КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 752/14617/15-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шумко А.В.

Суддя-доповідач : Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання чинити дії, за апеляційною скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплати пенсії за вислугу років, та просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо вимог про відшкодування позивачу переплати пенсії в сумі 36 147 гривень 89 копійок за період з 01.03.2012 року по 31.12.2014 року, крім цього зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати ОСОБА_3 раніше призначену пенсію за вислугу років з моменту припинення.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2017 позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка перебувала па обліку в управлінні та отримувала пенсію за вислугу років, яку було призначено протоколом №51031 від 05.10.2010.

ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та 23.02.2012 знята з реєстраційного обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Німеччину.

На підставі цього листа, розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 31.03.2015 року було закрито її особовий рахунок.

28.07.2015 ОСОБА_3 особисто звернулась до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії за вислугу років посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року.

Листом № 293/21/Д-256 від 06.08.2015 року управління повідомила ОСОБА_3 про існуючий порядок подання, та оформлення документів для поновлення виплати пенсії, окрім того, було вказано про переплату їй пенсії за період 01.03.2012 по 31.12.2014 в сумі 36 147,89 грн. та запропоновано протягом місяця повернути зайво виплачену пенсію на розрахунковий рахунок управління.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено права позивача, оскільки відсутні правові підстави для припинення виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання в держави.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Колегія суддів зазначає, що норма статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» містить у собі положення про те, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Порядок переведення пенсій, призначених внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, в інші країни визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогам ст. 51 Закону, пенсійне забезпечення громадян України, що живуть за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Угоди між Україною та державою Німеччина про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території держави Німеччина - не існує.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 2 ч. 1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.

В пункті 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року зазначено, що виходячи з правової, соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону втрачають чинність з 07.10.2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відмова в призначенні пенсії позивачу є безпідставною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки обмежує права та свободи позивача.

Проживаючи в Німеччині, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Вказана правова позиція узгоджується з ухвалою Вищого адміністартивного суду України від 09.10.2013 року по справі К/800/18959/13.

У відповідності до ч.2 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання чинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27.01.2017 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя -доповідач: В. В. Кузьменко

Судді : Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 22.12.2017