н.п. 2-а/415/73/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у порядку письмового провадження)

15.01.18 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в особі судді Фастовця В.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Лисичанську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначив, що у липні 2009 р. вийшов на пенсію та став на облік у Краснолуцькому пенсійному фонді Луганської обл., який щомісячно, до липня 2014 р. виплачував позивачу пенсію. У зв’язку із початком АТО у м. Красний Луч виплати пенсії перестали здійснюватись. З липня 2014 р. позивач був вимушений стати на облік до УПФУ м. Слов’янськ, для того, щоб пенсійний фонд продовжував виплачувати йому пенсію. 27.04.2016 р. позивач переїхав до м. Лисичанська та став на облік, як внутрішньо переміщена особа (ВПО) з тимчасово неконтрольованої території Луганської обл. У той же час позивач звернувся до УПФУ м. Лисичанська для того, щоб перевести пенсію з УПФУ у м. Слов’янськ до м. Лисичанська. 17.11.2016 р. позивач знявся з обліку Лисичанського УПТСЗН, як ВПО, у зв’язку з тим, що прописався у м. Лисичанську. З листопада 2016 р. позивач перебуває на обліку у відповідача, як особа яка прописана та постійно проживає у м. Лисичанську, однак з вересня 2017 р. відповідачем було безпідставно припинено виплату пенсії позивачу. Тому вважає бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправною та просить зобов’язати відповідача поновити нарахування, виплату пенсії та сплатити заборгованість за період, починаючи з вересня 2017 р.

На підставі п.10 ч.1 ст.4, 263 ч.1 п.2 КАС України, справа розглядається у письмовому проваджені, оскільки відкрита за правилами скороченого провадження відповідно до положень ст.183-2 КАС України 2005 р. без виклику і повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов, з яких вбачається, що у випадках, коли місце проживання (реєстрація у паспорті або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування) осіб є підконтрольна українській владі територія та в територіальному управлінні Пенсійного фонду є паперові пенсійні справи, таким особам виплачується на загальних підставах. Орган Пенсійного фонду України призначає (відновлює пенсію на підставі рішення комісії.

Позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та отримував пенсію у відповідача з 01 червня 2016 р. по 31 серпня 2017 р.

З 01 вересня 2017 р. виплата пенсії позивачу була протиправно припинена.

Згідно зі ст. 46 ОСОБА_2 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Згідно п. 3 ст. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» соціальне страхування здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Згідно п. 2 та п. 9 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом, судовий захист своїх прав.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як перевірка фактичного місця проживання або рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Довідку про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, не скасовано.

Ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на ОСОБА_2 України.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України, ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ОСОБА_2 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадяни; основи соціального захисту (п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 ОСОБА_2 України).

Статтею 24 ОСОБА_2 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Аналогічні положення щодо недопущення дискримінації людини містяться в міжнародних нормативних актах, ратифікованих Україною.

Так, стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, визначено, що всі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист закону.

В даному випадку, наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від мене здійснення додаткових дій. не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, проходження процедури ідентифікації та верифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Відповідно до ст. 64 ОСОБА_2 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24. 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59. 60, 61, 62, 63 ОСОБА_2 України. Але ні воєнний, ні надзвичайний стан на теперішній час не запроваджено ні в України в цілому, ні на окремих територіях Донецької та Луганської областей.

Таким чином, в діях відповідача вбачаються ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як громадянина України та внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_2 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_2 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_2 України як актом прямої дії. Відповідно до ст. 1 ОСОБА_2 України, Україна є правовою державою. Людина, її у життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою п соціальною цінністю (ст. 3 ОСОБА_2 України).

За приписами ст. 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом і верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р., право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених ОСОБА_2, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

У 2016-2017 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

Наведене обґрунтування задоволення позову відповідає позиції, викладеній в ухвалах Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 та 25 квітня 2017 р. у справах з аналогічних правовідносин.

Згідно ст.371 ч.1 п.1 КАС України рішення підлягає негайному виконанню у межах стягнення за один місяць.

Судовий збір віднести за рахунок держави, оскільки ст.139 КАС України взагалі не передбачає умов розподілу судових витрат, коли позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 246 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іден.код НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, кв-л. ЦентральнийАДРЕСА_1, до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, м.Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд.347, ЄДРПОУ 21792407, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання до вчинення певних дій - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1, пенсії з вересня 2017 р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за період, починаючи з 01.09.2017 р.

Сплату судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд Луганської області протягом 30-ти днів зо дня складення повного тексту рішення.

Суддя :