ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-403/10/0213 Головуючий у 1-й інстанції: Пороховий Г.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року позивач звернувся до Липовецького районного суду Вінницької області з позовом про поновлення строку для звернення до суду; визнання відмови відповідача у нарахуванні та виплаті щомісячної допомоги як дитині війни протиправною; зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії у вигляді державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік та по даний час, а також нараховувати та виплачувати її в подальшому.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду в Липовецькому районі Вінницької області щодо нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії як дитині війни; зобов'язано управління Пенсійного фонду в Липовецькому районі Вінницької області провести перерахунок недоплаченої державної соціальної допомоги в розмірі, згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум; стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу, встановлену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Липовецького районного суду Вінницької області від, як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, прийнявши нову постанову про відмову у задоволенні позову позивачу.

Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернувся із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни.

Відповідач відмовив позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 14.06.2010 року, оскільки позов подано до суду 14.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати Відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача на перерахунок та виплату доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", помилково застосував норми процесуального права, а саме: задовольняючи позов в частині проведення перерахунку доплати до його пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" суд першої інстанції стягнув з відповідача підвищення до пенсії як дитині війни за період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року.

Колегія суддів зазначає, що перерахунок пенсії не входить до компетенції суду і є функцією органів Пенсійного фонду України, на підставі даних персоніфікованого обліку та в порядку встановленому Законом, тому судом першої інстанції помилково обрано спосіб захисту прав позивача шляхом проведення стягнення з відповідача невиплаченої суми щомісячного підвищення до пенсії.

Колегія суддів вважає, що таким способом, який відповідає вимогам чинного законодавства є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги відповідача про скасування рішення суду у справі слід відмовити.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30.12.2010 року змінити.

Абзац третій та четвертий резолютивної частини постанови Липовецького районного суду Вінницької області від 30.12.2010 року об'єднати та викласти наступним чином:

"Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14.06.2010 року по 14.12.2010 року з урахуванням виплачених сум та по день припинення права позивача на таку виплату".

В іншій частині постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 30.12.2010 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС України

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді /підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар