Справа № 815/4933/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ГУ ДМС ОСОБА_2 (за довіреністю),

відповідача ОСОБА_3 (згідно посвідчення),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ управління у справах іноземців та ОБГ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_3 про визнання протиправними дії по складанню та винесенню рішення, визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ управління у справах іноземців та ОБГ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_3 за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати протиправними дії по складанню та винесенню Рішення «Про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні гр. ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1» - головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ управління у справах іноземців та ОБГ ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3; Визнати протиправним та скасувати Рішення від 20 червня 2017 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 20.06.2017 року відповідачем прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно даного рішення було встановлено, що 14.08.2015 року, громадин ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, після завершення граничного терміну тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та ОБГ, звернувся до Головного управління із заявою про видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідно до ч. 15 ст. 5 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». 28.08.2015 року позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії ТР № 129077 строком дії до 27.08.2016 року, яку було продовжено до 04.08.2017 року.

Позивач зазначає, що про винесення оскаржуваного рішення йому не було відомо. Лише після направлення представником позивача запиту до ГУ ДМСУ в Одеській області сторона позивача 29.08.2017 року дізналася про існування оскаржуваного рішення. Підставою для прийняття рішення стало клопотання Чопського прикордонного загону західного регіонального управління Прикордонної служби України про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення районного суду про визнання вказаної особи винною у скоєнні адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України). Проте, у постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2017 року по справі № 308/4609/17 не було постановлено про скасування посвідки на тимчасове проживання та не було визнано такою, що підлягає вилученню. Таким чином, на думку позивача посилання головного спеціаліста ОСОБА_3 при винесенні рішення від 20.06.2017 року на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2017 року по справі № 308/4609/17 є незаконним та порушує права позивача, оскільки згідно з вказаною постановою позивач мав лише сплатити штраф, що ним було і вчинено.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, з огляду на які ГУ ДМС України в Одеській області не визнає даний адміністративний позов, оскільки підставою для скасування посвідки стало вмотивоване клопотання, яке надійшло до Головного управління від Чопського прикордонного загону західного регіонального управління Прикордонної служби України. В зазначеному клопотанні містилася вимога стосовно розгляду питання щодо скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_5ОСОБА_6 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, якого 14.05.2017 року було затримано персоналом Чопського прикордонного загону за спробу незаконного перетинання державного кордону України. Так, представник відповідача з посиланням на норми ЗУ «Про основи національної безпеки» зазначає, що такі дії позивача створюють загрозу національній безпеці. Крім того, представник відповідача вказує на те, позивач був зобовязаний у випадку продовження посвідки на тимчасове проживання, позивачу необхідно було подати заяву не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки. Позивач не звертався з такою заявою, проте 04.08.2017 року ( в останній день строку дії посвідки) звернувся уповноважений представник, якому було повідомлено про прийняття оскаржуваного рішення, а пізніше надана його копія. З огляду на викладене, відповідач вважає, що якщо позивач і дізнався про оскаржуване рішення 29.08.2017 року, він у семиденний строк після закінчення дії посвідки (04.08.2017 року) повинен був знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України, чого не було зроблено.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив наступне.

Згідно з довідкою Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні № 47 від 10.08.2015 року, громадянин ОСОБА_8 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21.08.2014 року до 10.08.2015 року утримувався в ПТПІ і відповідно до висновку Управління ДМС України у Волинській області від 23.07.2015 року має правові підстави на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідно до частини 15 статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

14.08.2015 року позивач звернувся до Головного управління із заявою № 1571/17 про видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні. У якості підстави для звернення із зазначеною заявою позивач зазначив: завершення граничного терміну тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

21.08.2015 року на адресу ГУ ДМС України в Одеській області Управлінням ДМСУ у Волинській області листом № 0701/7046 було направлено висновок про неможливість видворення з України громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.2015 року.

З огляду на зміст зазначеного висновку, 10.08.2014 року 0 13 год. 15 хвл. прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Новоселиця» 94 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України, за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словаччину поза межами пункту пропуску було виявлено та затримано у складі групи громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7, який мав намір перетнути державний кордон України незаконно. У звязку з вищенаведеним 1108.2014 року стосовне ОСОБА_7, начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу 94 прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України було прийнято рішення про примусове повернення з України, зобовязавши його добровільно залишити територію України до 13.08.2014 року. Однак останній територію України не покинув у звязку із відсутністю у нього документів, що дають право на перетин Державного кордону як України, так і інших країн та достатніх коштів для цього. 18.08.2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області винесено постанову про примусове видворення з України громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7. 21.08.2014 року рішенням 94 прикордонного загону ОСОБА_7 було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України для вирішення питання щодо примусового видворення з України. З метою примусового видворення працівниками 94 прикордонного загону ДПС України були проведені заходи щодо ідентифікації громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримання від іноземного консульства свідоцтва на її повернення до країни походження чи інших документів, що посвідчують особу. Однак, вжиті заходи не забезпечили можливості здійснення примусового видворення з України громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7 через відсутність документів, які засвідчують його особу і надають право перетину кордону України, а також відсутність коштів в іноземного громадянина для повернення в країну походження.

28.08.2015 року позивача було документовано посвідкою на тимчасове проживання № ТР129077 строком дії до 27.08.2016 року

22.07.2016 року позивач звернувся із заявою до ГУ ДМС України в Одеській області № 1702/17 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні та термін дії посвідки був продовжений до 04.08.2017 року.

19.05.2017 року на адресу ГУ ДМС України в Одеській області надійшло клопотання вих. № 27/484 Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина ОСОБА_8 ОСОБА_7, з огляду на яке, за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.. 204-1 КУпАП «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України» позивача рішенням районного суду визнано винним та накладено стягнення у вигляді штрафу. З метою унеможливлення та припинення зловживань статусом іноземцями, які прибули на тимчасове проживання, а також, враховуючи, що нелегальна міграція є однією з потенційних загроз національним інтересам і безпеці державного кордону України, прикордонний загін просив розглянути питання щодо скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_8 ОСОБА_7.

Зазначено клопотання надійшло на адресу Головного управління 02.06.2017 року № 7294.

20.06.2017 року головним спеціалістом ОСОБА_3 прийнято рішення, яке затверджене Начальником ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_9, про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні гр. ОСОБА_8 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на зміст зазначеного рішення, підставою для його прийняття вказано зазначене вище клопотання Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служи України.

Відповідно до положень п. п. 10, 18, 27 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон), іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.

Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Приписами ч. 3 ст. 3 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч. 18 ст. 4 Закону, особи, звільнені з пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або яких до завершення граничного строку перебування у таких пунктах не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їхнього походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, визнаються такими, які на законних підставах тимчасово перебувають в Україні на період дії обставин, що унеможливлюють їх примусове видворення за межі України.

Відповідно до ч. ч. 3, 16, 17, 18 ст. 5 Закону, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - пятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною вісімнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, подана після завершення граничного терміну тримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про неможливість примусового видворення з України іноземця або особи без громадянства з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження іноземця або особи без громадянства або з причин, що не залежать від таких осіб, після завершення строку тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, або якщо технічну неможливість здійснити примусове видворення іноземця було з'ясовано раніше.

Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - шістнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи: 1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобовязана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України; 3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; 4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки.

У разі продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземці та особи без громадянства додатково подають оригінал посвідки на тимчасове проживання.

Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки".

Технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Приписами п. 5 ч. 1, ч.3 ст. 5-1 Закону встановлено, строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: один рік.

Строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.

Для продовження строку дії посвідки іноземець або особа без громадянства має підтвердити працевлаштування у цій юридичній особі щонайменше трьох громадян України, які приступили до роботи не менш як за шість місяців до дати звернення про продовження строку дії посвідки, або сплату юридичною особою податку на прибуток підприємств у розмірі не менш як 50 мінімальних заробітних плат за останній повний фінансовий рік до дати звернення про продовження строку дії посвідки.

Згідно з положеннями ст. 5-3 Закону, посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки.

Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону, нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 10, пп. 14 п. 19, п. п. 20, 21 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.

Після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземець та особа без громадянства зобовязані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка на тимчасове проживання передається приймаючій стороні, яка зобовязана подати її територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем проживання іноземця та особи без громадянства протягом десяти днів з моменту зняття з реєстрації.

Нездана посвідка на тимчасове проживання вважається недійсною.

Посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоровю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

Копія рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання видається територіальним органом або підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві та особі без громадянства під розписку або надсилається рекомендованим листом таким особам і приймаючій стороні не пізніше ніж протягом пяти днів з дня його прийняття.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, повинна здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України протягом місяця з дня отримання копії такого рішення. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 3 пункту 19 цього Порядку, повинна здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України протягом місяця з дня звільнення від відбування покарання. При цьому відмітка про видачу посвідки в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, анулюється (вкладний талон вилучається). Посвідка, яку зазначені особи не здали, підлягає вилученню.

Про скасовані посвідки територіальний орган або підрозділ ДМС протягом пяти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення інформує ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Скасована посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

Іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Згідно з пп. 12 п. 3.1, п. п. 3.12, 3.13, 3.14, 3.15, 3.16 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.07.2013 року № 681, право на отримання посвідки на тимчасове проживання мають: іноземці та особи без громадянства, які після завершення граничного терміну перебування в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), звернулися із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання.

Раніше видана посвідка скасовується територіальним органом чи підрозділом ДМС, який її видав, у випадках, передбачених пунктом 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Копія рішення про відмову у видачі посвідки або про скасування раніше виданої посвідки видається територіальним органом ДМС, який прийняв таке рішення, заявникові під розписку або надсилається рекомендованим листом іноземцеві чи особі без громадянства та приймаючій стороні не пізніше як у пятиденний строк з дня його прийняття.

У разі прийняття рішення про скасування раніше виданої посвідки вона підлягає вилученню та знищенню. При цьому відмітка про видачу посвідки в паспортному документі анулюється (вкладний талон вилучається).

Заявник протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або про скасування раніше виданої посвідки має право на його оскарження.

Рішення про відмову в оформленні посвідки або скасування раніше виданої посвідки може бути оскаржено заявником до ДМС або суду: 1) за наявності підстав ДМС має право скасувати рішення територіального органу, надіслати матеріали на повторний розгляд (у разі необхідності додаткової перевірки наданих матеріалів) чи прийняти на їх підставі нове рішення; 2) інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома заявника в строк, що не перевищує 5 днів з дати прийняття рішення.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування раніше виданої посвідки на тимчасове проживання, повинна знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

Якщо особа оскаржила рішення про відмову у видачі посвідки на тимчасове проживання або скасування раніше виданої посвідки до вищого органу або до суду, рішення про її примусове повернення або примусове видворення не приймається до прийняття остаточного рішення вищим органом або до набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки», національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.

Загрози національній безпеці - наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Згідно з ст. 6 Закону, пріоритетами національних інтересів України є: гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів; захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві; забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення;збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів;розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеного відтворення населення, збереження та зміцнення інституту сімї; створення умов для повноцінного життя і розвитку дитини, її безпеки, благополуччя, зростання у безпечному сімейному оточенні; інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі та в євроатлантичний безпековий простір з метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.

Приписами ст. 7 передбачено, що на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є, утому числі, нелегальна міграція.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2017 року по справі № 308/4609/17, громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

З огляду на зміст вказаної постанови, ОСОБА_7 визнав свою вину та підтвердив відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (спроба незаконного перетину державного кордону України в Словацьку ОСОБА_4).

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про правомірність рішення відповідача від 20.06.2017 року, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання позивача, оскільки дії останнього щодо спроби незаконного перетину державного кордону є нелегальною міграцією, що становить загрозу національній безпеці України.

Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача щодо відсутності посилань в постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2017 року висновків щодо необхідності скасування посвідки на тимчасове проживання, оскільки підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало не вказане судове рішення, а вмотивоване клопотання Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України від 19.05.2017 року.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 86, 159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ управління у справах іноземців та ОБГ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_3 про визнання протиправними дії по складанню та винесенню рішення, визнання протиправним та скасування рішення.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо

Відмовити у задоволенні позову громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, головного спеціаліста відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ управління у справах іноземців та ОБГ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_3 про визнання протиправними дії по складанню та винесенню рішення, визнання протиправним та скасування рішення.

14 грудня 2017 року.