ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 січня 2018 року 12:07 №826/1200/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Кунда А.О.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 січня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.12.2016 №27551306, №27561306, №27591306.

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.12.2016 №2757106.

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.12.2016 №0020601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 07.12.2016 №1881/13-06/НОМЕР_1, прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2016 №27551306, №27561306, №27591306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2016 №2757106 та рішення від 21.12.2016 №0020601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 07.12.2016 №1881/13-06/НОМЕР_1 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 21.12.2016 №27551306, №27561306, №27591306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2016 №2757106 та рішення від 21.12.2016 №0020601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Перевіркою встановлено наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2:

- статті 138, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: занижено чистий оподаткований дохід на суму 239 107, 64 грн.;

- пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: не подано до податкового органу податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;

- пункту 198.3, пункту 198.4 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, до податкового кредиту неправомірно віднесено податок на додану вартість на загальну суму 40 319, 00, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 40 319, 00 грн. та занижено податок на додану вартість;

- пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в 2015 році суми нарахованого військового збору на 3 586, 61 грн.;

- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті восьмої, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок за 2015 рік на загальну суму 32 863, 12 грн..

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 07.12.2015 №1881/13-06/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.12.2015 №27551306, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 66 251, 30 грн., у тому числі: 44 167, 53 грн. - основний платіж, 22 083, 77 грн. штрафні (фінансові) санкції.

від 21.12.2015 №27561306, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем «військовий збір» у розмірі 4 483, 26 грн., у тому числі: 3 686, 61 грн. - основний платіж, 896, 55 грн. штрафні (фінансові) санкції.

від 21.12.2015 №27591306, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60 478, 50 грн., у тому числі: 40 319грн. - основний платіж, 20159, 50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Також за наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2015 №Ф-27571306, якою позивачеві визначено грошове зобов'язання на підставі заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 32 863, 12 грн. та прийнято рішення №27581306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3 286, 31 грн..

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єкт оподаткування резидента згідно з нормами статті 163 Податкового кодексу України є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1. статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Так, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39

цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.12.2016 №1881/13-06/НОМЕР_1, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність первинних документів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, у зв'язку з чим підприємцем (позивачем) не підтверджено документально суми задекларованих витрат.

Відповідач у Акті перевірки вказав, що у документах, які були надані на підтвердження господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К», товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, не зазначено які саме заходи організовувалися та обслуговувалися і що саме розуміється під назвою кожного з таких заходів, а тому відповідач не зміг визначити та віднести витрати, що пов'язані з отриманим в перевіряємому періоді доходом до складу валових витрат.

Матеріали справи свідчать, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» (Виконавець) було укладено договір від 01.07.2013 №132100 про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) (далі - Договір), відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації:

1.3.1. Розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця;

1.3.2. Формування Виконавцем споживчого кошику покупця поденно;

1.3.3.Проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних;

1.3.4. інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету;

1.3.5. Надання інформації Замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником;

1.3.6. Проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції;

1.3.7. Проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Договором також визначено, що вся консультаційна інформація надається Виконавцем Замовнику в усній формі, або в іншій формі, погодженій Сторонами.

Як зазначив позивач, виконані товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К» послуги замовлялись в рамках укладеного між ними договору поставки від 05.09.2012 №245410, з метою просування поставленого товару (копія договору від 05.09.2012 №245410 долучена позивачем до матеріалів справи).

Суд в свою чергу звертає увагу, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К», відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного вище договору, актів приймання-передачі виконаних робіт, рахунків, виписок з банку та податкових накладних.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (Виконавець) було укладено договір від 01.01.2014 №У2316 про торговельне співробітництво (надання послуг), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів Замовника та маркетингові послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю належним чином надані Послуги.

Зміст послуг та порядок (умови) їх надання визначені у розділі другому зазначеного договору.

Так, відповідно до пункту 2.1.7. договору від 01.01.2014 №У2316 визначено зміст послуги з консолідації замовлень, а саме: виконавець здійснює автоматизацію відправки та отримання консолідованих замовлень, а також їх безпечну трансмісію Замовнику.

Пунктом 2.2.1 договору від 01.01.2014 №У2316 визначено зміст послуги з організації руху товарів Замовника до покупців та кінцевих споживачів, а саме: централізація поставок Виконавцем, що надає Замовнику можливість не передавати товари безпосередньо у кожну торговельну точку Виконавця в окремій адміністративно-територіальній одиниці, а поставляти товари централізовано, та тим самим оптимізувати витрати замовника.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, акту приймання-передачі виконаних робіт, рахунку на оплату.

В процесі розгляду даної адміністративної справи відповідач також не заперечував, що придбані позивачем послуги у «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» замовлялись в рамках договору поставки від 01.01.2012 №П2316, копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Виконавець) було укладено два договори про надання юридичних послуг від 01.09.2014 №01/09 та від 20.04.2015 №20/04, відповідно до яких, предметом договорів є одноразове надання Виконавцем юридичної консультації Замовнику, що полягає у наступному:

- надання консультації в сфері податкового законодавства;

- підготовка процесуальних документів по судовій справі щодо оскарження податкового повідомлення рішення;

- ведення справ в судах.

Позивачем надано до суду Акти приймання/здачі послуг до вказаних договорів, в яких визначено перелік послуг що надавався Виконавцем, аналогічний тому, що визначений в договорах про надання юридичних послуг від 01.09.2014 №01/09 та від 20.04.2015 №20/04.

Також позивачем надано копії рахунків-фактур на підтвердження оплати наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 юридичних послуг.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір від 05.01.2015 №0505 про передпродажну підготовку товару, відповідно до умов кого Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити передпродажну підготовку товару, а Замовник Зобов'язується прийняти підготовлений до продажу товар та оплатити надані послуги.

Згідно з пунктом 1.1.1. договору від 05.01.2015 №0505, під передпродажною підготовкою розуміється: пакування у поліетиленові пакети; розміщення в/на упаковках вкладишів; маркування, яке має враховувати вимоги Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів (ТР), нормативних документів, глави 1 та глави 2 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами; перевірку упаковки й маркування; перемаркування; перепакування; сортування, відбраковування окремих неякісних екземплярів.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, акту приймання-передачі виконаних робіт, рахунку на оплату.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що позивачем у договорах, укладених між ним та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К», товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, чітко визначено які саме послуги надавалися, які саме заходи організовувалися та обслуговувалися і що саме розуміється під назвою кожного із заходів, що зазначені в договорах, та інших документах, які досліджувались Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Суд звертає увагу, що під час судового засідання від відповідача було витребувано докази порушення позивачем податкової дисципліни, проте відповідач не виконав покладений на нього обов'язок, та не надав суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у процесі здійснення нею господарських операцій.

Вироків суду по контрагентам позивача відповідачем також надано не було.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр-К», товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого останнім було донараховано позивачеві 66 251, 30 грн. податку на доходи фізичних осіб, 60 478, 50 грн. податку на додану вартість, 4 483,26 грн. військового збору та 36 149, 43 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є необґрунтованими та не підтвердженим належними доказами.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

З огляду на необґрунтованість висновків акту перевірки від 07.12.2016 №1881/13-06/НОМЕР_1, та враховуючи те, що контролюючим органом не доведено законності винесених податкових повідомлень-рішень від 21.12.2016 №27551306, №27561306, №27591306, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2016 №2757106 та, як наслідок, рішення від 21.12.2016 №0020601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-244, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.12.2016 №27551306, №27561306, №27591306.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.12.2016 №2757106.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.12.2016 №0020601306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) сплачений судовий збір у розмірі 1673, 64 грн. (одну тисячу шістсот сімдесят три гривні шістдесят чотири копійки), що підтверджується квитанцією від 14.01.2017 №154.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2018