ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2017 року № 826/3679/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

ОСОБА_1

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач , в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.10.2016 року №0004431306 та від 10.10.2016 року №0004441306.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було порушено порядок повідомлення про проведення перевірки та висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях, що долучені судом до матеріалів справи.

У відповідності до ст. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками ДПІ у Оболонському районі Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків- фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки від 15.09.2016 року №228/26-54-13-06-17-2761816427 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено порушення: п.44.1 ст. 44, пп.164.2.8 п. 164.2 ст. 164, пп.167.5.2 п. 167.2 ст. 167, пп.170.2.2 п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 1217554,55 грн.; п. 16¹ підрозділу ХХ Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого донараховано військового збору у сумі 91316,59 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 07 жовтня 2016 року №0004431306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1521943,19 грн., у т.ч. сума грошового зобов'язання 1217554,55 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 304388,64 грн.; від 10 жовтня 2016 року №0004441306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на 114145,74 грн., у т.ч. сума грошового зобов'язання 91316,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 22829,15 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скарги до ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України, Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 22.12.2016 року №8439/Ф/26-15-10-02-16 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу Позивача - без задоволення та Рішенням Державної фіскальної служби України №2670/Ф/99-99-11-02-01-14 від 23.02.2017 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства звернулася до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку Позивача призначено на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України - у зв'язку із ненаданням Позивачем у встановлений строк документів на письмовий запит позивача, а також на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутня копія запитів: №5290/Ф/26-54-13-04-25 від 07.06.2016 року та №6559/Ф/26-54-13-04-25 від 21.07.2016 року Відповідача, адресованих позивачу. На них є лише посилання в Акті перевірки №228/16-54-13-06-17-2761816427 від 15.09.2016 року. Доказів, які б свідчили про складання Відповідачем інших письмових запитів (до моменту оформлення наказу), адресованих позивачу, представником відповідача суду не надано.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Суд зазначає, що копію Наказу №710 від 30.08.2016 року та повідомлення №7660/Ф/26-54-13-06-26 від 30.08.2016 року про проведення перевірки Позивачу направлено 30.08.2016 року та отримано особисто Позивачем 17.09.2016 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою з сайту «Укрпошта» за результатами пошуку поштового відправлення.

Тобто, Відповідачем не дотримано норми ПК України, так як на день, коли розпочато проведення перевірки, Позивача не повідомлено про проведення перевірки, оскільки про її проведення Позивачу стало відомо тільки 17.09.2016 року після отримання поштового відправлення

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Відповідачем при призначенні перевірки допущено порушення норм законодавства, чинного на час призначення перевірки. Суд приймає до уваги, що норми ПК України не містять застереження, що факт отримання платником податків відповідного наказу та відповідного повідомлення є необхідною передумовою виникнення права на проведення невиїзної перевірки, однак, внаслідок несвоєчасного повідомлення Позивача про призначення та початок проведення перевірки її позбавлено можливості надати свої пояснення та заперечення з приводу виявлених у ході такої перевірки порушень в результаті несвоєчасного ознайомлення про факт проведення цієї перевірки, тобто порушення відповідачем норм законодавства має прямим наслідком порушення прав та інтересів Позивача як платника податків.

Згідно Договору купівлі-продажу ЦП №БВ101-2/8 від 01.10.2015 р. укладеного між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та громадянином Канади ОСОБА_2 (Продавець), з іншої сторони, з додатковою угодою ОСОБА_1 придбано цінні папери, в кількості 1755 шт., загальна вартість 6096772,77 грн.

Факт передачі цінних паперів та здійснення розрахунків за їх придбання в 2015 році в розмірі 6096772,77 грн. підтверджується Актом прийому-передачі ЦП від 05.10.2015 р., розпискою від 10.12.2015 р. та актом виконаних робіт від 10.12.2015 р..

Між Позивачем (Продавець), з однієї сторони, та ТОВ «КРИСТАЛ ГРУП», з іншої сторони, укладено Договори купівлі-продажу цінних паперів: №БВ1005-1/18 від 07.10.2015 р.; №БВ1008-2/18 від 20.10.2015 р.; №БВ1010-1/19 від 27.10.2015 р.; №БВ1101-3/12 від 02.11.2015 р.; №БВ1105-1/16 від 30.11.2015 р.

Судом встановлено, що в подальшому Позивачем продано цінні папери: по Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ1005-1/18 від 07.10.2015 р. Позивачем продано цінні папери - 617 шт., на загальну вартість 1061240,00 грн.; по Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ1008-2/18 від 20.10.2015 р. Позивачем продано цінні папери - 630 шт., на загальну вартість 1083600,00 грн.; по Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ1010-1/19 від 27.10.2015 р. Позивачем продано цінні папери - 1175 шт., на загальну вартість 2021000,00 грн.; по Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ1101-3/12 від 02.11.2015 р. Позивачем продано цінні папери - 796 шт., на загальну вартість 1369120,00 грн.; по Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ1105-1/16 від 30.11.2015 р. Позивачем продано цінні папери - 329 шт., на загальну вартість 565880,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що цінні папери продані ОСОБА_1 на загальну суму 6100840,00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт та розписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Різниця між ціною купівлі та продажу цінних паперів становить 4067,23 грн. (придбано на суму 6096772,77грн. продано 6100840,00 грн.).

Контролюючим органом під час перевірки зроблено висновок, що розписка не є платіжним (розрахунковим) документом, а отже не може підтверджувати понесені витрати на придбання інвестиційних активів. Податковий орган на підтвердження своєї думки посилається на п. 1.2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (надалі - Положення №637), постанови Правління Національного банку України від 21.01.2014 №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (надалі - Інструкція №22), Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III та ст.ст. 44, 164, 167, 170 ПК України.

Суд зазначає, що з преамбули Положення №637 вбачається, що воно визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Дане Положення не регулює взаємовідносини між фізичними особами при розрахунках за придбаний товар.

Інструкція №22 згідно до п. 1.2 та п.1.3 встановлює загальні правила, види і стандарти безготівкових розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ним.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлено відповідальність суб'єктів переказу, а також визначено загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Таким чином, вказані нормативно-правові акти регулюють відносини, що виникають при операціях підприємств/підприємців з одного боку та фізичних осіб з іншого, а також безготівкові розрахунки. Проте, вони не регулюють взаємовідносини, які виникають між двома фізичними особами при здійсненні між ними розрахунків за придбання акцій.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу цінних паперів, Позивач придбала цінні папери саме у фізичної особи, а не юридичної особи. В такому випадку відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Тобто, розписка є документом, що засвідчує виконання покупцем обов'язку з оплати за договором купівлі-продажу, який укладений між фізичними особами.

З урахуванням вищезазначеного, Суд зазначає, що в даному випадку розписки є належними документами, що підтверджують факт оплати Позивачем вартості придбаних цінних паперів за Договором ЦП №БВ101-2/8 від 01.10.2015 р.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

При цьому, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України) (п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України).

Згідно п. 176.2 «а» статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Окрім іншого, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України.

Приписами підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України регламентовано, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Абзацом першим підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Підпункт 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України передбачає, що податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті. Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування (абзац 9 підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України).

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а саме спільними наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 р. №1484 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 р. №1689 «Про затвердження Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента», зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24 січня 2012 року за №100/20413, які набрали чинності 13 лютого 2012 року (далі - Методика).

За результатом звітного податкового року податковий агент здійснює розрахунок інвестиційного прибутку, отриманого платником податку у такому році, та суми податку з такого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, із врахуванням утриманих та сплачених сум податку протягом року. Розрахунок за результатами року не здійснюється у разі, якщо протягом року у зв'язку з виконанням або розірванням договору (договорів), укладеного (укладених) з платником податку, інвестиційний прибуток було розраховано, а податок утримано і сплачено до бюджету в повному обсязі (п. 2.18 Методики).

Податковий агент щороку до кінця січня року, що настає за звітним податковим роком, надає платнику податку довідку про визначення торговцем цінними паперами при виконанні ним функцій податкового агента інвестиційного прибутку платника податку на доходи фізичних осіб за формою, встановленою у додатку до цієї Методики. За результатами звітного податкового року довідка не видається, якщо вона була надана платнику податку у зв'язку з виконанням або розірванням до кінця звітного податкового року договору, укладеного податковим агентом з таким платником податку. Довідка надається для пред'явлення органу державної податкової служби за податковою адресою платника податку з метою визначення загального інвестиційного прибутку та податку з нього у річній податковій декларації (п. 2.23 Методики).

Відповідно до п. 2.25 Методики податок сплачується (перераховується) до бюджету податковим агентом у порядку, передбаченому підпунктами 168.4.1 - 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 розділу IV Податкового кодексу України.

Враховуючи вимоги вищенаведених норм, відповідальність та обов'язок щодо правильності нарахування інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів та суми сплати податку з такого прибутку покладається на податкового агента, яким є професійний торговець цінними паперами.

Судом досліджені Договори купівлі-продажу цінних паперів та встановлено, що всі вони проводились за участю професійного торговця цінними паперами - ТОВ «РВД Маркетс» (ліцензія НКЦПФР серія АЕ №185378 від 27.12.2012).

З аналізу вищезазначених норм права, Суд приходить до висновку, що у випадку будь-яких порушень зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з даного інвестиційного доходу, відповідальність та відповідні донарахування повинні бути покладені саме на податкового агента, в даному випадку на ТОВ «РВД Маркетс».

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними та скасувати рішення податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.10.2016 року №0004431306 та від 10.10.2016 року №0004441306 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З аналізу матеріалів справи, Суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.10.2016 року №0004431306 та від 10.10.2016 року №0004441306.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук