Справа № 760/10524/16-ц

2/760/25/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Семененко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, які втратили право користування житловим приміщенням в гуртожитку, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогами про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги Позивач з урахуванням додаткових пояснень щодо підстав позову, поданих у судовому засіданні 13.11.2017, обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1, як працівник Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагонний завод ім. Січневого повстання 1918 року» на підставі ордеру на жилу площу у гуртожитку серії ОМ№024 від 24.12.2004 отримала права на зайняття сім'єю з двох осіб (разом з дочкою ОСОБА_2) жилої площі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 звільнилась з роботи 30.12.2008 у зв'язку з виходом на пенсію. ОСОБА_2 не була працівником підприємства, а ОСОБА_3 є її неповнолітнім сином.

Позивач вказує, що фактично Відповідачі не проживають в кімнаті гуртожитку вже протягом тривалого часу, кімнату орендують у них сторонні особи.

У зв'язку з викладеним, посилаючись на ст. 71 Житлового кодексу УРСР Позивач просить визнати їх такими, що втратили право користування кімнатою.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні визнала той факт, що вона протягом тривалого часу не проживає в гуртожитку у кімнаті АДРЕСА_1, оскільки проживає в іншій квартирі у близьких знайомих, використовуючи кімнату в гуртожитку з метою здавання її в оренду, оскільки це є основним засобом для її існування. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, як працівник Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод» з дочкою була заселена до житлового приміщення (гуртожитку) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ордеру ОМ №024 від 23.12.2004.

Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 звільнилась ВАТ «КЕВРЗ» 20 грудня 2008 року у зв'язку з виходом на пенсію.

Відповідно до статті 127 ЖК Української РСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно зі ст. 132 ЖК УРСР, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.

Таким чином, після свого звільнення ОСОБА_1 фактично втратила правові підстави для проживання у кімнаті, яка була надана їй як працівнику підприємства.

Встановлено, що станом на день розгляду справ у кімнаті АДРЕСА_1 на сьогодні зареєстровані Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3

Крім того, безспірно встановлено, що фактично у вказаній кімнаті вони протягом тривалого часу не проживають.

Главою 4 ЖК УРСР не передбачено можливості визнати особу, яка користується житловим приміщенням у гуртожитку, такою, що втратила право користування зазначеним приміщенням.

У статті 130 ЖК УРСР передбачено, що порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Разом із тим, окрім відповідної глави ЖК УРСР, зазначене питання врегульоване лише у Примірному положенні про гуртожитки. У розділі VIII Примірного положення про гуртожитки, яким передбачено відповідальність за порушення правил надання жилої площі в гуртожитку, користування гуртожитками та їх утримання, зазначено, що особи, винні у порушенні правил користування гуртожитками, несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Оскільки правовий режим відповідної категорії гуртожитків згідно з Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК УРСР (висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в Аналізі судової практики застосування Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»)

Згідно зі ст.ст. 71,72 ЖК України у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім'ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Таким чином, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання Відповідачів у гуртожитку протягом тривалого періоду (більше шести місяців), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати їх таким, що втратили право користування житловим приміщенням гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 228 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в річних частках судовий збір в розмірі 1378 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя