Провадження № 22-ц/783/6109/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за участі секретаря: Куцика І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініцціативи», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсними договорів , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним кредитного договору №758 від 27.06.2007р., укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним Банком, визнання недійсним Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в частині передачі прав вимоги за Кредитним договором №758 від 27.06.2007р. та договором застави транспортного засобу від 27.06.2007р. - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що на дані правовідносини поширюються вимоги ст. 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і при укладенні такого виду кредитного договору, Кредитодавець має керуватись правилами та дотримуватись імперативних норм і вимог, встановлених цими Законами, та саме в договорі мають бути визначені та розкриті Банком, ще до укладення договору, шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі, всі можливі ризики та зміни, щодо сплати подальшого погашення заборгованості.

Також вказує, що з аналізу Кредитного договору № 758 від 27.06.2007 року, стає зрозуміло, що в його змісті відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме: не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливі настання валютних ризиків для позичальника; відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі, та яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту); не встановлено, не розкрито та є відсутніми обов'язкові умови, щодо основних економічних і правових вимог виникнення боргу, шляхом оприлюднення їх у письмовій формі, ще до укладення такого договору.

Вищевказаним підтверджується, що під час укладення кредитного договору Банк приховав від нього повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів його в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку він сплатив би банку погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Сторони по справі у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи, відтак, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції що 27.06.2007р., між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» (нині ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк») укладено Кредитний договір № 758, за яким позивачу надано кредит в сумі 72 500 000 доларів США під 12% річних з кінцевим терміном його повернення 19.06.2012р.

В забезпечення зобов'язання за цим договором 27.06.2007р. сторони уклали договір застави транспортного засобу, посвідчений нотаріально.

ОСОБА_2 отримав кредит у визначеному в договорі розмірі та частково повертав суму кредиту з відсотками, однак допустив заборгованість по кредиту.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 23.03.2011р. задоволено позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 50 655,17 доларів США станом на 23.03.2011р., яка складалася з простроченої заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по відсотках та пені.

17.12.2012р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» і ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» своє право вимоги за Кредитним договором № 758 від 27.06.2007 року та договором забезпечення.

Згідно ст. 1054 ЦК України, встановлено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст. 215 ЦК України та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як убачається із оскаржуваного договору, сторони досягнули згоди щодо всіх істотних умов: суми кредиту, строку договору, розміру відсоткової ставки, графіку повернення кредиту. Так, з тексту оскаржуваного Кредитного договору від 27.06.2007р. слідує, що такий надавався в сумі 72 500 000доларів США до 19.06.2012 року під 12%, які можуть змінюватися у визначених договором випадках., позивачеві було повідомлено про всю необхідну для даного кредитного договору інформацію, як того вимагає ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", він діяв добровільно, повністю усвідомлюючи наслідків своїх дій, про що свідчать його підписи на договорах та додатках., позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. У самому договорі, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування..

У Розділі 3 договору визначено порядок щомісячного нарахування відсотків за користування кредитом. Також визначено одноразову комісійну винагороду від суми кредиту, яка підлягає сплаті позивальником. Міститься інформація про включення до загальної вартості кредиту і витрат, пов'язаних з оформленням договорів забезпечення та правочинів з приводу мінімалізації кредитних ризиків, зокрема - нотаріальні послуги та державне мито за забезпечення, експертна оцінка предмету застави (іпотеки), страхування заставленого майна та/чи життя позичальника. Розмір плати за надання вищевказаних послуг встановлюється на підставі норм закону і розцінок суб'єктів господарювання, що надають відповідні послуги та підлягають оплаті на користь зазначених суб'єктів.

Отже, порядок погашення кредиту був визначений самим Договором і додатком №1 до нього. Орієнтовна сукупна вартість кредиту могла бути обчислена самим позивачем шляхом простих арифметичних дій множення залишку заборгованості по кредиту на відсоткову ставку з врахуванням строку кредитування.

При укладенні в 2007р. Кредитного договору ОСОБА_2 добровільно сплатив одноразову комісійну винагороду, інші платежі, пов'язані із забезпеченням кредиту, фактично погодившись із запропонованими умовами, розміром додаткових витрат, які включаються до орієнтовної сукупної вартості кредиту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до положень частини першої статті 230 ЦК України, як укладеного внаслідок введення в оману позичальника з боку банку, та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними; позивач не навів доказів щодо введення його в оману під час укладення договору споживчого кредиту, перед його підписанням він мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору, погодитись чи відмовитись від укладання договору.

Доводи позивача про те, що він не отримував жодних повідомлень про відступлення права вимоги, суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, відсутність даних щодо повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не є підставою визнання недійсним самого Кредитного договору чи Договору відступлення прав вимоги.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : /підпис/ Савуляк Р.В.

Судді: /підписи/ Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.

Згідно оригіналу:

Судове рішення набрало законної сили: 07.12.2017 р.

Суддя: Савуляк Р.В.

Дата оформлення копії: 18.12.2017 р.

Помічник судді: Юзьв'як М.Ю.