Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 920/1008/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, представник позивача - не з'явився,

відповідач - Приватне мале підприємство "Аптека КіАВО",

представники відповідача - Рева Л.М., директор; Прєснякова І.В., адвокат (довіреність від 20.01.2018),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальна установа "Сумська міська клінічна лікарня №1" та Сумська міська рада, представники не з'явилися,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Мельник Ігор Валентинович, представник не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 26.09.2017

у складі колегії суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), Гетьман Р.А., Ільїн О.В.

та на рішення Господарського суду Сумської області

від 08.08.2017

у складі колегії суддів: Котельницька В.Л. (головуючий), Костенко Л.А., Яковенко В.В.

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради

про виселення із займаного приміщення

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 прийнято до провадження касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у справі № 920/1008/16, розгляд справи призначено на 18.12.2017.

2. 20.12.2017, відповідно частини 5 статті 31 та підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №920/1008/16 передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 29.12.2017, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 21.12.2017, справа №920/1008/16 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 23.01.2018 о 10 год. 00 хв. з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи.

4. Позивач - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та треті особи - Сумська міська рада, фізична особа-підприємець Мельник Ігор Валентинович відзиву на касаційну скаргу не подали, третя особа - Комунальна установа "Сумська міська клінічна лікарня №1" 16.01.2018 поштовим відправленням подала заперечення на касаційну скаргу відповідача, яке надійшло до суду касаційної інстанції 18.01.2018.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - частин 1, 3 статті 17, частини 2 статті 20, частин 1, 4 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 та статті 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 13.10.2016 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (далі - позивач) звернувся з позовом до Господарського суду Сумської області про виселення Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" (далі - ПМП "Аптека КіАВО"), як суборендаря, із займаного нежитлового приміщення, площею 24,2 кв.м., в будинку №13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми та повернення приміщення уповноваженій особі власника - позивачу у справі.

7. Позовна заява та доповнення до неї мотивовані закінченням строку дії Договору оренди спірного приміщення №УМКВ-0248, укладеного 08.04.2009 з третьою особою у даній справі - фізичною особою-підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем, терміном дії до 08.03.2012, та додаткових угод до нього про пролонгацію договору оренди, зокрема, закінчення строку дії Додаткової угоди №5 про пролонгацію Договору оренди з 01.04.2015 по 01.04.2016; повідомленням відповідача листом №08.01-16/110 від 10.02.2016 про відмову у продовженні оренди спірного майна, оскільки майно необхідне власнику для власних потреб - для господарської діяльності Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня №1"; продовженням відповідачем незаконно користуватися спірним приміщенням, незважаючи на те, що договір оренди та додатки до нього припинено, що підтверджується судовими рішеннями у справі №920/1227/16 та відмовою відповідача в добровільному порядку звільнити займане приміщення.

8. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.11.2016 залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальну установу "Сумська міська клінічна лікарня №1" та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця Мельника Ігоря Валентиновича. Ухвалою від 21.12.2016 судом першої інстанції зупинено розгляд даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у пов'язаній з нею справі №920/1227/16.

9. 10.05.2017 у зв'язку з припиненням повноважень судді Джепи Ю.А., за наслідком автоматизованого розподілу, справа №920/1008/16 була передана для розгляду судді Котельницькій В.Л., яка ухвалою від 10.05.2017 поновила позовне провадження та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2017.

10. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.05.2017, з врахуванням ухвали від 08.06.2017 про виправлення описки, задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Сумську міську раду.

11. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.09.2017 призначено розгляд справи №920/1008/16 колегіально у складі трьох суддів, а за наслідком автоматичного визначення складу колегії суддів згідно з протоколом від 09.06.2017, визначено такий склад колегії суддів: Котельницька В.Л. (головуючий), Соп'яненко О.Ю., Заєць С.В.; відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.08.2017, у зв'язку з відпустками суддів Соп'яненко О.Ю., Заєць С.В., визначено такий склад колегії суддів: Котельницька В.Л. (головуючий), Костенко Л.А., Яковенко В.В.

Короткий зміст рішенняпершої інстанції

12. 08.08.2017 Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: Котельницька В.Л. (головуючий), Костенко Л.А., Яковенко В.В. задовольнив позов, виселив відповідача із займаного нежитлового приміщення площею 24,2 кв.м., розташованого в будинку №13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми, з поверненням його належному власнику - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради; стягнув з відповідача на користь позивача 1 378 грн. витрат зі сплати судового збору.

12.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване встановленням фактів відмови орендарю - фізичній особі-підприємцю Мельнику Ігорю Валентиновичу у визнанні продовженим спірного договору на строк з 08.04.2014 до 08.04.2019 на тих самих умовах згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2017 у справі №920/1227/16, залишеного в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017. Також судом встановлено припинення із 01.04.2016 для орендаря дії Договору оренди від 08.04.2009 із змінами згідно з Додатками 2-5 (т. 1, а.с. 246 - 254).

12.2 Приймаючи до уваги фактичні обставини припинення дії Договору оренди від 08.04.2009 із 01.04.2016, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дія Договору суборенди спірного майна від 01.07.2015, укладеного третьою особою - підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем, як орендарем, та відповідачем, як суборендарем, припинилася в силу закону по закінченню строку дії договору оренди.

12.3 Також, судом встановлено факт повідомлення орендарем (фізичною особою-підприємцем Мельником І.В.) відповідача у даній справі листом №08.01-01.04.2016 від 10.02.2016 про необхідність повернення об'єкта оренди його орендодавцю (позивачу у даній справі) у строк до 01.04.2016.

13. Рішення суду про припинення дії договору суборенди з відповідачем та виселення його із займаного приміщення мотивоване судом першої інстанції з посиланням на припинення дії договору суборенди по закінченню дії договору оренди в силу закону та з посиланням на положення статей 2, 17, 22, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину 1 статті 785, частину 2 статті 774, статтю 759 ЦК України, статті 33 - 35, 43 ГПК України в редакції на момент його прийняття.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

14. 26.09.2017 Харківський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 - без змін.

14.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з встановленням фактичних обставин припинення з 01.04.2016 дії Договору оренди нерухомого майна №УМКВ-0248 (далі - спірного договору) від 08.04.2009, укладеного правопопередником позивача - Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради, як орендодавцем, та третьою особою на стороні відповідача - приватним підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем, як орендарем; встановив належне повідомленням позивачем орендаря та суборендаря (відповідача та третьої особи на стороні відповідача у даній справі) до закінчення строку дії договору оренди та суборенди про відмову в продовженні договору оренди, у зв'язку із необхідністю використання спірного приміщення для власної діяльності Комунальної установи "Сумська міська клінічна лікарня №1" листами від 10.02.2016 з наданням відповідних чеків поштового відправлення УДДПЗ "Укрпошта" від 10.02.2016.

14.2 Апеляційним судом встановлено звернення позивача до орендаря та суборендаря (відповідача та третьої особи на стороні відповідача) листами №08.01-16/324 та №08.01-16/325 від 04.04.2016 про необхідність звільнення та передачі спірного приміщення по закінченню строку оренди, однак жодних дій по звільненню приміщення ними вчинено не було.

14.3 Апеляційним судом встановлено відмову третій особі - приватному підприємцю Мельнику Ігору Валентиновичу у визнанні продовженим спірного договору оренди на строк з 08.04.2014 до 08.04.2019 на тих самих умовах згідно з рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2017 у справі №920/1227/16, залишеного в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017, внаслідок чого апеляційний суд погодився з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для продовження дії договору суборенди та виселення відповідача, як суборендаря, із займаного приміщення.

14.4 Апеляційний суд встановив правовий статус Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як юридичної особи та правонаступника Управління майна комунальної власності Сумської міської Ради, по усіх майнових та немайнових правах та обов'язках, якому спірне комунальне майно Сумської міської Ради було передано на праві господарського відання.

15. Апеляційний суд спростував доводи скаржника про безумовну пролонгацію договору оренди спірного майна з фізичною особою-підприємцем Мельником І.В. з 08.04.2014 до 08.04.2019 на підставі пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 з посиланням на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2017 у справі №920/1227/16, залишене в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій, якими фізичній особі-підприємцю Мельнику І.В. відмовлено у продовженні до 08.04.2019 дії Договору оренди нерухомого майна №УМКВ-0248 від 08.04.2009.

16. Апеляційний суд спростував доводи скаржника про витребування в Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради письмової інформації про усі без винятку об'єкти нерухомого комунального майна, які розташовані за тією ж адресою, що й спірне майно позивача, із зазначенням даних про їх здачу в оренду за договорами оренди, строк яких сплив у 2015 - 2016 роках, даних про їх пролонгацію, зазначивши про те, що витребувана інформація не стосується предмета спору в даній справі та не підлягає дослідженню в межах заявлених позовних вимог.

17. Апеляційний суд відхилив клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання представника відповідача Лаврика С.В., який в день апеляційного розгляду, за твердженням скаржника, був залучений делегатом конференції адвокатів Сумської області, з посиланням на ненадання доказів обрання його делегатом конференції, а також з висновками про те, що відповідач, як юридична особа, не позбавлений залучити до розгляду справи іншого представника, з висновками про своєчасне повідомлення сторін про призначене на 26.09.2017 судове засідання апеляційного суду рекомендованими листами від 04.09.2017, з врученням поштового відправлення скаржнику 08.09.2017.

18. З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для продовження договору суборенди та користування відповідачем спірним майном, а також про необхідність його виселення, зазначивши про правильне застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

19. Скаржник доводив, що судами порушено вимоги частин 1, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який гарантує право орендарю, як суб'єкту малого підприємництва, з моменту набрання чинності змінами відповідно до Закону України від 19.02.2009 №1022-VI, право на укладення договору оренди терміном не менше 5 років, незалежно від волевиявлення орендодавця.

19.1 Скаржник зазначав, що судові рішення суперечать роз'ясненням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", з яких вбачається:

"4.1. Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

4.4. Пунктом 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна. Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди. У разі ж звернення з відповідним позовом орендодавця слід з'ясовувати наявність згоди орендаря на продовження строку дії договору і за наявності його заперечень відмовляти в позові.".

19.2 З огляду на таке, скаржник доводив, що Договір оренди №УМКВ-0248 від 08.04.2009 із третьою особою - фізичною особою-підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем, слід вважати продовженим автоматично до 5 років, а саме до 08.04.2014, а в подальшому пролонгованим ще на 5 наступних років - до 08.04.2019, незалежно від змісту додаткових угод, які було укладено між сторонами договору щодо його пролонгації. Скаржник вважає, що зазначене дозволяє йому, як суборендарю, продовжити строк суборенди спірного приміщення до 08.04.2019, незалежно від висновків судів у справі №920/1227/16 про припинення дії спірного договору оренди №УМКВ-0248 від 08.04.2009 із третьою особою - фізичною особою-підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем.

20. Скаржник доводив порушення принципу рівності сторін перед законом і судом згідно статей 4-2, 4-3 ГПК України, у зв'язку з необґрунтованою відмовою судів першої та апеляційної інстанцій у витребуванні в позивача інформації про усі без винятку об'єкти комунального майна, зареєстровані за адресою місцезнаходження спірного приміщення, на предмет їх здачі в оренду, строків оренди, що обмежило його в доказуванні того, що в орендодавця та балансоутримувача не було та немає наміру використовувати для власних потреб майно, оренда якого є предметом договорів оренди та суборенди в даній справі.

21. Скаржник зазначав про порушення територіальної підсудності розгляду спору відповідно до частин 1-2 статті 15 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, який на його думку мав би слухатися у Господарському суді міста Києва, як спір, що виникає з виконання договору.

Доводи інших учасників справи

22. Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Комунальна установа "Сумська міська клінічна лікарня №1" у запереченнях на касаційну скаргу, поданих поштовими відправленнями 04.12.2017 та 16.01.2018, зазначає про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, про необхідність для неї, як балансоутримувача спірного комунального майна, цього майна для виконання статутних цілей діяльності - відкриття амбулаторії Центру первинної медико-санітарної допомоги на виконання рішення Сумської міської ради №2415-МР від 29.05.2013; спростовує доводи скаржника про продовження дії спірного договору оренди з посиланням на висновки судів про припинення дії спірного договору оренди у справі №920/1227/16; зазначає про обов'язок орендаря (суборендаря) звільнити безпідставно зайняте приміщення по закінченню строку оренди відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; зазначає про припинення орендарем - фізичною особою-підприємцем Мельником Ігорем Валентиновичем підприємницької діяльності з торгівлі лікарськими засобами, яка потребує спеціального дозволу, з 29.12.2016, що позбавляє його права на законодавчі пільги з оренди, та просить залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

23. Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

24. Господарський кодекс України, частина 4 статті 284: "Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.".

25. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" :

25.1 Частина 1 статті 2: орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

25.2 Стаття 17 "Термін договору оренди":

1. Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 15.12.2009 №1759-VI).

2. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина друга статті 17 в редакції Закону України від 23.12.1997 №768/97-ВР).

3. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2007 №997-V, у редакції Закону України від 19.02.2009 №1022-VI).

25.3 Частина 2 статті 22: орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

25.4 Частина 2 статті 26: договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

25.5 Частини 1, 4 статті 27: у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

25.6 Пунктом 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

26. Цивільний кодекс України, стаття 774: "1. Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. 3. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме щодо застосування частин 1, 3 статті 17, частини 2 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009, можуть бути предметом касаційного розгляду.

А.2. Щодо застосування частини 1 статті 17 та частини 2 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні"

28. З аналізу зазначених положень Закону слідує таке.

Пунктом 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено право орендаря на продовження строку дії договору оренди, яке у випадку заперечень з боку орендодавця, може бути захищене судом шляхом подання орендарем відповідного позову.

Разом з тим, якщо орендар проявив власну ініціативу на продовження строку дії договору оренди шляхом укладення додаткових угод до договору про пролонгацію його дії, що було встановлено судами у спірному випадку в даній справі та у справі №920/1227/16, предметом спору в якій було питання пролонгації Договору оренди №УМКВ-0248 від 08.04.2009 та встановлено припинення його дії по закінченню строку дії Додаткової угоди №5, то Суд не вбачає порушення прав орендаря згідно з пунктом 5 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні", оскільки орендар не скористався в повній мірі наданим йому законом правом.

29. Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", права суборендаря припиняються по закінченню строку дії договору оренди та не можуть існувати, якщо в судовому порядку буде встановлено припинення дії договору оренди. Відтак, рішення судів у справі №920/1227/16 про відмову у продовженні строку дії Договору оренди №УМКВ-0248 від 08.04.2009 мають преюдиційне значення для розгляду даної справи в розумінні статті 35 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017.

30. Системне тлумачення частини 3 статті 774 ЦК України про застосування до договорів суборенди правил про договори оренди та частини 1, 4 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дозволяє зробити висновок про те, що суборендар має перед власником майна (його уповноваженим органом управління) такі ж обов'язки із звільнення займаного приміщення та повернення його орендодавцю, які покладаються на орендаря.

Отже, встановлення судами обставин користування суборендарем спірним приміщенням після припинення дії договорів суборенди та оренди, є підставою для виселення суборендаря із займаного приміщення з поверненням його орендодавцю (його правонаступнику).

31. Встановивши в мотивувальній частині постанови апеляційного суду про те, що позивач є правонаступником юридичної особи, яка передала спірне комунальне майно в оренду, власником якого є Сумська міська рада (т. 2, а.с. 100), апеляційному суду належало виключити з пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у даній справі посилання на те, що приміщення площею 24,2 кв.м., розташованого в будинку №13 по вул. 20 років Перемоги у м. Суми повертається "належному власнику", оскільки в даному випадку позивач є особою, яка здійснює управління майном від імені власника - територіальної громади в особі Сумської міської ради. Зазначену процесуальну помилку слід виправити із внесенням відповідної зміни до рішення суду першої інстанції шляхом виключення з частини 2 його резолютивної частини слів: "належному власнику", а в решті рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

32. Доводи скаржника про порушення судами вимог частин 1, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який гарантує право орендарю, як суб'єкту малого підприємництва, з моменту набрання чинності змінами відповідно до Закону України від 19.02.2009 №1022-VI, на укладення договору оренди терміном не менше 5 років, з посиланням на роз'яснення практики застосування даних норм у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки третя особа - фізична особа-підприємець Мельник Ігор Валентинович не скористався наданим йому правом, не звертався в судовому порядку про внесення змін до Договору оренди №УМКВ-0248 від 08.04.2009 з пролонгацією його дії до 5 років, а навпаки, упродовж 2013-2014 років звертався до орендодавця та ініціював продовження строку його дії на 1 рік шляхом укладення Додаткових угод до договору №№2-5. Суд зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (статті 6, 627 ЦК України). Відтак, обравши в межах наданих йому прав інший спосіб врегулювання цивільних правовідносин, орендар - фізична особа-підприємець Мельник Ігор Валентинович діяв на власний розсуд, що не може бути підставою визнання таких договірних зобов'язань недійсними. Зазначені висновки обґрунтовуються також рішеннями судів у справі №920/1227/16, які прийнято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даного спору.

33. Доводи скаржника про порушення принципу рівності сторін перед законом і судом відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), у зв'язку з необґрунтованою відмовою судів першої та апеляційної інстанцій у витребуванні в позивача інформації про усі без винятку об'єкти комунального майна, які зареєстровані за адресою місцезнаходження спірного приміщення на предмет їх здачі в оренду, строків оренди, що, на його думку, обмежило його в доказуванні обставин відсутності в орендодавця та балансоутримувача наміру використовувати спірне майно для власних потреб, Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. Принцип рівності сторін перед законом і судом застосовується судами для забезпечення рівної можливості учасникам справи в поданні доказів по предмету спору та не може полягати у збиранні інформаційних даних щодо майна, яке не є предметом спору в даній справі, оскільки відповідно до принципу диспозитивності судового процесу, який знайшов своє відображення у статтях 4-3, 22, 34, 65 (пункт 4), 83 (пункт 2 частини 1) ГПК України (в зазначеній редакції), господарський суд здійснює розгляд справи в межах заявлених позовних вимог, що означає дослідження обставин справи, які стосуються визначеного позивачем предмету спору, і тільки в окремих випадках суд може вийти за межі предмета спору при прийнятті рішення для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб. Відтак, доводи позивача про порушення принципу рівності сторін є необґрунтованими, такими, що порушують вимоги диспозитивності при поданні та дослідження доказів, виходять за межі застосування принципу пропорційності в забезпеченні балансу суспільного та приватного інтересу, як одного з начал судочинства.

34. Доводи скаржника про порушення судами територіальної підсудності розгляду спору відповідно до частин 1-2 статті 15 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), Суд вважає необґрунтованими з огляду на виключну підсудність судам за місцезнаходженням майна справ у спорах про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у користуванні майном згідно з частиною 3 статті 16 ГПК України в зазначеній редакції.

В даному випадку предметом спору є вимога про виселення суборендаря із займаного нежитлового приміщення після припинення дії договору оренди майна, яка є різновидом вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відтак, суди дійшли вірного висновку про розгляд такої справи Господарським судом Сумської області за адресою місцезнаходження майна у місті Суми.

35. Суд погоджується з доводами третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Комунальної установа "Сумська міська клінічна лікарня №1" згідно із запереченнями на касаційну скаргу, поданими 04.12.2017, про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, за винятком процесуального порушення зазначеного у пункті 31 даної Постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, необхідність зміни судових рішень першої та апеляційної інстанцій шляхом виключення із пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 слів "належному власнику" та залишення без змін у решті постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у справі №920/1008/16 як таких, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, статей 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 4-2, 4-3, 34, 43 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017).

В. Судові витрати

37. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що окрім скаржника інші учасники справи не подавали заяви про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, Суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтею 284 Господарського кодексу України, статтями 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Аптека КіАВО" залишити без задоволення.

2. Змінити рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у справі №920/1008/16 шляхом виключення з пункту 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 слів: "належному власнику".

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 08.08.2017 у справі №920/1008/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк