Єдиний унікальний номер 448/1287/17

Провадження № 3/448/556/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2017 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., з участю секретаря Шегинської Л.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого охоронцем у ТзОВ «Міжнародне охоронне агенство»,

за ч.2 ст.204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.09.2017 року о 19.55 год. в міжнародному автомобільному пункті пропуску «Шегині», що на території Мостиського району Львівської області, разом із групою осіб, здійснив незаконний перетин державного кордону України з ОСОБА_2 в Україну без дозволу відповідних органів влади, чим порушив ст.9 Закону України «Про Державний кордон України».

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, однак в матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги від 18.09.2017 року, згідно якого його інтереси представлятиме захисник - адвокат ОСОБА_3

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат ОСОБА_3 у судове засідання повторно не зявився, однак надіслав на адресу суду клопотання в якому зазначив, що не в змозі зявитись на розгляд вищевказаної справи у звязку з тим, що є захисником ОСОБА_4 Северіона, прибічника «Руху Нових Сил» ОСОБА_5 відносно якого напередодні Печерським районним судом м.Києва обирався запобіжний захід. У вказаному клопотанні, а також даючи пояснення в попередніх судових засіданнях зазначав, що його підзахисний ОСОБА_1 працює тілоохоронцем у ТзОВ «Міжнародне охоронне агентство» та 10.09.2017 року в МАПП «Шегині» забезпечував особисту охорону екс-президенту ОСОБА_6 ОСОБА_5 за дорученням даного Товариства. Покликається на те, що незаконний перетин державного кордону України його підзахисним був здійснений таким в умовах крайньої необхідності з метою захисту життя та здоровя ОСОБА_5, котрому він забезпечував особистий захист та охорону, шляхом евакуації такого на територію України, оскільки ОСОБА_5 загрожував можливий вибух на території пункту пропуску. Також вказував, що покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в даній адміністративній справі є неналежними доказами, оскільки вказані особи знаходяться у прямому підпорядкуванні свого керівництва, котре і складало протокол про адміністративне правопорушення відносно його підзахисного. Окрім цього, на попередніх судових засіданнях наголошував на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно його підзахисного складено з порушенням строків складання такого, оскільки відповідно п.3.1 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, протокол має складатись протягом трьох годин з моменту виявлення факту вчинення адміністративного правопорушення, проте даний протокол був складений лише 03.10.2017 року, хоча факт виявлення даного правопорушення мав місце 10.09.2017 року. Вважає, що в діях його підзахисного ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення та провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто без ОСОБА_1, а також його захисника адвоката ОСОБА_3, котрий повторно не зявився в судове засідання, будучи своєчасно сповіщеним про місце і час розгляду справи, так як судовий розгляд справи призначався на 22.11.2017 року, 04.12.2017 року, однак такі відкладались, у звязку з відповідними клопотаннями захисника.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Свідок ОСОБА_7, інспектор прикордонної служби ВПС «Шегині» в судовому засіданні пояснив, що 10.09.2017 року перебував в групі резерву з охорони державного кордону України. Близько 18:00 год. з РП прибув автобус з пасажирами серед яких були ОСОБА_5, народні депутати, журналісти, громадські діячі, який зупинився на суміжній (польській) стороні. В подальшому вказані особи наблизились до лінії розмежування державного кордону РП з Україною, де генерал-майор Єгоров їх повідомив, що п/п «Шегині» заміновано, оголошено команду «Набат», а тому їм необхідно повернутись назад у транспортний засіб, що знаходився в пункті пропуску РП, тобто в безпечне місце. В цей момент з території України (тилу) прорвались через лінію військовослужбовців агресивно налаштовані особи, які взяли в кільце пасажирів автобуса та здійснили переміщення таких без дозволу органів влади на територію України. Він бачив, як ОСОБА_1, котрий знаходився поряд із ОСОБА_5, разом з останнім та іншими особами, перетнув в пішому порядку державний кордон України та попрямував в напрямку тильних воріт, після чого покинув територію пункту пропуску та вибув в напрямку м.Львів. Зазначив, що у звязку із надходженням інформації про мінування пункту пропуску «Шегині» та оголошенням команди «Набат», прикордонний контроль взагалі не здійснювався, жодна перевірка документів не проводилася, пропуск будь-яких осіб чи транспортних засобів через державний кордон України тимчасово припинився.

Свідок ОСОБА_8, інспектор прикордонної служби впс «Шегині» в судовому засіданні пояснив, що 10.09.2017 року перебував в групі резерву військовослужбовців, котрі знаходились на лінії розмежування державного кордону РП та України з метою недопущення незаконного проникнення на територію України осіб, а також з метою запобіганню різного роду провокацій, у звязку з замінуванням пункту пропуску. Вказував, що близько 18:00 год. прибув з РП автобус з пасажирами, серед яких були ОСОБА_5, народні депутати, журналісти, громадські діячі, в тому числі і ОСОБА_1, охоронець екс-президента ОСОБА_6,- котрий (автобус) зупинився в польському пункті пропуску. В подальшому вказані особи наблизились до лінії розмежування державного кордону РП та України, де їх генерал ОСОБА_10 повідомив, що п/п «Шегині» заміновано, а тому їм необхідно повернутись назад у транспортний засіб, що розташований в польському пункті пропуску, тобто у безпечне місце. В цей момент з території України (тильних воріт) прорвались через лінію військовослужбовців велика кількість осіб, які оточивши ОСОБА_5, в тому числі і його охоронців ОСОБА_1 та ОСОБА_11, особи яких було встановлено оперативним шляхом та котрих він бачив під час цих подій, а також інших пасажирів автобуса, здійснили переміщення таких без дозволу органів влади на територію України. Вказував на те, що зазначені особи, без дозволу посадових осіб державної прикордонної служби перетнули лінію державного кордону України, не пройшовши всі види контролю (прикордонного, митного), які були зупинено у звязку із надходженням інформації про мінування пункту пропуску «Шегині» та оголошенням команди «Набат», в пішому порядку з іншими особами вибули з ПП в напрямку м.Львів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, начальник ВіПС «Шегині» пояснила, що 03.10.2017 року перебувала у службовому відрядженні у м.Києві. Того ж таки дня складала протокол відносно особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1. Вказаний протокол відносно останнього склала на підставі даних оперативних служб, котрі і встановлювали осіб, які 10.09.2017 року незаконно у МАПП «Шегині» перетнули державний кордон України. Зазначила, що при складанні протоколу були дотримані вимоги Закону, зокрема вимоги ст.ст.254, 256, 263 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був складений нею у відповідності до посадової інструкції. Із вказаним протоколом особа, що притягується до адміністративної відповідальності була ознайомлена особисто, із залученням захисника та перекладача. Наголошувала також на те, що 10.09.2017 року була очевидцем того, як ОСОБА_5 разом із своїми охоронцями, в тому числі і ОСОБА_1 ігноруючи порядок проходження державного кордону України, визначений законами України, міжнародними договорами, технологічною схемою пункту пропуску, без дозволу посадових осіб державної прикордонної служби перетнули лінію державного кордону України, не пройшовши всі види контролю (прикордонного, митного), які були зупинено у звязку із надходженням інформації про мінування пункту пропуску «Шегині» та оголошенням команди «Набат», в пішому порядку з іншими особами вибули з ПП в напрямку м.Львів. Вказаний протокол був складений не 10.09.2017 року, а 03.10.2017 року у звязку з тим, що ОСОБА_1 не затримувався та покинув ПП «Шегині» і не було змоги раніше встановити його місця знаходження.

Заслухавши пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

У відповідності до положень ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обовязок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобовязаний неухильно додержуватисяКонституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обовязковими елементами якого є: обєкт, обєктивна сторона, субєкт, субєктивна сторона (вина).

Частина 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб.

Так, обєктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Обєктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 статті 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб.

Субєктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто коли правопорушник усвідомлює, що він незаконно перетинає державний кордон, передбачає наслідки своїх дій і бажає цього.

Субєктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

Законом України «Про державний кордон України» визначено, що Україна неухильно проводить політику миру, виступає за зміцнення безпеки народів України виходячи із принципів непорушності державних кордонів, які є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України. Державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче припиняються.

У відповідності до статті 2 Закону України «Про державний кордон України» охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право вїзду на територію України або виїзду з України. Пропуск осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з наміром бути визнаними біженцями чи особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, і у яких відсутні документи, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, здійснюється без таких документів.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про державний кордон України» особи, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю.

У ч.1 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» вказано, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» зазначено, що перетинання особами державного кордону здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України.

Згідно із ч.2 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» початком здійснення прикордонного контролю особи є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою.

Згідно ст.26 Закону України «Про державний кордон України», режим у пунктах пропуску через державний кордон України - порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів, - визначається згідно з законодавством України Державною прикордонною службою України разом з компетентними органами. У приміщеннях і місцях, де здійснюється прикордонний контроль, Державна прикордонна служба України встановлює додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного прямування, відправленні з пунктів пропуску транспортних засобів, що вибувають за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запобігання незаконному перетинанню державного кордону України.

У відповідності до ст.35 Закону України «Про державний кордон України» особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Враховуючи вищенаведені вимоги чинного законодавства України та обставини справи, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, під час перетину державного кордону України 10.09.2017року не було вчинено жодних дій визначених правилами перетинання державного кордону України.

Щодо тверджень захисника адвоката ОСОБА_3, про те, що складення протоколу про адміністративне правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_9 відбулося лише 03.10.2017року, тобто з порушенням чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п'ята статті 85, статті 92, частина четверта статті 185-3, 185-10, 191, 204 204-2, 205 206-1).

Стаття 256 КУпАП встановлює вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Разом із цим, чинний КУпАП не встановлює жодних вимог щодо строків для складання протоколу про адміністративне правопорушення з моменту його виявлення.

Порядок оформлення, розгляду та обліку матеріалів про адміністративні правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України визначає «Інструкція з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення», затверджена наказом МВС від 18.09.2013 року № 898 (далі Інструкція).

Згідно п.2.2 цієї Інструкції складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання мають право всі військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби, які безпосередньо виконують завдання з охорони державного кордону України.

Відповідно до п.3.1 Інструкції, на порушення якого посилається сторона захисту, щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому відповідно до статті 222-1, абзацу двадцять третього пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, протягом трьох годин з моменту його виявлення прикордонним нарядом складається протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1).

За змістом зазначеного п.3.1 Інструкції слідує, що вимоги щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення протягом трьох годин з моменту його виявлення встановлено для осіб, які включені до складу прикордонного наряду.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні, військовослужбовець ОСОБА_9, станом на момент виявлення адміністративного правопорушення, а саме 10.09.2017року, була включена до складу прикордонного наряду, однак вказаний протокол про адміністративне правопорушення було складено та вручено ОСОБА_1 в м.Києві 03.10.2017 року лише тому, що 10.09.2017 року особа, що притягається до адміністративної відповідальності разом з іншими особами покинув територію ПП «Шегині», тобто місце вчинення адміністративного правопорушення, такий не затримувався та вибув у напрямку м.Львова. Протягом вказаного періоду зясовувалось місце перебування ОСОБА_1

За таких обставин, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №197626 від 03.10.2017 року, був складений уповноваженою на те посадовою особою, з додержання вимог ст.256 КУпАП та у відповідності до вищевказаної Інструкції.

Щодо тверджень захисника адвоката ОСОБА_3 про те, що покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є неналежними доказами, оскільки вказані особи знаходяться у прямому підпорядкуванні свого керівництва, котре і складало протокол про адміністративне правопорушення відносно його підзахисного, то суд з даного приводу зазначає наступне.

У ст.272 КУпАП зазначено, що як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Суд вважає, що твердження захисника про неналежність як доказу показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом не приймаються, оскільки, як відомо із наведеної норми Закону, як свідок може бути викликана та допитана кожна особа, якій відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. В даному випадку військовослужбовці ДПС, котрі несли службу по охороні державного кордону 10.09.2017 року у МАПП «Шегині», зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були очевидцями того, як особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 незаконно, в пішому порядку, без дозволу органів влади, перетнув державний кордон України.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об'єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Суд зазначає, що вказані пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надані такими в судовому засіданні мають значення для вирішення даної справи, а тому є належним доказом. Також суд наголошує і те, що зазначених свідків в судовому засіданні попереджено під розписку про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст.384,385 КК України та приведено до присяги, а тому сумнівів в об'єктивності та неупередженості пояснень таких у суду немає.

Щодо тверджень захисника адвоката ОСОБА_3, про те, що перетин державного кордону України його підзахисним ОСОБА_1 був здійснений таким в умовах крайньої необхідності з метою захисту життя та здоровя ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.

Статтею 18 КУпАП визначено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Частиною 9 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із Схеми дій персоналу держприкордонслужби України під час блокування пункту пропуску «Шегині» та групового прориву державного кордону 10.09.2017 року та оглянутих в судовому засіданні відеоматеріалів про події в МАПП «Шегині» 10.09.2017 року, на момент виникнення надзвичайної ситуації (мінування пункту пропуску) та припинення здійснення пропуску через державний кордон України, автобус н/з НОМЕР_1 із ОСОБА_5 і його охоронцями, в тому числі і ОСОБА_1, особою, що притягається до адміністративної відповідальності та іншими пасажирами безпосередньо в пункт пропуску «Шегині» не прибув, а знаходився на території пункту пропуску «Медика» ОСОБА_2 та зупинився перед лінією державного кордону України, який було перекрито військовослужбовцями прикордонної служби з метою забезпечення режиму в пункті пропуску та недопущення осіб в небезпечну зону.

Тим не менше, незважаючи на неодноразові попередження про мінування пункту пропуску «Шегині» ОСОБА_5 і його охоронці, в тому числі і ОСОБА_1 та декілька інших пасажирів автобуса н/з НОМЕР_1, порушуючи режим у пункті пропуску, вийшли з вказаного автобуса, свідомо наблизилися до лінії державного кордону України, ігноруючи вимоги українських прикордонників щодо необхідності повернення назад на територію ОСОБА_2 у звязку із тимчасовим припиненням здійснення пропуску через державний кордон України, перетнули таку та в подальшому, не реагуючи на вимоги посадових осіб прикордонної служби припинити протиправні дії, за сприянням великої кількості людей, які в цей момент стихійно та з порушенням режиму у пункті пропуску увійшли на територію пункту пропуску «Шегині» з української сторони та прорвали лінію військовослужбовців, здійснили переміщення на територію України через небезпечну зону пункту пропуску «Шегині» в час, коли даний пункт пропуску не функціонував та прикордонний контроль не здійснювався, тим самим наражаючись на потенційно існуючу загрозу життю та здоровю.

Слід наголосити, що стаття 18 КУпАП, на яку покликається сторона захисту, передбачає, що стан крайньої необхідності виникає коли небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Це - одне з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Суд вважає, що за вказаних обставин ОСОБА_1 не перебував у стані крайньої необхідності відповідно до ст.18 КУпАП, оскільки у даному випадку усунення можливої небезпеки для життя та здоровя ОСОБА_5 могло бути забезпечено шляхом повернення екс-президента ОСОБА_6 у встановленому законом порядку на територію ОСОБА_2 до завершення перевірки пункту пропуску «Шегині» групою вибухотехніків на предмет виявлення вибухівки та відновлення роботи пункту пропуску та прикордонного контролю в повному обсязі. Тобто, без заподіяння шкоди охоронюваним законом інтересам.

При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо блокування пункту пропуску з боку території ОСОБА_2 і такі не були надані стороною захисту, а тому у пасажирів автобуса, в тому числі і ОСОБА_1 не було створено жодних обмежень щодо фізичної можливості повернутися у автобус чи на територію польського пункту пропуску. У звязку із надходженням інформації про мінування пункту пропуску «Шегині» та оголошенням команди «Набат», прикордонний контроль взагалі не здійснювався, перевірка документів не проводилася, пропуск будь-яких осіб чи транспортних засобів через державний кордон України тимчасово припинився.

На цей час, у звязку із надходженням інформації про мінування пункту пропуску «Шегині» та оголошенням команди «Набат», прикордонний контроль взагалі не здійснювався, перевірка документів не проводилася, пропуск будь-яких осіб чи транспортних засобів через державний кордон України тимчасово припинився.

На думку суду, за даних обставин евакуація вказаних осіб на територію України через небезпечну зону території пункту пропуску «Шегині», при надходженні інформації про його мінування, спричинила б реальну загрозу їхньому життю та здоровю.

У ст.68 Конституції України зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Отже з наведеної норми статті вбачається, що обов'язок кожної людини неухильно додержуватися Конституції України та законів України, тобто найголовніших волевиявлень держави. Цей обов'язок адресовано не тільки громадянам України, а й «кожному», хто перебуває на її території.

Як вбачається з довідки, виданої ТзОВ «Міжнародне охоронне агенство», котра міститься в матеріалах справи, громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_6 ОСОБА_1, 13.08.1979р.н. (посвідка на тимчасове проживання на території України серії ТР №169473 від 03.02.2017 року) є співробітником Товариства на посаді тілоохоронця та 10.09.2017р. в МАПП «Шегині» здійснював та забезпечував особисту охорону екс-президенту ОСОБА_6 ОСОБА_5 за дорученням Товариства.

Відповідно до положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Сам факт перебування ОСОБА_1 на посаді тілоохоронця та виконання ним своїх посадових обовязків не є підставою для звільнення останнього від адміністративної відповідальності, вичерпний перелік яких (підстав) міститься у Кодексі України про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, твердження захисника адвоката ОСОБА_3 щодо вимушеного перетинання у стані крайньої необхідності ОСОБА_1, охоронцем екс-президента ОСОБА_6 ОСОБА_5 державного кордону разом із останнім з метою захисту життя і здоровя такого, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження при судовому розгляді справи.

Факт незаконного перетинання ОСОБА_1, разом із групою осіб, державного кордону України в пункті пропуску «Шегині» з порушенням встановленого порядку, а саме без проходження прикордонного контролю та без надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону України, підтверджується такими доказами по справі:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №197626 від 03.10.2017р.;

- рапортом інспектора прикордонної служби ВПС «Шегині» ОСОБА_8 від 10.10.2017р.;

- рапортом інспектора прикордонної служби ВПС «Шегині» ОСОБА_7 від 10.10.2017р.;

- послідовним переліком подій в хронологічному порядку щодо виникнення обстановки в пункті пропуску «Шегині» 10.09.2017року», викладеним Центром управління службою Мостиського прикордонного загону ЗРУ ДПС України;

- схемою дій персоналу держприкордонслужби України під час блокування пункту пропуску «Шегині» та групового прориву державного кордону 10.09.2017року;

- оглянутими в судовому засіданні відеоматеріалами про події, які мали місце 10.09.2017року в пункті пропуску «Шегині»;

- доповідною запискою щодо виявлених правопорушень, адресованою начальнику Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_10;

- витягом з бази даних Держприкордонслужби щодо перетину Державного кордону ОСОБА_1 з якого відомо, що останній перетинав 03.03.2017 року о 19:23:35 (напрям-виїзд) державний кордон України за паспортом громадянина ОСОБА_6 для виїзду за кордон серії 15АВ49215. Інформація про те, що 10.09.2017 року близько 20:00 год. ОСОБА_1 законним способом перетнув (напрям-вїзд) державний кордон у МАПП «Шегині» у Державній прикордонній службі України відсутня.

Суд критично відноситься до пояснень захисника адвоката ОСОБА_3, наданих ним в судовому засіданні та в поданих клопотаннях, розцінює такі, як відповідний спосіб захисту щодо намагання уникнути адміністративної відповідальності його підзахисним ОСОБА_1 за скоєне адміністративне правопорушення. При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників Державної прикордонної служби України щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував.

Аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні та здобуті в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, перетинання державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за доцільне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. Таке покарання відповідає вимогам ст.33 КУпАП та буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети виховного впливу, виправлення правопорушника і запобігання вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600грн. х 0,2=320 грн.).

Керуючись ст.ст. 1, 9, 16, 23, 33, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ю.В. Кічак

Постанова суду набрала законної сили «___» ______________ 20__ р.

Суддя Ю.В. Кічак