ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елетон"

До Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

Суддя

Представники сторін :

від позивача Міськова О.Б. (довіреність від 10.10.2006р.);

від відповідача Мисливий І.Ю. (довіреність № 18/9/10-015 від 09.01.2007р.);

12.06.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елетон” (надалі ТОВ “Елетон”, позивач) звернулось з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, відповідач) № 002522626/0 від 20.10.2004р..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що перевірка підприємства з питань завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ відповідачем не проводилась, акт документальної перевірки №5/26-52/4/25279859 від 18.10.2004р. на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення –рішення, посадовим особам позивача не надавався, поштою не надсилався. А тому, зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування позивач вважає безпідставним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевіркою позивача встановлено, що підприємством перераховано ТОВ „Комерційна компанія „Легата” 1 261 003, 38 грн. у якості оплати товару, рішенням Голосіївським районного суду м.Києва від 29.07.2004р. по справі № 2-3962/8 статут та установчий договір ТОВ “Комерційна компанія „Легата” визнані недійсними з моменту державної реєстрації підприємства, реєстрація у якості платника податку на додану вартість скасована, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ вказаного підприємства визнано недійсним з моменту видачі. А тому відповідач вважає, що позивач не мав право на включення до складу податкового кредиту у листопаді 2003р. сплачені суми податку на додану вартість на загальну суму 7313,00грн. на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ “Комерційна компанія „Легата”, як таких, що видані особою, належним чином не зареєстрованою в якості платника ПДВ. Зменшення позивачу від’ємного значення податку на додану вартість у листопаді 2003 року на суму 7313, 00 грн. відповідач вважає правомірним, а оспорюване податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (відзив у справі).

Провадження у справі зупинялося у зв’язку з переглядом Голосіївським районним судом міста Києва за нововиявленими обставинами рішення у справі про визнання недійсними установчих документів ТОВ “Комерційна компанія „Легата”. У зв’язку із набранням законної сили судовим рішенням прийнятим за результатами такого перегляду було поновлено провадження у справі про що винесена відповідна ухвала суду від 22.03.2007р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням № 002522626/0 від 20.10.2004р. відповідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст.11 р.ІІІ Закону України “Про державну податкову службу в Україні” у ТОВ „Елетон” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2003 року в розмірі 7 313, 00 грн..

В ході адміністративного оскарження рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду скарги № 8414/10/26-120 від 24.11.2004р., рішенням ДПА у м.Києві про результати розгляду скарги №323/10/25-014 від 02.02.2005р. податкове повідомлення рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №002522626/0 від 20.10.2004р. залишено без змін.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акту ДПА у м. Києві №57/26-52/4/25279859 від 18.10.2004р. „Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ “Елетон” (код ЗКПО 25279859) з питання правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ „Комерційна компанія „Легата” (код ЗКПО 31808198) за червень-вересень та листопад 2003р.” (далі –акт перевірки від 18.10.2004р.).

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Як зазначено в акті перевірки від 18.10.2004р., перевіркою встановлено, що згідно видаткових накладних на відвантаження товару протягом червня - листопада 2003 року ТОВ „Елетон” отримало від ТОВ „Комерційна компанія „Легата” товар на загальну суму 1 261 003,38грн., в тому числі ПДВ 210 167, 22 грн. Позивачем перераховано постачальнику грошові кошти на загальну суму 1 261 003, 38 грн. (в т.ч. ПДВ 210 167, 22 грн.) Постачальником на адресу ТОВ „Елетон” виписані податкові накладні на загальну суму 1 261 003, 38 грн., в т.ч. ПДВ 210 167, 22 грн., яка відображена позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг). Сума податку на додану вартість в розмірі 210 167, 22 грн. включена до складу податкового кредиту підприємства у відповідних податкових періодах.

Також в акті перевірки від 18.10.2004р. зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2004р. визнані недійсними Статут та Установчий договір ТОВ “Комерційна компанія „Легата” з моменту державної реєстрації підприємства, скасована реєстрація в якості платника податку на додану вартість а Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Комерційна компанія „Легата” №37026476 визнано недійсним з моменту видачі.

За висновками акту перевірки від 18.10.2004р., позивачем, в порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме до податкового кредиту по ПДВ включено суми податку по податковим накладним виписаним особою, яка не зареєстрована у якості платника на додану вартість, а тому не мала права їх складати, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, зокрема, за листопад 2003 року на суму 7 313, 00 грн.

Висновки акту перевірки судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивач у листопаді 2003р. здійснив господарську операцію з придбання у ТОВ Комерційна компанія „Легата” товару на суму 43880, 00 грн. в т.ч. ПДВ 7313, 33 грн. Копія видаткової накладної, платіжного доручення та витяг з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) наявні у матеріалах справи.

В ціні поставленого за укладеним договором товару, позивачем було сплачено податок на додану вартість, та отримано податкову накладну Оплата за товар здійснювалась безготівковими коштами з розрахункового рахунку ТОВ «Елетон»згідно платіжних доручень, про що зазначено також у акті перевірки.

Зауважень щодо оформлення податкових накладних, в тому числі податкової накладної № 83/3 від 24.07.2003р. у перевіряючих не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством України не встановлено обов’язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Згідно акту перевірки податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Комерційна компанія Легата»не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплаченого податку на додану вартість, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнане недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства з моменту його видачі.

Посилання відповідача рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2004р. яким були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Комерційна компанія Легата», як на доказ неправомірності видання вказаним підприємством податкових накладних позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем таких податкових накладних у податковому обліку судом також не приймається до уваги виходячи з наступного.

За результатами перегляду справи Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.10.2005р. у задоволенні позову Державної податкової адміністрації м. Києва до ТОВ «Комерційна компанія Легата», Шитюк Б.М., Рябоконь Р.І. про визнання недійсними установчих документів, скасування реєстрації в якості платника ПДВ та свідоцтва платника ПДВ та свідоцтва платника ПДВ відмовлено. Рішення набрало законної сили - згідно Ухвали апеляційного суду міста Києва від 16.01.2006р. залишене без змін. Тобто підстави вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Комерційна компанія Легата»відсутні.

На момент виконання зобов’язань за укладеними договорами згідно отриманої податкової накладної, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за якою не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, суд вважає, що сума податку на додану вартість в розмірі 7313, 33 грн. правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2003р. за податковою накладною № 83/3 від 24.07.2003р. отриманою від підприємства, зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Судом також враховується, що Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов’язком податкових органів.

Окрім того, відповідачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість ТОВ «Комерційна компанія Легата»у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати. Навпаки згідно наданих на вимоги ухвали суду документів звітності ТОВ «Комерційна компанія Легата»судом встановлено, що за перевірений відповідачем період підприємством подавалась звітність до податкового органу з відповідними показниками господарської діяльності.

Згідно даних облікової картки з податку на додану вартість поточні зобов’язання підприємства погашались вчасно. Сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації за липень 2003р. складає 349 579 грн., у серпні податкові зобов’язання з ПДВ склали 325 591 грн., у вересні задекларовано 277 593 грн., тоді як сума податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкових зобов’язань за податковою накладною виданою позивачу складає 7 313, 33 грн., за таких обставин в суду відсутні підстави вважати не задекларованими та несплаченими до бюджету податкові зобов’язання сплачені позивачем у ціні придбаного товару.

За таких обставин, твердження відповідача про неправомірне завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у листопаді 2003р. суд вважає помилковим.

Висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 002522626/0 від 20.10.2004р..

3. Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елетон»(03138, м. Київ, вул. Сумська 3, код ЄДРПОУ 25279859) 203 грн. (двісті три гривні) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

дата складення постанови у повному обсязі 15.06.2007р.