open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018 Київ А/9901/64/18 800/131/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (який набрав чинності 15 грудня 2017 року; далі - Закон № 2147-VIII) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його в новій редакції.

Пунктом 1 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) встановлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» звернулася до суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просила зобов'язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалась у запиті на отримання публічної інформації, направленому 22 лютого 2017 року на адресу Вищої ради правосуддя.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що Вища рада правосуддя при наданні відповіді на запит від 22 лютого 2017 року неправомірно обмежила доступ до запитуваної в ньому інформації щодо заробітної плати членів Вищої ради правосуддя за січень 2017 року, віднісши цю інформацію до службової та пославшись на те, що розмір винагороди членів Вищої ради правосуддя формується відповідно до вимог частини другої статті 21 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а також на загальну доступність інформації щодо заробітної плати членів Вищої ради правосуддя внаслідок подання останніми шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 травня 2017 року позов задовольнив. Зобов'язав Вищу раду правосуддя надати громадській організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» інформацію, запитувану в запиті від 22 лютого 2017 року, щодо розміру заробітної плати кожного члена Вищої ради правосуддя у січні 2017 року.

При цьому Вищий адміністративний суд України виходив із того, що Вища рада правосуддя неправомірно не надала на запит громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» публічну інформацію, яка є в її розпорядженні.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року Вища рада правосуддя звернулась із заявою про її перегляд з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

На підтвердження вимог заяви зазначає те, що Вища рада правосуддя жодним чином не порушила прав, свобод та інтересів позивача, чітко дотрималась вимог Конституції України, Законів України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) та від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) .

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без задоволення.

Вищий адміністративний суд України встановив, що громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» звернулась до Вищої ради правосуддя із запитом від 22 лютого 2017 року, у якому просила надати інформацію про розмір заробітної плати у січні 2017 року у кожного члена Вищої ради правосуддя.

1 березня 2017 року Вища рада правосуддя надала відповідь на цей запит, у якій зазначила, що відповідно до пункту 6 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом Голови Вищої ради юстиції від 22 вересня 2015 року № 23/0/1-15, відомості щодо заробітної плати членів та працівників Вищої ради юстиції, крім тих, що зазначені в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та підлягають обов'язковому оприлюдненню, становлять службову інформацію. Члени Вищої рада правосуддя, відповідно до вимог статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, з якою можна ознайомитися на сайті цього агентства.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя цієї статті).

Статтею 5 Закону № 2657-XII передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною першою статті 20 Закону № 2657-XII встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон № 2939-VI .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна, службова інформація.

Частино першою статті 9 Закону № 2939-VI встановлено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина третя цієї статті).

Закон № 1700-VII визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього закону є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:, зокрема, судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 60 Закону № 1700-VII не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, зокрема інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах «а», і «в» пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом.

Аналізуючи зазначені норми права, суд вважає, що Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку про те, що ненадання на запит громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» інформації про розмір заробітної плати членів Вищої ради правосуддя за січень 2017 року з посиланням на той факт, що ця інформація є службовою, суперечить вищенаведеним нормам. Зазначена інформація не віднесена до інформації з обмеженим доступом.

Не заслуговують на увагу доводи заявника відносно того, що право позивача на доступ до публічної інформації не було порушено з огляду на доступність запитуваної інформації внаслідок розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя рішення Вищої ради юстиції від 12 січня 2017 року № 12/0/15-17 «Про затвердження штатної чисельності та штатного розпису Вищої ради юстиції», яким, зокрема, визначені розміри посадових окладів членів Вищої ради правосуддя на 2017 рік, оскільки відповідно до статті 7 Закону № 2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації..

Посилання Вищої ради правосуддя на те, що інформацію «про розмір заробітної плати членів Вищої ради правосуддя» не могло бути задокументовано, створено чи отримано Вищою радою правосуддя, оскільки Закон № 1798-VIII не містить такого поняття як «заробітна плата члена Вищої ради правосуддя» не можуть бути прийняті до уваги. З цих підстав позивач не заперечував проти позову під час розгляду справи в суді першої інстанції. Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено поняття "заробітна плата". Відповідно до статті 1 зазначеного закону заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Це поняття включає в себе і винагороду, зокрема, винагороду члена Вищої ради правосуддя, яка передбачена статтею 21 Закону № 1798-VIII.

Отже, рішення Вищого адміністративного суду України про задоволення позову ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені у заяві доводи не спростовують правильності викладених у ньому висновків, тому відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) у задоволенні заяви Вищої ради правосуддя слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви Вищої ради правосуддя відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич

Джерело: ЄДРСР 71829193
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку