Постанова від 11.12.2017 по справі № Б11/071-07/14/18/2/3 Київський апеляційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 11.12.2017 по справі № Б11/071-07/14/18/2/3 Київський апеляційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № Б11/071-07/14/18/2/3

Картка справи

Справа № Б11/071-07/14/18/2/3

Картка справи

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ Б11/071-07/14/18/2/3

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Суліма В.В.

за участю секретаря Гуліди А.О.,

та представників:

від відповідача - Климюк О.Ф. - дов. б/н від 14.08.2017р.;

від ФОП Божок Н.М. - Устинова О.П. - дов. №178 від 19.01.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017р.

у справі №Б11/071-07/14/18/2/3 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Македони»

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Фізичної особи - підприємця Божок Наталії Михайлівни;

2) Приватного підприємства «Компанія Фах»;

3) Державного підприємства «Агентство з реструктуризації підприємств

агропромислового комплексу»;

4) Першої української міжрегіональної товарної біржи;

5) Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області;

6) Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління

ДФС у Київській області;

про стягнення 34 751, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.07.2017р. по справі № Б11/071-07/14/18/2/3 у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, ОСОБА_5 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м.Києва від 04.07.2017р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ТОВ «Македони» на користь ОСОБА_5: 12 773,84 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2014р. по 15.01.2015р.; 26 594,64 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 15.01.2015р. по 10.05.2015р.; 4 737,07 грн. грошової компенсації за невикористану відпустку та 7 647 грн. витрат за послуги адвоката.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду на 11.12.2017р.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Божок Н.М. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5, а рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017р. по справі № Б11/071-07/14/18/2/3 без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача і ФОП Божок Н.М., дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Київської області із позовом до ТОВ „Македони" про стягнення 12 773, 84 грн. основної заборгованості по заробітній платі, 15 741, 05 грн. середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн. компенсації за невикористану відпустку і 1 500, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги були обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо виплати позивачу заробітньої плати, компенсації за невикористану відпустку згідно з трудовою угодою № 1 від 12.01.2009р.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.11.2016р. у справі № Б11/071-07/14/18/2/3 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ „Македони" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ФОП Божок Н.М., ПП „Компанія Фах", ДП „Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу", Першої української міжрегіональної товарної біржи, Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області, Миронівського відділення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про стягнення 34 751, 96 грн. позов було задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 773, 84 грн. заборгованості з виплати заробітної плати, 15 741, 05 грн. відшкодування середнього заробітку за весь час затримки, 1 578, 94 грн. компенсації за невикористану відпустку, а в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016р. у справі №Б11/071-07/14/18/2/3 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017р. було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017р. та рішення господарського суду Київської області від 16.11.2016р. у справі №Б11/071-07/14/18/2/3, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Київської області від 21.10.2008р. у справі № Б11/071-07/14/18/2 за заявою ПП „Компанія Фах" до ТОВ „Македони" про банкрутство було визнано банкрутом ТОВ „Македони" та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Седлецького О.В.; підприємницьку діяльність ТОВ „Македони" завершено.

12.01.2009 р. між позивачем та відповідачем в особі ліквідатора Седлецького О.В. було підписано трудову угоду № 1, згідно з умовами якої ОСОБА_5 було призначено на посаду виконавчого директора ТОВ „Македони".

Згідно з пунктами 1.1.-1.4. трудової угоди Виконавчий директор зобов'язується безпосередньо і через сформований апарат здійснювати організацію заходів щодо забезпечення виконання Керівником повноважень, визначених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах ліквідаційної процедури ТОВ „Македони".

На підставі даної трудової угоди виникають відносини між сторонами. Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти, що регулюють трудові правовідносини, поширюють свою дію на взаємовідносини сторін за даною трудовою угодою.

Виконавчий директор є повноважним представником Підприємства при реалізації ним повноважень, передбачених даною трудовою угодою.

Виконавчий директор підзвітний та підконтрольний Керівнику в межах, встановлених чинним законодавством та даною трудовою угодою.

Відповідно до п. 2.2. трудової угоди виконавчий директор зобов'язаний: виконувати рішення керівника; здійснювати заходи щодо збереження майна підприємства, в тому числі бухгалтерської та іншої документації, початків, штампів та інших матеріальних цінностей підприємства; здійснювати контроль за веденням бухгалтерського та статистичного обліку та фінансової звітності у встановленому порядку; забезпечувати збір інформації, підготовку документів, виконання розпорядчих дій, необхідних для ведення бази даних дебіторської заборгованості підприємства; забезпечувати збір інформації, підготовку документів, виконання розпорядчих дій необхідних для здійснення керівником розпорядження майном підприємства; створювати для працівників підприємства нормальні, безпечні та сприятливі умови для праці на підприємстві; здійснювати контроль за своєчасною виплатою заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства.

Пунктами 4.1, 4.2. трудової угоди передбачено, що посадовий оклад виконавчого директора за виконання обов'язків, передбачених даною трудовою угодою, встановлюється в розмірі мінімальної заробітної плати.

Виконавчому директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів підприємства.

Пунктом 6.1. трудової угоди визначено строк її дії, згідно якого дана трудова угода діє з моменту її укладення до моменту припинення провадження у справі № Б11/071-07/14/18/2 про банкрутство ТОВ „Македони".

12.01.2009р. ТОВ „Македони" було внесено запис до трудової книжки ОСОБА_5 про прийняття її на роботу на посаду виконавчого директора товариства.

15.01.2015р. ТОВ „Македони" було внесено запис до трудової книжки ОСОБА_5 про звільнення її з посади виконавчого директора товариства за власним бажанням.

Позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив місцевий суд стягнути з відповідача на свою користь 12 773, 84 грн. основної заборгованості по заробітній платі, 26 594, 64 грн. середній заробіток за час затримки виплати заробітньої плати, 4 737, 07 грн. компенсації за невикористану відпустку за виконану роботу за трудовою угодою № 1 від 12.01.2009р.

Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 83 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Відповідно до ст. 25 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 31 цього Закону.

Частиною 2 ст. 29 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Статтею 33 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що звільнення працівників боржника може провадитися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України „Про зайнятість населення". На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені статтею 26 зазначеного Закону.

У процедурі ліквідації боржника не можуть виникати жодні трудові відносини між ліквідатором чи боржником і будь-яким спеціалістом, а можуть у виключних випадках виникати цивільні правовідносини між ліквідатором чи боржником і будь-яким спеціалістом щодо виконання робіт, надання послуг, тощо лише на підставі відповідних цивільно-правових угод.

Тому місцевим судом було правильно встановлено, що в силу відповідних положень Закону України „Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), у даному випадку між позивачем та відповідачем не виникали трудові правовідносини на підставі підписаної між ними трудової угоди № 1 від 12.01.2009 р. і відповідно не підлягало застосуванню у даному випадку законодавство, що регулює трудові правовідносини, як-то Кодекс законів про працю України чи інші нормативно-правові акти, для захисту трудових прав і інтересів сторін такої угоди чи вирішення спорів між ними.

Тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано повністю відмовив ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017р. по справі №Б11/071-07/14/18/2/3 - без змін.

Справу №Б11/071-07/14/18/2/3 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

В.В. Сулім

Джерело: ЄДРСР 71004134

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!