open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 361/5331/15-ц

Головуючий у І інстанції Дутчак І. М.

Провадження № 22-ц/780/5489/17

Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 4

13.12.2017

УХВАЛА

Іменем України

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.

при секретарі: Марченку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (який є правонаступником ОСОБА_5), ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку у житловому будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 серпня 1997 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5, після чого вони почали проживати у частині житлового будинку АДРЕСА_1, 73/200 часток якого останній у подальшому успадкував за законом після смерті своєї матері. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_4. Вироком суду від 27 листопада 2003 року ОСОБА_5 було засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. За невиконання покладених на нього вироком суду обовязків, зміну місця проживання, уникнення контролю, постановою суду від 28 січня 2005 року іспитовий строк було скасовано та вирішено направити ОСОБА_5 для реального відбування покарання, для чого його було оголошено в розшук. 26 грудня 2006 року шлюб між позивачем і ОСОБА_5 було розірвано. Затримано ОСОБА_5 було лише у 2010 році, він відбував покарання до листопада 2013 року, після чого у спірному будинку він не з'являвся. З 1997 року по даний час позивач із сином проживають у спірній частині будинку. За час шлюбу нею самостійно здійснено значне покращення і облаштування житлового будинку та земельної ділянки, проведено реконструкцію і капітальний ремонт будинку (площа будинку збільшилася на 35,00 м2, зроблено капітальний ремонт підлоги, стін, даху будинку, замінено деревяні перекриття і шифер, що знаходилися в аварійному стані). Також нею зведено нові будівлі та споруди: сарай і гараж. По периметру земельної ділянки встановлено новий паркан, ворота із хвірткою. Весь цей час вона особисто несе усі комунальні витрати по утриманню спірної частини будинку. У травні 2015 року невідомі особи стали виселяти її із сином з житлового будинку, тоді їй стало відомо, що на підставі ухвали суду від 23 лютого 2015 року про визнання мирової угоди у виконавчому провадженні ВП №45619431 на стадії виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення суми позики, останній зобов'язався погасити частину суми боргу шляхом передачі у власність ОСОБА_2 права власності на 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Діючи як законний представник їхнього неповнолітнього сина, позивач оскаржила зазначену вище ухвалу суду першої інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2015 року вказану ухвалу суду про затвердження мирової угоди скасовано. 03 серпня 2015 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області подання державного виконавця про визнання укладеної між зазначеними особами мирової угоди у виконавчому провадженні ВП №45619431 залишено без розгляду, а тому підстава набуття ОСОБА_2 права власності на 73/200 часток спірного житлового будинку відсутня. Оскільки за рахунок понесених позивачем особисто грошових витрат належна її колишньому чоловікові ОСОБА_5 частина житлового будинку значно покращилася та збільшилася, позивач вважає, що 73/200 часток житлового будинку належать їй та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, а тому вона має право на 73/400 часток цього будинку. Тому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати 73/200 часток будинку за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності позивача і відповідача; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20355657 від 29.03.2015 року, згідно такої підстави виникнення прав власності як ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області про визнання мирової угоди у цивільній справі № 361/10472/14-ц від 23.02.2015 на 73/200 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1); визнати за нею ОСОБА_3 право власності на 73/400 часток будинку за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів на її користь витрати, пов'язані з оплатою судового збору; стягнути з відповідачів на її користь витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Визнано за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 73/400 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 20355657 від 29 березня 2015 року, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна НОМЕР_3, номер запису про право власності 9215598 про реєстрацію за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) права спільної часткової власності на 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові ОСОБА_3, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що на час отримання ОСОБА_8, будинку у спадщину, він перебував у придатному для проживання стані, і не потребував ремонту. Вказує, що істотного збільшення вартості спірного майна не відбулось, оскільки позивач надала суду недостовірну інформацію щодо здійснення нею ремонтних робіт у спірному будинку. Зазначає, що суд не взяв до уваги показання свідків, які зазначили, що за життя ОСОБА_8 в будинку було проведено газопостачання, працював газовий котел та були встановлені батареї опалення. Вказує, що позивач здійснювала ремонтні роботи без дозволу власника ОСОБА_8

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач ОСОБА_3 у період шлюбу із ОСОБА_5 за рахунок особисто понесених грошових затрат здійснила будівельно-ремонтні роботи, внаслідок чого істотно збільшилася вартість спірних 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1, що належали останньому на праві спільної часткової власності. Тому суд дійшов висновку, що це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та належать їм у рівних частках по 73/400 частки кожному. Крім того, суд зазначив, що син померлого відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька, тому на час розгляду справи 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належать йому та позивачу ОСОБА_3. Щодо вирішення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд першої інстанції виходив із доказів наявних у матеріалах справи та положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також, суд дійшов висновку про те, що підстава виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірні 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 скасована, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст.25 КпШС України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічне положення закріплене у ч.1 ст.62 СК України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст.60 СК України).

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши його у Постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року №6-2333цс15.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Встановлено, що 22 серпня 1997 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5) уклали шлюб та стали проживати в частині житлового будинку АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Броварського міськвиконкому Київської області 05 листопада 1997 року.

73/100 часток вказаного будинку на момент вселення позивача на праві власності належали матері ОСОБА_5 - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Власником інших 27/100 часток був ОСОБА_10.

Спірний житловий будинок складається із двох квартир. Спадкодавцю ОСОБА_9 належала квартира №1, загальною площею 57,2 м2, житловою площею 34,3 м2, яка складалася із кухні площею 19,8 м2, кладової площею 3,1 м2 та двох житлових кімнат площею 13,1 м2 і 21,2 м2, про що свідчить технічний паспорт на житловий будинок, виготовлений 27 грудня 1999 року (т.1, а.с. 19-22).

Після смерті ОСОБА_9 зазначені 73/100 часток цього будинку в рівних частках кожний по 73/200 часток успадкували за законом її син ОСОБА_5 та чоловік померлої ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 28 листопада 1998 року і 29 грудня 1999 року та зареєстрованими у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації (т.1, а.с.172, 238).

Між зазначеними спадкоємцями частки в натурі не виділялися, порядок користування між ними не встановлювався. Після смерті дружини ОСОБА_9 третя особа ОСОБА_6 став проживати за іншою адресою.

Із свідоцтв, вбачається, що будинок деревяний, позначений на плані А-1, жилою площею 92,8 м2, обкладений цеглою, із надвірними будівлями: вбиральня, вбиральня, колодязь та огорожа. Оцінка спадкового майна становить 9162,00 грн.. Самовільно побудовані: «АІ-2» - житлова прибудова/ІІ поверх, кімната 2,4 м2, яка перебудована в нежитлову, а також інші самовільно збудовані будівлі і споруди до свідоцтв не враховувалися.

26 грудня 2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

30 грудня 2006 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на ОСОБА_11, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_4, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції.

Встановлено, що із серпня 1997 року позивач ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживають в частині житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що становить 73/100 часток цього будинку, яка в порядку спадкування за законом у рівних частках належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожному по 73/200 частки. Цей факт сторонами в суді не заперечувався.

Перебуваючи у шлюбі, у період 2003-2006 років з метою створення належних умов для проживання позивачем ОСОБА_3 самостійно здійснено істотне покращення цієї частини будинку: проведено капітальний ремонт у всіх приміщеннях будинку, замінено підлогу, встановлено металопластикові вікна, прибудовано ванну кімнату і добудовано ще одне приміщення, здійснено реконструкцію даху будинку.

На даний час квартира №1 за вказаною вище адресою має загальну площу 78,7 м2 (була 57,2 м2), житлову площу 42,4 м2 (була 34,3 м2) та складається із кухні площею 13,9 м2, двох санвузлів площею 8,2 м2 і 1,1 м2, коридору площею 13,1 м2 та двох житлових кімнат площею 21,3 м2 та 21,1 м2, про що свідчить технічний паспорт на будинок, виготовлений 09 березня 2016 року (т.1 а.с.227-231).

Починаючи з 2003 року усі витрати по утриманню даної частини житлового будинку несе лише позивач ОСОБА_3.

У зазначеній частині будинку співвласник ОСОБА_6 не проживає з осені 1998 року, інший співвласник ОСОБА_5 з 2004 року, що вони підтвердили в суді першої інстанції.

