Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р. Справа №805/3868/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13год. 19хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши в у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2017 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_4В, № 422-к від 20.10.2017 «Про відкриття дисциплінарного провадження». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_4 №422-к від 20 жовтня 2017 року стосовно позивача було відкрито дисциплінарне провадження та відсторонено від виконання посадових обов’язків. В якості підстави для відкриття дисциплінарного провадження в наказі вказані аналітичні довідки головного спеціаліста з питань протидії корупції ОСОБА_5 від 18.10.2017 року №10542 та №10543. Позивач вважає, що ним не порушено жодної норми Закону України «Про державну службу», а тому відсторонення його від виконання своїх повноважень є безпідставним, а наказ від 20.10.2017р. №422-к підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, що відповідач при прийнятті наказу діяв в межах наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

20.10.2017р. відповідно до ст.ст. 68, 72 Закону України «Про державну службу» на підставі аналітичної довідки головного спеціаліста з питань протидії корупції ОСОБА_5 від 18.10.2017р. № 10542, № 10543 у відношенні позивача першим заступником начальника ОСОБА_4 прийнято наказ про відкриття дисциплінарного провадження № 422-к, яким п.2 відсторонено ОСОБА_1 від виконання посадових обов’язків, на час здійснення дисциплінарного провадження.

Підставою для проведення службового розслідування 23.11.2017р. послужило, висловлювання позивача в групі спілкування державних службовців соціальної мереж «Viber» відносно колег та керівництва в образливій формі, підбурювання держслужбовців до участі в «акції протесту», запізнення на роботу, подання інформації через засоби масової інформації всупереч посадовим обов’язкам. Відповідно до висновку результатів службового розслідування зазначено, що підставою для притягнення дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 є порушення п.п.1, 2, 4, 6, 8 ч.1 ст.65 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач, звернувся до суду, посилаючись на те, що наказ про відкриття щодо нього дисциплінарного провадження № 422-к винесено посадовою особою першим заступником начальника Головного Управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_4, який не вправі виносити такі накази. Крім того, відсутні наслідки, передбачені згідно з ч.2 ст.72 Закону України «Про державну службу».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року N 889-VIII.

Відповідно до ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, Закон України «Про державну службу» регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно ч. 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно ч. 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частинами 6, 7 статті 66 Закону України «Про державну службу» визначено, що дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно положень ч. 1 ст. 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Частиною 1 статті 68 Закону України «Про державну службу передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.

Пунктом 2 частини 2 статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» накладаються (застосовуються) Дисциплінарні стягнення такі як, зауваження - суб'єктом призначення та інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

За приписам ч.ч. 1-4 ст. 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

З системного аналізу викладених положень законодавства вбачається, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відкриття дисциплінарного провадження послугувала службова записка № 89 від 26.09.2017р., згідно з якою відділом юридичного забезпечення виявлено факти щодо можливого порушення державними службовцями Закону України «Про державну службу»

А також аналітична записка головного спеціаліста по питанням протидії корупції Держпраці ОСОБА_5, щодо того, що ОСОБА_1 в переписці з НГПУ (Незалежна професийна спилка гіникі України Головного управління) негативно висловлювався у адресу більшості колективу та в адресу керівника Управління, маючи намір образити колег, вносить смуту та розлад у колективі, що не відповідає вимогам, які обов’язково повинен виконувати державний службовець.

Такий висновок зроблено в аналітичній записці, в на підставі того, що ОСОБА_1 спілкувався з користувачами мережі «Viber» .

У березні 2017р. начальником управління гірничого нагляду в соціальній мережі «Viber» було створено групу, до якої запрошено членів профспілки ППО НПГУ ГУ Держпраці у Донецькій області, в групі від імені державних службовців публікуються повідомлення і документи, які мають ознаки організації агітації, та призиву до участі в агітації. (а.с. 126.-127, 128-129).

Наведені обставини підтверджуються також і даними, наведеними у Зверненні працівників Головного Управління Держпраці у Донецькій області, членів ППО НПГУ Головного управління Держпраці у Донецькій області до Голови Державної служби з питань праці від 27.10.2017 року з якого вбачається , що перший заступник голови ППО НПГУ ОСОБА_1 неодноразово безпідставно звертається з скаргами.

В яких висловлює свої думки про створення комісії з перевірки діяльності керівництва Головного Управління: вказує на незаконне наказу про його відсторонення його від посадових обов’язків; припинення переслідування його та членів профспілки.

Працівники вважають, що звернення ОСОБА_1 носять характер безпідставного наклепу та жорстокої брехні, що відволікає колектив Управління від виконання покладених обов’язків та завдань і просять Голову Державної служби України при розгляді звернення ОСОБА_1 врахувати їх думку.

Разом з тим, повідомлення в «Viber» щодо організації мирних зборів громадян з метою заявити протест на оскаржувані дії, начальника ГУ Держпраці у Донецькій області, а також звернення до працівників користувачів мережі піддержати організацію мітингу не вважаються прийняттям участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організуються політичними партіями.

Крім того, наведені дані відображені лише в аналітичній довідці, яка не є офіційним документом, а вміщує лише дані витягу з соцмережі. І свідчать лише про висловлювання ОСОБА_1 своєї думки про недосконалу діяльність Головного Управління.

Наведені дані не свідчать також про порушення ОСОБА_1 правил етичної поведінки, а також про недотримання ним правил внутрішнього службового розпорядку.

Крім того, не наведено даних відповідачем яким чином висловлювання ОСОБА_1 завдали шкоді інтересам державної служби.

Пунктом 2 частини 2 статті 68 Закону України «Про державну службу» передбачено, що на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» накладаються (застосовуються) Дисциплінарні стягнення такі як, зауваження - суб'єктом призначення та інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Посилання на те, що ОСОБА_1 у “Viber” займався агітацією чим порушив вимоги ст. 10 Закону України «Про державну службу» є безпідставними, оскільки у статті Закону йдеться мова про участь у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організуються політичними партіями.

Наведені обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_1Г відсутні елементи дисциплінарного стягнення, тобто його дії не є дисциплінарним проступком, передбаченим ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», та не дають жодних підстав до висновку о порушенні ОСОБА_1 закону « Про державну службу».

Також, згідно із ч.1 ст.72 Закону України N889-VIII на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків.

При цьому ч 2. ст.72 Закону України N 889-VIII визначено, що невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків.

Тобто, відповідно до ч.1 ст.72 Закону України N889-VIII відсторонення від виконання посадових обов’язків державного службовця під час здійснення дисциплінарного провадження не носить обов’язкового характеру, а може бути застосовано суб’єктом призначення, який приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження, крім випадків визначених у ч.2 ст.72 Закону України «Про державну службу» та вирішується на розсуд суб’єкта призначення, який приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження.

Однак, ані під час судового засідання, ані у запереченнях представниками відповідача не надано жодного належного доказу, які б обмежувало позивача спілкуватися під час робочого часу з іншими особами за допомогою соціальної мережі “Viber”, а тому суд вважає, що таке спілкування є особистим спілкуванням позивача.

Окрім цього, стаття 31 Конституції України визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем посадових обов’язків начальника спеціалізованого відділу геолого-маршейдерського нагляду, переробки корисних копалин, реструктуризації та шахтного будівництва управління гірничного нагляду ОСОБА_1 та, відповідно, наявність підстав для застосування до позивача вимог спірного наказу у вигляді відсторонення від виконання посадових обов’язків.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 640,00 грн. підлягають стягненню з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області № 422-к від 20 жовтня 2017 року «Про відкриття дисциплінарного провадження».

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 20 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Галатіна О.О.