ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 року Справа № 904/8497/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: Левченкова О.А., довіреність № 2782 від 12.12.2017 р.,;

від відповідача: Атаманюк І.Л., довіреність б/н від 15.11.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації, смт. Васильківка, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 року у справі № 904/8497/17, ухвалене суддею Кеся Н.Б., повний текст якого складений 21.11.2017 року,

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Дніпро

до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації, смт. Васильківка, Дніпропетровська область

про стягнення 106 712,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації, в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 106 712,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з січня 2016 року по грудень 2016 року позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які проживають в смт. Васильківка Дніпропетровської області на загальну суму 167 084,38грн., вартість яких має бути відшкодована позивачу за рахунок державних субвенцій головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є відповідач.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 року по справі №904/8497/17 позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" заборгованість у розмірі 106 712,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,69 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній вище сумі; з того, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян; з того, що відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг не звільняє відповідача від необхідності виконання зобов'язання; а також з того, що на момент розгляду справи доказів здійснення оплати позивачу заявлених витрат суду не надано.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Управління наполягає на тому, що відсутність укладеного між сторонами договору з приводу отримання компенсації за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році, свідчить про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат за надані послуги зв'язку.

Судом не доведено, що зобов'язання Відповідача виникли безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Суд не взяв до уваги, що Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» взагалі не було передбачено видатків державним бюджетом на фінансування - бюджетних асигнувань щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, але зробив висновки, виклавши їх у своєму судовому рішенні, що саме Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області є зобов'язаною стороною по сплаті боргу в сумі 106 712,53 грн. за надані ПАТ «Укртелеком» телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Суд не взяв до уваги вимоги Бюджетного кодексу України, Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» та приписи Постанови № 256, у зв'язку з чим вважає, що Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не є зобов'язаною стороною за наданні ПАТ «Укртелеком» телекомунікаційних послуг пільговим категорія громадян.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач звертає увагу на те, що з огляду на норми ст.11 ЦК України і ст. 174 ГК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є не тільки договори, а й інші правочини, юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту. Належність відповідача у даній справі визначена на підставі ст. 89, ч. 2 ст. 97, ст. 102 Бюджетного кодексу України, п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р.

Щодо відсутності фінансування видатків місцевого бюджету, слід зазначити, що законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, тому надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 16.01.2018 року.

В судовому засіданні 16.01.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, що мешкають на території смт. Васильківка Дніпропетровської області, які підпадають під дію п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".

Позивач щомісячно направляв відповідачу звіти для розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, а також надсилав акти звіряння розрахунків за надані населенню пільги за послуги зв'язку, які відповідачем підписані не були (т. 1 а.с. 9-46).

Колегією суддів встановлено, що сума витрат, понесених позивачем за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за період січень - грудень 2016 року становить 106 712,53 грн., що підтверджується витягами з поіменних списків громадян, яким було надано послуги на пільгових умовах за формою "2-пільга", і такі витрати не були відшкодовані відповідачем позивачу.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування витрат за надані послуги, однак відповідні звернення позивача відповідачем було залишено без задоволення з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2016 рік на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку.

Так, Позивачем направлено відповідачу вимогу № 12С000-802 від 15.05.2017 року про оплату спірної заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 23.05.2017 року ( т.1, а.с. 66- 68).

Також позивачем було направлено відповідачу акт звіряння розрахунків в якому зазначено, що станом на 01.01.2017 року дебіторський залишок складає 106 712,53 грн. ( т.1, а.с. 69).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов'язання неналежним чином не виконано та не погашена заборгованість перед позивачем.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації 106 712,53 грн. заборгованості по витратах, понесених у січні - грудні 2016 року, внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статутом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі по тексту - позивач) його предметом діяльності є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Відповідно до приписів чинного законодавства України публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено, серед іншого, такими Законами України: "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про охорону дитинства".

За приписами частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).

За змістом частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, господарський суд правильно встановив, що розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг в смт. Васильківка Дніпропетровської області є Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 р. №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Наведені законодавчі приписи закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, а саме: обов'язку оператора телекомункацій надавати телекомунікаційні послуги на пільговій основі певним категоріям споживачів кореспондує обов'язок держави в особі її органів відшкодувати відповідні пільги.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання (Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 року по справі №927/1039/17).

Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність виникнення зобов'язань Відповідача безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Також, вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги, що через відсутність укладеного між сторонами договору з приводу отримання компенсації за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році, відсутні правові підстави для відшкодування Відповідачем Позивачу понесених ним витрат за надані послуги зв'язку.

Відповідно до п.5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад, у тому числі, за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

П.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р. встановлено, що підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: надання позивачем протягом січня - грудня 2016 року телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення які проживають в смт. Васильківка Дніпропетровської області на суму 106 712,53 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, останній набув передбачене Законом України "Про телекомунікації" право на отримання компенсаційних виплат за надання вказаних пільгових послуг за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про оплату спірної заборгованості позивач направив відповідачу 15.05.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 23.05.2017 року (т. 1 а.с. 66-68).

Всупереч вимог законодавства відповідач зобов'язання не виконав неналежним чином та не погасив заборгованість перед позивачем.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В процесі розгляду спору колегією суддів встановлено, що у даних спірних правовідносинах Відповідач не заперечує факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їх обсягу, а також розміру понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах.

Мотивуючи відмову у сплаті спірних коштів, відповідач посилався на відсутність фінансування. Втім, вказані доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Реалізація встановлених законодавством пільг громадянам, які мають на них право, та компенсація надавачам послуг понесених у зв'язку з цим витрат не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування та забезпечуватись за рахунок юридичних осіб.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 р. наголошено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Закон України «Про Державний бюджет України» як правовий акт чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України, стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема, і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

В силу вимог чинного законодавства Позивач не є особою, до компетенції якої належить вирішення питання про наявність фінансових ресурсів бюджетів на покриття пільг, передбачених законодавством. Отже, обслуговуючи пільгову категорію громадян України, ПАТ «Укртелеком» не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування та не повинно нести ризик за відсутність фінансових ресурсів державного або місцевого бюджетів під час надання громадянам передбачених законодавством пільг. А відтак, Позивач як оператор зв'язку, який надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах пільговим категоріям населення, набув право на отримання відшкодування наданих пільг.

В той же час, ч. 2 ст. 617 ЦК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 905/2358/16, які є обов'язковими для суду згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України" від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446; постанови Вищого господарського кодексу України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011; від 27.07.2017 у справі № 918/1302/16; від 08.08.2017 року у справі № 910/599/17; від 26.09.2017 у справі № 921/19/17-г/14; від 08.11.2017 у справі № 902/312/17).

У силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Отже, зобов'язання у цій справі існують незалежно від передбачених у Державному бюджеті України коштів.

Таким чином, господарський суд дійшов правильного висновку, що витрати за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають на території смт. Васильківка Дніпропетровської області мають бути відшкодовані головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є відповідач.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що "...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі передбачених у видатках Державного бюджету України на 2016 рік не є підставою для звільнення від відповідальності відповідача за порушення зобов'язання (Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 по справі №905/2358/16).

Отже, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

За таких обставин, телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались на виконання імперативних законодавчих приписів і те, що відповідач (як уповноважений державою орган) в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів та заважаючи на те, що відповідач такого відшкодування не здійснив, тому колегія суддів вважає, що господарським судом Дніпропетровської області було об'єктивно з'ясовані всі обставини справи та постановлено справедливе, обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Оскільки загальна ціна позову становить 106 712,53 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категоріє малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильковської районної державної адміністрації, смт. Васильківка, Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2017 року у справі № 904/8497/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.01.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін