open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 161/18931/15-ц
Моніторити
Постанова /19.03.2018/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Постанова /19.03.2018/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /09.02.2018/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Постанова /18.01.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /07.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.01.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /18.11.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /26.10.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Рішення /26.10.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /12.09.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /09.09.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /09.09.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Рішення /26.08.2016/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області Рішення /26.08.2016/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області Ухвала суду /18.12.2015/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 161/18931/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /19.03.2018/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Постанова /19.03.2018/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /09.02.2018/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Постанова /18.01.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /07.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.01.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /18.11.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /26.10.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Рішення /26.10.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /12.09.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /09.09.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Ухвала суду /09.09.2016/ Апеляційний суд Волинської областіАпеляційний суд Волинської області Рішення /26.08.2016/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області Рішення /26.08.2016/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області Ухвала суду /18.12.2015/ Луцький міськрайонний суд Волинської областіЛуцький міськрайонний суд Волинської області

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 161/18931/15-ц

провадження № 61-775св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

представники відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Волинського області у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Здрилюк О. І. від 26 жовтня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середньомісячного заробітку за період затримки виплат належних сум.

Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_4 на посаду контролера-касира на підставі трудового договору, який був зареєстрований у Луцькому міському центрі зайнятості, в якому визначено, що відповідач зобовязується оплачувати працю працівника в розмірі 1 тис. 100 грн на місць. Проте з липня 2014 року по листопад 2014 року відповідач не виплачував йому заробітної плати та звільнив із займаної посади. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за весь час затримки в розмірі 4 тис. 414 грн 53 коп.

Збільшивши розмір позовних вимог з урахуванням своєї роботи у святкові та вихідні дні, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 5 тис. 133 грн 24 коп., заборгованість із виплати середнього заробітку за період затримки виплати належних йому сум із заробітної плати в сумі 19 тис. 659 грн 39 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 15 тис. 225 грн 23 коп., а всього 40 тис. 17 грн 86 коп.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 серпня 2016 року позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 5 тис. 133 грн 24 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 15 тис. 225 грн 23 коп., середньомісячний заробіток за період виплати належних сум у розмірі 19 тис. 659 грн 39 коп., а всього - 40 тис. 17 грн 86 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач працював у вихідні та святкові дні, які роботодавцем не були оплачені відповідно до діючого законодавства. Непроведення з вини власника розрахунку з працівником у зазначений строк стало підставою для відповідальності передбаченої у статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 26 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Шацького районного суду Волинської області від 9 червня 2015 року в справі № 170/208/15-ц позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації, індексації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з липня по вересень 2014 року в розмірі 126 грн 24 коп. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 10 вересня 2015 року № 170/208/15-ц зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 651 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Тому суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в справі мають преюдиційне значення і суди встановили правильність нарахування заробітної плати під час роботу ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_4

При цьому, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій уважав, що, влаштовуючись на роботу до відповідача ОСОБА_2 було достовірно відомо про необхідність роботи в неділю, тому робочими днями були визначені середа, п'ятниця та неділя як дні роботи ринку (місце роботи позивача). Таким чином, хоча і без складення відповідного письмового графіку, але з врахуванням умов трудового договору, ОСОБА_2 працював позмінно.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до наданого відповідачем розрахунку кількості годин відпрацьованих ОСОБА_2 за період з 13 лютого по 31 жовтня 2014 року при 740 необхідних для відпрацювання годин, позивач відпрацював лише 443 години.

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, не звернув увагу на те, що позов в цій справі стосується оплати праці позивача у святкові та вихідні дні та відрізняється від позову в справі № 170/208/15-ц предметом і підставами.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Конституцією Українивстановлено право на своєчасне одержання винагороди (частина сьома статті 43).

Згідно з положеннямистатті 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цьогоКодексу.

Робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (стаття 107 КЗпП України).

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом частини другоїстатті 2 цього Закону в структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно зістаттею 34 Закону «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цьогоКодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зістаттею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, можна зробити висновок, що в разі невиплати працівникові компенсації за роботу у вихідні дні у грошовій формі в подвійному розмірі або ненадання інших днів відпочинку, а також у разі невиплати звільненому працівникові з вини власника або уповноваженого ним органу зазначеної компенсації за роботу у вихідні дні з роботодавця підлягають стягненню компенсація за роботу у вихідні дні, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи справи такої категорії, суди встановлюють факт виконання роботи у вихідний день, з'ясовують наявність домовленостей між сторонами щодо виплати компенсації наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі, зокрема чи звертався позивач до відповідача про надання відповідної компенсації та підстави її невиплати, а також наявність вини роботодавця у затримці розрахунку при звільненні.

У разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 7 грудня 2016 року в справі № 761/12634/15-ц.

Крім того, відповідно до статей 57 та 58 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Суди встановили, що 13 лютого 2014 рок ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 уклали трудовий договір, відповідно до умов якого позивача було прийнято на посаду контролера-касира за сумісництвом, та 20 лютого 2014 року було складено Акт введення в експлуатацію реєстраторів розрахункових операцій. На виконання умов трудового договору ОСОБА_2 приймав оплату за торгівельні місця на Шацькому ринку.

Відповідно до пункту 4 трудового договору час виконання робіт установлюється не більше 20 годин на тиждень згідно з графіком.

У пункті 5 трудового договору передбачено, що вихідні дні позивачеві надаються у суботу та неділю. За згодою сторін конкретні вихідні дні можуть змінюватись, про що сторони сповіщають одна одну не пізніше ніж за два дні.

За період з 13 лютого по 31 жовтня 2014 року ОСОБА_2 відпрацював 49 робочих днів, які припадали на святкові та вихідні дні.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 9 червня 2015 року в справі № 170/208/15-ц позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації, індексації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з липня по вересень 2014 року в розмірі 126 грн 24 коп. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 10 вересня 2015 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 651 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, не звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в справі № 170/208/15-ц розглядали позов про заборгованість із заробітної плати в розмірі 1 тис. 100 грн і дійшли висновку, що оскільки позивача було звільнено за прогули з 1 листопада 2014 року, то вимога про стягнення заробітної плати за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року є безпідставною, натомість компенсації підлягає втрата частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, адже заробітну плату за липень-жовтень 2014 року ОСОБА_2 отримав у березні 2015 року. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій в справі № 170/208/15-ц не вирішували позовну вимогу про оплату праці позивача у святкові та вихідні дні.

Крім того, з огляду на закріплений законодавцем порядок роботи змінами за графіком, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що графік роботи ринку як місця роботи позивача є графіком його роботи змінами.

До того ж, суд апеляційної інстанції, установивши у своєму рішенні, що ОСОБА_2 за період з 13 лютого по 31 жовтня 2014 року з 740 необхідних для відпрацювання годин відпрацював лише 443 години, не надав правової оцінки такій обставині.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції також не з'ясував наявність домовленостей між сторонами щодо виплати компенсації наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі, зокрема чи звертався позивач до відповідача про надання відповідної компенсації та підстави її невиплати, а також наявність вини роботодавця у затримці розрахунку при звільненні.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, неправильно застосував норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Волинського області від 26 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк

Джерело: ЄДРСР 71749715
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку