open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 910/24260/16
Моніторити
Ухвала суду /23.10.2023/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.08.2023/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.10.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.08.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.07.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.10.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.09.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.04.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /07.12.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /15.11.2017/ Вищий господарський суд України Постанова /07.09.2017/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.06.2017/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /31.05.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /22.05.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /24.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /19.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /15.02.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /05.01.2017/ Господарський суд м. Києва
emblem
Справа № 910/24260/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /23.10.2023/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.08.2023/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.10.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /15.08.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.07.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2022/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.10.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.09.2019/ Північний апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.04.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /07.12.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /15.11.2017/ Вищий господарський суд України Постанова /07.09.2017/ Київський апеляційний господарський суд Ухвала суду /27.06.2017/ Київський апеляційний господарський суд Рішення /31.05.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /22.05.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /24.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /19.04.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /15.02.2017/ Господарський суд м. Києва Ухвала суду /05.01.2017/ Господарський суд м. Києва

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 року Справа № 910/24260/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,

за участю представників: позивача Семенчука М.А. дов. № 01-102-01/46312 від 22 грудня 2016 року, ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" - Саннікова С.Г. дов. № 12 від 18 січня 2017 року, ПАТ "Азот" - Вєдєрнікової О.С. дов. від 31 липня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Азот" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2017 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" та ПАТ "Азот", третя особа - ПАТ "Черкасиобленерго", про визнання договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулось до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - відповідач-1) та ПАТ "Азот" (далі - відповідач-2), третя особа - ПАТ "Черкасиобленерго", з позовом про визнання недійсним договору № 301-202 про переведення боргу, укладеного між відповідачами 30 квітня 2015 року.

Позовні вимоги, з урахуванням подальших пояснень і уточнень, обгрунтовані тим, що спірний договір укладено в порушення ст. 203 ЦК України, він суперечить інтересам держави (ст.228 ЦК України) та встановленому порядку проведення розрахунків за поставлену електричну енергію ( ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2017 року апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року скасовано.

Позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про переведення боргу № 301-202, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та ПАТ "Азот" 30 квітня 2015 року.

У касаційній скарзі ПАТ "Азот" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2017 року, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31 травня 2017 року.

Зазначає, що положення ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" не містять жодних прямих імперативних чи заборонних приписів щодо виконання зобов'язань споживача третіми особами.

Стверджує, що визначений ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" перелік правопорушень не містить заборони щодо заміни боржника, що підтверджує правомірність укладення договору про переведення боргу в сфері електроенергетики.

Вказує, що виходячи з позицій апеляційного господарського суду, правонаступник не є споживачем у розумінні ст. ст. 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", що суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про електроенергетику".

Вважає, що висновки Господарського суду Черкаської області, викладені в рішенні від 7 грудня 2016 року у справі № 925/965/16, є обов'язковими та повинні були бути враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні даного спору в силу вимог ст. ст. 35, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що позивач має право звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними, але право на таке звернення не є безумовним, а повинно застосовуватись виключно в межах та на підставі закону.

Стверджує, що позивачем не доведено правомірність свого звернення з даним позовом до господарського суду, а презумпція невинуватості та формулювання ч. 5 ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України в поєднанні з організаційно-правовими формами підприємств в Україні та вимогами Закону України "Про управління об'єктами державної власності" унеможливили право позивача звернутись з даним позовом, що, всупереч ст.ст. 43, 82, 99 Господарського процесуального кодексу України, залишено поза увагою апеляційним господарським судом.

Представник третьої особи - ПАТ "Черкасиобленерго" у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа - ПАТ "Черкасиобленерго" повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24 травня 2005 року між ВАТ "Черкасиобленерго" (постачальник) та ВАТ "Азот" (споживач) укладено договір № 524-213/24 про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот", згідно із п. 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Постачання або транзит електричної енергії споживачу від іншої енергопостачальної організації може здійснюватись тільки після укладання договору споживача з іншою енергопостачальною організацією та узгодженням його з ВАТ "Черкасиобленерго".

Відповідно до п. 2.1 договору поставки під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.2.3 договору поставки передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату постачальнику вартості електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

За умовами п. 9.4 договору поставки договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2005 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

ПАТ "Азот" не оплатило вартість електричної енергії, поставленої в період з 16 березня 2015 року по 31 березня 2015 року включно, що призвело до утворення боргу у розмірі 37778304 гривні 77 коп.

30 квітня 2015 року між ПАТ "Азот" (первісний боржник) та ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" (новий боржник) укладено договір № 301-202 про переведення боргу, згідно із п. 1.1 якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони - первісного боржника на нового боржника у зобов'язаннях, що виникли за договором № 524-213/24 від 24 травня 2005 року про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго", укладеним між первісним боржником та кредитором, в частині оплати за електроенергію, поставлену в період з 16 березня 2015 року (включно) по 31 березня 2015 року (включно) кредитором на суму 37778304 гривні 77 коп.

Листом № 2825 від 24 квітня 2015 року ВАТ "Черкасиобленерго" надало згоду на укладання вказаного договору про переведення боргу.

Відповідно до п. 1.2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника, а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника і стає боржником за зобов'язаннями по основному договору в частині оплати вартості електричної енергії, поставленої кредитором у період з 16 березня 2015 року (включно) по 31 березня 2015 року (включно) на суму 37778304 гривні 77 коп.

Згідно із п. 3.2 договору про переведення боргу первісний боржник зобов'язується сплатити на користь нового боржника оплату за переведення боргу на підставі цього договору в сумі 32778304 гривні 77 коп., що є повним виконанням грошових зобов'язань за цим договором первісним боржником перед новим боржником.

За умовами п. 5.1 договору про переведення боргу договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками і діє до моменту завершення повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності до п. 5.2 договору про переведення боргу зобов'язання первісного боржника по основному договору, зазначені в п. 1.2 договору, є переведеними на нового боржника з моменту укладення цього договору.

На виконання умов спірного договору про переведення боргу ПАТ "Азот" перерахувало на користь ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" грошові кошти у сумі 32778304 гривні 77 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 675 від 30 квітня 2015 року на суму 17538137 гривень 76 коп. та платіжним дорученням № 411 від 21 травня 2015 року на суму 15240167 гривень 01 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено невідповідності спірного правочину інтересам держави і суспільства, наявності вини сторін у формі умислу на вчинення даного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а також наявності протиправних наслідків оспорюваної угоди для держави.

Суд апеляційної інстанції повністю погодився з доводами позивача.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" НАБУ є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

З урахуванням наведеного, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний із здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, а також дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного ст.ст. 1, 2, 21 Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд має надати оцінку підставам, якими обгрунтовані заявлені Національним антикорупційним бюро України позовні вимоги, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку між оспорюваною угодою і виконанням Національним антикорупційним бюро України покладених на нього завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Такі позови можуть подаватися Національним антикорупційним бюро України для попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Водночас, необхідно брати до уваги, що підслідність Національного антикорупційного бюро України визначено ч.5 ст.216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст. ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (щодо працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

Встановлено, що наявність права для звернення з даним позовом Національне антикорупційне бюро України обгрунтовує необхідністю попередження, виявлення, припинення та запобігання вчиненню корупційного правопорушення, ознаки якого останній вбачає у спірних правовідносинах при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000236 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що на момент звернення з даним позовом до суду у провадженні Національного антикорупційного бюро України дійсно перебувало кримінальне провадження № 5201000000000236, а до повноважень суду господарської юрисдикції не віднесено перевірку законності дій правоохоронних органів щодо визначення підслідності кримінальних проваджень та правильності кваліфікації діянь в розрізі Кримінального кодексу України, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що Національне антикорупційне бюро України як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеним позовом з огляду на приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань, отже, доводи касаційної скарги в цій частині свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, а суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначає Закон України "Про електроенергетику", статтею 5 якого визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Вказаний Закон містить спеціальні норми по відношенню до приписів Цивільного кодексу України, які також підлягають до застосування у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно із ч. 8 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Норма аналогічного змісту міститься у підзаконному нормативному акті - пункті 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19 липня 2000 року.

Пунктами 6.2, 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31 липня 1996 року, передбачено, що для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії. Оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

За встановленим законодавцем алгоритмом розрахунок з постачальником електричної енергії має відбуватись виключно коштами, що надходять безпосередньо від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання з подальшим розподілом закумульованих коштів між учасниками енергоринку. Зазначений порядок законодавцем встановлено з метою забезпечення грошовими ресурсами енергоринку і тому він виключає будь-які інші форми та способи розрахунку.

Таким чином, законодавством визначено обов'язок споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії, а також встановлено, що оплата за спожиту електроенергію здійснена в інший спосіб або в іншій формі, ніж це визначено законодавством, такою не визнається, оскільки порушує алгоритм розрахунків, направлений на стале функціонування енергетики.

Тобто, споживач не вважається таким, що виконав своє зобов'язання з оплати спожитої електроенергії, якщо він не дотримався визначеного законом порядку оплати електроенергії внаслідок чого на поточний рахунок із спеціальним режимом використання не надійшли грошові кошти за спожиту електроенергію.

При цьому, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Водночас, встановлено, що спірний договір про переведення боргу не містить жодного посилання на те, що ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" має перераховувати кошти ПАТ "Черкасиобленерго" на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, що прямо суперечить вимогам закону в наведеній частині.

З урахуванням цієї обставини апеляційний господарський суд дійшов юридично вірного висновку про те, що відповідачами допущено порушення наведених приписів законодавства в частині обов'язку споживача сплатити борг за спожиту електричну енергію постачальнику грошовими коштами на спеціальний рахунок.

За змістом Закону України "Про електроенергетику" встановлений ним порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію спрямований на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії та енергетичної безпеки як складових економічних основ держави України, у чому, на думку суду касаційної інстанції, безперечно є інтерес держави і суспільства.

З огляду на викладене, спірною угодою порушено встановлений Законом України "Про електроенергетику" і Правилами користування електричною енергією порядок розрахунків за поставлену електричну енергію, направлений на забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії і, відповідно, енергетичну безпеку України та допущено суперечність інтересам держави і суспільства, а тому Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в цій частині.

Правові наслідки правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ч.3 ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин може бути визнаний недійсним у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції підставно визнав спірний правочин недійсним.

Разом з тим, посилання суду апеляційної інстанції на наявність умислу сторін спірної угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є зайвим у правовій кваліфікації спірних правовідносин господарським судом, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувалося і не вказано, яку саме мету переслідували сторони, укладаючи спірну угоду, належним чином не досліджувалося в розумінні надання та повної перевірки необхідної сукупності належних і допустимих доказів, встановлення обставин, пов'язаних з наявністю і визначенням саме мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а крім того, тягне застосування інших правових наслідків, які є невід'ємними від підстав визнання правочину недійсним.

У решті доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Т. Барицька

Л. Гольцова

Джерело: ЄДРСР 71000969
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку