ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року

Справа № 916/3506/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Сибіги О.М.,

суддів

Корсака В.А., Плюшка І.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року

у справі

господарського суду Одеської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Банкет Ка", м. Одеса

до

Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса

про

визнання права та визнання недійсним одностороннього правочину

за участю представників

позивача: Ягодніков С.Ю.,

відповідача: Ченкова Н.Я.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Банкет Ка" (далі за текстом - ТОВ "Банкет Ка") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяв про уточнення та збільшення позовних вимог) до публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі за текстом - ПАТ "ЕК "Одесаобленерго") про визнання права на отримання електричної енергії відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016 року та визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" № 366 від 25.11.2016 року щодо розірвання Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2017 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року позов задоволено частково: визнано право ТОВ "Банкет Ка" на отримання електричної енергії відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016 року; в решті позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що з урахуванням п. 9.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 28.10.2016 року, строк дії Договору сторонами продовжено до 31.12.2016 року з подальшою пролонгацією на той же строк та на тих же умовах, а, отже, необґрунтована відмова постачальника продовжувати дію Договору про постачання електричної енергії в односторонньому порядку фактично позбавила права позивача як суб'єкта господарювання отримувати електричну енергію на підставі укладеного Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року, що є порушенням прав позивача на отримання електроенергії, які підлягають захисту у обраний позивачем спосіб; в частині позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом № 366 від 25.11.2016 року щодо розірвання Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016 року, господарськими судами відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що вказаний лист ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" не тягне за собою припинення правовідносин, оскільки не є одностороннім правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а віждтак не порушує прав та законних інтересів позивача.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року та рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

ТОВ "Банкет Ка" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Судове засідання 28.11.2017 року проводилось в режимі відеоконференції за клопотаннями ПАТ "ЕК "Одесаобленерго", яке ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року задоволено.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2014 року ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" (постачальник) та ТОВ "Банкет Ка" (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року (далі за текстом - Договір), за умов якого постачальник зобов'язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок з приєднаною потужністю, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач зобов'язався оплачувати відповідачу вартість використаної (купленої) енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 9.4 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більш ніж до 30.11.2016 року.

28.10.2016 року ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" (постачальник) та ТОВ "Банкет Ка" (споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, в якій п. 9.4 викладено в новій редакції, зокрема: Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016 року. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більш ніж до 01.11.2019 року.

30.11.2016 року ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" направлено на адресу ТОВ "Банкет Ка" лист № 366, в якому повідомлено про невідповідність умов Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року вимогам Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), у зв'язку з чим попереджено про припинення з 01.01.2017 року дії вищевказаного Договору та про те, що споживання електричної енергії без Договору не допускається, а не укладання нового Договору до 01.01.2017 року є підставою для припинення підприємству позивача постачання електричної енергії з 01.01.2017 року.

Позивач, звернувшись до господарського суду з даним позовом, посилався на те, що лист ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" № 366 від 30.11.2016 року є одностороннім правочином, який порушує законні права та інтереси споживача по Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсним. Крім того, відповідач як монополіст на ринку електроенергетики відповідно до положень Закону України "Про природні монополії", Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та ст. 275 Господарського кодексу України зобов'язаний постачати електричну енергію споживачу на підставі укладеного Договору, оскільки не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні Договору та постачанні електричної енергії, а, отже, припинення постачання електроенергії на підставі Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року суттєво порушує права позивача як споживача послуг електропостачання, що є підставою для захисту його прав у судовому порядку.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

За приписами абзацу 1 ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, розподіл електричної енергії (передача електричної енергії місцевими (локальними) електромережами) є сферами діяльності суб'єктів природних монополій.

Енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) (ст. 24 Закону України "Про природні монополії").

Положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відпуск електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема, суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

В ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, права, обов'язки та відповідальність споживачів електричної енергії визначаються цим Законом, Законом України "Про електроенергетику", Законом України "Про захист прав споживачів". Споживач електричної енергії має право на постачання електроенергії гарантованим електропостачальником, розірвання договору про постачання електричної енергії за умови виконання своїх обов'язків за таким договором та належного повідомлення електропостачальника у строк, визначений договором про постачання електричної енергії, отримання від електропостачальника повідомлення щодо намірів останнього внести зміни до будь-яких умов договору про постачання електричної енергії не пізніше, ніж за 20 діб до їх застосування, та розірвати договір про постачання електричної енергії з електропостачальником у визначеному договором порядку.

При цьому, ст. 13 Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" серед прав та обов'язків енергопостачальників не передбачає для них можливості розривати договір із своїм споживачем за власною ініціативою. Вказаною нормою визначено для енергопостачальника лише право на: 1) вільний вибір контрагента за двостороннім договором; 2) своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів; 3) відшкодування прямих збитків, завданих внаслідок невиконання їх контрагентами умов укладених договорів на ринку електричної енергії; 4) недискримінаційний доступ до електричних мереж на підставі договорів з електропередавальним підприємством, електророзподільним підприємством відповідно до вимог кодексу електричних мереж; 5) доступ до інформації щодо діяльності на ринку електричної енергії у порядку та обсягах, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії; 6) інші права, передбачені нормативно-правовими актами, які забезпечують функціонування ринку електричної енергії, та умовами укладених ними договорів на ринку електричної енергії.

Електропостачальники зобов'язані, зокрема, укласти договори, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів. Гарантований електропостачальник не має права відмовити споживачу електричної енергії, який знаходиться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору про постачання електричної енергії.

В ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" визначено права, обов'язки та відповідальність енергопостачальників і електропередавальних організацій, серед яких також не передбачено право постачальників електроенергії на розірвання укладених договорів на електропостачання за власною ініціативою.

Таким чином, діючим законодавством України, яке регулює питання функціонування ринку електроенергетики в Україні та діяльність природних монополістів, не передбачено для постачальників електроенергії, які є суб'єктами природних монополій, можливості розривати із споживачем договір на постачання електроенергії із власної ініціативи.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" листом № 366 від 26.11.2016 року повідомило ТОВ "Банкет Ка" про закінчення строку дії Договору у зв'язку з невідповідністю його умов вимогам Правил користування електричною енергією та про припинення з 01.01.2017 року постачання електричної енергії на підставі цього Договору. При цьому, судам не надано належних доказів не відповідності умов Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року положенням Правил користування електричною енергією, однак зазначено про не бажання продовжувати договірні правовідносини з позивачем.

В той же час, 28.10.2016 року сторонами підписано Додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року, якою продовжено строк дії цього Договору до 31.12.2016 року та погоджено, що Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більш ніж до 01.11.2019 року.

За таких обставин та враховуючи те, що відповідач займає монопольне становище у сфері постачання електричної енергії в Одеській області, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що необґрунтована відмова ПАТ "ЕК "Одесаобленерго" продовжувати дію Договору про постачання електричної енергії в односторонньому порядку фактично позбавила права суб'єкта господарювання отримувати електричну енергію для забезпечення його потреб, що є порушенням прав позивача як споживача на отримання електроенергії, передбачених Законами України "Про засади функціонування ринку електроенергії" та "Про електроенергетику", а тому правомірно задоволено позовні вимоги про визнання права на отримання електричної енергії на підставі Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року.

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Враховуючи той факт, що лист № 366 від 25.11.2014 року не тягне за собою припинення правовідносин, які склалися між сторонами на підставі Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що даний лист не є одностороннім правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а, отже, не призводить до порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом № 366 від 25.11.2016 року щодо розірвання Договору про постачання електричної енергії № 144 від 20.03.2014 року із змінами, внесеними Додатковою угодою від 28.10.2016 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що доводи ПАТ "ЕК "Одесаобленерго", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111^{7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.}

^{Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.}

^{За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.}

Керуючись ст. ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,}

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року у справі № 916/3506/16 - залишити без змін.

Головуючий суддя

О.М. Сибіга

Судді

В.А. Корсак

І.А. Плюшко