про отримання позивачем запиту від 23.10.2015 № 4-4888-9-3.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника (ПАТ «ДніпроАЗОТ») про невідповідність пункту 1 припису вимогам чинного законодавства з огляду на відсутність визначення тієї інформації, яку не надано Інспекції під час перевірки і яку, відповідно, має надати Товариство, а також відсутність у даному випадку порушення суб'єктом господарювання конкретної норми законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яким невиконання суб'єктом господарювання обов'язку з ненадання документів не являється.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 1 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктами 2 та 3 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» вимагається усунути порушення ст.125 ЗК України і ст.3 Закону № 1264, а саме:

- користування земельними ділянками за наявності правовстановлюючих документів, термін виконання - постійно (пункт 2),

- укласти договір оренди земельної ділянки бази механізації АТЦ (незавершений будівництвом об'єкт, термін виконання - до 01.02.2016.

У статті 3 Закону № 1264 наведені основні принципи охорони навколишнього природного середовища, а стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд першої інстанції, зазначаючи, що вищевказані пункти припису обґрунтовані тим, що термін дії договору на оренду землі бази механізації АТЦ (незавершений будівництвом об'єкт) № 11992 від 01.11.2011 закінчився, тобто на час проведення перевірки користування земельною ділянкою бази механізації АТЦ здійснюється Товариством без правовстанововлюючих документів, дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти наявність чи відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, оскільки такими повноваженнями наділена саме Державна інспекція сільського господарства України.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на приписи Положення Про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-ІV, Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 № 963-ІУ, згідно з якими Державна інспекція сільського господарства України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Скаржник (ДЕІ У Дніпропетровській області) вважає пункти 2 і 3 припису правомірними, зазначаючи про наявність у Інспекції повноважень щодо перевірки у суб'єктів господарювання правовстановлюючих документів на землю і посилаючись, при цьому, на положення ст.20-2 Закону № 1264 та форму уніфікованого акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, затверджену наказом Мінекології та природних ресурсів України №483 від 02.10.2012, яка містить обов'язкову для заповнення табличку (пункт 4.1), де питання, яке підлягає обов'язковій перевірці в галузі охорони земельних ресурсів, є наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.20-2 Закону № 1264 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про використання та охорону земель.

У формі уніфікованого акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, затвердженій наказом Мінекології та природних ресурсів України № 483 від 02.10.2012, у табличці (пункт 4.1), серед іншого, наведено таке питання, яке підлягає обов'язковій перевірці в галузі охорони земельних ресурсів, як наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку.

Проте, наведені норми щодо права перевірити наявність правовстановлюючих документів на землю не є свідченням наявності у органів Держекоінспекції прав контролюючого органу з цього питання, до кола яких у т. ч. входять повноваження щодо застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у разі виявлення відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Правову норму, яка б свідчили про наділення органів Держекоінспекції повноваженнями контролюючого органу з притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у разі відсутності правовстановлюючих документів на землю, відповідачем не наведено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пункти 2 і 3 припису не відповідають вимогам припису як розпорядчого документу, встановлених законодавцем, оскільки в них зазначено що має виконуватись Товариством і не зазначені конкретні порушення позивачем норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які мали місце на момент проведення перевірки і у зв'язку з якими від позивача вимагається вчинення зазначених дій, а у пункті 2 ще й не встановлені строки усунення порушення.

За таких обставин колегія суддів вважає пункти 2 і 3 спірного припису протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Пунктом 4 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» вимагається у термін до 01.02.2016 відкоригувати матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викиду, з урахуванням неврахованих джерел утворення забруднюючих речовий в атмосферне повітря, виявлених при перевірці.

Як зазначено в акті перевірки (арк.6-9), в ході обстеження цехів підприємства та аналізу наданих матеріалів встановлено, що в матеріалах Інвентаризації та відповідно в Дозволі на викиди Товариства не обліковуються наступні джерела утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря:

- енергоуправління: корпус 200, слюсарна майстерня: пост газової різки, заточувальний верстат з ЗІЛ 900; корпус 200, токарна майстерня: заточувальний верстат з ЗІЛ 900; токарний верстат; хімлабораторія: 1 витяжна шафа;

- цех переробки аміаку: корпус 991, слюсарна майстерня: заточувальний верстат з ЗІЛ 900; свердлильний верстат; майстерня: токарний верстат; хімічна лабораторія: 1 витяжна шафа;

- цех соди каустичної: корпус 902, хімічна лабораторія: 3 витяжні шафи; відділення з ремонту електролізерів (здійснюється ремонт, збірка, фарбування та ущільнення кришок електролізерів за допомогою приготовленого розчину бетону); пост газозварювання;

- теплоелектроцентраль: корпус 761, хімічна лабораторія: витяжна шафа; механічна майстерня: заточувальний верстат з ЗІЛ 900; 2 фрезерних верстати; 2 токарних верстати; свердлильний верстат; корпус 759: заточувальний верстат з ЗІЛ 900; свердлильний верстат;

- цех товарів народного споживання: витяжна шафа хімічної лабораторії; машина для дрібного фасування міндобрив; швейна машина для пакування карбаміду в поліпропіленові лантухи; 2 машини екструзійного видування; машина екструзійного лиття; роторний дробарний агрегат пластику, який обладнаний ПГОУ; роторний дробарний агрегат пластику; установка пересувного вловлювача металу з відходів поліетилену; агрегат розливу засобу «Білизна»; агрегат пакування засобу «Білизна» в поліетиленову плівку; токарна майстерня: шліфувальний верстат; 2 токарних верстати; 2 свердлильних верстати; фрезерний верстат; маятникова пила; заточувальний верстат; слюсарна майстерня: механічний пристрій типу "Болгарка"; свердлильний верстат; машинний зал: пост розвантаження карбаміду в тарі «біг-бег» та зберігання готової продукції «Білизна»;

- Карбамід-1: мехмайстерня: 2 токарних верстатів (один не в робочому стані); 1 вертикально - свердлильний верстат; 1 заточувальний верстат на 2 абразивно-металевих кола, оснащений ПГОУ ЗІЛ-900, що виведений на вулицю);

- Ремонтне управління: механічна дільниця корпус 197/1: ДИП 200 (19 одиниць); ДИП 300 (8 одиниць); ДИП 500 (3 одиниці); ДИП 600 (1 одиниця); зубовонарізний верстат (3 одиниці); зубовонарізний верстат (1 одиниця - не в робочому стані); стругальний верстат (1 одиниця); довбальний верстат (3 одиниці); фрезерний верстат (11 одиниць); фрезерний верстат (1 одиниця - не в робочому стані); карусельний верстат (2 одиниці); шліфувальний верстат (1 одиниця); розточувальний верстат (5 одиниць); свердлильний верстат (1 одиниця); пила циркулярна (3 одиниці). Дільниця ремонту арматури: токарний верстат (4 одиниці); свердлильний верстат (4 одиниці); облаштоване місце вогневих робіт; пункт зберігання мастила для виготовлення синтетично - охолоджуючої рідини для токарних верстатів. Дільниця котельно-зварювальних робіт: зварювальний пост (5 одиниць); свердлильний верстат (4 одиниці). Інструментальна кладова: заточувальний верстат (1 одиниця). Відділення ремонту динамічного обладнання: токарний верстат (2 одиниці) - на час перевірки не працювали;

- Центральна лабораторія: Механічна дільниця: заточувальний верстат (1 одиниця), свердлильно-вертикальний верстат (1 одиниця), токарний верстат (1 одиниця) - не працює. 6 витяжних шаф препараторської, 4 витяжних шаф склодувної майстерні, 8 витяжних шаф санітарної лабораторії, 2 витяжних шафи лабораторії масла; 4 витяжних шафи сектору контролю виробництва: 4 витяжних шафи фізико - хімічної лабораторії; 8 витяжних шаф 2-х аналітичних лабораторій; 12 витяжних шаф 2-х науково-дослідницьких лабораторій;

- Цех рідкого хлору та соляної кислоти: механічна майстерня: свердлильний верстат (1 одиниця);

- Карбамід-2: склад карбаміду для складування та зберігання карбаміду.

Стаття 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» 16.10.92 № 2707-XII (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Так, відповідно до частини 1 даної статті підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;

заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;

забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;

використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;

здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Згідно з певними положеннями статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Так, в матеріалах справи міститься Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПАТ «ДніпроАЗОТ», виконаний у 2012 році ТОВ «ЦЕДА» та затверджений головою правління Товариства (т.2, а. с.3-140, далі - Інвентаризація).

Суд першої інстанції, посилаючись на досліджену Інвентаризацію стаціонарних джерел викиду, надану позивачем, дійшов висновку про підтвердження доводів Інспекції про неврахування Товариством вищезазначених джерел утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря в матеріалах інвентаризації стаціонарних джерел викиду, та ненадання Товариством, при цьому, актів про консервацію зазначеного обладнання під час проведення перевірки.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ» зазначає, що вказане в акті перевірки технічне обладнання є джерелом утворення забруднюючої речовини, але не формує викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а тому не підлягає інвентаризації, що, в свою чергу, свідчить про те, що вимоги Інспекції щодо необхідності відкоригування матеріалів стаціонарних джерел викиду з урахуванням неврахованих джерел утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

За твердженням позивача до такого обладнання належить вказане в акті перевірки обладнання:

Енергетичне управління в корп. 200 слюсарна майстерня - заточувальний верстат -1 од. - вивели з експлуатації (розпорядження по ЕУ), токарна майстерня - заточувальний верстат - 1 од. - вивели з експлуатації (розпорядження по ЕУ), хімлабораторія - витяжна шафа - не підлягає інвентаризації;

Цех переробки аміаку корп. 991 слюсарна майстерня - заточувальний верстат - обліковано в Інвентаризації № 111 (стор.40), майстерня - токарний та свердлильний верстати не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати (т.2, а. с.213-220) наведено інформацію, що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце, хімлабораторія - витяжна шафа - не підлягає інвентаризації;

Цех соди каустичної корп. 902 - хімлабораторія - витяжна шафа - не підлягає інвентаризації, відділення з ремонту електролізерів - не підлягає інвентаризації - викидів на робочому місті слюсаря-ремонтника дільниці не має, пост газозварювання - обліковано в Інвентаризації № 306 (стор.64);

Теплоелектроцентраль корп. 761 - хімлабораторія - витяжна шафа - не підлягає інвентаризації, механічна майстерня - 2 токарних, 2 фрезерних верстати та свердлильний станок - не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати наведено інформацію що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце, корп.761 - свердлильний станок - не підлягає інвентаризації - в паспорті на верстат наведено інформацію що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце;

УП ТНВ корп. 1400 - хімлабораторія - витяжна шафа - не підлягає інвентаризації, машина для дрібного фасування міндобрив та екструдивного лиття - облікована в Інвентаризації № 130 (стор.43), швейна машина для пакування карбаміду в поліпропіленові лантухи - обліковано в Інвентаризації № 131 (стор.44), 2 машини екструдивного видування та машинка екструзійного лиття - обліковані в Інвентаризації № 131 (стор.44), роторний дробарний агрегат пластику з ПГОУ, роторний дробарний агрегат пластику та установка пересувного вловлювача металу з відходів поліетилену - обліковані в Інвентаризації № 133 (стор.44), агрегати розливу та пакування засобу «Білизна» - обліковані в Інвентаризації №121 (стор.42), токарна майстерня - 2 токарних, 2 свердлильних не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати наведено інформацію, що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючі речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце, шліфувальний та фрезерний - не експлуатуються (розпорядження по підрозділу), заточувальний верстат - обліковані в Інвентаризації № 126 (стор.43), слюсарна майстерня - механічний пристрій типу «Болгарка» та свердлильний верстат не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати наведено інформацію що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце, машинний зал - пост розвантаження карбаміду в тарі та зберігання готової продукції «Білизна» - не мають викиду забруднюючої речовини тому що упаковка продукції герметична;

Цех Карбамід - 1 механічна майстерня - токарний верстат (1 токарний верстат не в робочому стані - акт перевірки), вертикально-свердлильний верстат не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати наведено інформацію що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце. Центральна лабораторія механічна майстерня - свердлильно-вертикальний та токарний верстати не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати наведено інформацію що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце. Щодо робочого стану лабораторних шаф - в наявності інформація начальника підрозділу стосовно консервації шаф на момент проведення інвентаризації: з 48 шаф в робочому стані - 31 шафа;

Ремонтне управляння корп. 197/1 механічна майстерня, дільниця ремонту арматури, дільниця котельно-зварювальних робіт, відділення ремонту динамічного обладнання - токарно-гвинто-різні станки (ДИП) - 31 одиниця, верстати: зубонарізний - 4 одиниці, 1 стругальний, довбальний - 3 одиниці, фрезерні - 12 одиниць, карусельний - 2 одиниці, шліфувальний, розточувальний - 5 одиниць, свердлильний - 9 одиниць, токарний - 6 І винниць, заточувальний, пила циркулярна - 3 одиниці не підлягають інвентаризації - в паспортах на верстати наведено інформацію, що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце, дільниця ремонту арматури - місце вогневих робіт - обліковано в Інвентаризації № 166 (стор.51), пункт зберігання мастила для виготовлення синтетично охолоджуючої рідини - обліковано в Інвентаризації № 171 (стор.52), дільниця котельно-зварювальних робіт - зварювальні пости - обліковані в Інвентаризації №№ 159-163 (стор.48-50), інструментальна комора - заточувальний верстат не є джерелом утворення ЗР (знаходиться на столі в не робочому стані). Наведена інформація начальника РУ про консервацію та не робочий стан обладнання - 26 одиниць;

Цех рідкого хлору та соляної кислоти механічна майстерня - свердлильний верстат - не підлягає інвентаризації - в паспорті на верстат наведено інформацію що на обладнання подається охолоджувальна рідина, яка збирає всі забруднюючи речовини в ході робочого процесу та збирається в спеціально відведене місце;

Цех Карбамід - 2 склад карбаміду - обліковано в Інвентаризації №№ 71-73 (стор.35).

Стосовно інвентаризації викидів забруднюючих речовин від шаф хімічних лабораторій підприємства скаржником зазначено, що згідно розділу «Общезаводские лаборатории» тому 2 «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами» м.Донецьк 2004 р. (на далі по тексту - «Донецька методика»), при роботі хімічних лабораторій основними речовинами, які виділяються при проведенні аналізів, є кислоти: сірчана, азотна; хлористий водень. Вищевказані речовини не вживаються для проведення аналітичного контролю в хімлабораторіях структурних підрозділів: Енергоуправлінні, ЦПА, ЦСК,ТЕЦ, УП ТНВ та ЦЛ. Марки шаф хімлабораторій, вищенаведених структурних підрозділів, не вказані в переліку «Донецької методики», тому не підлягають інвентаризації і не обліковуються в Дозволі на викиди. В шафах хімічних лабораторій позивача в герметично закритій тарі знаходяться водні розчини хімічних реактивів добового запасу. При аналітичному контролі виробничого процесу ці розчини використовуються для виконання лабораторних досліджень. Данні дослідження відповідно до методик вимірювань тривають короткостроково, в зв'язку з чим, немає можливості визначити параметри газопилового потоку згідно вимог «Методики відбору проб промислових викидів» КНД 211.2.3.063-98, затвердженої наказом Міністерства ОНПС та ядерної безпеки України № 100 від 08.07.98. Також не існує методик з такою нижньою границею чутливості вимірювання для визначення концентрацій хімічних речовин, які можливо будуть присутні в викидах в атмосферне повітря після проведення хімічних реакцій.

Колегія суддів, розглядаючи питання правомірності/протиправності пункту 4 спірного припису, бере до уваги, що Наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.95 № 7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.95 за № 61/597, затверджено Інструкцію про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві (далі - Інструкція № 7), згідно з п.1.2 в Інструкції (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) узагальнені та викладені основні вимоги до: порядку проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин і представлення її в органи Мінекобезпеки України; оформлення звіту по проведенню інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Відповідно до 1.14 Інструкції № 7 інвентаризація викидів - систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря.

Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.

У відповідності до п.1.8 Інструкції № 7 інвентаризацію викидів забруднюючих речовин підприємство проводить в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів Мінекобезпеки України.

У випадку зміни параметрів джерел викидів, зареєстрованих у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, підприємство, при необхідності, проводить інвентаризацію викидів в повному обсязі або вибірково без відповідних вказівок вищезазначених органів і представляє звіт в органи Мінекобезпеки України.

Отже, проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин підприємство має проводити у певні строки або при необхідності - у разі зміни параметрів джерел викидів, зареєстрованих у звіті по інвентаризації цих викидів.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»:

джерело викиду - це об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;

забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

З положень п.2 Інструкції № 7 вбачається, що звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві повинен мати такі розділи як: характеристики джерел утворення забруднюючих речовин (п.2.4) та характеристики джерел викидів забруднюючих речовин (п.2.5), тобто «джерело утворення забруднюючих речовин» і «джерело викидів забруднюючих речовин» є відмінними поняттями.

Так, у п.2.4 «Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин» Інструкції №7, зокрема, визначено, що характеристика технології виробництва та технологічного обладнання, опис продукції, яка випускається підприємством, основна сировина, що використовується, її хімічний склад по ГОСТу або аналізу заводської лабораторії (дані повинні бути пов'язані з балансовою схемою матеріальних потоків), кількість витраченого основного і резервного палива, його якісні характеристики. При цьому необхідно враховувати наявність у газах, що відходять, забруднюючих речовин, які утворюються в ході ведення технологічного процесу.

Визначення забруднюючих речовин, їх кількісних та якісних характеристик надається в додатку N 2 (таблиця 2.1).

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Проте, як вбачається з вищенаведеного, скаржником (Товариством) перелічено технічне обладнання, частина з якого, як підтверджено матеріалами справи, дійсно, була врахована в Інвентаризації, частина виведена з експлуатації або законсервована (т.2, а. с.205, 206, 209-212), а ще частина не підлягає інвентаризації, оскільки не формує викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря (наприклад, верстати) (т.2, а. с.213), тобто не є джерелом викиду забруднюючих речовин.

Разом з тим, скаржником визнається, що все це технічне обладнання є джерелами утворення забруднюючої речовини (т.5, а. с.53), а відтак, у відповідності до вимог п.2 Інструкції № 7, вказане технічне обладнання, як джерела утворення забруднюючих речовин, мають відображатись у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 4 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 5 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» відповідно до ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та ст.3 Закону № 1264 вимагається діяльність підприємства, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; термін виконання - постійно.

Як вбачається з акту перевірки, зазначений пункт припису мотивовано тим, що під час проведення перевірки керівнику ПАТ «ДніпроАЗОТ» вручено лист від 23.10.2015 № 4-4885-9-3 (відмітка про отримання вх. № 5795 від 28.10.2015), в якому перелічено виявлені стаціонарні джерела утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря (наведені вище у п.4 припису), які відсутні в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (т.1, а. с.129-170).

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ» зазначає, що вказане в акті перевірки зазначено технічне обладнання, яке є джерелом утворення забруднюючої речовини, але не формує викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а відтак не і обліковується в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, скаржник звертає увагу, що пункт 5 припису не відповідає визначенню (поняттю) «припису», оскільки не містить вимог щодо усунення конкретних порушень діючого законодавства, а також певних строків усунення порушень.

З вищенаведених положень ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» випливає, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Згідно з п.2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 № 302 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

За приписами п.4 вказаного Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 5 припису з огляду на те, що виявлені Інспекцією стаціонарні джерела утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря, невраховані в Інвентаризації, відсутні в Дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим, колегією суддів враховано зміст пункту 5 припису, в якому від Товариства фактично вимагається діяльність, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, постійно здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин. Тобто даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 5 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 5 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 6 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Міністерства ОНПС України № 52 від 06.02.2009, вимагається у термін до 16.11.2015 усунути порушення правил технічної експлуатації установок очистки газу виявлених під час перевірки.

Як зазначено в акті перевірки (арк.6), при перевірці Правил технічної експлуатації установок очистки газу виявлено:

- Енергоуправління, корпус 200, слюсарна майстерня. Несправний двигун пилогазоочисної установки (далі - ПГОУ) ЗИЛ-900 від заточувального верстата; на верстаті встановлені абразивно-металеві круги, що свідчить про його експлуатацію;

- Енергоуправління. Корпус 200, токарна майстерня. Несправний двигун ПГОУ ЗІЛ-900 від заточувального верстата; на верстаті встановлені абразивно-металеві круги, що свідчить про його експлуатацію;

- Цех товарів народного споживання. Негерметичний бункер, корпус ПГОУ та несправний двигун ПГОУ ЗИЛ 900.

- Карбамід-1. При перевірці виявлено негерметичність оглядового люка металевого коробу повітроходу подачі забрудненого повітря на ВУ-2К (№ 1010);

- При перевірці цеху рідкого хлору та соляної кислоти виявлено негерметичність м'якої вставки на позиції 104/2 на ПГОУ № 4835;

- При перевірці ремонтного управління в механічному відділенні виявлено негерметична м'яка вставка ПГОУ (інвентаризаційний номер 40676);

- При перевірці ремонтного управління на дільниці котельно-зварювальних робіт на ПГОУ інвентаризаційний № 41331 відкрита і не закріплена нижня кришка, внаслідок чого здійснюється просип пил.

Так, у п.1.2 Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Міністерства ОНПС України № 52 від 06.02.2009, зареєстрованих в Мінюсті України 13.04.2009 за № 327/16343 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Правила № 52), установка очистки газу (далі - ГОУ) - комплекс споруд, призначений для відведення, транспортування та вловлювання з газопилового потоку, що відводиться від технологічного обладнання, наявних у ньому забруднюючих речовин. ГОУ складається з газоочисних апаратів, допоміжного обладнання, контролюючих приладів і комунікацій. За методами очистки ГОУ поділяються на сім груп. Класифікація установок очистки газу за групами та методами очистки наведена в додатку 1.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 6 припису з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів на спростування виявлених перевіркою порушень Правил № 52, зокрема, доказів того, що вказані в акті перевірки несправності обладнання не мали місця, або були усунуті в ході перевірки чи після її проведення, а також щодо того, що Товариством ведеться та заповнюється «Журнал обліку.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає, що порушення, вказані у пункті 6 припису, усунуті Товариством до моменту завершення перевірки та складання спірного припису, у зв'язку з чим пункт 6 припису підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Отже, Товариством визнається факт наявності порушень, зазначених у п.6 припису. Разом з тим, колегією суддів не приймаються до уваги вищенаведені доводи скаржника, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що інформування Товариством Інспекції про усунення порушень, зазначених у п.6 припису, мало місце до моменту прийняття відповідачем спірного припису.

Зауваження ж на акт перевірки від 30.10.2015, де, зокрема, зазначено про усунення порушень, направлені Інспекції лише 09.11.2015 (т.1, а. с.109), тобто після винесення відповідачем спірного припису від 04.11.2015.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 4 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 7 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил № 52 вимагається дотримуватись правил експлуатації ГОУ; термін виконання - постійно.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 7 припису з огляду на виявлені Інспекцією порушення позивачем правил експлуатації ПГОУ.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 7 припису незаконним, оскільки даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, тобто посилається на загальні норми, які ПАТ «ДніпроАЗОТ» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 7 припису містить вказівку на його постійне виконання.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 7, вважає такі доводи скаржника обґрунтованими, оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 7 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 7 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 8 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил № 52 вимагається у термін до 01.02.2016 привести технічні паспорти на 25 установок очистки газів у відповідність вимогам зазначених Правил та зареєструвати в Держекоінспекції.

Як зазначено в акті перевірки (т.1, а. с.53) на 44 ПГОУ розроблені технічні паспорти установок очистки газу та які зареєстровані, з них: 25 технічних паспортів ПГОУ розроблені у 90-х роках та не відповідають вимогам п.2.2.5 Правил № 52; у паспортах відсутній розділ 9 «Результати висновків державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища» (додаток 3 до Правил технічної експлуатації установок очистки газу).

Суд першої інстанції зазначив про ненадання Товариством 25 технічних паспортів, які б відповідали вимогам Правил № 52, зауваживши, що з 06.02.2009 на території України діють Правила № 52, якими встановлена нова форма паспорту установки очистки газу, у зв'язку з чим паспорти повинні мати форму встановлену чинним законодавством України,

Так, у п.п.2.2.5 п.2.2 р.ІІ Правил № 52 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний: розробити паспорт на кожну ГОУ, зразок якого наведено у додатку 3, та провести реєстрацію відповідно до розділу VI цих Правил.

Згідно з п.п.3.4.3 п.3.4 р.ІІІ Правил № 52 при проведенні капітального ремонту ГОУ необхідно, зокрема: проведені під час ремонту зміни внести до паспорта ГОУ.

У п.6.1 р.VI Правил № 52 встановлено, що реєстрація (перереєстрація) ГОУ здійснюється в органах Мінприроди.

У відповідності до п.п.6.1.1, 6.1.2 п.6.1 р.VI Правил № 52 для реєстрації ГОУ як об'єктів нового будівництва подаються: письмове звернення (лист) від суб'єкта господарювання; паспорт ГОУ за формою згідно з додатком 3; копія акта готовності до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта ().

Для реєстрації (перереєстрації) діючих ГОУ подаються, письмове звернення (лист) від суб'єкта господарювання; паспорт ГОУ за формою згідно з додатком 3; акти перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду та технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення); відомості щодо здійснення заходів з усунення виявлених недоліків у роботі ГОУ (за необхідності).

Також відповідно до п.6.2 р.VI Правил № 52 після реконструкції (модернізації) або капітального ремонту здійснюється перереєстрація ГОУ із збереженням реєстраційного номера. При цьому подаються: письмове звернення (лист) від суб'єкта господарювання; паспорт установки за формою згідно з додатком 3; акт перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи ГОУ) на джерелі викиду.

ГОУ вважається зареєстрованою після присвоєння реєстраційного номера в органах Мінприроди з внесенням відповідного запису в книзі реєстрації, за наявності підпису представника органу Мінприроди та печатки у паспорті ГОУ (п.6.3 р.VI Правил №52).

Отже, наведені норми свідчать про вірність позиції суду першої інстанції щодо обов'язку суб'єкту господарювання з набрання чинності Правилами № 52 на кожний вже діючий ГОУ розробити паспорт у відповідності до додатку 3 Правил № 52 та провести реєстрацію такого паспорту відповідно до розділу VI цих Правил.

Проте, позивачем не надано доказів наявності технічних паспортів на 25 установок очистки газів, які б відповідали вимогам Правил № 52.

При цьому колегія суддів вважає неправомірними доводи скаржника (ПАТ «ДніпроАЗОТ») про те, що згідно розділів IV та VI Правил № 52 перереєстрація паспортів установок очистки газу виконується після реконструкції (модернізації) або капітального ремонту, які призвели до суттєвих змін параметрів газопилового потоку або зниження ефективності роботи установок, а у даному випадку суттєвих змін в роботі ПГОУ після проведення капітальних ремонтів на підприємстві не відбулось, тому перереєстровувати паспорти згідно з чинним законодавством не вимагається.

Вищенаведені положення п.6.2 р.VI Правил № 52 свідчать, що вимоги щодо здійснення перереєстрації ГОУ із збереженням реєстраційного номера після реконструкції (модернізації) або капітального ремонту (для якої, серед іншого, подається суб'єктом господарювання паспорт установки за формою згідно з додатком 3), не мають прив'язку до наявності/відсутності суттєвих змін параметрів газопилового потоку або зниження ефективності роботи установок після такої реконструкції (модернізації).

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що рішенням Державної регуляторної служби України № 1 від 15.07.2015 дія Правил № 52 була призупинена з 15.09.2015, тобто у період проведення перевірки Правила № 52 не діяли, а станом на теперішній час згідно з наказом Мінприроди України № 454 від 26.11.2015 Правила № 52 є чинними, але відмінено реєстрацію та перереєстрацію установок очистки газу (розділ VI Правил).

Так, по-перше, Рішенням Державної регуляторної служби України № 1 від 15.07.2015 «Про необхідність усунення Міністерством екології та природних ресурсів України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» на підставі ч.3 ст.27 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Державна регуляторна служба України:

- запропонувала Міністерству екології та природних ресурсів України внести зміни до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 № 52 «Про затвердження Правил технічної експлуатації установок очистки газу» шляхом виключення з його редакції положень щодо необхідності реєстрації (перереєстрації) установок очистки газу;

- рішення Державної регуляторної служби України щодо усунення порушень принципів державної регуляторної політики підлягає виконанню у порядку, визначеному статтею 28 Закону, у двомісячний строк з дня прийняття такого рішення;

- виконання цього рішення передбачає підготовку проекту акта про внесення змін до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.2009 № 52 "Про затвердження Правил технічної експлуатації установок очистки газу" та подання у встановленому Законом порядку на погодження до уповноваженого органу не пізніш як за п'ять робочих днів до закінчення строку його виконання. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про погодження проекту змін рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики вважається виконаним;

- у разі невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законі строку, дія регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення.

Зазначене рішення Державної регуляторної служби України № 1 від 15.07.2015 було виконано шляхом видання Мінприроди України № 454 від 26.11.2015, який зареєстрований в Мінюсті України від 11.12.2015 за № 1552/27997 і яким було внесено зміни в Правила № 52, а саме: скасовано вимогу про необхідність реєстрації паспортів ГОУ і п.п.2.2.5 п.2.2 р.II викладено наступним чином: «Розробити паспорт на кожну ГОУ, зразок якого наведено у додатку 3 до цих Правил».

Отже, дія Правил № 52 рішенням Державної регуляторної служби України №1 від 15.07.2015 не призупинялась з 15.09.2015, оскільки з вищенаведеного змісту даного рішення вбачається, що зупинення дії регуляторного акта, щодо якого було прийнято відповідне рішення, може мати місце лише у випадку невиконання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики або не оскарження цього рішення органом виконавчої влади протягом встановленого в Законі строку, з наступного дня з дня закінчення строку виконання такого рішення, а не автоматично з дати його прийняття, як стверджує скаржник.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що на час проведення перевірки Товариства, а саме у період з 12.10.2015 по 31.10.2015, а також на момент видачі оскаржуваного припису від 04.11.2015, Наказ Міністерства ОНПС України № 52 від 06.02.2009, яким затверджені Правила технічної експлуатації установок очистки газу, діяв.

По-друге, як вбачається з вищенаведеного, Наказом Мінприроди України № 454 від 26.11.2015, який набрав чинності з 05.01.2016, дійсно, скасовано вимогу про необхідність реєстрації паспортів ГОУ, проте, вказані обставини мали місце після винесення відповідачем спірного припису, а відтак вимога щодо реєстрації паспортів ГОУ була чинною.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 8 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 9 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил № 52 вимагається у термін до 15.11.2015 завести та заповнювати Журнал обліку робочого часу пилозахисних установок в цеху товарів народного споживання.

Як зазначено в акті перевірки (арк.6), при перевірці Цеху товарів народного споживання Товариством до перевірки не було надано журнал обліку робочого часу ПГОУ.

У п.п.2.2.2 п.2.2 Правил № 52 передбачено, що Правил № 52 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний: призначити осіб, відповідальних за:ведення журналу обліку робочого часу ГОУ.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 9 припису з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що Товариством ведеться та заповнюється «Журнал обліку робочого часу ПГОУ у Цеху товарів народного споживання.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає, що у встановлений приписом строк Журнал обліку робочого часу пилогазоочисної установки було заведено, тобто порушення, вказане у пункті 9 припису, усунуті Товариством.

Отже, Товариством визнається факт наявності порушень, зазначених у п.9 припису, проте, колегією суддів не приймаються до уваги вищенаведені доводи скаржника, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що таке усунення порушень, мало місце до моменту прийняття відповідачем спірного припису.

Також не приймаються до уваги доводи скаржника про те, що згідно з Наказом Державної служби статистики України від 11.11.2015 № 323, зареєстрованим в Мінюсті України 26.11.2015 за № 1468/27913, відмінено дію наказу Центрального статистичного управління СРСР від 09.06.81 № 329 «Про затвердження форм первинної облікової документації з охорони повітряного басейну», тобто форму Журналу обліку робочого часу пилогазоочисних установок та необхідність його ведення скасовано.

Прийняття Наказу Державної служби статистики України № 323 мало місце 11.11.2015, а набрання чинності цим Наказом - 18.12.2015, тобто вказані обставини мали місце після винесення відповідачем спірного припису, а відтак вимога щодо необхідності ведення суб'єктом господарювання Журналу обліку робочого часу пилозахисних установок на момент прийняття відповідачем спірного припису була чинною.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 9 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 10 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил № 52 вимагається у термін до 01.02.2016 розробити технічні паспорти на ПГОУ за джерелами викидів №№ 111, 117, 126, 143, 144, 157, 167, 168, 169, Г2, 173, 174, 175, 195, 207 226, 236, 283, 284, 285 та зареєструвати в Держекоінспекції.

Як зазначено в акті перевірки (арк.6), джерела викидів №№ 111, 117, 126, 143, 144, 157, 167, 168, 169, 172, 173, 174, 175, 195, 207, 226, 236, 283, 284, 285 оснащені пилогазоочисними установками типу ЗІЛ 900; технічні паспорти на ПГОУ не розроблені та не зареєстровані в Держекоінспекції.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 10 припису з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів наявності технічних паспортів на вказані ПГОУ та їх реєстрації у відповідності до вимог, наведених у п.п.2.2.5 п.2.2 р.ІІ та п.6.1 р.VI Правил № 52.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає, що пункт 10 припису є незаконним, оскільки агрегати типу «ЗИЛ-900» є типовим обладнанням, тому на всі агрегати «ЗИЛ-900» в наявності типові паспорти з типовими показниками роботи. І, крім того, рішенням Державної регуляторної служби України № 1 від 15.07.2015 Правил № 52 була призупинена з 15.09.2015, тобто у період проведення перевірки Правила № 52 не діяли.

Колегія суддів наведені доводи скаржника вважає безпідставними, оскільки положення Правил № 52 не мають виключень для оформлення паспортів установки очистки газу у разі наявності типових паспортів на обладнання.

Щодо доводів скаржника про призупинення дії Правил № 52 з 15.09.2015 на підставі рішення Державної регуляторної служби України № 1 від 15.07.2015, то колегією суддів такі доводи до уваги не приймаються з мотивів, наведених вище, стосовно пункту 8 припису.

Пунктом 11 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил № 52 вимагається здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ПГОУ проектним показникам за джерелами викидів (ДВ) №№ 11, 117, 126, 143, 144, 157, 167, 168, 169, 172, 172, 174, 175, 195, 207, 226, 236, 283, 284, 285; термін виконання - 1 раз на рік.

В абз.1 У п.п.2.2.6 п.2.2 Правил № 52 передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний: здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам (далі - ефективність роботи ГОУ) два рази на рік для забруднюючих речовин I-II класів небезпеки, що підлягають очищенню, один раз на рік - для забруднюючих речовин III-IV класів небезпеки, що підлягають очищенню.

Відбір проб промислових викидів здійснюється відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства з охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 08.07.98 №100 (далі - Інструкція № 100).

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 11 припису з огляду на те, що Правила № 52 не містять винятків, у разі яких можливо не проводити зазначену перевірку. І стосовно доводів позивача про те, що у агрегату ЗИЛ-900 відсутній газохід і для досягнення відповідності місця вимірювання, передбаченого п.п.5.1.3 п.5 Інструкції № 100, згідно з якою здійснюється відбір проб промислових викидів, його треба приварити до агрегату довжиною у 3м, отже, через наведене, а саме: у зв'язку із конструкційними особливостями цього обладнання та з огляду на час його виготовлення, здійснити інструментальний вимір фактичних параметрів роботи ПГОУ «ЗИЛ-900» видається неможливим, суд першої інстанції зауважив, що у разі конструктивних особливостей газоходів, які унеможливлюють проведення перевірки ефективності роботи ГОУ на кожному ступені очистки окремо або в цілому на ГОУ шляхом інструментально-лабораторних вимірювань, вимоги щодо визначення ефективності роботи ГРУ встановлюються у кожному конкретному випадку територіальними органами Державної екологічної інспекції (п.п.2.2.8 п.2 р.ІІ Правил № 52), проте позивачем не заперечувалось, що Товариство не зверталось до Інспекції з цим питанням.

Стосовно зазначення в приписі терміну виконання - один раз на рік - для пилогазоочисного обладнання ЗІЛ, встановлених на заточувальних верстатах, суд першої інстанції зазначив, що такий термін визначено вищезазначеними правилами.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 11 припису незаконним, зазначаючи, що вищевказані джерела викидів є агрегатами ЗІЛ-900, які є типовим обладнанням, виготовленими ще у 1971 році і введеними в експлуатацію до вступу в дію Правил № 52. При цьому відповідно до паспорту агрегату ЗІЛ-900 газоходу агрегат зовсім немає, а параметри агрегату складають: діаметр - 60 см, довжина - 1 м 60 см, і для досягнення відповідності місця вимірювання, яке встановлено п.п.5.1.3 Інструкції № 211, газохід треба приварити до агрегату довжиною 3 м, чого неможливо зробити через особливості конструкції даного обладнання, тобто інструментальний вимір фактичних параметрів роботи ПГОУ ЗІЛ-900 є неможливим, у зв'язку з конструкційними особливостями цього обладнання та з огляду на час його виготовлення.

Крім того, скаржник зазначає, що даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, а також всупереч вимогам п.4.25 Порядку № 464 містить вказівку на його постійне виконання 1 раз на рік.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 11, вважає такі доводи скаржника обґрунтованими, оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення конкретного порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, а зазначення у п.11 припису терміну виконання - один раз на рік, хоча і відповідає положенням Правил № 52 (які стосуються обов'язків суб'єкту господарювання), проте суперечить повноваженням органу Держекоінспекції, визначеним у п.4.25 Порядку № 464, в межах яких має діяти відповідач, як суб'єкт владних повноважень.

Отже, оцінюючи пункт 11 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 11 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 12 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Правил № 52, ст.3 Закону № 1264 вимагається акти проведення перевірки технічного стану установок очистки газу за джерелами викидів оформлювати відповідно вимогам додатку № 5 Правил № 52; термін виконання - постійно.

Як зазначено в акті перевірки (стор.6), акти проведення технічного стану установок очистки газу за джерелами викидів №№ 43-49,66-69 від 20-22 квітня 2015 р. не затверджені начальником цеху карбаміду № 2, як цього вимагають Правила № 52, Додаток № 5.

Відповідно до п.п.2.2.10 п.2.2 р.ІІ Правил № 52 суб'єкт господарювання зобов'язаний: за результатами огляду складати акт перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення), зразок якого наведено у додатку 5.

В свою чергу, у Додатку № 5 Правил № 52 наведено зразок акта перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення).

Суд першої інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи даний пункт припису, встановив, що єдиною претензією до форми складених позивачем актів перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення) з боку відповідача було те, що деякі з цих актів затверджені підписом начальника цеху шляхом його проставляння не у правому верхньому куті, а знизу акта, проте, враховуючи, що всі передбачені Додатком № 5 Правил № 52 реквізити такі акти містять, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи Інспекції про їх оформлення з порушенням вимог цих Правил є безпідставними, оскільки проставляння підпису відповідальної особи не в верхній частині документа, а в нижній не свідчить про юридичну дефектність такого документа.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що доводи відповідача про те, що на деяких актах перевірки технічного стану установки очистки газу на джерелі викиду (утворення) ПАТ «ДніпроАЗОТ» затверджувальні підписи взагалі були відсутні, свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли та спростовуються наданими позивачем копіями таких актів, на яких вказані підписи присутні. При цьому відповідачем не надано доказів того, що ці підписи на момент перевірки були відсутні.

Скаржник (ДЕІ у Дніпропетровській області) наполягаючи на складенні Товариством актів проведення технічного стану установок очистки газу не у відповідності до зразку акту, наведеному у Додатку № 5 Правил № 52, вважає незаконним скасування судом першої інстанції пункту 12 припису.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ»), зі свого боку, вважає пункт 12 припису незаконним не лише з момотів наведених судом першої інстанції, а ще у зв'язку з тим, що даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 12 припису містить вказівку на його постійне виконання.

Стосовно наведених в апеляційній скарзі доводів ДЕІ у Дніпропетровській області колегія суддів звертає увагу, що у листі Мінфіну України від 14.03.2012 № 31-08410-07/23-1994/1318, серед іншого, зазначено, що «Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до зазначених Закону та Положення первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних».

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності юридичної дефектності документа через проставляння підпису відповідальної особи не в верхній частині документа (як це передбачено законодавчо встановленою формою), а в нижній, оскільки визначальним у даному випадку є наявність всіх обов'язкових реквізитів у документів (у т. ч. і такого обов'язкового реквізиту, як підпис), а не їх розташування.

Водночас, колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 12, вважає обґрунтованими доводи, наведені ПАТ «ДніпроАЗОТ», оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення конкретного порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 12 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 12 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 13 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.24 Закону № 1264 вимагається статистичну звітність формі 2-ТП-повітря складати відповідно з вимогами чинного законодавства; термін конання - постійно.

Інспекцією висування пункту 13 припису обґрунтовується тим, що статистичний звіт за формою № 2-ТП (повітря) (річна) за 2014 рік складено Товариством не в повному обсязі, оскільки, зважаючи на те, що проведеною перевіркою встановлено наявність неврахованих в Інвентаризації джерел утворення забруднюючих речовин (стор.6-9 акта перевірки), що стало підставою для видання пункту 4 спірного припису, відповідно, і в статистичному звіті за формою № 2-ТП (повітря) (річна) за 2014 рік ПАТ «ДніпроАЗОТ» не враховані викиди від цих не облікованих в матеріалах інвентаризації джерел утворення забруднюючих речовин по основному майданчику.

Згідно з ст.24 Закону № 1264 об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища та іншої інформації, ведення екологічних паспортів здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст.31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» державному обліку в галузі охорони атмосферного повітря підлягають:

об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря;

види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;

види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється за єдиною системою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 31 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" винесено постанову від 13.12.2001 № 1655, якою затверджено Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря (далі - Порядок № 1655).

Так, відповідно до п.3 Порядку № 1655 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), державний облік включає:

взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив;

ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив;

складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив;

проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах.

Згідно з п.4 Порядку № 1655 взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держстатом.

Для взяття на державний облік зазначеними об'єктами проводиться інвентаризація видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.

У відповідності до п.5 Порядку № 1655 на об'єктах, узятих на державний облік, ведеться за встановленою формою первинна звітна документація, що стосується стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив, роботи установок очищення газів, виконання заходів, пов'язаних із зменшенням обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі зазначеної документації складається державна статистична звітність, яка в установленому порядку надається територіальним органам Держстату за місцезнаходженням стаціонарного джерела викиду.

Форми і строки надання первинної, звітної документації, матеріалів інвентаризації затверджуються Мінприроди за погодженням з Держстатом, а форми державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря - Держстатом за погодженням з Мінприроди.

Отже, державна статистична звітність складається на підставі первинної звітної документації, яка ведеться на об'єктах, вже узятих на державний облік. При цьому взяття на державний облік вимагає проведення інвентаризації.

Порядок заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна) встановлений у відповідній Інструкції, затвердженій Наказом Держкомстату України від 20.10.2008 № 396, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.2008 за № 1075/15766.

Суд першої інстанції, посилаючись на встановлене перевіркою порушення про неврахування Товариством всіх джерел викиду в наданій Інвентаризації стаціонарних джерел викиду, а також з огляду на положення ст.31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.24 Закону № 1264 та Інструкції № 396, дійшов висновку про правомірність пункту 13 припису Інспекції про зобов'язання позивача статистичну звітність формі 2-ТП-повітря (річна) складати відповідно з вимогами чинного законодавства.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 13 припису незаконним, оскільки даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, тобто посилається на загальні норми, які ПАТ «ДніпроАЗОТ» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 13 припису містить вказівку на його постійне виконання.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 13, вважає такі доводи скаржника обґрунтованими, оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 13 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з вищенаведених положень Порядку № 1655 випливає, що обов'язок по складанню та поданню статистичної звітності за формою 2-ТП-повітря виникає у суб'єкта господарювання після взяття об'єктів, які справляють шкідливий вплив, на державний облік, для чого проводиться інвентаризація, тобто інвентаризація передує поданню звітності.

Отже, за відсутності внесених змін до наданої позивачем Інвентаризації джерел утворення забруднюючих речовин, тобто без взяття на державний облік які справляють шкідливий вплив, твердження Інспекції про наявність порушення, допущеного Товариством при складанні статистичної звітності за формою № 2-ТП (повітря) (річна) за 2014 рік, є безпідставним, а вимога про усунення такого порушення - передчасною.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 13 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 14 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та Правил № 52, вимагається у термін до 16.11.2015 ліквідувати негерметичність на повітроводі джерела викиду № 238 цеху соди каустичної відділення збірних лугів.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 14 припису з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів того, що станом на час проведення перевірки на повітроводі джерела викиду № 238 цеху соди каустичної відділення збірних лугів негерметичність не існувала, а навпаки позивачем надано суду службову записку від 11.11.2015 № 223, в якій зазначено, що вищевказану негерметичність усунуто, при цьому доказів її ліквідації саме під час перевірки і до видання спірного припису Товариством не було надано.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає, що порушення, вказані у пункті 14 припису, було усунуті Товариством до моменту завершення перевірки та складання спірного припису, у зв'язку з чим пункт 14 припису підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Отже, Товариством визнається факт наявності порушення, зазначеного у п.14 припису. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що інформування Товариством Інспекції про усунення порушення, зазначеного у п.14 припису, мало місце до моменту прийняття відповідачем спірного припису.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 14 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 15 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.17 Закону України «Про відходи» та Постанови КМУ від 01.11.99 № 2034 «Про затвердження порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів» вимагається у термін до 01.02.2016 відкоригувати матеріали інвентаризації джерел утворення відходів з урахуванням неврахованих джерел відходів, виявлених під час перевірки.

В акті перевірки (стор.16 акту) зазначено, що в ході проведення перевірки ПАТ «ДніпроАЗОТ» виявлено не враховані в матеріалах Інвентаризації джерел утворення відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ» види відходів:

- відпрацьована тканина фільтрпресу шламу хімводочищення ТЕЦ;

- відпрацьовані кільця «Рашигу» башти охолодження водню, загальним об'ємом насадки 5,6 м3, цеху соди каустичної;

- відпрацьовані засоби індивідуального захисту (окуляри, респіратори, гумові рукавиці).

- відходи поліпропиленової тари «біг-бег» УП ТНС;

- відпрацьований фільтр мийки автомобілів автотранспортного цеху;

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 15 припису з огляду на підтвердження доводів відповідача про те, що в Інвентаризації джерел утворення відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ» не враховані вищенаведені джерела відходів, тому матеріали Інвентаризації джерел утворення відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ» не відповідають фактичному стану, в зв'язку з чим вказана Інвентаризація потребує коригування згідно з вимогами Порядку № 2034, як і вимагається Інспекцією.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає про неправомірність такого висновку суду першої інстанції з огляду на те, що під час проведення перевірки Інспекцією не було виявлено джерел утворення відходів, які не враховані в матеріалах Інвентаризації джерел утворення відходів, а відтак і відсутня необхідність у коригуванні матеріалів Інвентаризації.

Колегія суддів погоджується з наведеними доводами скаржника з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що Інвентаризацію джерел утворення відходів було розроблено у 2012 році ТОВ НВП «Еконіс-Центр» і погоджено Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА листом від 25.12.2013 № 2380/0/261-13 (т.3, а. с.53-185).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про відходи» від 05.03.98 № 187/98-ВР (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних відносин) відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;

джерело утворення побутових відходів - об'єкт, на якому утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

За змістом приписів п.п.«в», п. «г» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:

визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Постановою КМУ від 01.11.99 № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів (далі - Порядок № 2034), згідно з п.1 якого (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних відносин) цей Порядок встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними (далі - підприємства).

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку № 2034, інвентаризація відходів - це комплекс разових організаційно-технічних заходів з виявлення, ідентифікації, опису і реєстрації відходів, обліку обсягів їх утворення, утилізації та видалення, а також виявлення і обстеження місць утворення відходів і об'єктів поводження з ними.

Аналіз наведених норм свідчить, що чинним законодавством передбачено здійснення суб'єктом господарювання обліку відходів шляхом проведення інвентаризації відходів (видів відходів), і не передбачено інвентаризації джерел відходів, загальне визначення яких у Законі України «Про відходи» хоча і не наведено, проте з визначення поняття «джерело побутових відходів» вбачається, що таким джерелом є не самі відходи, а об'єкт, на якому утворюються відходи (яким у даному випадку може вважатись Товариство або його виробничі підрозділи (цехи, майстерні тощо).

Отже, вимога Інспекції відкоригувати матеріали Інвентаризації джерел утворення відходів з урахуванням неврахованих джерел відходів, виявлених під час перевірки, не ґрунтується на правових підставах.

Так, оцінюючи пункт 15 припису відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі чинного законодавства України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 15 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 16 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.ст.17, 18, 32, 33 Закону України «Про відходи» вимагається діяльність, пов'язану з утворенням та розміщенням відходів, здійснювати за наявності дозволу на здійснення операції у сфері поводження з відходами; термін конання - постійно.

Інспекцією обґрунтовуються вимога, зазначена у п.16 спірного припису, тим, що у ПАТ «ДніпроАЗОТ» в порушення ст.ст.17, 18, 32, 33 Закону України «Про відходи» станом на час проведення перевірки відсутній дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Суд першої інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи даний пункт припису, встановив наступне:

У зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 №1193-УІІ скасовано дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення і розміщення відходів та внесено наступні зміни до Закону України «Про відходи».

Так, згідно з п.«с» ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.32 Закону України «Про відходи» з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону (пункт «а» частини першої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами №3073-III від 07.03.2002, № 5402-VI від 02.10.2012, №5456-VI від 16.10.2012; в редакції Закону №1193-VII від 09.04.2014).

Частиною 4 статті 33 Закону України «Про відходи» встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання (частина четверта статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законами №1825-VI (1825-17) від 21.01.2010р., №1193-VII (1193-18) від 09.04.2014р.).

При цьому статтею 18 Закону України «Про відходи» передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку щодо отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Разом з тим, станом на теперішній час, порядок надання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (необхідність одержання якого визначена статтею 17 Закону України «Про відходи»), а також вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для його одержання Кабінетом Міністрів України не затверджений. До врегулювання зазначеного питання місцеві державні адміністрації не мають правових підстав для видачі зазначених дозволів.

Закон України «Про відходи» у редакції від 26.04.2014 не передбачає обов'язку суб'єктів господарювання отримувати ліміти утворення та розміщення відходів. Чинний раніше порядок отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, був врегульований Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218 (далі - Порядок 1218). Процедура видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, яка врегульована Порядком 1218, передбачає затвердження лімітів на утворення відходів. Саме з огляду на це місцеві державні адміністрації не можуть застосовувати Порядок 1218.

Міністерство екології та природних ресурсів України розробило проект Порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та подання декларацій про відходи. Проте, на сьогодні зазначений порядок не затверджений, тому місцеві державні адміністрації не видають дозволи на здійснення у сфері поводження з відходами.

З аналізу наведених норм суд першої інстанції дійшов висновку, що на практиці склалась ситуація, коли дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами хоч і передбачений Законом України «Про відходи», проте отримати його не можливо через відсутність затвердженого постановою Кабінету Міністрів України порядку його отримання, що й обумовило задоволення судом першої інстанції позовних вимог в цій частині.

Скаржник (ДЕІ у Дніпропетровській області) наполягає на правомірності пункту 16 припису, наводячи положення Закону України «Про відходи», які зобов'язують суб'єкта господарювання провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, з одержанням від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ»), зі свого боку, вважає пункт 16 припису незаконним не лише з момотів наведених судом першої інстанції, а ще у зв'язку з тим, що даний пункт не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 12 припису містить вказівку на його постійне виконання.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання ДЕІ у Дніпропетровській області на правомірність пункту 16 припису, оскільки, Інспекція в апеляційній скарзі обмежилась лише наведенням положень Закону України «Про відходи», не визначаючи у чому саме полягає невірність застосування судом першої інстанції норм матеріального права і неправильність висновку про відсутність на даний час затвердженого постановою Кабінету Міністрів України порядку отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, що не відповідає приписам п.4 ч.2 ст.187 КАС України, згідно з яким в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Водночас, колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 16, вважає обґрунтованими доводи, наведені ПАТ «ДніпроАЗОТ», оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення конкретного порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 16 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 16 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 17 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.27 Закону України «Про відходи» вимагається у термін до 01.02.2016 розробити реєстрові карти ОУВ на виявлені види відходів під час перевірки, які відсутні в матеріалах інвентаризації.

Інспекцією висування пункту 17 припису обґрунтовується виявленням не врахованих в матеріалах Інвентаризації джерел утворення відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ» тих видів відходів, які зазначені у порушенні відносно пункту 15 спірного припису та стор.16 акту перевірки, і у зв'язку з цим від позивача вимагається розроблення реєстрових карток ОУВ на ці види відходів.

Відмову у визнанні протиправним і скасуванні пункту 17 припису суд першої інстанції мотивував тим, що оскільки вищевказані види відходів відсутні в матеріалах Інвентаризації джерел утворення відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ», то на них, відповідно, не розроблялись і реєстрові карти ОУВ, що є порушенням вимог ст.27 Закону України «Про відходи».

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає про безпідставність висновку суд першої інстанції з огляду на те, що на всі зазначені види відходів розроблені реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, а саме:

- відпрацьована тканина фільтрпресу шламу хімводопідготовки ТЕЦ входить до складу відходів «Фільтрувальна тканина відпрацьована»;

- відпрацьований фільтр мийки автомобілів автотранспортного цеху врахований в матеріалах інвентаризації і входить до складу відходів «Шлам відстійника мийки автомобілів»;

- засоби індивідуального захисту враховані в матеріалах інвентаризації і входять до складу відходів «Гумові матеріали та вироби відпрацьовані» та «Полімерні матеріали відпрацьовані» (т.1, а. с.198-200).

Стосовно відходів «Відпрацьовані кільця «Рашигу» башти охолодження водню, загальним об'ємом насадки 5,6 м3», скаржник зазначає, що подібні відходи не утворюються на підприємстві, оскільки кільця «Рашигу», які застосовуються в технологічному обладнанні цеху соди каустичної, виготовлені з керамічного матеріалу і строк їх експлуатації необмежений, а тому кільця «Рашигу», що знаходяться на ПАТ «ДніпроАЗОТ», неможна вважати відходами.

Колегія суддів, вирішуючи питання правомірності/протиправності пункту 17 припису, бере до уваги наступне:

Стаття 27 Закону України «Про відходи» передбачає, що з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.

Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, Постановою КМУ від 31.08.98 № 1360 затверджено Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (далі - Порядок № 1360).

Так, згідно з п.4 Порядку № 1360 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстр складається з двох частин.

До першої частини реєстру включаються об'єкти утворення відходів (далі - ОУВ).

До другої частини реєстру включаються об'єкти оброблення та утилізації відходів (далі - ООУВ) інших власників.

У відповідності до п.9 Порядку № 1360 реєстр складається і ведеться на підставі реєстрових карт ОУВ та ООУВ, що містять звітні дані щодо виробників відходів, об'єктів утилізації та оброблення відходів, а також відомостей, поданих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Реєстрові карти, які містять інформацію про розміщення, технічні та екологічні характеристики ОУВ та ООУВ, кількісні та якісні характеристики відходів, що утворюються, обробляються та утилізуються, та інформацію про поводження з ними, складаються відповідно до Інструкції про зміст і складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, яка затверджується Мінприроди (абз.3 п.10 Порядку №1360).

Так, Наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 17.02.99 № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.03.99 за №169/3462, затверджена Інструкція щодо складання реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

У п.1.4 цієї Інструкції (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрова карта складається за матеріалами інвентаризації ОУВ чи ООУВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи матеріали виробничої паспортизації відходів, дані прибутково-видаткових документів, дані спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Отже, реєстрові карти ОУВ складається на підставі матеріалів інвентаризації, тобто обов'язок по складанню реєстрових карт ОУВ виникає у суб'єкта господарювання після внесення до інвентаризації таких об'єктів утворення відходів.

Таким чином, з вищенаведених правових норм випливає, що до внесення змін до наданої позивачем Інвентаризації джерел утворення відходів, твердження Інспекції, підтримане судом першої інстанції, про наявність порушення, допущеного Товариством щодо не складання реєстрових карток ОУВ на невраховані види відходів, є безпідставним, а вимога про усунення такого порушення - передчасною.

Тобто порушення ст.27 Закону України «Про відходи» мало б місце, якби вищевказані види відходів були наявні в матеріалах Інвентаризації Товариства на момент проведення перевірки, але реєстрові карти ОУВ на них позивачем не розроблялись, чого у даному випадку не мало місця.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 17 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 18 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.17 Закону України «Про відходи», ст.3 Закону № 1264 вимагається систематично вести первинний облік кількості відходів, що утворюються за встановленою формою № 1 ВТ по промасленому ганчір'ю в цехах підприємства цеху соди каустичної, ТЕЦ, цеху переробки аміаку; термін виконання - постійно.

Інспекцією висування пункту 18 припису обґрунтовується тим, що аналізом заповнення ПАТ «ДніпроАЗОТ» форм № 1-ВТ по підрозділам Товариства, за наслідками якого виявлено наступні порушення:

- на території ТЕЦ виявлено порушення правил первинного обліку відходів промасленого ганчір'я, в журналі первинного обліку відходів відсутні дані утворення відходів промасленого ганчір'я за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень 2014 року, а також за липень, серпень, вересень 2015 року;

- на території цеху переробки аміаку виявлено порушення правил первинного обліку відходів промасленого ганчір'я, в журналі первинного обліку відходів відсутні дані утворення відходів промасленого ганчір'я за травень-грудень 2014 року, а також за липень, серпень, вересень 2015 року;

- на території цеху соди каустичної виявлено порушення правил первинного обліку відходів промасленого ганчір'я, в журналі первинного обліку відходів відсутні дані утворення відходів промасленого ганчір'я за січень, лютий, березень 2014 року, а також за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року.

Порядок ведення первинного обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за типовою формою № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" наведений в Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари" затвердженої Наказом Мінприроди України від 07.07.2008 № 342, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2008 за № 824/15515 (далі - Інструкція № 342).

Так, відповідно до п.2.9 вказаної Інструкції № 342 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у графі 8а наводиться кількість утворених відходів чи використаної упаковки за період часу (виробничий цикл), зазначений у заголовку типової форми, а у п.2.10 встановлено, що у графі 9а вказується кількість утвореного відходу чи використаної упаковки, яка збирається і утилізується самим підприємством або іншим переробником за угодою, укладеною з виробником.

При цьому відповідно до п.п.2.2 «Заповнення реквізитів у заголовку типової форми №1-ВТ» Інструкції № 342, згідно з абз.2 якого після прийменника "за" у назві типової форми проставляється період, за який здійснюється облік утворюваних відходів та використаної упаковки або їх більшої частини згідно з наказом (розпорядженням) по підприємству (дільниці), із зазначенням проміжку часу (наприклад, 200_ р., або I півріччя 200_ р., або II квартал 200_ р., або конкретний тиждень чи доба, або з 10 до 12 години на певну дату) чи іншого показника технологічного циклу виробництва (наприклад, за третю зміну на певну дату, або за другу плавку на певну дату). Якщо більшість відходів та видів упаковки обліковується за різні періоди часу, після прийменника "за" проставляється прочерк "-".

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 18 припису з огляду на те, що Журнали первинного обліку відходів за формою № 1-ВТ фактично ведуться щомісячно, і такий вид відходу - промаслене ганчір'я, по підрозділам підприємства утворюється постійно при виробничій діяльності, але з оглянутих судом Журналів первинного обліку відходів за формою № 1-ВТ ПАТ «ДіпроАЗОТ» встановлено, що відповідальними особами в цих Журналах заповнено лише дані по факту передачі цих відходів (промасленого ганчір'я) для утилізації, а відомості по їх утворенню відсутні, в той час як за затвердженою формою № 1-ВТ в Журнали мають заноситися відомості саме по факту утворення відходів, а в окремій графі вносяться відомості щодо передавального акта на утилізацію щодо цих відходів, що свідчить про те, що позивачем первинний облік кількості відходів, що утворюються, в цехах підприємства цеху соди каустичної, ТЕЦ, цеху переробки аміаку (по промасленому ганчір'ю), не ведеться систематично за встановленою формою № 1-ВТ.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що вищевказана Інструкція № 342 не передбачає чіткого встановлення проміжку часу заповнення типової форми № 1-ВТ, і тому суб'єкт господарювання має право на власний розсуд визначитись з періодичністю заповнення журналу за типовою формою № 1-ВТ (п.п.1.1, 1.4 Інструкції № 342), що не є порушенням правил ведення первинного обліку.

Суть виявленого Інспекцією порушення полягає у не недотриманні Товариством періодичності заповнення журналу за типовою формою № 1-ВТ.

Також скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 18 припису незаконним, оскільки даний пункт припису не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, тобто посилається на загальні норми, які ПАТ «ДніпроАЗОТ» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 18 припису містить вказівку на його постійне виконання.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 18, вважає такі доводи скаржника обґрунтованими, оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 18 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 18 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 19 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.ст.17, 33 Закону України «Про відходи», вимагається у термін до 12.11.2015 ліквідувати змішування відходів, виявлених під час планової перевірки.

Інспекцією висування пункту 18 припису обґрунтовується тим, що під час проведення перевірки встановлено наступні факти змішування відходів:

- на дільниці питного вузлу енергоуправління виявлено факт змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів з відходами спецодягу в контейнері тимчасового зберігання ТПВ та відходів гуми з відходами деревини;

- на дільниці верстатного обладнання енергоуправління виявлено факт змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів макулатури, відпрацьованої мінвати, промасленого ганчір'я;

- під час обстеження цеху Карбамід-2 біля корпусу 1204 (південна сторона) в контейнері для твердих побутових відходів було виявлено змішування відходів для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: макулатура, пляшки ПЕТ, картонні - коробки, промаслене ганчір'я;

- під час обстеження центральної лабораторії в контейнері для зберігання битого білого скла виявлено змішування відходів для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: разом із битим склом зберігаються гумові пробки;

- під час обстеження цеху рідкого хлору та соляної кислоти корпус № 909 в контейнері для твердих побутових відходів було виявлено змішування відходів для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: металева проволока, гумові рукавиці, спецодяг;

- під час обстеження ремонтного управління біля корпуса № 197 в контейнері для твердих побутових відходів було виявлено змішування відходів для утилізації яких, в Україні існує технологія по утилізації, а саме: полімерні матеріали, шліфувальний папір, картонні коробки;

- на території цеху переробки аміаку на території дільниці комприміювання корпусу 991 виявлено факт змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів, макулатури, промасленого ганчір'я;

- на території цеху соди каустичної виявлено порушення правил первинного обліку відходів промасленого ганчір'я, в журналі первинного обліку відходів відсутні дані утворення відходів промасленого ганчір'я за січень, лютий, березень 2014 року, а також червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року;

- на території цеху соди каустичної біля корпусу 901 виявлено факт змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів, поліетилену, картону, відпрацьованої лавсанової тканини;

- на території цеху соди каустичної з південної сторони підстанції виявлено факт змішування, відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів, відходів поліетилену, картону, відпрацьованої резини, лому чорних металів;

- на території цеху соди каустичної з південної сторони підстанції виявлено факт змішування, відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів, відходів поліетилену, картону, відпрацьованої резини, лому чорних металів;

- на території цеху соди каустичної на території, прилеглої до складу солі, виявлено факт змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: твердих побутових відходів, промасленого ганчір'я в контейнері для тимчасового зберігання ТПВ;

- під час обстеження цеху Карбамід-1 біля корпусу 1174/2 (східна сторона) в контейнерах для твердих побутових відходів було виявлено змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: відпрацьовані гумові рукавиці, відпрацьована сальникова набивка, промаслене ганчір'я;

- під час обстеження цеху Карбамід-1 біля корпусу 269 в контейнерах для твердих побутових відходів було виявлено змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує технологія по утилізації, а саме: відпрацьовані гумові рукавиці, відпрацьована тканина.

Так, відповідно до п.«ж» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.

Згідно з ч.6 ст.33 Закону України «Про відходи» забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 19 припису з огляду на ненадання позивачем доказів відсутності виявлених порушень ст.ст.17, 33 Закону України «Про відходи», а надана представниками позивача службова записка про усунення цих порушень від 11.11.2015 № 223 по цеху соди каустичної доводів контролюючого органу не спростувала, у т. ч. через її складання вже після видання оскаржуваного припису, також через відсутність доказів того, що позивач повідомляв відповідача про усунення цих порушень до видання спірного припису.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») наполягає на тому, що порушення, вказані у пункті 19 припису, було усунуті Товариством до моменту завершення перевірки та складання спірного припису, у зв'язку з чим пункт 19 припису підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Отже, Товариством визнається факт наявності порушення, зазначеного у п.19 припису. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що інформування Товариством Інспекції про усунення порушення, зазначеного у п.19 припису, мало місце до моменту прийняття відповідачем спірного припису.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 19 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 20 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.29 Закону України «Про відходи», ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ДСанПІН 2.2.7.029-99, ст.3 Закону № 1264, вимагається здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання відходів; термін виконання - постійно.

Інспекцією висування пункту 18 припису обґрунтовується тим, що під час проведення перевірки Товариством не надано інформацію про здійснення протягом 2015 року моніторингу місць тимчасового зберігання та місць утворення по всім джерелам утворення відходів на підприємстві згідно з інвентаризацією джерел утворення відходів, а саме:

- щодо накопичувача сухих відходів, то з 2007 року по 2013 рік виконано роботи по рекультивації накопичувача в повному обсязі. Контроль за впливом накопичувача на стан ґрунтових вод здійснюється з допомогою 2-х наглядових свердловин силами підприємства (рН, азот амонійний, нітрати, сульфати, хлориди, сухий залишок, роданіди). Проводяться спостереження за забрудненням атмосферного повітря. Проте, за даними представленого паспорту аналіз на забруднення ґрунтів не виконується, так як у зв'язку з проведенням рекультивації накопичувана неможливо вибрати місце для відбору проб, у зв'язку із виходом нижньої берми накопичувана балки Ясинова.

- золошламонакопичувач ТЕЦ розташований у південно-східній околиці м.Дніпродзержинська верхів'ї б.Розсоловатая на відстані 2 км від м.Дніпродзержинська. В золошламонакопичувачі за складовано шлам хімводопідготовки ТЕЦ, шлам очисних споруд, шлак паливний і пил зольний вугільний, шлам просвітлення розсолу (відходи ІУ класу небезпеки). За даними представленого паспорту моніторинг геологічного середовища здійснюється як відбір проб ґрунтових вод з 4-х спостережливих свердловин у основі греблі та ґрунтів у районі цих свердловин. Додатково здійснюється аналіз дренажних вод із збірного басейну. Усі аналізи виконуються на нітрати, нітрити, хлориди, сульфати, кальцій, магній, сухий залишок, ґрунти - на нафтопродукти. Згідно з робочим проектом «Рекультивація золошлаконакопичувача ТЕЦ» проводяться роботи по рекультивації. Термін виконання кінець 2015 року.

- накопичувач цеху соди каустичної введений в експлуатацію у 1992 році і призначений для складування азбестовмісних відходів IV класу небезпеки. З 2007 року припинено видалення в накопичувач відходів азбестового полотна та відходів азбестових мембран, а з жовтня 2010 року в накопичувач також припинено видалення азбестовмістовного шламу. Таким чином, з жовтня 2010 року в накопичувач повністю припинено складування промислових відходів. Контроль за впливом накопичувача здійснюється з допомогою 2 наглядових колодязів силами підприємства (рН, азот амонійний, нітрати, сульфати, хлориди, сухий залишок, роданіди).

- піддон для збереження відходів виробництва ТДІ та ТДА не експлуатується з 1996 року. Ведеться спостереження за забрудненням атмосферного повітря та ґрунтів, не ведеться за станом ґрунтових вод. Згідно з інформацією щодо ревізії даних паспорту за 2014 рік накопичувач розташований в низині балки Ясинової, таким чином на якість підземних вод має вплив накопичувач ДП «Екоантилід», тому не здійснюється моніторинг впливу місця видалення відходів на стан ґрунтових вод. За даними ревізії паспорту МВВ за 2014 рік: «на даний час в Україні не існує потужностей для утилізації відходів виробництва ТДІ та ТДА, тому підприємством ведеться пошук потужностей по утилізації даних відходів». Стан накопичувачів ТДІ І ТДА незадовільний, будь-які заходи щодо зменшення негативного впливу на навколишнє середовище підприємством не здійснюються.

Так, відповідно до п.«и» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів.

Згідно з абз.1 ст.29 Закону України «Про відходи» з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів.

У відповідності до ч.1 ст.105 Водного кодексу України (тут і наділі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Наказом Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.99 № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.99 за №60/3353, затверджена Інструкція про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, якою встановлено вимоги до змісту і складання паспорта місця видалення відходів (додаток 1) (далі - Інструкція № 12).

За положеннями р.1 Інструкції № 12 (тут і наділі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальний паспорт місця видалення відходів (далі - МВВ) складається власником МВВ відповідно до цієї Інструкції. Дані паспорта МВВ, після його затвердження і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів.

До місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів.

Паспорт складається за матеріалами інвентаризації МВВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи вихідні дані проектів, матеріали виробничої паспортизації відходів (що утворювалися і видалялися), дані карток і відомостей прибутково-видаткових документів, дані моніторингу та спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, матеріали постійно діючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

У р.2 Інструкції № 12 при Заповненні розділу VI "Відомості про системи спостережень (моніторинг) за якістю вод, ґрунтів та атмосферним повітрям у районі МВВ" у пунктах 1-4 шляхом закреслення відповідної клітинки вказується на наявність чи відсутність відповідних спостережень та в разі наявності зазначається їхня характеристика.

Суд першої інстанції, посилаючись на встановлене перевіркою порушення щодо моніторингу місць утворення, зберігання відходів, а також врахувавши вищенаведені правові норми, дійшов висновку про правомірність пункту 20 припису Інспекції.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 20 припису незаконним, оскільки даний пункт припису не містить вказівки на конкретні порушення норм чинного законодавства, які виявлені в процесі перевірки, містить вказівку на дотримання загальних норм чинного законодавства та є декларативним, тобто посилається на загальні норми, які ПАТ «ДніпроАЗОТ» має дотримуватися повсякчасно протягом всієї своєї господарської діяльності і без наявності такої вимоги контролюючого органу, а також всупереч вимогам пункту 4.25 Порядку № 464 пункт 18 припису містить вказівку на його постійне виконання.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 18, вважає такі доводи скаржника обґрунтованими, оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

Отже, оцінюючи пункт 20 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 20 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 21 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.17 Закону України «Про відходи» у термін до 01.02.2016 вимагається вирішити питання утилізації накопичених відходів ТДІ та ТДА.

Як вбачається з акту перевірки і вищенаведеного порушення, Інспекцією висування пункту 21 припису обґрунтовується тим, що під час проведення перевірки Товариством встановлено, що піддон для збереження відходів виробництва ТДІ та ТДА не експлуатується з 1996 року і за даними ревізії паспорту МВВ за 2014 рік: «на даний час в Україні не існує потужностей для утилізації відходів виробництва ТДІ та ТДА, тому підприємством ведеться пошук потужностей по утилізації даних відходів». Стан накопичувачів ТДІ І ТДА незадовільний, будь-які заходи щодо зменшення негативного впливу на навколишнє середовище підприємством не здійснюються.

Суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.17 Закону України «Про відходи» та ст.55 Закону № 1264, дійшов висновку про правомірність п.21 припису через те, що позивачем не надано доказів здійснення пошуку можливостей, а також вжиття організаційно-технічних заходів по утилізації цих відходів, в той час, як піддон для збереження відходів виробництва ТДІ та ТДА не експлуатується з 1996 року. При цьому судом зауважено, що представники позивача у судовому засіданні також не змогли пояснити які заходи з утилізації цих відходів (пошуку шляхів їх утилізації) здійснювались підприємством з 1996 року, в той час як стан накопичувачів ТДІ І ТДА незадовільний, будь-які заходи щодо зменшення негативного впливу на навколишнє середовище Товариством не здійснюються.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 21 припису безпідставним, наполягаючи на тому, що Товариство систематично здійснює пошук методів по утилізації відходів виробництва ТДІ та ТДА (про що була надана державним інспекторам повна інформація на момент проведенні перевірки), проте технології по утилізації відходів виробництва ТДІ та ТДА на території України відсутні, а відповідач, зі свого боку, не надав інформацію щодо суб'єктів, які здійснюють операції з утилізації відходів ТДІ та ТДА на території України.

Також скаржник звертає увагу, що ст.17 Закону України «Про відходи» не містить жодного нормативу стосовно обов'язку підприємства вирішити питання з утилізації відходів, які зберігаються в відповідному місці з виконанням встановлених нормативів.

Так, відповідно до п «є» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

У ч.1 ст.55 Закону № 1264 встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Наведені положення ст.17 Закону України «Про відходи» та ст.55 Закону № 1264 підтверджують обґрунтованість доводів скаржника про те, що зазначені правові норми мають загальний характер і не містять жодного нормативу стосовно обов'язку суб'єкта господарювання вирішити питання з утилізації відходів, які зберігаються у відповідному місці з виконанням встановлених нормативів.

Щодо інших доводів скаржника про неможливість виконання пункту 21 спірного припису через відсутність технології по утилізації відходів виробництва ТДІ та ТДА на території України, то колегія суддів звертає увагу, що даним пунктом 21 спірного припису від Товариства вимагається не здійснити пошук можливостей чи вжиття організаційно-технічних заходів по утилізації цих відходів, а саме вирішити питання утилізації накопичених відходів ТДІ та ТДА, без зазначення, при цьому, способу вирішення цього питання.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано доказів, які б спростували позицію позивача щодо неможливості виконання Товариством пункту 21 спірного припису через відсутність технології по утилізації відходів виробництва ТДІ та ТДА на території України

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість вимоги Інспекції у термін до 01.02.2016 вирішити питання утилізації накопичених відходів ТДІ та ТДА.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 21 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 22 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.87 Водного кодексу України у термін до 01.03.2016 вимагається розробити проект встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг по об'єктам ДОК «АІСТ» та ЛОК «Хімік».

Судом першої інстанції встановлено і не спростовується сторонами, що дитячий оздоровчий табір: ДОТ «АІСТ» та лікувально-оздоровчий комплекс і ЛОК «Хімік», є структурними підрозділами ПАТ «ДніпроАЗОТ», які розташовані на лівому березі Дніпродзержинського водосховища на відстані 12 км від греблі Дніпродзержинської ГЕС.

Проекти меж зон санітарної охорони ЛОК «Хімік» та ДОТ «АІСТ» розроблені Придніпровською гідрогеологічною партією Казенного підприємства «Південукргеологія», затверджені в установленому порядку.

Відповідно до розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 25.12.2013 щодо клопотання ПАТ «ДніпроАЗОТ» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо визначення розмірів та встановлення меж водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р.Дніпро в межах ЛОК «Хімік» та ДОТ «АІСТ» на території Іванівської сільської ради за межами населеного пункту в районі автодороги Дніпродзержинськ-Шульгівка 24 км.

Проведеною перевіркою встановлено, що проекти водоохоронної зони р.Дніпро для об'єктів ЛОК «Хімік» та ДОТ «АІСТ» не розроблені та не погоджені згідно з вимогами чинного законодавства.

Суд першої інстанції відмовив у визнанні протиправним і скасуванні пункту 22 припису з огляду на ненадання позивачем доказів розроблення та погодження проекту водоохоронної зони р.Дніпро для об'єктів ЛОК «Хімік» та ДОТ «АІСТ», зазначивши, при цьому, що з урахуванням тієї обставини, що земельні ділянки, на яких знаходяться ДОТ «АІСТ» та ЛОК «Хімік», належать позивачу на правах користування, то і обов'язок щодо розробки та погодження проектів водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг лежить саме на землекористувачу, тобто на ПАТ «ДніпроАЗОТ».

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 22 припису безпідставним, наполягаючи на тому, що жодним нормативно-правовим актом не визначено обов'язку позивача розроблювати проект встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а також звертає увагу на те, що діючим законодавством України не передбачені строки розроблення проектів встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Стосовно наведених доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне:

З положень ч.1 ст.58 ЗК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.4 ВК України вбачається, що до земель водного фонду належать, серед іншого, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою (ч.7 ст.87 ВК України).

У ч.2 ст.58 ЗК України для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Правовий режим прибережних смуг визначається, зокрема, у ст.88 ВК України, а водоохоронних зон - у ст.87 ВК України.

Постановою КМУ від 08.05.96 № 486 затверджений Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок №486), яким встановлено єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Так, згідно з п.4 Порядку № 486 (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.

Відповідно до п.5 Порядку № 486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Також у п.14 Порядку № 486 передбачено, що виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів.

При цьому, п.15 вказаного Порядку передбачено, що контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами.

Аналогічні приписи містить ч.8 ст.87 ВК України.

Отже, наведені правові норми свідчать про правомірність висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача, як суб'єкта господарювання, у якого на правах користування знаходяться земельні ділянки з розташованими ДОТ «АІСТ» та ЛОК «Хімік», законодавчо встановленого обов'язку з розроблення проекту встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг по вказаних об'єктах.

В зв'язку цим колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що жодним нормативно-правовим актом не визначено обов'язку позивача розроблювати проект встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови в скасуванні пункту 22 спірного припису.

Пунктом 23 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.164 ЗК України, ст.105 ВК України, ст.35 Закону України «Про охорону земель» у термін до 01.03.2016 вимагається розробити комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б.Розсоловата.

В акті перевірки (стор.13) Інспекцією зазначено, що за результатами гідрогеологічного висновку про стан підземних вод в зоні проммайданчика і накопичувача промислових відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ», виконаного у 2014 році Придніпровською гідрогеологічною партією КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України, моніторинг за хімічним складом здійснюється по 39 спостережливим свердловинам по показникам: азоту амонійному, азоту нітратному, сульфатам, хлориди, карбаміду, родонітам, сухому залишку.

Максимальна кількість сухого залишку спостерігається в районі майданчика цеху соди каустичної і в районі майданчика цеху Карбамід-1 (свердловини 118, 117, 116, 2Д, 8Д) - північно-східна і східна частини проммайданчиків заводу. Максимальне забруднення відмічається в районі майданчика цеху Карбамід-1 (свердловина 8Д, 2Д) - східна частина майданчика і в північно-східній частині майданчика. Площа азоту амонійного більше 2 мг/дм3 склав у 2014 році 4,3 км2. В порівнянні з 2000 роком площа забруднення зменшилась на 0,5 км2. В районі накопичувача в б. Розсоловата значення азоту амонію в 2014 році коливається в межах 2 - 16 мг/дм3 в середньому склало 10 мг/дм3, що перевищую на 3 мг/м3 середньомноговікову величину. Темп підвищення середньорічної величини азоту амонію склав 1,1 мг/дм3 на рік. Утримування нітратів (NO2) в межах майданчика коливається від 0,02 до 196,4 мг/дм3, в середньому склала 15,7 мг/дм2, що менше його середньомноговікового значення на 12 мг/дм3. Максимальне забруднення нітратами відмічено в районі майданчика цеху карбамід-1 (св. 2Д, 8Д). Площа розповсюдження підземних вод з вмістом нітратів боліє 3,3 мг/дм3 склало в 2014 році 2,8 км2 (47 % від площі майданчика). Утримання нітратів в межах майданчика варіюється від 0,5 до 3300 мг/дм3, в середньому склало 143,5 мг/дм3, що перевищує його середньовікове значення на 80 мг/дм3. Середньовзвішеня по площі концентрація нітрату іону склала 201 мг/дм3, що на 110 мг/дм3 більше в порівнянні з 2008 роком. Максимальна концентрація нітратів приурочена к майданчику цеху карбамід-1 (св. 2Д, 8Д). Площа розповсюдження підземних вод з утриманням нітратів боліє 45 мг/дм3 склала 2,9 км2 (49 % від площі майданчика). В порівнянні з 2008 роком площа збільшилася на 0,5 км2. В районі накопичувача в б. Розсоловата значення нітрат-іону в 2014 році в середньому склав 2,9 мг/дм3, що перевищує середньомноговікову величину. Темп збільшення середньорічної величини нітрат-іону склав 0,1 мг/дм3. Максимальна концентрація карбамідів в підземних водах приурочено до майданчиків цехів карбамід-1 і карбамід-2 (св. 2Д, 8Д, 66, 112). Площа карбамідного забруднення в 2014 році склала 0,8 км2 (16 % від площі проммайданчика). Утримання родонітів відмічається тільки в районі майданчика цеху карбамід-1.

Так, за результатами проведеного моніторингу Інспекцією встановлено, що найбільша кількість забруднюючих речовин відмічено в свердловинах 118, 117, 116, 2Д, 8Д, 66, 112, які розташовані на проммайданах в районі цеху Карбамід-1, Карбамід-2 і балка Розсоловата, що є порушенням вимог ст.164 ЗК України, ст.105 ВК України, ст.35 Закону України «Про охорону земель».

Суд першої інстанції, відмовляючи у визнанні протиправним та скасуванні пункту 23 припису, зазначив, що відповідні організаційно-технічні заходи, спрямовані на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод, мають розроблятись саме підприємством, яким такий вплив здійснюється, водночас, заходи, вказані у програмах, розроблених міськими радами, є недостатніми, що і підтвердилось висновком Придніпровської гідрогеологічної партії КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України від 2014 року, яким встановлено, що шкідливий вплив на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б.Розсоловата, не зважаючи на комплекс заходів 2011-2013 р.р. щодо зменшення такого впливу, все ж таки має місце, і інформацію про виконання заходів по зменшенню негативного впливу на стан ґрунтів, на час перевірки Товариством надано не було.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») вважає пункт 23 припису безпідставним, наполягаючи на тому, що:

- по-перше, на підприємстві Позивача відсутній підрозділ «б.Розсоловата»;

- по-друге, відповідач під час проведення перевірки (жовтень 2015 р.) взагалі не засліджував вплив цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 на стан ґрунтових вод, будь-яких проб ґрунтових вод не відбирав, їх аналіз не здійснював, а лише скопіював до акту перевірки висновки, по містилися в Геологічному висновку про стан підземних вод в зоні проммайданчика і накопичувача промислових відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ», виконаному у 2014 р. Придніпровською гідрогеологічною партією КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України;

- по-третє, комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2, б.Розсоловата, на момент перевірки вже було розроблено і такі заходи частково вже виконані позивачем, а частково знаходяться на стадії виконання (на підставі рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 26.01.2011 № 42 «Про погодження додаткових водоохоронних заходів ВАТ «ДніпроАЗОТ» та рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.12.2015 № 25-03/VІІ «Про затвердження Екологічної програми міста Дніпродзержинськ на 2016-2020 роки»).

З вищенаведеної ч.1 ст.105 ВК України вбачається, що підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

За визначенням ч.1 ст.164 ЗК України охорона земель, серед іншого, включає:

захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів.

За положеннями ст.35 Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що організаційно-технічні заходи, спрямовані на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод, мають розроблятись саме підприємством, яким такий вплив здійснюється.

Щодо доводів скаржника відносно того, що комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод вже розроблено і такі заходи частково вже виконані, а частково знаходяться на стадії виконання, колегія суддів зазначає наступне:

Матеріали справи містять рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 26.01.2011 № 42 «Про погодження додаткових водоохоронних заходів ВАТ «ДніпроАЗОТ», яким погоджено додаткові водоохоронні заходи ВАТ «ДніпроАЗОТ», спрямовані на зниження скиду забруднюючих речовин у р.Дніпро (т.1, а. с.188).

За твердженням позивача, в рамках цих заходів у 2012 році ВАТ «ДніпроАЗОТ» було виконано природоохоронний захід «Відновлення пропускної здатності головної труби пластового трубчастого дренажу майданчика цеху «Карбамід-1» та розроблення технічної документації»; у 2013 році ПАТ «ДніпроАЗОТ» у цеху Карбамід-1 було виконано будівництво насосної перекачки дренажних, забруднених вод з цеху Карбамід-1 на НДФ цеху Карбамід-2.

Також матеріали справи містять рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.12.2015 № 25-03/VІІ «Про затвердження Екологічної програми міста Дніпродзержинськ на 2016-2020 роки», яким затверджено Екологічну програму м.Дніпродзержинськ на 2016-2020 роки (т.1, а. с.193-196), в рамках якої ПАТ «ДніпроАЗОТ» заплановано до виконання природоохоронний захід «Установка фільтр-пресу горизонтального виконання (типу ЧМ-800)».

Проте, як зазначалось вище, висновок про наявність негативного впливу на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б.Розсоловата здійснено за результатами гідрогеологічного висновку про стан підземних вод в зоні проммайданчика і накопичувача промислових відходів ПАТ «ДніпроАЗОТ», виконаного у 2014 році Придніпровською гідрогеологічною партією КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України (далі - Гідрогеологічний висновок), в той час, як комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б.Розсоловата був розроблений та виконувався у 2011-2013 роках, а комплекс заходів, передбачений рішенням Дніпродзержинської міської ради від 25.12.2015 №25-03/VІІ зі строками його виконання: листопад-грудень 2015 року, на час проведення перевірки не був виконаний.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів здійснення на підставі Гідрогеологічного висновку (2014 р.) розробки нового комплексу заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б.Розсоловата на стан ґрунтових вод, через встановлення наявності такого шкідливого впливу та недостатності комплексу попередніх заходів 2011-2013 р.р.

При цьому колегія суддів не вбачає порушень порядку проведення перевірки у зв'язку з використанням Інспекцією при проведенні перевірки висновків, по містились у вказаному Геологічному висновку, виконаному у 2014 р. Придніпровською гідрогеологічною партією КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України.

Також доводи скаржника про те, що на підприємстві відсутній підрозділ «б.Розсоловата» не можуть слугувати підставою для скасування пункту 23 припису, оскільки хоча балка Розсоловата і не є структурним підрозділом Товариства, проте сам позивач стверджує, що комплекс заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод стосується і б.Розсоловата.

Отже, всупереч вимог ч.1 ст.77 КАС України позивачем не доведена наявність розробленого Товариством комплексу заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу на стан ґрунтових вод цехів підприємства Карбамід-1, Карбамід-2 і б.Розсоловата.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 23 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 24 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» вимагається відповідно до ст.ст.20-2, 51 Закону № 1264 забезпечити виконання природоохоронних заходів в установлені терміни та про виконання природоохоронних заходів, запланованих на 2015 рік, проінформувати Інспекцію до 10.01.2016.

Інспекцією висування пункту 24 припису обґрунтовується тим, що Товариство має своєчасно виконати і проінформувати про таке виконання відповідача Екологічну програму міста Дніпродзержинськ на 2016-2020 роки, затверджену вищевказаним рішенням Дніпродзержинської міської ради від 25.12.2015 № 25-03/VІІ, в рамках якої ПАТ «ДніпроАЗОТ» заплановано до виконання природоохоронний захід «Установка фільтр-пресу горизонтального виконання (типу ЧМ-800)», строки виконання: листопад-грудень 2015 року.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що метою видачі припису є саме усунення виявлених в ході перевірки порушень, а проведеною перевіркою не було встановлено порушення позивачем строків та умов виконання програм міської ради (природоохоронних заходів), дійшов висновку, що підстави для видання п.24 припису фактично відсутні.

Скаржник (ДЕІ у Дніпропетровській області) наполягає на законності вимог, висунутих відповідачем у п.24 припису, посилаючись на наявність у Інспекції повноважень щодо здійснення державного нагляду (контролю) за виконанням запланованих і затверджених загальнодержавних, галузевих або регіональних приородоохоронних програм (згідно з Положенням № 429) та права Інспекції на одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб (ст.20 Закону № 1264).

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 24, погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний пункт припису суперечить самому поняттю припису, як розпорядчого документу, оскільки не стосується усунення суб'єктом господарювання порушення, яке б мало місце на момент проведення перевірки.

Отже, оцінюючи пункт 24 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 24 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 25 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» вимагається відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» при включенні в роботу котлоагрегату БКЗ-220-100Ф ст. № 2 провести інструментально-лабораторний контроль вмісту забруднюючих речовин в промислових викидах в присутності представників Держекоінспекції у Дніпропетровській області; термін виконання при включені в роботу.

Як вбачається з вищенаведеної ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зокрема, зобов'язані забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок.

За приписами р.8 Методики відбору проб промислових викидів КНД 211.2.3.063-98, затвердженої наказом Міністерства ОНПС та ядерної безпеки України № 100 від 08.07.98, відбір проб проводять при нормальній експлуатації промислового підприємства та джерел викидів

Суд першої інстанції, враховуючи те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що вищевказані вимірювання необхідно проводити в присутності представників Держекоінспекції, а також те, що згідно з вимогами р.8 Методики відбір проб проводять при нормальній експлуатації промислового підприємства та джерел викидів, а не при включенні обладнання в роботу, дійшов висновку що підстави для видання п.25 припису фактично відсутні.

Скаржник (ДЕІ у Дніпропетровській області) наполягає на законності вимог, висунутих відповідачем у п.24 припису, посилаючись на те, що відповідно до режимної карти котлоагрегату БКЗ-220-100Ф ст. № 2 викиди оксиду азоту при всіх режимах навантаження під час налагоджувальних робіт перевищують затверджений гранично допустимий викид, і згідно з рекомендаціями технічного звіту проведення еколого-теплотехнічних іспитів парового котла БКЗ-220-100Ф ст. № 2, який затверджений першим заступником голови правління, для зниження викидів оксиду азоту та приведення його до норм, рекомендується установка нових газових горілок, зазначає, що інформації про проведення робіт по зниженню викидів на котлі № 2, а також протоколи вимірювань Товариством не було надано. З метою з'ясування ситуації щодо наявності порушення вимог природоохоронного законодавства Інспекцією було направлено запит Товариству про надання необхідної документації, проте в термін, який відведено для проведення планового заходу, необхідну інформацію позивачем надано не було.

Разом з тим, скаржник не спростував вищенаведений висновок суду першої інстанції і не навів норми чинного законодавства, які б передбачали, що інструментально-лабораторні вимірювання вмісту забруднюючих речовин в промислових викидах має проводитись в присутності представників Держекоінспекції, а також те, що відбір проб проводиться саме при включенні обладнання в роботу, що, відповідно, свідчить про те, що вимоги, наведені відповідачем у пункті 25 припису не ґрунтуються на правових засадах.

Отже, оцінюючи пункт 25 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 25 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 26 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» на підставі ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та КНД 211.2.3.063-98, МВВ 081/12-0161-05 вимагається у термін до 15.12.2015 визначення концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок (пилу) до газоочисного обладнання проводити відповідно до вимог нормативної документації (санітарна лабораторія, лабораторія ТЕЦ).

Відповідно до акту перевірки (стор.22, 23) під час перевірки контролю додержання нормативів викидів контролюючим органом виявлені наступні порушення природоохоронного законодавства:

- при визначенні концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок (пилу) до газоочисного обладнання при диференційному способі відбору точкової проби розрахунки часу відбору проводяться з порушенням вимог НД (санітарна лабораторія, лабораторія ТЕЦ);

- при визначенні концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок (пилу) до газоочисного обладнання при відбору проб внутрішньою фільтрацією тривалість об'єднаної проби становить 10 хв. (санітарна лабораторія).

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 26 припису з огляду на те, що станом на час проведення перевірки Товариством дійсно було допущено порушення при визначенні концентрації речовин у вигляді суспендованих твердих частинок (пилу) до газоочисного обладнання при відборі проб, а саме: не дотримано вимог КНД 211.2.3.063-98, МВВ 081/12-0161-05, якими встановлено основні вимоги щодо виконання відбору проб забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, розташування та обладнання місць відбору проб, і доказів відсутності вказаного порушення позивачем суду не надано.

Скаржник (ПАТ «ДніпроАЗОТ») зазначає, що порушення, вказані у пункті 26 припису, усунуті Товариством, у зв'язку з чим пункт 26 припису підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Отже, Товариством визнається факт наявності порушення, зазначеного у п.26 припису. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що інформування Товариством Інспекції про усунення порушення, зазначеного у п.26 припису, мало місце до моменту прийняття відповідачем спірного припису.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання пункту 26 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 27 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» вимагається відповідно до ст.10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у термін до 01.03.2016 атестувати лабораторію цеху рідкого хлору та соляної кислоти на право проведення визначення концентрації хлористого водню та хлору в промислових викидах до газоочисного обладнання на відповідні методики виконання вимірювань.

В акті перевірки (стор.23) вказано, що визначення концентрації хлористого водню та хлору в промислових викидах до газоочисного обладнання проводиться за методиками, розробленими центральною лабораторією ПАТ «ДніпроАЗОТ» та атестованими ДП «Дніпростандартметрологія», але лабораторія цеху рідкого хлору та соляної кислоти, яка проводить відповідні вимірювання, не атестована на данні методики, що є порушенням ст.10 «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Статтею 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 № 113/98-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.

Вимірювальні лабораторії можуть виконувати вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду за умови їх атестації на проведення цих вимірювань.

Методики виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані.

Атестація цих методик проводиться метрологічними центрами, територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній системі на проведення цієї атестації.

Атестовані методики заносяться до Державного реєстру методик виконання вимірювань, що застосовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, у порядку, встановленому нормативним документом з метрології ЦОВМ.

Необхідність атестації методик виконання вимірювань, що використовуються поза сферою поширення державного метрологічного нагляду, визначається їх розробниками чи користувачами.

Судом першої інстанції відмовлено у визнанні протиправним і скасуванні пункту 27 припису з огляду на те, що лабораторія аналітичного контролю цеху рідкого хлору та соляної кислоти ПАТ «ДніпроАЗОТ» атестована ТОВ «Науково-дослідний інститут «Сінтеко», що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про атестацію реєстраційний номер № 06544-5-3-24/3 ГОМС, дата реєстрації 06.10.2014, реєстраційний номер №06544-2-7-136-ВЛ, яке чинне до 06.10.2017 (т.3, а. с.20-25).

Скаржник (ДЕІ у Дніпропетровській області), наводячи зазначений в акті перевірки зміст виявленого порушення щодо відсутності атестації лабораторії аналітичного контролю цеху рідкого хлору та соляної кислоти, наполягає на законності пункту 27 припису.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання ДЕІ у Дніпропетровській області на правомірність пункту 27 припису, оскільки всупереч вимог ч.2 ст.187 КАС України Інспекцією в апеляційній скарзі не вказано чим саме спростовується висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача на час проведення перевірки діючого свідоцтва про атестацію лабораторії аналітичного контролю цеху рідкого хлору та соляної кислоти ПАТ «ДніпроАЗОТ», і не надано відповідних доказів, які б свідчили про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанцій в цій частині.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 27 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Пунктом 28 спірного припису від ПАТ «ДніпроАЗОТ» у відповідності до ст.3 Закону № 1264, вимагається дотримуватися вимог природоохоронного законодавства України при здійснені діяльності підприємства; термін конання - постійно.

Інспекцією пункт 28 припису обґрунтовується виявленням чисельних порушень природоохоронного законодавства України та не виконанням приписів попередньої перевірки (стор.41 акту).

Судом першої інстанції визнано протиправним і скасовано пункт 28 припису з огляду на те, що вказаний пункт припису носить загальний характер із запобіжними рекомендаціями на майбутнє та не містить чіткого викладення виявлених порушень ПАТ «ДніпроАЗОТ» норм природоохоронного законодавства і загальний характер не дозволяє встановити, які саме порушення у ньому відповідач намагався відобразити.

Скаржник (ДЕІ у Дніпропетровській області) наполягає на законності пункту 28 припису, зазначаючи про наявність чисельних порушень природоохоронного законодавства України і про ігнорування приписів Інспекції, винесених за результатами попередньої перевірки, а також наводячи положення ст.3 Закону № 1264, згідно з якими основними принципами охорони навколишнього природного середовища є, зокрема, запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведений зміст пункту 28, вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, оскільки даний пункт спрямований на майбутнє, без зазначення конкретного порушення, яке мало місце у минулому і яке має бути усунуто позивачем, і без зазначення певних термінів усунення порушення, як того вимагає чинне законодавство від такого розпорядчого документу як припис.

При цьому колегія суддів зауважує, що повноваження Інспекції щодо вжиття заходів запобіжного характеру жодним чином не стосуються повноважень Інспекції щодо видання такого розпорядчого документу як припис, метою якого, як зазначено вище, є саме усунення тих певних порушень, які були зафіксовані під час проведення перевірки органом Держекоінспекції.

Отже, оцінюючи пункт 28 припису відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що виносячи його, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин колегія суддів вважає пункт 28 спірного припису протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стаття 317 КАС України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Так, згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого оскаржене судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову ПАТ "ДніпроАЗОТ" щодо визнання протиправним та скасування припису ДЕІ у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 в частині вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5, 7, 9, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 24, 25, 27, 28.

Керуючись ст.ст.310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства"ДніпроАЗОТ" та Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2016р. у справі № 804/2529/16 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2016 р. у справі № 804/2529/16 скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 04.11.2015 № 4-5086-9-3 в частині вимог, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 5, 7, 9, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 24, 25, 27, 28.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивні частини постанови проголошено 25.01.2018.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Джерело: ЄДРСР 71977866
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку