open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
справа № 208/5387/17

№ провадження 2-о/208/17/18

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області в складі:

Головуючого, судді: Івченко Т.П.

При секретарі: Стомаченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Заводський районний відділ у місті Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області «про встановлення фактів, що має юридичне значення», -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася із заявою «про встановлення факту, що має юридичне значення», просила встановити факт свого постійного проживання на території України з 1991 року по 2017 рік включно.

В обґрунтування своє заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Блюдники Галицького району Івано-Франківської області. У 1967 році нею було отримано паспорт громадянки СРСР. Приблизно у 1968 році, вона переїхала у м. Чернігів, звідки 1970 року переїхала і стала мешкати у м. Гурзуф Автономної Республіки Крим, де працювала у санаторії Міноборони до 1986 року.

У 1987 році було укладено шлюб із ОСОБА_2, який зареєстрований відділом РАГС м. Галич Івано-Франківської області. Після реєстрації шлюбу прийняла прізвище чоловіка «ОСОБА_1». Але, сімейне життя з чоловіком не склалось та у 1987 році, шлюб було розірвано.

З 1988 року постійно мешкала у Автономній Республіці Крим: з 1988 року по 1994 рік у с. Сінне Білогірського району, з 1994 року по 2007 року постійно проживала у с. Курортне Білогірського району, але паспорт громадянки України вчасно не отримала. У 2005 році нею було втрачено паспорт громадянки СРСР, у зв'язку з чим зверталась до правоохоронних органів із відповідною заявою, але прийняті міри не дали результату та паспорт знайдено не було. Відновленням паспорту не займалась, оскільки в цьому ніколи не було необхідності.

05 листопада 2007 року була засуджена Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та було призначено покарання у вигляді дев'яти років позбавлення волі. Покарання відбувала у Кам'янській виправній колонії №34, та звільнилась 25 березня 2016 року відбувши міру покарання.

Тривалий час, в тому числі і під час перебування у місці позбавлення волі, у зв'язку із відсутністю документів, які підтверджували її особистість, а саме паспорта і свідоцтва про народження, намагалась отримати дані документи звертаючись з відповідними заявами до керівництва колонії та міграційної служби.

Так, на запит робітника паспортного столу Кам'янської ВК №34, у 2015 році змогла отримати свідоцтво про народження.

11 лютого 2016 року, Головним Управлінням в Дніпропетровській області Державної міграційної служби було повідомлено, у зв'язку з тим, що особу її встановлено, а також встановлено, що вона є уродженкою с. Блюдники Галицького району Івано-Франківської області, що є підставою для набуття громадянства України за територіальним походженням, але отримати паспорт громадянина України не має за можливим, лише після встановлення належності до громадянства України.

На теперішній час, стала на шлях виправлення, бажає оформити пенсію та користуватись належними їй правами громадянина України і подбати про своє майбутнє, але для цього їй необхідно мати паспорт, для отримання якого необхідно надати підтвердження факту постійного проживання на території України, що я може зробити лише у судовому порядку, у зв'язку з чим звертається з даною заявою до суду.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися та подали заяву щодо розгляду справи у його відсутності та відсутності його представника ОСОБА_3 на підставі поданих доказів, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Заводського районного відділу у м. Кам'янське Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчив матеріали заяви, дослідив докази, надані учасниками провадження, суд приходить до наступного:

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 31.07.2015 року, виданого Виконавчим комітетом Блюдниківського сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис №1, де батьками записано: батько - ОСОБА_4, матір - ОСОБА_5.(а.с.7).

У 1967 році було отримано паспорт громадянки СРСР. Приблизно у 1968 році, заявник переїхала у м. Чернігів, звідки 1970 року переїхала і стала мешкати у м. Гурзуф Автономної Республіки Крим, де працювала у санаторії Міноборони до 1986 року.

У 1987 році було укладено шлюб із ОСОБА_2, який зареєстрований відділом РАГС м. Галич Івано-Франківської області. Після реєстрації шлюбу прийняла прізвище чоловіка «ОСОБА_1». Але, сімейне життя з чоловіком не склалось та у 1987 році, шлюб було розірвано.

Вироком Білогірським районним судом Автономної Республіки Крим від 05.11.2007 року, ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3, засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у вигляді дев'яти років позбавлення волі. Покарання відбувала у Кам'янській виправній колонії №34, та звільнилась 25 березня 2016 року відбувши міру покарання. (а.с.11-13).

Відповідно до листа від 11 лютого 2016 року, Головним Управлінням в Дніпропетровській області Державної міграційної служби було повідомлено, у зв'язку з тим, що особу ОСОБА_1 встановлено, а також встановлено, що вона є уродженкою с. Блюдники Галицького району Івано-Франківської області, що є підставою для набуття громадянства України за територіальним походженням, але отримати паспорт громадянина України не має за можливим, лише після встановлення належності до громадянства України. (а.с.14).

Згідно Закону України «Про громадянство України» для встановлення громадянства України відповідно до п.п. 1-2 ч.1 ст. 3 Закону, особа, яка станом на 24.08.1991 року або на 13.11.1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначені дати повинна надати: - копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року або з 13 листопада 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявністю документів, що підтверджують цей факт); - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

П. 1 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якшо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала на території України з 1991 року по 2017 рік включно, але паспорту громадянина України не отримувала, зареєстрованого місця проживання не мала, оскільки це підтверджується поясненнями самої заявниці, викладеними в матеріалах справи, а також наявними в справі доказами, які не вступають в протиріччя з такими поясненнями. Отже, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання на території України з 1991 року по 2017 рік включно підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 130-131, 223, 280, 247 ЦПК України, п.п. 1-2 ч.1 ст. 3, Закону України «Про громадянство України», П. 1 Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Заводський районний відділ у місті Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області «про встановлення фактів, що має юридичне значення», - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка с. Блюдники Галицького району Івано-Франківської області, на території України з 1991 року по 2017 рік включно.

Апеляційна скарга на рішення суду - подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Івченко Т. П.

Джерело: ЄДРСР 71739383
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку