Справа № 200/15523/17

Провадження №2а/200/1162/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтувала наступним.

29 червня 2017 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. За даними трудової книжки загальний трудовий стаж позивача на момент звернення з вказаною заявою складає 36 років 8 місяців 10 днів. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 вона надала відповідачу копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; копію свідоцтва про смерть дитини ОСОБА_2, який помер НОМЕР_1 року; виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, який перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» з 23.04.1992 по 30.04.1992 року з діагнозом Новоутворення в області нижньої щелепи справа (s - a?); довідку ЛКК Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 8 від 08.06.2017 року, про те, її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку згідно Наказу МОЗ України № 175 від 05.12.1991 року. Однак, листом від 31.07.2017 року за № 15069/06/12 відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства за відсутністю підстав, посилаючись на те, що інвалідність дитини не підтверджується медичним висновком. Вважає дії відповідача, які виразилися у відмові призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства протиправними, такими, що порушують її конституційні права, оскільки такий висновок був за життя сина позивачки зроблений медичним закладом, в якому на обліку знаходився її син. Однак в зв'язку з тяжким станом дитини, з урахуванням того, що на той час в Україні не робили операцій того рівня та складності, які були потрібні дитині, в квітні 1993 року вона була змушена вивезти дитину на лікування до Німеччини, та вони повернулися до України лише за два тижні до смерті сина, та під час цих переїздів вказаний висновок був втрачений. Можливість отримати дублікат висновку втрачена з об'єктивних причин, оскільки медичного закладу, де перебував на обліку син позивачки, зараз не існує. Крім того, документ, який вона додала до своєї заяви відповідачу, містить всі необхідні відомості, які вимагаються в Постанові правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, а також ті, які вимагалися у Медичному висновку, що складався відповідно до вимог Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 175 від 05.12.1991 року, який був чинним на період хвороби дитини позивачки.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язати відповідача призначити їй з 29.06.2017 року пенсію за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що підстав для призначення пенсії позивачу на підставі пункту 3 розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 відсутні, оскільки медичний висновок лікарсько-консультативної комісії відсутній у наданих позивачем документах. Управління зверталося з запитами щодо перебування на обліку, отримання та одержання пенсії (допомоги) по інвалідності або іншої соціальної виплати позивачем на дитину-інваліда ОСОБА_2, однак Управління праці та соціального захисту населення повідомило про відсутність на зберіганні архівної справи ОСОБА_1

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу необхідно довести правомірність своїх дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 6 років, причина смерті - Саркома, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

29 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства на підставі вищезазначеної норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 31.07.2017 року за № 15069/06/12 відповідач відмовив їй у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства за відсутністю підстав, посилаючись на те, що інвалідність дитини не підтверджується медичним висновком.

З листа відповідача вбачається, що загальний стаж позивача є достатнім для призначення такого виду пенсії.

Згідно з п.2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, При призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Відповідно до п.2.18 зазначеного Порядку, Визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Позивач стверджує та відповідач не заперечує про те, що ОСОБА_1 серед документів, які необхідні для призначенні даного виду пенсії, надала відповідачу довідку ЛКК Дніпровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 8 від 08.06.2017 року, про те, що її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку згідно Наказу МОЗ України № 175 від 05.12.1991 року.

Відповідно до Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917, чинного на час мого звернення до відповідача, лікарсько-консультативні комісії визначають: категорію "дитина-інвалід" або "дитина-інвалід підгрупи А", причину і час настання інвалідності. надають висновок про: те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина-інвалід".

Згідно Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917, Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії "дитина-інвалід" або "дитина-інвалід підгрупи А" за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров'я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 175 від 05.12.1991 року, який був чинним на період хвороби моєї дитини, Республіканська, обласні, міські, спеціалізовані дитячі лікарні та відділення (ортопедо-хірургічне відновного лікування, неврологічне, психіатричне, туберкульозне, пульмонологічне, отоларингологічне, офтальмологічне, урологічне, нефрологічне та ін.), які надають медичну допомогу дітям, а також лікувальні заклади (республіканські, обласні, міські, спеціалізовані диспансери), що надають медичну допомогу підліткам, після стаціонарного або амбулаторного обстеження і лікування можуть комісійно вирішити питання про визнання дитини (підлітка) інвалідом.

Своє рішення спеціалісти фіксують у карті стаціонарного хворого, консультативному висновку або виписці з історії хвороби. Консультативний висновок (виписка) видається на руки батькам /опікуну дитини/підлітка/ інваліда для ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання дитини (підлітка) - інваліда.

Медичний висновок в установленій формі оформлюється лікарсько-контрольною комісією (ЛКК) дитячих лікувально-профілактичних (відділень), поліклініками (на водному та залізничному транспорті), лікувально-профілактичних закладів, що надають медичну допомогу підліткам, на підставі рішення лікарів у відповідності з Переліком.

Медичний висновок оформлюється за підписом головного лікаря дитячого лікувально-профілактичного закладу або його заступника по медичній частині та лікаря відповідного профілю, що представляє дитину лікувально-контрольній комісії; завіряється круглою печаткою і в 3-денний строк направляється в міський (районний) відділ соціального забезпечення за місцем проживання батьків, (опікуна) дитини-інваліда.

Анамнестичні та об'єктивні дані, на підставі яких був зроблений медичний висновок, результати висновку, а також дата оформлення наступного медичного висновку фіксуються в первинній медичній документації (амбулаторна карта, карта стаціонарного хворого).

Позивачка стверджує, що такий висновок був за життя її сина зроблений медичним закладом, в якому на обліку знаходилась дитина, а саме вузловою поліклінікою станції Нижньодніпровськ, яка знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Комінтерну, 39.

Однак в зв'язку з тяжким станом дитини, з урахуванням того, що на той час в Україні не робили операцій того рівня та складності, які були потрібні дитині, в квітні 1993 року позивачка була змушена вивезти дитину на лікування до Німеччини, де вони перебували до лютого 1994 року, та повернулися до України всього за два тижні до смерті сина. Та під час цих переїздів, турбот, пов'язаних з лікуванням та доглядом за дитиною, вказаний висновок був втрачений.

Той факт, що позивачка дійсно виїздила до Німеччини з метою лікування сина, та відповідно, тривалий час була відсутня в Україні, підтверджується листом Дніпропетровської митниці ДФС від 29.08.2017 року, копією трудової книжки ОСОБА_1, копією лікарського висновку німецької клініки «Der Johann Wolfgang Goethe-Universitat».

Про те, що вищеназваний медичний висновок щодо визнання мого сина інвалідом у минулому був в наявності, свідчить запит відповідача до Комунального закладу «Дніпропетровська міська дитяча клінічна лікарня № 1» та відповідь зазначеного закладу від 20.07.2017 року за № 541 про те, що згідно Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях» було проведено реформування системи охорони здоров'я і з того часу вказаний заклад надає вторинну медичну допомогу.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивачки, що можливість отримати дублікат висновку втрачена з об'єктивних причин.

Разом з тим, до заяви про призначення пенсії позивачкою надано довідку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина ОСОБА_2 мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

На думку суду, названий документ, містить всі необхідні відомості, які вимагаються в Постанові правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, а також ті, які вимагалися у Медичному висновку, що складався відповідно до вимог Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 175 від 05.12.1991 року. Так, у вказаній довідці зазначено прізвище, ім'я, по-батькові матері дитини, місце проживання, прізвище, ім'я, по-батькові та дата народження дитини, і те, що існуюче захворювання відповідало розділу 1 п.5 вищеназваного Наказу МОЗ України. Довідка скріплена підписами Голови ЛКК, зав. відділенням, та членів ЛКК.

Крім того, з копії медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2, який перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня Дніпропетровської обласної ради» з 05.04.1993 по 09.04.1993 року, вбачається, що дитина на той час вже знаходилась на інвалідності.

Із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 вбачається, що останній перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня Дніпропетровської обласної ради» з 05.04.1993 по 09.04.1993 року з діагнозом SA Юінга нижньої щелепи ІІІ ст., Mts в навколишні тканини, шию.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що приймаючи рішення щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач діяв нерозсудливо, тобто непомірковано, без уважного та логічного обмірковування всіх фактів та обставин, які мають значення, та не маючи на меті знайти рішення, яке влаштує всі сторони, а також не дотримався принципу пропорційності, тобто не дотримав балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і ціллю, на яку спрямоване рішення відповідача, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 2-12, 100, 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі призначити ОСОБА_1 з 29.06.2017 року пенсію за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 640,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску