ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 м. Київ П/9901/15/18 800/591/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - судді Мороз Л.Л.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Гімона М.М., Гриціва М.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу №800/591/17

за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації та зобов'язання надати інформацію, -

в с т а н о в и в :

02 січня 2017 року до Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1, в якому позивач просить визнати незаконною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо ненадання публічної інформації за його запитом від 14 серпня 2017 року та зобов'язати відповідача надати запитувану інформацію.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він 14 серпня 2017 року звернувся до Вищої ради правосуддя із запитом про надання публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», а саме надати скан-копії рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кандидатів до Верховного Суду.

У відповідь на даний запит позивач 18 серпня 2017 року отримав лист відповідача про відмову у наданні цих документів з тих підстав, що відомості та документи, які містяться у суддівському досьє, становлять службову інформацію.

Вважаючи таку відмову незаконною позивач звернувся зі скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини який, в свою чергу, 11 вересня 2017 року звернувся до Вищої ради правосуддя з поданням №1-2069/Х297627.17/17-107 про повторний розгляд запиту ОСОБА_1

Вказує, що 20 жовтня 2017 року він отримав лист №20442/0/9-17 за підписом заступника Голови Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е. в якому зазначено про неможливість задоволення його запиту від 14 серпня 2017 року з тих підстав, що відповідно до частини сьомої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доступ до матеріалів суддівського досьє є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Оскільки на час подання запиту на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України були відсутні скан-копії рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій кандидатам до Верховного Суду, тому це, на думку позивача, призвело до порушення його прав на забезпечення доступу до суддівського досьє, як публічної інформації.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить позов задовольнити.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що відповіді позивачу були надані у встановлені законом строки та підписано уповноваженою особою Вищої ради правосуддя. Звертає увагу, що на виконання статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» наказом Голови Вищої ради правосуддя від 11.08.2017 №70/0/1-17 затверджено Перелік відомостей, що становить службову інформацію у Вищій раді правосуддя (далі - Перелік), а тому посилаючись на зазначений Перелік Вища рада правосуддя лише констатувала, що витребувана інформація є службовою у розумінні Закону. Крім того, 2З жовтня 2017 року Вища рада правосуддя надала Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини інформацію стосовно обставин розгляду запиту ОСОБА_1 від 14 серпня 2017 року та зазначила, що процес призначення суддів Верховного Суду розпочато у Вищій раді правосуддя відповідно до визначеної законодавством процедури і матеріали з цих питань стосуються інформації з критеріями обмеженого доступу.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

14 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради правосуддя із запитом про надання публічної інформації, в якому просив повідомити:

- коли конкретно (в який день та в яку годину) рекомендації щодо призначення на посади суддів Верховного Суду були отримані ВРП;

- чи були всі рекомендації надано одночасно, чи надавалися частинами? Якщо так, то коли була надана кожна конкретна рекомендація.

Також, позивач просив надати скан-копії цих рекомендацій на його електронну адресу або роз'яснити причини відмови з посиланням на норми чинного законодавства.

Листом від 18 серпня 2017 року №14375/0/917 Вища рада правосуддя повідомила заявника про те, що 03 серпня 2017 року Радою було отримано рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кандидатів до Верховного Суду. Зазначила, що відомості та документи, що містяться у матеріалах, зокрема щодо розгляду рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та внесення подань Президентові України про призначення судді, віднесено до відомостей, що становлять службову інформацію у Раді (пункт 14 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Вищій раді правосуддя, затвердженого наказом Голови Ради від 11 серпня 2017 року №70/0/1-17) яка, у відповідності до статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», є інформацією з обмеженим доступом.

Враховуючи наведене, у задоволенні запиту частково було відмовлено.

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі зверненням щодо порушення Вищою радою правосуддя його права на доступ до публічної інформації.

11 вересня 2017 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Вищої ради правосуддя з поданням №1-2069/Х297627.17/17-107 про повторний розгляд запиту ОСОБА_1 з урахуванням наданого роз'яснення.

Так, у вказаному поданні зазначено, що за приписами Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Таким чином, службова інформація має відповідати сукупності трьох ознак: 1) становити внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації; 2) бути пов'язаними з розробкою напряму діяльності станови або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень; 3) передувати публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Зауважено, що запитувана заявником інформація не може належати до службової, оскільки не відповідає сукупності вищевказаних ознак, зокрема вона не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією. Вказано, що відмова у наданні інформації у зв'язку з віднесенням її органом до переліку службової, Законом не передбачена.

У зв'язку з наведеним, Вища рада правосуддя листом від 20 жовтня 2017 року №20442/0/9-17 повторно повідомила заявника, що рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії України на посади суддів Верховного Суду отримано Вищою радою правосуддя 03 серпня 2017 року, а щодо отримання їх скан-копій зазначила, що за приписами пунктів 1, 2 частини четвертої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» копії всіх рішень, прийнятих щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою правосуддя, Вищою радою юстиції, органами суддівського самоврядування, Президентом України або іншими органами, які приймали відповідні рішення, містяться в суддівському досьє, а згідно з частиною сьомої цієї статті суддівське досьє (досьє кандидата на посаду судді) є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 2З жовтня 2017 року Вища рада правосуддя надала Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини інформацію стосовно обставин розгляду запиту ОСОБА_1 від 14 серпня 2017 року та зазначила, що процес призначення суддів Верховного Суду розпочато у Вищій раді правосуддя відповідно до визначеної законодавством процедури і матеріали з цих питань стосуються інформації з критеріями обмеженого доступу.

Суд перевірив наведені у позові і у відзиві на нього доводи дійшов висновку про таке.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вища рада правосуддя діє в Україні на підставі статті 131 Конституції України. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Інформацією з обмеженим доступом відповідно до частини першої статті 6 зазначеного Закону є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: <…>; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; <…> будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Частинами 2, 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Згідно з частиною третьою статті 101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Таким чином, забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: оприлюднення і систематичного її оновлення, зокрема, на офіційних веб-сайтах і надання інформації за запитами на інформацію.

Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить у тому числі від виду (характеру, суті) такої інформації. За Законом України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Водночас, обов'язком розпорядника є оприлюднювати і оновлювати інформацію, розпорядником якої він є, у порядку, визначеному цим Законом, що також є належним способом забезпечення права кожної особи на доступ до публічної інформації незалежно від подання інформаційного запиту.

Варто відзначити, що гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації може піддаватися додатковому правовому регулюванню, метою якого є не створення перешкод чи обмежень в доступі до публічної інформації, а навпаки - забезпечення постійного і відкритого доступу кожної особи до публічної інформації таким чином, щоб з одного боку забезпечити гарантоване державою право на доступ, а з іншого - запобігти порушенню прав інших осіб, стосовно яких запитується публічна інформація.

Вимоги як до змісту (наповнення) досьє кандидата на посаду судді, так і до способу його формування і ведення, а також порядку доступу до нього встановлені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини п'ятої статті 85 цього Закону досьє кандидата на посаду судді має містити: 1) документи, подані кандидатом на посаду судді відповідно до частини четвертої статті 81 цього Закону; 2) інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію професійної етики; 3) матеріали проведення спеціальної перевірки та іншу інформацію щодо відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, зокрема, відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім'ї задекларованим доходам, у тому числі копії декларацій, поданих відповідно до цього Закону та законодавства у сфері запобігання корупції; 4) іншу інформацію та матеріали, визначені пунктами 6, 13-17 частини четвертої цієї статті.

За частинами шостою і сьомою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням ВККС, можуть додатково зберігатися у паперовій формі.

Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному ВККС після консультацій із Радою суддів України.

Суддівське досьє (досьє кандидата на посаду судді) є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті ВККС, за винятком: 1) відомостей про місця проживання або перебування, дати народження фізичних осіб, їх адрес, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, серій та номерів паспортів, військових квитків, місцезнаходження об'єктів власності (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), реєстраційних номерів транспортних засобів; 2) відомостей про результати проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей судді (кандидата на посаду судді), загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді), а також медичних відомостей; 3) будь-яких відомостей та даних щодо неповнолітніх дітей, крім відомостей щодо майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у їх власності відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею (кандидатом на посаду судді); 4) інформації, що містить державну таємницю.

Таким чином, загальний доступ до досьє може реалізувати кожна особа через веб-сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за винятком відомостей, перелік яких збігається з тим, який передбачено у частині сьомій статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, пунктом 13 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя розглядає питання щодо призначення суддів вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду в порядку, передбаченому статтею 36 цього Закону. Особливості призначення суддів на посади суддів вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду визначаються статтею 81 та частиною другою статті 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За частиною 1 статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» формування досьє кандидата на посаду судді покладено саме на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Згідно з частинами 6, 7 цієї статті якщо за результатами проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді у вищому спеціалізованому суді або Верховному Суді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про внесення рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення кандидата на посаду судді, така рекомендація разом із відповідними матеріалами направляється Вищій раді правосуддя для розгляду.

Вища рада правосуддя розглядає питання про внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду у вищий спеціалізований суд або Верховний Суд та ухвалює відповідне рішення.

Встановлено, що позивач звернувся до Вищої ради правосуддя із запитом про надання йому скан-копій рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кандидатів до Верховного Суду. В свою чергу, Вища рада правосуддя не відмовила позивачу у доступі до публічної інформації, а роз'яснила порядок її отримання у встановлений Законом спосіб.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання позивача на відсутність на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України інформації про кандидатів на посаду судді на час подання ним запиту, оскільки за змістом статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» досьє кандидата на посаду судді містить значний обсяг різної інформації, не лише тієї, що безпосередньо стосується професійної діяльності, але й інформації приватного характеру, яка не підлягає розголошенню. З урахуванням цього, законодавець і визначив спосіб забезпечення права кожної особи на доступ до інформації про кандидатів на посаду судді як доступ до публічної інформації. При цьому, іншого способу надання загального доступу до відомостей про кандидатів на посаду судді, крім як розміщення їхніх досьє на офіційному веб-сайті ВККС за допомогою автоматизованої системи, Закон не передбачає, а у Вищої ради правосуддя відсутні повноваження щодо здійснення контролю за наповненням сайту ВККС.

Отже, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відсутність з боку відповідача бездіяльності, оскільки його дії відповідали критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації та зобов'язання надати інформацію.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

М.І. Гриців