ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/5952/18 660/575/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу №660/575/16-а

за позовом: ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції на постанову Нововоронцовського районного суду Херсонської області, прийняту 5 липня 2016 року у складі: головуючого - Гончаренка О.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 20 вересня 2016 року колегією суддів у складі: головуючого - Потапчука В.О., суддів: Жука С.І., Семенюка Г.В., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

- скасувати постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП серії ПСЗ №058833 від 10.06.2016 року в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510, 00 грн.;

- звільнити ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП;

- провадження у справі закрити.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при винесенні постанови відповідач не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив права і обов'язки, не оголосив протокол про адміністративне правопорушення, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив докази і не надав можливості заявити жодних клопотань.

Постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 5 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Постанову серії ПСЗ №058833 від 10.06.2016 року, складену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, в частині накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 (п'ятсот десять) гривень - змінено шляхом звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем було порушено порядок та процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не досліджено доказів та не надано можливості позивачу надати пояснення та заявити клопотання.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовано норми матеріального права для регулювання спірних правовідносин, не надано оцінку змінам у законодавстві, що регулює порядок притягнення до адміністративної відповідальності, в результаті чого ухвалені незаконні та необґрунтовані рішення.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не подав.

18 січня 2018 року касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції на постанову Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 5 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження із врахуванням положень, встановлених статтею 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень).

Згідно даної постанови, позивач керуючи транспортним засобом MITSUBIHI LANCER, 10.06.2016 року близько 10 год. 20 хв. в м.Херсон площа Привокзальна здійснив зупинку на смузі руху для маршрутних транспортних засобів, чим порушив ПДР п.17.1.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом, відповідно до статті 254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Статтею 258 КУпАП (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в оскаржуваній постанові позивачем зроблено підпис тільки у графі «ознайомлений з постановою».

За таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач заперечував щодо допущеного порушення і адміністративного стягнення, а тому відповідачу у справі як уповноваженій посадовій особі слід було скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статей 258 та 256 цього Кодексу.

Проте, такі висновки є хибними, оскільки підпис позивача стоїть у графі «копію постанови мною отримано», що ніяким чином не вказує на заперечення позивача проти оскаржуваної постанови та виключає необхідність застосування абзацу п'ятого ст. 258 КУпАП.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо необхідності складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки розгляд справ про адміністративне правопорушення, визначене частиною третьою статті 122 КУпАП належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу другого ст. 258 КУпАП виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до абзацу 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Посилаючись на вимоги ст. 283 та ст.276 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто - за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, а тому оскаржувана постанова мала бути складена саме «за місцем вчинення правопорушення», тобто за місцем знаходження Управляння патрульної поліції в м.Херсоні.

Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5-рп/2015).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Відповідно, висновки суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем вимог ст.276, 283, 245, 268 КУпАП є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

В частині позовних вимог в частині звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, відсутні обставини, що обтяжують його відповідальність, шкоди його діями не завдано, факт вчинення адміністративного правопорушення ним не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 293 орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Разом з тим, сфера застосування ст.22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (в даному випадку - Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції).

Зі змісту частини 3 ст.122 КУпАП вбачається, що порушення правил дорожнього руху у вигляді, зокрема, розташування транспортних засобів на проїзній частині тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно, враховуючи те, що заявником свою вину визнано, а обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість звільнити позивача від адміністративної відповідальності за правилами ст.22 КУпАП.

Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень посилання на редакцію КУпАП, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин, а також дійшли помилкового висновку про можливість застосування судом статті 22 КУпАП при вирішенні питання про звільнення від адміністративної відповідальності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 5 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Херсоні Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх