справа № 361/6452/17

провадження № 2-а/361/625/17

05.12.2017

Постанова

Іменем України

05 грудня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Латенко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію по інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Коли відбувалася аварія на ЧАЕС він працював в УВС в Київській області на посаді міліціонера і був відряджений до зони відчуження м. Чорнобиль, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 13.01.1987 р. по 14.01.1987 р., і де від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну психологічну недугу, внаслідок чого став інвалідом.

Нещодавно йому стало відомо, що грошове забезпечення (заробітна плата) було нараховано без урахування підвищень та премій, які були-встановлені нормативно-правовими актами СРСР та УРСР, розрахунок грошового забезпечення (заробітної плати) за час роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був проведений невірно, оскільки не були використані нормативні документи з грифом «таємно» і для «службового використання», що передбачають оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У серпні 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням провести перерахунок грошового забезпечення (заробітної плати) та надати довідку для пред'явлення в Пенсійний фонд.

Проте відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.

Вважає, що такі дії відповідача є протиправними і такими, що порушують та звужують його конституційні права на пенсійне забезпечення.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку грошового забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль, за період з 13.01.1987 р. по 14.01.1987 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7, зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, нарахувати та включити в довідку про грошове забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль за період з 13.01.1987 р. - 14.01.1987 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 заохочувальну премію в розмірі 400,00 крб. та надати довідку для пред'явлення в Пенсійний фонд.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судове засідання представник відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та вкладкою до нього №021614 (а.с.7), отримує пенсію по інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8).

На момент аварії на ЧАЕС позивач ОСОБА_1 працював в УВС в Київській області на посаді міліціонера і був відряджений до зони відчуження м. Чорнобиль, де безпосередньо брав участь у ліквідації наслідків зазначеної катастрофи з 13.01.1987 р. по 14.01.1987 р., відповідно до довідки ГУ МВС України в Київській області №Г-987 від 28 серпня 2017 року, і де від впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я, отримав невиліковну фізичну психологічну недугу, внаслідок чого став інвалідом (а.с.9).

У серпні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області з проханням провести перерахунок грошового забезпечення (заробітної плати) та надати довідку для пред'явлення в Пенсійний фонд. Проте, йому було відмовлено у проведенні перерахунку грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановленого ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У разі, якщо особа, яка брала участь у виконанні робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вважає що оплату праці за виконання зазначених робіт було здійснено неправильно, з метою відстоювання своїх прав та для можливого позитивного вирішення питання може використовувати норму ст. 233, ст. 238 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким терміном. Тобто трудове законодавство не обмежує строки звернення працівника в суд, якщо його трудове право на відповідну оплату праці порушене.

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту 3 п.1 Постанови РМ У PCP і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 (порядок виплати премії визначено Розпорядженням PM СРСР №1512-р від 24.06.1986 р.) запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР і розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб.

Статтею 3 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України.

У п. 6 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, встановлено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 п. 1 постанови Міністрів УРСР, Укрпрофради від 1 червня 1986 року №207-7 (не більш як 400 крб. на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зазначена одноразова премія є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яка має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців, а тому повинна бути включена в довідку.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

З наведених положень вбачається, що невидача запитуваної довідки породжує у позивача ОСОБА_1 невизначеність щодо можливості в подальшому реалізувати право отримання належного йому розміру пенсійного забезпечення. Підставою для відмови у видачі вказаної довідки, з боку відповідача Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області не може слугувати відсутністю необхідних первинних документів щодо оплати праці позивача у період його перебування у зоні відчуження. Так вини в тому позивача немає.

Відповідно до статі 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року справа № 539/3949/14-а в аспекті неоднакового застосування норм права, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, шо довідка про заробітну плату одержану в зоні відчуження повинна бути складена з урахуванням нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року, оскільки право позивача на заробітну плату у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання вказаних документів.

Вищий адміністративний суд України в довідці від 01 січня 2007 року за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи зазначив, що якщо судом буде встановлено, що особа одержала певні кошти в період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС як заробітну плату, а не у зв'язку з отриманням підвищеної дози радіації, позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахування пенсії з урахуванням зазначених сум підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із ч 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 18, 72, 94, 159, 160-163 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку грошового забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Чорнобиль, за період з 13.01.1987 р. по 14.01.1987 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7.

3обов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, нарахувати та включити в довідку про грошове забезпечення за участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль за період з 13.01.1987 р. по 14.01.1987 р. на підставі підпункту 3 п.1 Постанови РМ УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 р. № 207-7 заохочувальну премію в розмірі 400,00 крб. та надати довідку для пред'явлення в Пенсійний фонд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сердинський В. С.