open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 р. м. Чернівці cправа № 824/793/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоселицької об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _4 (далі - позивач), звернулась до суду з адміністративним позовом до Новоселицької об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.05.2014 року №0000801702 та від 30.05.2014 року №30003191702, стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору (т.3а.с.161).

04.10.2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду України від 16.04.2015 р. та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18.06.2015 р. за результатами розгляду вказаного спору, та направлено справу на новий розгляд (т.3а.с.90-95).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на підставі акта перевірки №005/17-118/НОМЕР_1 від 25.02.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.03.2014 року №0000931702, яким позивачу було визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 951370,03 грн., в т.ч. за основним платежем 761096,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 190274,01 грн. Вказане повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача 16.05.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Чернівецькій області було скасовано податкове повідомлення – рішення від 17.03.2014 року № НОМЕР_2 в частині сплати 430,46 грн. податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та 71180,05 грн. застосованої фінансової санкції, а також збільшено на 6929,50 грн. податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та на 2072,38 грн. розмір штрафної санкції.

За результатами прийнятого рішення Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області №713/10/24-13-10-02-08 від 16.05.2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року №0000801702 та від 30.05.2014 року № 30003191702.

Прийняті податкові повідомлення – рішення позивач вважає не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з того, що грошове зобов’язання розраховано за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого. Позивач також вказує, що податкові повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймаються протягом 10 робочих днів з дня наступного за днем отримання контролюючим органом судового рішення, обвинувального рішення, що набрало законної сили. По кримінальному провадженню стосовно позивача не було закінчено досудове розслідування. Також зміст акту перевірки № 005/17-11-118/НОМЕР_1 від 25.02.2014 року суперечить п.75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України.

Висновки працівників ДПІ ґрунтуються на тому, що позивач, як фізична особа отримав доходи в період з 2009 по 2012 р.р., які надходили на її ім'я, а саме грошові перекази по платіжних системах “Money Gram” та “Western Union Financial Services GmbH”. Крім цього, позивач відкрила 01.07.2009 року в банку поточний рахунок на прохання свого знайомого ОСОБА_5, який на законних підставах займався підприємницькою діяльністю. Наявні на рахунку позивача гроші, а також грошові перекази їй ніколи не належали. ОСОБА_5 отримував грошові кошти, які надходили на рахунок та ім'я позивача від своїх клієнтів, як взаєморозрахунок в обмін на право вимоги і від такої діяльності ОСОБА_1 жодного доходу та прибутку не отримувала.

Одним з основних аргументів, які позивач наводить як підставу для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень – рішень є те, що грошові перекази, які надходили на її рахунок від клієнтів ОСОБА_5, не були її доходом.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позов, в якому зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 4.1 та підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.9.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, а саме фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід в розмірі 4766670,34 грн. та відповідно не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2009-2012 роки в розмірі 767595,06 грн., в тому числі 2009 рік - 216358,53 грн., 2010 рік - 67931,24 грн., 2011 рік -182887,72 грн., 2012 рік -300417,57 грн.

При цьому, перевіркою також встановлено, що в порушення підпункту “а” пункту 18.1 статті 18, підпункту “в” пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", підпункту “в” пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України фізичною особою ОСОБА_1 не подано до ДПІ за місцем реєстрації (проживання) декларації про доходи, одержані за 2009-2010 роки, та декларації про майновий стан і доходи за 2011-2012 роки.

За неподання фізичною особою ОСОБА_1 контролюючому органу річних декларацій про майновий стан і доходи (податкових декларацій) за 2011-2012 роки Кельменецьким відділенням Хотинської ОДПІ застосовано штрафні санкції в розмірі 340 грн. з посиланням на статтю 120 Податкового кодексу України, якою визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання.

В ході судового розгляду справи, судом в якості свідка допитано ОСОБА_5, який зазначив, що з 08.03.2003 року він зареєстрований учасником системи “WebMoney Transfer” та “Liberty Reserve S.A.”. Пізніше ним було подано нотаріально посвідчену заяву у центральний офіс “WebMoney Transfer”, щоб стати представником в Чернівецькій області системи “WebMoney Transfer”. Після цього, він за рахунок своїх власних готівкових коштів поповнював поточні банківські рахунки, з яких частина грошей на цей рахунок поступало у безготівковому вигляді від його клієнтів, користувачів системи електронного обліку майнових прав “WebMoney Transfer” та “Liberty Reserve S.A.”, які купували у нього право вимоги до відповідних гарантів.

За отримані кошти позивач купував у власників права вимоги до відповідних гарантів. Придбані права вимоги в подальшому відправляв у зворотному напрямку тим же відправникам переказів, фактично повертаючи їм їх кошти за мінусом, від 2 до 5 відсотків від суми, які залишались на його власних мережевих реквізитах у зазначених системах у вигляді відповідних до кожної операції правах вимоги, як плату за послугу.

Крім цього, використовуючи зазначені вище платіжні системи ОСОБА_5 надавав послуги з вводу/виводу, обміну, конвертації (переведення у готівку та навпаки) електронних грошей (гривня, долар США, Євро, російський рубль).

Конвертація електронних коштів на готівку відбувалась наступним чином: замовники - власники електронних грошей, за допомогою Інтернету через сайт ОСОБА_5 або у телефонному режимі, здійснювали замовлення про конвертацію електронних грошей у готівку, та пересилали необхідну суму електронних грошей з свого електронного гаманця на електронні гаманці, які перебували у користуванні ОСОБА_5

У подальшому, на протязі однієї доби, замовники конвертації приходили за адресою здійснення ОСОБА_5 своєї діяльності, пред’являли паспорти та отримували взамін за перераховані електронні гроші електронних платіжних систем “WebMoney Transfer” та “Liberty Reserve S.A.” готівку в сумі перерахованих електронних грошей, за мінусом 3-5% від перерахованої суми, як плату за вказану послугу.

В ході допиту ОСОБА_5 також зазначив, що ОСОБА_1 (позивач) працювала у нього на посаді секретаря за трудовим договором, та здійснювала всі його вказівки щодо діяльності по обмінним операціям. На його прохання ОСОБА_1 відкрила 01.07.2009 року поточний рахунок. Крім цього, ОСОБА_1 на його прохання отримувала на своє ім’я через платіжні системи “Money Gram” та “Western Union Financial Services GmbH” на підставі заяв на отримання коштів та заяв на виплату готівки від клієнтів ОСОБА_5 грошові кошти. Отримання цих коштів на ім’я ОСОБА_1 було зумовлено банківським лімітом по отриманню певної суми коштів, саме тому кошти від клієнтів отримував не тільки він, а і інші особи на його прохання, в тому числі і ОСОБА_1 За вказану послугу ОСОБА_1 ніякої матеріальної винагороди не отримувала, окрім заробітної плати, а всі отримані в банку кошти передавала йому безпосередньо, або ж клієнтам за його вказівкою.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Працівниками слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Чернівецькій області 28 березня 2013 року, 21 червня 2013 року, 27 червня 2013 року та 10 липня 2013 року розпочато досудове розслідування стосовно ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ін. у кримінальних провадженнях за ознаками злочинів, вчинених у різній співучасті передбачених ч.2 ст.200, ч.2 ст.209, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

01 липня 2013 року матеріали вказаних кримінальних проваджень об’єднані в одне провадження, яке зареєстровано в ЄРДР під №32013270000000025, а 14 жовтня 2013 року з цього кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування стосовно вчинення громадянкою ОСОБА_1 та іншими злочину передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 в окреме провадження з подальшим об’єднанням цього ж дня в одне кримінальне провадження з присвоєнням єдиного №32013270000000098.

14.10.2013 р. прокуратурою Чернівецької області постановами виділено з даного кримінального провадження матеріали досудового розслідування в окреме провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

21.10.2013 р. кримінальне провадження за ч.2 ст.200 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_1 направлено до суду з обвинувальним актом.

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.05.2014 р. у справі №727/11024/13-к ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину передбачено ч.2 ст.200 КК України.

Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого суду України вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 27 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 скасовано, і призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції (т.2а.с.72-75).

13.11.2013 р. у рамках кримінального провадження слідчим податкового органу винесено постанову про призначення позапланової перевірки по кримінальному провадженню № 32013270000000098 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2013 року (т.1, а.с.87-89).

В подальшому, в період 2014 р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 та інших за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України – закрито.

В період з 12.02.2014 року по 18.02.2014 року посадовими особами відповідача на підставі наказу начальника ДПІ у м. Чернівцях №18 від 09.01.2014 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, повідомлення про проведення перевірки №003 від 09.01.2014 року, та на виконання постанови слідчого проведено позапланову невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 25 лютого 2014 року складено акт №005/17-11830778128219 (т.1, а.с.15-25).

Перевіркою встановлені наступні порушення фізичною особою ОСОБА_1 :

- п.п. “а” п.19.1 ст.19 Закону України №889 - ІV від 22.05.2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб" та пп. “а” 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України – неведення обліку доходів та витрат в обсягах , необхідних для визначення суми загального річного оподаткування доходу;

- п.п. “а” п.18.1 ст.18 та пп. “в” Закону України №889-IV від 22.05.2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб" пп.. “в” п.176.1 ст. 176 та п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України - неподання контролюючому органу річних декларацій про майновий стан і доходи (податкових) декларацій за 2009- 2012 року;

- п.п.4.1 та п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.9.9.1 ст.9.1 ст.9 Закону України №889-IV від 22.05.2003 року „Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями та пп. 164.1.3 п. 164.1, п. 167.1 ст.167, пп.. 170.11.1 п. 170.11 ст.170 Податкового Кодексу України - не включення отриманих доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу, не оподаткування таких доходів та не сплата до відповідного бюджету суми податку на доходи фізичних осіб, у встановленому законом порядку.

З висновками проведеної перевірки позивач не погодилась та 01.03.2014 року подала заперечення на акт перевірки №005/17-1183077812821 від 25 лютого 2014 року (а.с.26-27).

12.03.2014 року в.о. начальника ГУ Міндоходів у Чернівецькій області на адресу ОСОБА_1 направлено лист №315/10/24-13-17-01 про розгляд заперечення до акту перевірки, яким заперечення визнано необґрунтованим (т.1, а.с.29-30).

За наслідками розгляду акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.03.2014 року № НОМЕР_2, яким позивачу було визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 951370,03 грн., в т.ч. за основним платежем 761096,02 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 190274,01 грн. Вказане повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку (т.1, а.с.14).

За результатами розгляду скарги позивача 16.05.2014 року Головним управлінням Міндоходів у Чернівецькій області було скасовано податкове повідомлення – рішення від 17.03.2014 року № НОМЕР_2 в частині сплати 430,46 грн. податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та 71180,05 грн. застосованої фінансової санкції, а також збільшено на 6929,50 грн. податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та на 2072,38 грн. розмір штрафної санкції. Кельменецьким відділенням Хотинської ОДПІ прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року №0000801702 про донарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на загальну суму 760665,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 119093,96 грн., та від 30.05.2014 року №0003191702 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на загальну суму 6929,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 2072,38 грн. (т.1, а.с.72-73).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення нормативно-правових актів, та робить висновки по суті спору.

Направляючи адміністративну справу на новий судовий розгляд Вищий адміністративний суд України, окрім іншого констатував те, що судами попередніх інстанцій фактично не досліджено чи за отримані кошти позивач купував у власників права вимоги до відповідних гарантів; чи відправляв придбані права вимоги в подальшому у зворотному напрямку тим же відправникам переказів, фактично повертаючи їм їх кошти за мінусом відсотків від суми, які залишались на її власних мережевих реквізитах у зазначених системах у вигляді відповідних до кожної операції правах вимоги, як плата за послугу.

Для цього судам необхідно з'ясувати: характер та зміст спірних операцій з отримання на рахунок в банку позивачем коштів, дослідити усі документи, на підставі яких перераховувались кошти, а також на підставі яких отримано кошти ОСОБА_5; чи являються здійснені операції транзитними операціями переведення з безготівкової у готівкову форму грошових коштів; встановити суми отримані позивачем за здійснення відповідних операцій, що дало б можливість визначити об’єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Правовідносини з питань оподаткування в перевіряємий період були врегульовані Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889- ІV від 22.05.2003 р. (далі – Закон 889- ІV) чинний на момент виникнення правовідносин (період з 17.03.2009 р. по 01.01.2011 р.) та Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.).

Податковий орган у розумінні КАС України є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки посадових осіб контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Посадові особи ДПІ при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходити із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи критерії прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.2 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.77 КАС України саме на податковий орган покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України). Припущення в розумінні норм КАС України не є доказами у справі.

Дослідженням змісту акту перевірку, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення, суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення протиправних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що податковим органом при перевірці було використано: відомості ЦБД ДРФО Міндоходів України, матеріали кримінального провадження, виписки банку про рух коштів по розрахунковому рахунку, заяви на видачу готівки та на отримання коштів. На підставі вказаних матеріалів було встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 в період з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року отримувала грошові перекази з джерел за межами України із застосуванням платіжних систем «МоnеуGram» та «WesternUnion Financial Services GmbH» в розмірі 588 913,15 Доларів США та 6 598,77 Євро.

Крім того, по розрахунковому рахунку №26206001876813, який відкритий з відома та на ім’я ОСОБА_1 в Чернівецькому регіональному відділенні ПАТ «ОТП банк» в період з 1 липня 2009 року по 31 грудня 2012 року надійшли кошти в розмірі 2574,16 грн.

При цьому, здійснюючи вказані розрахунки, податковий орган фактично самоусунувся від перевірки і надання відповідних висновків в частині переліку осіб, з якими позивач мала взаємовідносини та від яких в періоді, що перевірявся отримували кошти.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження вбачається, що за кошти, які отримувала позивач від клієнтів ОСОБА_5 в подальшому купувались (придбавались) у власників права вимоги до відповідних гарантів, а в подальшому від імені та за дорученням ОСОБА_7, як правило останній або ж позивач відправляли придбані права вимоги у зворотному напрямку тим же відправникам переказів, фактично повертаючи їм їх кошти за мінусом відсотків від суми, які залишались на її власних мережевих реквізитах у зазначених системах у вигляді відповідних до кожної операції правах вимоги, як плата за послугу.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі – ЦК України) визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно пункту 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 р. № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493 ( далі – Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Копії документів, зазначених у цьому пункті, засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичної особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку.

У разі надання власником рахунку права розпорядження рахунком іншим особам уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів у порядку, установленому цим пунктом.

Згідно пункту 2.5. Інструкції у разі укладання договору банківського вкладу або договору банківського рахунку на користь третьої особи банк ідентифікує особу, що відкриває рахунок, а особу, на користь якої укладено договір і відкрито рахунок, - під час пред'явлення цією особою до банку першої вимоги або вираження нею іншим способом наміру скористатися цим рахунком.

Судовим розглядом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 за усним дорученням фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в період з 01.07.2009 р. по 31.12.2012 р. отримувала грошові перекази в більшості випадків з джерел за межами України та в межах України із застосуванням платіжних систем “Money Gram” та “Western Union Financial Services GmbH” в розмірі 588 913.15 доларів США та 6598,77 Євро, а також 2574,16 грн. на поточний банківський рахунок №26206001876813 в ПАТ “ОТП банк”, що також і не заперечувалось учасниками справи.

Вказана обставина підтверджується роздруківками банківських операцій про отримання переказів із застосуванням платіжних систем “Money Gram” та “Western Union Financial Services GmbH” на підставі наданих працівниками СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернівецькій області матеріалів кримінального провадження № 2013270000000098.

Як зазначалось вище допитаний в якості свідка ОСОБА_5 підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 коштів, які надходили на ім’я останньої, а також право розпорядження мережевими ключами (цифровими реквізитами) з подальшим перерахуванням (відправкою) отриманих коштів позивачем або ж ОСОБА_5

Вказані обставини також знайшли своє підтвердження виходячи із розписок ОСОБА_5 від 01 березня 2014 року, 23 травня 2014 року, 04 червня 2014 року, згідно яких останній підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 коштів в період 2009-2012р.р., які остання отримувала через платіжні системи на підставі заяв на отримання коштів та заяв на виплату готівки від його клієнтів, які знаходились (в тому числі) за межами України та були зареєстрованими належним чином користувачами системи обліку майнових прав «WebMoney Transfer» та «Liberty Reserve S.A.» на підставі укладених з відповідними гарантами угод. (т.1а.с.45-51).

Крім цього, в ході судового розгляду справи, судом було досліджено додаток 1 та додаток 2 до акту перевірки з співставленням даних викладених у виписках операцій здійснених по мережевим реквізитам належних ОСОБА_5, які містяться в матеріалах кримінального провадження, з яких вбачається, що переважно в той же день, або наступний за отримані ОСОБА_1 кошти, ОСОБА_5 купував у власників права вимоги до відповідних гарантів. Придбані права вимоги в подальшому відправляв у зворотному напрямку тим же відправникам переказів, фактично повертаючи їм їх кошти за мінусом, від 2 до 5 відсотків від суми (див. матеріали кримінального провадження щодо руху коштів), які залишались на його власних мережевих реквізитах у зазначених системах у вигляді відповідних до кожної операції правах вимоги, як плату за послугу.

Іншими словами ОСОБА_5 фактично виконував функцію транзитера коштів, внаслідок чого отримував дохід у розмірі від 2 до 5 відсотків суми транзиту, використовуючи в цих операціях кошти, які формально отримала ОСОБА_1, і які фактично належали ОСОБА_5

Використовуючи зазначені вище платіжні системи ОСОБА_5 надавав послуги з вводу/виводу, обміну, конвертації (переведення у готівку та навпаки) електронних грошей (гривня, долар США, Євро, російський рубель) на підставі угоди по трансферу майнових прав цифровими титульними знаками (т.1а.с.176-182).

Конвертація електронних коштів на готівку відбувалась наступним чином: замовники - власники електронних грошей, за допомогою Інтернету через сайт ОСОБА_5 або у телефонному режимі, здійснювали замовлення про конвертацію електронних грошей у готівку, та пересилали необхідну суму електронних грошей з свого електронного гаманця на електронні гаманці, які перебували у користуванні ОСОБА_5

У подальшому, на протязі однієї доби, замовники конвертації приходили за адресою здійснення ОСОБА_5 своєї діяльності, пред’являли паспорти та отримували взамін за перераховані електронні гроші електронних платіжних систем “WebMoney Transfer” та “Liberty Reserve S.A.” готівку в сумі перерахованих електронних грошей (цифрових титульних знаків), за мінусом 3-5% від перерахованої суми, як плату за вказану послугу.

Узагальнюючи викладене вище, слід прийти до висновку, що фактично від зазначеної діяльності позивач не отримував жодного доходу, оскільки діяв в інтересах ОСОБА_5, який отримував дохід у розмірі 3-5% від суми коштів, які транзитом проходили через його рахунки та від суми коштів, які він конвертував у готівку, а ОСОБА_1 лише здійснювала його доручення перебуваючи в цей час в трудових відносинах.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 889, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 статті 4 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Приписами пункту 164.1 визначено, що базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Аналізуючи зміст зазначених норм, у сукупності із іншими положеннями Закону №889 та ПК України, слід прийти до висновку, що до доходу відносяться такі активи платника податку, якими він може володіти, розпоряджатись та користуватись. Активи, якими платник податку не володіє та які надійшли у його відання тимчасово (транзитом, тощо) не можуть вважатись його доходом, а відтак позивач не мав обов’язку в поданні щорічних декларацій з відображенням відповідних надходжень коштів, які йому не належали, що визначено п.120.1 ст.120 ПК України.

Щодо позиції позивача, відповідно до якої оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті всупереч положень п.86.9 ст.86 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка може бути проведена в разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, у своєму рішенні від 04 жовтня 2017 року, окрім іншого, щодо спірних правовідносин у цій адміністративній справі зазначив про те, що аналіз наведених норм (ст.78, ст.86 ПК України) свідчить про те, що відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи.

Вищим адміністративним судом України, а так само і під час нового розгляду справи встановлено, що перевірка відповідачем проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України по кримінальному провадженню, зареєстрованому в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за №32013270000000098, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно позивача.

При цьому судами попередніх інстанцій, як зауважив Вищий адміністративний суд України не з'ясовано, на якій саме стадії знаходилась кримінальна справа № 32013270000000098 на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в тому числі шляхом направлення відповідного запиту слідчому, в провадженні якого перебуває (перебувала) вказана кримінальна справа.

Для цього судам необхідно з'ясувати: на якій саме стадії розслідування знаходиться зазначена кримінальна справа; чи було прийнято судове рішення по кримінальному провадженню №32013270000000098 на момент прийняття податкового повідомлення-рішення.

В ході судового розгляду справи, на виконання вимог рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалою суду витребувано матеріали кримінального провадження №32013270000000098, з якого вбачається, що в період з 28 березня 2013 року по 10 липня 2013 року було розпочато 5-ть кримінальних проваджень відносно позивача та інших осіб. 14 жовтня 2013 року з кримінального провадження №32013270000000025 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.200 КК України виділено кримінальні провадження за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.209, ч.3 ст.212 та ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України відносно ОСОБА_1 та інших, які об’єднані в одне кримінальне провадження з присвоєнням єдиного номеру №32013270000000098.

21 жовтня 2013 року кримінальне провадження №32013270000000025 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.200 КК України стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 направлено до суду з обвинувальним актом.

Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого суду України вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 27 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 скасовано, і призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції (т.2а.с.72-75).

24 січня 2014 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження №32013270000000098.

27 травня 2014 року прокуратурою Чернівецької області скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження №32013270000000098.

14 серпня 2014 року слідчим було винесено чергову постанову про закриття кримінального провадження №32013270000000098.

02 вересня 2014 року прокуратурою Чернівецької області скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження №32013270000000098.

22 вересня 2014 року слідчим було винесено чергову постанову про закриття кримінального провадження №32013270000000098, яка є чинною на час розгляду адміністративної справи.

З аналізу вказаних вище обставин вбачається, що в період 29 та 30 травня 2014 року винесено спірні податкові повідомлення-рішення, в той час коли в проваджені СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернівецькій області знаходилось не завершене кримінальне провадження №32013270000000098.

Крім цього, вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 травня 2014 року у кримінальному провадженні №32013270000000025 знаходився на стадії апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, суд з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України вважає, що у відповідача на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень були відсутні підстави для їх прийняття, що окрім наведених вище висновків суду є додатковою підставою для визнання цих рішень протиправними та скасування.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4 до Новоселицької об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.05.2014 року № НОМЕР_3 та від 30.05.2014 року № 30003191702. – підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду, позивачем відповідно до квитанцій №205 від 16 жовтня 2014 року та №107 від 01 липня 2014 року було сплачено 73 грн. та 414,12 грн. відповідно, а тому слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати – судовий збір, в загальній сумі 487,12 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2014 року № НОМЕР_3 та від 30.05.2014 року № 30003191702.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Державної фіскальної служби в Чернівецькій області сплачений судовий збір у сумі 487,12 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Боднарюк О.В.

Рішення в повному обсязі складено 24 січня 2018 р.

Джерело: ЄДРСР 71764581
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку