ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-214/11/2207

Головуючий у 1-й інстанції: Пашкевич Р.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Білої Л.М. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ізяславському районі Хмельницької області на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ізяславському районі Хмельницької області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2010 року позивач звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ізяславсьвкому районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 05.01.2011 року позов задоволено, зокрема зобовязано управління Пенсійного фонду України у Ізяславському районі Хмельницької області здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 15.06.2010 року по 31.12.2010 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, як на його думку, постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області та відмовити позивачу у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на них повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Закону України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року 695,00 грн., з 01.04.2010 року 706,00 грн., з 01.07.2010 року 709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у звязку з чим вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що апелянт не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Виходячи з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься розяснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений вірний висновок, що в період з 15.06.2010 року по 31.12.2010 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив період здійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни, не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі „Кечко проти України Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань.

З вищезазначених підстав, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий Смілянець Е. С.

СуддіБіла Л.М.

ОСОБА_3