Справа №: 398/588/16-ц

провадження №: 2/398/114/17

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" грудня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області

в складі: головуючої судді Ковальової О.Б.,

за участю: секретаря Дудченко О.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

13.10.2016 року позивач уточнив позовні вимоги, а 11.05.2017р. подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь матеріальну шкоду в розмірі 3957,50 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 1100грн. та судовий збір у розмірі 1929,00 грн..

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1.

14.01.2016 року його квартиру було затоплено квартирою №91, що розташована поверхом вище, власниками якої є відповідачі. Даний факт був зафіксований актом від 15.01.2016р. за підписом директора ТОВ «Житло-Устрій», актом від 15.01.2016р. складеним за участю представників ТОВ « Житло-Устрій» та представників КП «Теплокомуненерго» та актом від 19.01.2016р. про обстеження технічного стану на предмет затоплення квартири №87 квартирою АДРЕСА_2.

01.02.2016р. було проведено експертне дослідження щодо встановлення розміру матеріальної шкоди нанесеної в результаті залиттям квартири АДРЕСА_1. Розмір матеріальної шкоди нанесений квартирі залиттям, з урахуванням фізичного зносу, станом на момент проведення експертного дослідження складав 2980,15 грн.

Позивач вказав, що враховуючи те, що з моменту подачі позову ціни на будівельні матеріали виросли, збільшилась мінімальна заробітна плата, виникла необхідність перерахувати розмір матеріальної шкоди, нанесеної в результаті залиттям квартири АДРЕСА_1.

Згідно висновку експертного дослідження №119 від 26.04.2017р., розмір завданої матеріальної шкоди нанесеної в результаті залиттям квартири АДРЕСА_1, станом на 24.04.2017 року, складає 3957грн.50 коп.

При цьому, за проведення експертного дослідження від 01.02.2016р. він заплатив 700грн. та за проведення другого експертного дослідження від 26.04.2017 р. заплатив 400грн., а всього 1100 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертиз.

Жодний із відповідачів особисто з ним не намагався домовитись про відшкодував шкоди. Залиття квартири спричинило зміну його планів, він планував здійснити ремонт в квартирі та здати її в оренду, але через відповідачів ці плани змінилися. Було часткове погіршення стану здоров'я через емоційні переживання і стрес, спричинений залиттям квартири та необхідністю докладати додаткових зусиль, щоб швидко зібрати всі необхідні документи для підтвердження факту затоплення та наслідків. Він повинен був витрачати свої кошти на оплату послуг юриста, послуг судового експерта, оплату судового збору, відриваючи ці кошти від себе і своєї родини. Просить його вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що 14.01.2016 року прийшовши з роботи він побачив, що його квартиру затоплено. Вода текла з верхнього откосу вікна, що на кухні. Коли він піднявся до квартири, що поверхом вище та подзвонив у двері, то їх відкрила молода дівчина, яка йому сказала, що у них все нормально та повідомила, що передзвонить чоловіку. Він спустився до своєї квартир, де почав прибирати воду. Прийшов чоловік відповідачки та він йому показав, де затоплення. Але той сказав, що у нього все нормально та пішов. Коли він зайшов у туалет, то коврик був у воді та вода була тепла, так він зрозумів, що у сусідів потекла тепла підлога. Про це вони потім поспілкувались з чоловіком відповідачки, який попросив, щоб вирішити це питання добровільно без виклику аварійної служби та пообіцяв, що викличе майстра, який все усуне, а також дав йому свій номер телефону. Коли він вечором наступного дня прийшов у квартиру, то побачив, що ОСОБА_6 нічого не зробив. Після цього він звернувся в КП «Теплокомуненерго» та викликав слюсарів, які прийшли оглянули все і сказали йому, що витікання води внутрішньоквартирне і це повинен усунути власник тієї квартири. Коли вони піднялись до квартири №91, то ОСОБА_6 запросив слюсарів до квартири, вони зайшли, а через деякий час вийшли разом з ОСОБА_6 та повідомили, що зранку будуть слюсарі. Він подзвонив заміснику начальника теплоінспекції КП «Теплокомуненерго» та попросив виділити йому теплоінспектора, щоб той прийшов та все оглянув. Зранку він взяв воду з полу в пластикову пляшку та заніс в лабораторію КП «Теплокомуненерго». По дорозі додому зустрів знайомого ОСОБА_7, який разом з ним піднявся в квартиру та подивився, що там. Коли прийшли зранку слюсарі, то вдома у відповідачів нікого не було, тоді він домовився зі слюсарями та теплоінспектором, що вони прийдуть після обіду. Віталій приїхав біля 15.00 год. та через деякий час впустив до квартири теплоінспектора ОСОБА_8. Біля 16.00 год. передзвонив ОСОБА_8, який оглянув все у його квартирі та пішов. Він чув, що зверху в квартирі йдуть якісь роботи та в його квартирі вже не текло. Наступного дня близько 17.00 год. йому передзвонив ОСОБА_6, який сказав, що витікання усунуто. Коли він прийшов з роботи, то запросив ОСОБА_6 до квартири та показав залиття квартири, але той подивився та повідомив, що дасть 300 грн. В подальшому він зустрічався з ОСОБА_6, але вони не дійшли згоди, а тому він звернувся до суду.