Вироком Броварського міського суду Київської області від 27 листопада 2003 року ОСОБА_5 було засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2005 року, випробувальний строк ОСОБА_5 скасовано та направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки як встановлено судом з 2004 року він у житловому будинку АДРЕСА_1 за місцем реєстрації не проживає, місце його перебування невідомо.

03 березня 2015 року ОСОБА_5 знято з реєстрації місця проживання за вказаною вище адресою (т.1, а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року в ході розгляду справи ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, виданим Броварським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Із спадкової справи №35/2016 ОСОБА_5 вбачається, що єдиним спадкоємцем померлого є його син ОСОБА_4, який в установлений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька.

Із висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 15 червня 2017 року №15/06/17 вбачається, що вартість 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 за рахунок проведення в ньому поліпшень (ремонтно-будівельних робіт, добудов, проведення газопостачання) становить 254040,00 грн., що в процентному відношенні складає 60% від загальної вартості зазначеної частини будинку станом на 29 грудня 1999 року. Дане збільшення вартості цієї частини будинку можна вважати істотним.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на спірні 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано відповідно до ухвали Броварського міськрайонного суду від 23 лютого 2015 року про визнання мирової угоди (справа №361/10472/14-ц).

Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20355657 від 29 березня 2015 року.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2015 року (справа №361/10472/14-ц) за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області визнано мирову угоду, укладену між боржником ОСОБА_5 і стягувачем ОСОБА_2 на стадії виконання рішення суду (виконавче провадження ВП №45619431), за умовами якої ОСОБА_5 зобов'язувався погасити частину його заборгованості перед ОСОБА_2 згідно із рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2014 року (справа №361/6497/14-ц) у розмірі 250000,00 грн., шляхом передачі у власність ОСОБА_2 належного йому майна, а саме: 73/200 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належали йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 грудня 1999 року Броварською міською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №2-4191, а стягувач ОСОБА_2 прийняти у власність 73/200 часток зазначеного житлового будинку.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2015 року вказану ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки ця ухвала постановлена судом всупереч вимогам ст.ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» без дозволу органів опіки та піклування, що призвело до порушення прав неповнолітнього на той час сина боржника ОСОБА_4, який був зареєстрованим і постійно проживав у цій частині житлового будинку разом зі своєю матірю ОСОБА_3.

03 серпня 2015 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області вказане подання державного виконавця про визнання укладеної між боржником ОСОБА_5 і стягувачем ОСОБА_2 мирової угоди у виконавчому провадженні №45619431 залишено без розгляду. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про поділ майна подружжя, оскільки матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач ОСОБА_3 у період шлюбу із ОСОБА_5, зокрема з 2003 по 2006 роки, за рахунок особисто понесених грошових затрат здійснила будівельно-ремонтні роботи, внаслідок чого істотно збільшилася вартість спірних 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1, що належали останньому на праві спільної часткової власності. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, і зазначає, що спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та належать їм у рівних частках по 73/400 частки кожному. Також, колегія суддів погоджується, що власником 73/400 є син відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4, оскільки відповідач ОСОБА_5 помер під час розгляду справи судом першої інстанції, а його син прийняв спадщину відповідно до законодавства. Також колегія суддів зазначає, що підстава виникнення у ОСОБА_2 права власності на спірні 73/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 скасована, а тому позовні вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень дійсно підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що на час отримання ОСОБА_8, будинку у спадщину, він перебував у придатному для проживання стані, і не потребував ремонту, та істотного збільшення вартості спірного майна не відбулось, оскільки позивач надала суду недостовірну інформацію щодо здійснення нею ремонтних робіт у спірному будинку, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №15/06/17 від 15 червня 2017 року (т.2 а.с.155-173).

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що суд не взяв до уваги показання свідків, які зазначили, що за життя ОСОБА_8 в будинку було проведено газопостачання, працював газовий котел та були встановлені батареї опалення, спростовуються змістом оскаржуваного рішення суду, в якому суд оцінив показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач здійснювала ремонтні роботи без дозволу власника ОСОБА_8, відхиляються колегією суддів, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються положеннями ст.62 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Джерело: ЄДРСР 70977631
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку