Справа №752/17281/17

Провадження № 2/752/5157/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.11.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Якушко Т.А,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсним договору № 723113 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі, яка була укладена 11.05.2017 р. між сторонами у справі, та стягнення з відповідача сплачених в якості винагороди на виконання умов договору коштів в розмірі 13360 гривень 68 копійок.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 11.05.2017 року між сторонами було укладено договір №723113 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових актівів для придбання автомобілю у групі, предметом якого є автомобіль MERCEDES SPRINTER за ціною 371 130.00 грн.

На виконання умов угоди позивач сплатив вступний внесок у розмірі 13360,68 грн. Вказана сума передбачала послуги відповідача з формування групи, включення його як учасника у вказану групу, та повідомлення у відповідності про дату створення групи протягом семи робочих днів з дати її створення.

Оскільки відповідачем у встановлені договором строки не виконані покладені на нього обов'язки, позивач листом від 14 травня 2017 року повідомив відповідача про вищезазначені обставини, які роблять договір недійсним з моменту укладення, у зв'язку з чим просив повернути сплачені кошти.

Однак відповідач на лист-претензію не відреагував, продовжує ухилятись від виконання умов договору, письмових доказів які б свідчили про виконання умов договору (акт виконаних робіт, акт передачі товару, договір купівлі-продажу, інше) відповідач не має.

Позивач посилається на порушення відповідачем положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору, а саме включення несправедливих умов, що дозволяють продавцю в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, а також невідповідність умов договору положенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки умови укладеного договору не містять посилання на фінансові активи, які повинні бути виражені у грошовому виразі.

Позивач в судове засідання не з»явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутність та клопотання про повернення суми помилково сплаченого судового збору.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необгрунтованість, а також зазначивши, що позивач був обізнаний з умовами договору, йому надана повна інформація, про що він поставив свій підпис. Крім того, представник відповідача зазначив на недоведеність позивачем порушень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2017 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» укладено Договір фінансування нових автомобілів № 723113, предметом якого є надання Учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання Автоомбіля за рахунок об»єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак. Договір укладається шляхом його підписання Сторонами та підписання додатку № 1, який є невід»ємною його частиною.

ТОВ «Авто Просто» відповідно до ст.2 Договору зобов»язалось надавати Учаснику системи наступні послуги: забезпечення функціонування системи АвтоТак, яка складається з груп, ознайомлення учасників з умовами Договору, Внутрішніми правилами, та надання інформації, передбаченої законодавством, об»єднання учасників системи АвтоТак у групи з метою придбання автомобілів, формування групи, включення Учасника у групу та повідомлення про дату створення групи, укладення договору з Постачальником та забезпечення визначення поточної ціни товару, проведення розподілу товару, придбання та розподіл автоомбілів між учасниками групи, отримання періодичних платежів та формування фонду групи, ведення реєстру учасників групи, облік періодичних платежів, організація передачі Автомобіля у власність Отримувача товару, здійснення повернення періодичних платежів за достроково розірваними Договорами, в строки та на умовах, визначених Договором, здійснення оплати Автомобіля Постачальнику, адміністрування групи, вчинення інших дій, спрямованих на придбання автомобіля через систему за разунок об»єднаних періодичних платежів учасніків.

Учасник групи, в свою чергу, зобов»язався сплатити винагороду за послуги, пов»язані з включенням договору до системи АвтоТак та формування групи, сплатити винагороду за послуги, пов»язані з передачею автомобіля учаснику, після надання права на отримання автомобіля, щомісяця сплачувати періодичні платежі разом із щомісячною винагородою, надати визначені Договором про адміністрування засоби забезпечення зобов»язань, укласти договір страхування отриманого автомобіля, цивільної відповідальності власника автомобіля, отримати автомобіль, підписати акт про виконання зобов»язань за договором, надавати квитанції про здійснення платежів та виконувати інші зобов»язання, встановлені Договором.

Погоджуючи умови Договору сторони узгодили предмет договору, права і обов»язки сторін, строк його дії, загальні положення про створення групи та сплати винанагороди, поточну ціну автомобіля, порядок сплату та розрахунку періодичних платежів, порядок надання права на отримання автомобіля, процедуру отримання автомобіля, вибір марки і поделі автомобіля, обов»язок страхування автомобіля, порядок розірвання договору та повернення коштів, наслідки невиконання умов договору, умови та порядок ліквідації групи та правила закриття групи.

Крім того, позивач підписав Додаток № 1 до Договору відповідно до якої погодив отримання автомобіля, дійсна вартість якого на момент укладення Договору становила 371130 гривень, що за реєстром № 2017-05 відповідало вартості автомобіля марки Шевроле Авео, а також заяву, якою повідомив про укладення між сторонами угоди про адміністрування на придбання автомобіля «Шевроле Авео».

Зазначені обставини спростовують посилання позивача на те, що він мав намір придбати автомобіль марки «Мерседес».

Зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що ОСОБА_1, підписавши Договір, підтвердив, що отримав всі коректно викладені пояснення від представника Авто Просто, поінформований про всі можливі витрати в зв»язку із укладенням Договору, уважно прочитав та зрозумів Договір та Додатки до нього.

Учасник своїм підписом засвідчив факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтвердує свої права та обов»язки за Договором, підтверджує здатність набувати прав та обов»язків за Договором, умови Договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Також учасник підтвердив та засвідчив, що інформація, зазначена в ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», йому надана і він обрав зазначену фінансову послугу самостійно.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У своєму позові позивач посилається на порушення відповідачем умов ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно до положень ч. 1. 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Статтею 60 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, закон покладає обов»язок доказування на сторони у справі.

Позивач, посилаючись на несправедливість укладеного між сторонами Договору повинен був надати докази на підтвердження того, що наслідком укладення такого договору є дисбаланс прав і обов»язків сторін, а також, що це призвело до завдання шкоди позивачу, як споживачу послуг.

Таких доказів суду надано не було.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати оспорюваний договір несправедливим, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, мав намір укласти такий договір, вчинив дії щодо виконання зобов»язань за цим договором.

Крім того, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження порушення відповідачем положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо визначення вартості послуг, оскільки вартість послуг визначена безпосередньо умовами Договору і залежить від поточної ціни Автомобіля, яка встановлюється Постачальником кожного місяця в останній робочий день місяця та є основою для розрахунку грошового розміру періодичних платежів та Винагороди Товариства, передбачених Договором.

З врахуванням викладених обставин, оцінюючи всі надані сторонами і досліджені судом докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання правочину недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя