ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/3185/18 826/18776/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року (суддя Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року (колегія суддів: Степанюк А.Г. (головуючий), Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/18776/13-а за позовом Приватного підприємства "Фенікс 2008" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Фенікс 2008" (далі - позивач, ПП "Фенікс 2008") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 88526552206 від 15.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Фенікс 2008" зазначило, що контролюючим органом безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки порушення приписів статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо несвоєчасного надходження товарів позивач не допускав. У зв'язку з зазначеним, позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 88526552206 від 15.11.2013.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року апеляційну скаргу відповідача - задоволено частково. Постанову суду першої інстанції у даній справі - скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2013 року №88526552206 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 30 069,67 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що в межах виконання контракту укладеного між позивачем (покупець) та компанією NEUFARM KIMYA TARIM INSAAT TURIZM GIDA SAN. VE DIS TIC. LTD. STI (Туреччина) (продавець) №MS0104 від 01.04.2013, товар перетнув митний кордон України у строки, передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункт 3 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №475 від 16.11.2012. Затримка в оформленні та оформлення вантажної митної декларації датою значно пізнішою після фактичного перетину товаром митного кордону України, не може бути підставою для висновку про порушення наведених вище приписів законодавства. Щодо контракту укладеного між позивачем та згаданою вище компанією №MS2204 від 22.04.2013, то суд дійшов висновку про наявність порушення встановленого 90-денного строку здійснення зовнішньоекономічної операції на 1 день, вказує на правомірність нарахування зобов'язання в сумі 263,77 грн.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги відповідач обмежується цитуванням норм матеріального права, посиланням на неправильну юридичну оцінку обставин справи та не з'ясування всіх фактичних обставин по справі без зазначення в чому конкретно це проявилось. Скаржником доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права не наведено, як щодо частини задоволених позовних вимог так і щодо частини позовних вимог у задоволені яких було відмовлено (повторно оскаржено задоволену частину апеляційної скарги).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон №185/94-ВР) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, згідно частини четвертої статті 2 Закону №185/94-ВР Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 3 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №475 від 16.11.2012 встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно пункту 12 вказаної постанови остання набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3-8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Отже аргументи відповідача, що визначальним для висновку про наявність порушення статті 2 Закону № 185/94-ВР є дата завершення його митного оформлення (дата оформлення вантажно-митної декларації) відхиляться, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та компанією NEUFARM KIMYA TARIM INSAAT TURIZM GIDA SAN. VE DIS TIC. LTD. STI (Туреччина) (продавець) були укладені контракти №MS0104 від 01.04.2013 (далі - Контракт №0104) та №MS2204 від 22.04.2013 (далі - Контракт №2204), за умовами яких продавець зобов'язується продати, а покупець придбати те, що йменується товар, у строки та на умовах, визначених контрактами. Сума кожного з контракту складає 11 000,00 доларів США.

Пунктом 2 контрактів визначено, що товар поставляється на умовах CFR Одеса, Україна, морським транспортом. Умова СІФ розуміється на підставі ІНКОТЕРМС 2000. Товар повинен бути поставлений протягом 7 днів після отримання 100% передплати, з повідомленням Покупця про готовність товару до відвантаження. Датою поставки вважається дата «чистого» бортового коносамента, виписаного на ім'я покупця.

Позивачем було здійснено 100% передоплату по Контракту №0104 у розмірі 5 500,00 та 5 500,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 04.04.2013 та №29 від 09.04.2013 (а.с. 30, 31).

З огляду на це суд погоджується з висновками суду як першої так і апеляційної інстанцій, що граничний строк надходження (імпорту) обладнання за Контрактом настав 03.07.2013 та 09.07.2013 відповідно.

Суди встановили, зі змісту наданого позивачем інвойсу (а.с. 32) та коносаменту (а.с. 33), що товар, імпортований згідно Контракту №0104, перетнув митний кордон України 29.04.2013, про що свідчать відповідні відбитки штампів Південної митниці «Під митним контролем».

З огляду на це суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача, що дату оформлення вантажної митної декларації №100260000/2013/114255 - 28.10.2013, слід вважати моментом фактичного перетину митного кордону України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки товар за Контрактом №0104 перетнув митний кордон України відповідно до зазначених в вантажних документах дат, строк, передбачений статтею 2 Закону № 185/94-ВР та пунктом 3 постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №475 від 16.11.2012 не порушено.

Щодо аргументів відповідача в частині висновків суду апеляційної інстанції про правомірність застосування відповідачем санкцій за порушення строків поставки товару за Контрактом №2204, то такі відхиляються з тих мотивів, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність зі сторони позивача порушення встановленого 90-денного строку здійснення зовнішньоекономічної операції на 1 день та правомірність нарахування зобов'язання в сумі 263,77 грн і в цій частині судом апеляційної інстанції було задоволено апеляційну скаргу відповідача та прийнято нову постанову про відмову в задоволені позову.

Отже, заявлення в касаційній скарзі вказаних вимог свідчить про те, що в основу аргументів та доводів касаційної скарги покладено такі, що були підставою для подання апеляційної скарги, вимоги якої в цій частині було задоволено судом апеляційної інстанції та свідчить про фактичне їх копіювання без зазначення того, у чому полягає порушення норм матеріального права.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 2,4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994, статтю 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пункт 3 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №475 від 16.11.2012, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного суду України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 січня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі № 826/18776/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А.Гончарова

Р.Ф. Ханова