Представник позивача підтримав позов з підстав зазначених в ньому та просить його задовольнити.

Відповідачі на розгляд справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність вищевказаних осіб.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, подав заперечення на позов в якому зазначив, що викладені в актах КП «Теплокомуненерго», КП «Житлогосп» та ТОВ «Житло-Устрій» обставини залиття квартири позивача, на які посилається і сам позивач, не відповідають дійсності. Фактично залиття квартири позивача сталося через порив металевої труби теплопостачання (стояка), аварійну ділянку якої працівниками КП «Теплокомуненерго» було терміново замінено одразу ж після залиття. Посилання позивача на самовільне встановлення у належній відповідачам квартирі системи обігріву «тепла підлога» не відповідають дійсності, оскільки ними самовільне переобладнання квартири не здійснювалося, так як належна відповідачам квартира була придбана ними вже з готовою системою обігріву «тепла підлога». Вважає, що надані позивачем до матеріалів справи акти не можуть бути прийняті судом у якості допустимих доказів причини залиття належної йому квартири, так як за умовами п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. № 76, зареєстровані в Мінюсті України 25.08.2005р. за № 927/11207) у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). З додатку 4 до вказаних Правил, акт про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складається комісією у складі головного інженера виконавця послуг, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету. Надані позивачем акти зазначеним вимогам не відповідають.

Крім того, зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23.08.2017р. по справі № 6-2125цс-16, саме на позивача покладається обов'язок доведення факту завдання йому шкоди та обставин, за яких шкода була заподіяна. У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - ППВСУ № 4) Верховний Суд України роз'яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної(немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української PCP та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. В абз. 1 п. 4 ППВСУ № 4 Верховний Суд України передбачив, що відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того абз. 2 п. 5 ППВСУ № 4 встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діянням заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Абзацом 3 цього пункту встановлено, що особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках,спеціально передбачених законодавством.

Вважає, що позивачем у поданій ним до суду позовній заяві не доведено, ані факту заподіяння йому такої шкоди, ані протиправність діянь відповідачів, ані наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні. Позивачем не обґрунтований розмір, в якому ним оцінено заподіяну йому моральну шкоду. Не враховано позивачем і вимог розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. З огляду на викладене вважає, що позивачем не надано до суду переконливих доказів у підтвердження заявлених ним позовних вимог, у зв'язку з чим вважає, що позов задоволенню не підлягає.

У подальшому ОСОБА_3 та представник відповідачів подали заяву з проханням розглянути справу без їх участі (а.с. 231, 232).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працює в КП «Теплокомуненерго» з 1994 року. 15.01.2016 року він прийшов на роботу трохи раніше та зустрів там ОСОБА_3, який повідомив йому, що його затопили. Він пішов з ним до нього додому, щоб подивитись, що там сталося. Прийшовши в квартиру побачив, що в туалеті потьоки жовтого кольору, в кухні пообвисали шпалери, вода на вікнах, потьоки по стелі. Коли він попробував рукою воду, то вона була теплою та по стелі були полоси, він зразу ж сказав ОСОБА_3, що це вода з системи «тепла підлога». Якби витік теплої води був безпосередньо з труби, то по стелі не було б полос, а була би пляма.

Заслухавши пояснення позивач та його представника, представника відповідачів, показання свідка ОСОБА_7, вивчивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є витрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 60 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2006р. належить ОСОБА_3 (а.с. 7).

Відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_2, ці обставини не оспорюються представником відповідачів та в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

14 січня 2016 року відбулось затоплення квартири позивача з квартири АДРЕСА_2, про що членами комісії у складі: представника КП «Теплокомуненерго» ОСОБА_8 та представників: ТОВ «Житло-Устрій» - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6 складений акт від 15.01.2016, затверджений директором КП «Теплокомуненерго» (а.с.17).

З даного акту від 15.01.2016 вбачається, що при обстеженні було виявлено: в квартирі №87 житлового будинку по АДРЕСА_2 на стелі та стінах сліди вологи в ванній кімнаті, вбиральні та кухні. При обстеженні системи опалення квартири №91, що знаходиться над квартирою №87 виявлено, що у ванній кімнаті самовільно, без погодження з теплопостачальною та обслуговуючою організаціями, підключено теплу підлогу від системи централізованого теплопостачання, що і призвело до витоку теплоносія та затоплення квартири №87.

Згідно висновку експертного дослідження №57 від 01.02.2016 розмір матеріальної шкоди, нанесеної внаслідок залиття квартири №87 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, з врахуванням фізичного зносу, станом на момент проведення дослідження складає: 2483,46 грн., без врахування ПДВ або 2980,15 грн., з врахуванням ПДВ, у тому числі ПДВ - 496,69 грн. (а.с. 85-113).

З врахуванням того, що з моменту подачі позову, ціни на будівельні матеріали виросли, позивач ОСОБА_3 повторно звернувся до експерта з проханням провести експертне дослідження. Згідно висновку експертного дослідження №119 від 26.04.2017 розмір матеріальної шкоди, нанесеної внаслідок залиття квартири №87 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, розрахований станом на 24.04.2017, порівняно з висновком експертного дослідження №57 від 01.02.2016, збільшився та складає: 3297,92 грн. без врахування ПДВ або 3957,50 грн., з урахуванням ПДВ, у тому числі ПДВ - 659,58 грн. (а.с. 147-177).

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 3957,50 грн., з урахуванням ПДВ (а.с.145-146). Суд вважає, що стягненню підлягає 3297,92 грн., тобто шкода без врахування ПДВ, так як позивачем доведено розмір матеріальної шкоди, за виключенням суми ПДВ, оскільки позивач не довів, що ремонтні роботи здійснені платником ПДВ.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується й розпоряджається своїм майном за своїм розсудом, однак відповідно до частини 4 наведеної норми - власність зобов'язує, не можна використати право власності на шкоду правам громадян, що припускає відповідальність власника за неналежне використання своїх прав.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати належне йому майно. Відповідно до вимог ст.ст. 177, 179 Житлового кодексу України - громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного обладнання, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 власник і наймач квартири зобов'язаний не допускати виконання робіт і інших дій, які спричиняють псування приміщень, приладів, обладнання будинку, порушують умови проживання громадян, слід додержувати вимоги нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

Відповідно до п. 18 цих Правил, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної та іншої безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

В п. 41 Правил користування тепловою енергією зазначено, що споживач несе відповідальність за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, яка знаходиться в межах його експлуатації; самовільне переобладнання системи теплоспоживання; витікання теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на власних теплових мережах та системі теплоспоживання.

З врахуванням наданих сторонами пояснень, встановлених у судовому засіданні обставин та зазначених вище норм закону, відповідальність за витік води із теплої підлоги у квартирі АДРЕСА_2, мають нести її власники, тобто відповідачі по справі.

Відповідно до положень ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Факт залиття належної позивачу квартири з вини відповідачів підтверджується актом від 15.01.2016, поясненнями свідка ОСОБА_7, а розмір шкоди висновком експертного дослідження №119 від 26.04.2017. При цьому суд не приймає до уваги актів на які в своєму запереченні посилається представник відповідачів.

Встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачів, які полягають у встановлені системи «теплої підлоги», причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд дійшов висновку про завдані позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів з підстав, передбачених ст. ст. 22, 23, 1166 ЦК України, але в меншому розмірі.

Представник відповідачів посилаючись на те, що не з вини відповідачів була залита квартира позивача, не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують їх заперечення проти позову та не заявляв клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків.

Позивачу внаслідок залиття квартири було завдано моральної шкоди, що полягала у порушенні нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для приведення свого життя у звичайний стан та у зв'язку з чим вони вимушені були звертатись до суду.

Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Позивач оцінив заподіяну йому моральну шкоду в грошовій сумі - 5000 грн. і при цьому виходив з того, що зазнав негативних емоцій та переживань внаслідок пошкодження майна і неможливість ним нормально користуватись, порушення звичного способу життя, необхідність докладання додаткових зусиль для приведення його в нормальний стан. .

Враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, характер й обсяг страждань, яких зазнав позивач, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині частково та стягнення з відповідачів на користь позивача 2000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди , які суд задовольнив частково, отже, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі по 504,35 грн. та у відшкодування вартості проведення експертного дослідження по 550 грн.

Керуючись ст., ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН:НОМЕР_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН: НОМЕР_3на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІН: НОМЕР_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири - 3297 (три тисячідвісті дев'яносто сім) грн. 92 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН:НОМЕР_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІН: НОМЕР_2 судові витрати: по сплаті судового збору - по 504,35 грн. з кожного, витрати пов'язані із проведенням будівельно - технічної експертизи - по 550,00 грн., з кожного.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: