ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р. Справа № 589/3617/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

20 вересня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким фактично просить:

визнати протиправними дії відповідача ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі пенсійний орган, ОУПФУ) щодо відмови в урахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, часу проходження військової служби з 06 травня 1983 року по 14 травня 1995 року, що складає 02 роки 09 днів, половини строку навчання на денній формі у Національній юридичній академії України у період з 01 вересня 1995 року по 31 травня 1995 року, що складає 02 роки 04 місяця 16 днів, а також роботи в органах прокуратури м. Суми, Сумської області в період з 14 червня 1995 року по 03 липня 2001 року, що становить 06 років 20 днів;

визнати протиправними дії відповідача по відмові у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 % від суддівської винагороди з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення;

зобовязати відповідача зарахувати йому зазначений стаж роботи, як такий, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання;

зобовязати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 % від 26 993,00 грн. суддівської винагороди, відповідно довідки ТУ ДСА України у Сумській області від 14 вересня 2017 року № 04-1414 про заробітну плату станом на 27 червня 2017 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з 28 червня 2017 року з врахуванням раніш проведених виплат, без обмеження граничного розміру утримання.

Позивач зазначає про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку і обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, часу проходження ним військової служби, половини строку навчання за денною формою у Національній юридичній академії України та роботи на прокурорських посадах прокуратури м. Суми, Сумської області та відмови у перерахунку та виплаті йому з 28 червня 2017 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86 відсотків від заробітної плати судді, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений.

Так, судовим рішенням визнані протиправними дії ОСОБА_1 ОУПФУ щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, часу проходження ним військової служби з 06 травня 1983 року по 14 травня 1995 року (02 роки 09 днів), половини строку його навчання за денною формою у Національній юридичній академії України з 01 вересня 1995 року по 31 травня 1995 року (02 роки 04 місяці 16 днів) та його роботу на прокурорських посадах прокуратури м. Суми, Сумської області з 14 червня 1995 року по 03 липня 2001 року (06 років 20 днів) та відмови у перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від заробітної плати судді, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Пенсійний орган зобовязаний зарахувати ОСОБА_2 до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, час проходження ним військової служби з 06 травня 1983 року по 14 травня 1995 року (02 роки 09 днів), половину строку його навчання за денною формою у Національній юридичній академії України з 01 вересня 1995 року по 31 травня 1995 року (02 роки 04 місяці 16 днів) і його роботу на прокурорських посадах прокуратури м. Суми, Сумської області з 14 червня 1995 року по 03 липня 2001 року (06 років 20 днів) та здійснити перерахунок і виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків від 26 993,00 грн. заробітної плати судді, відповідно довідки ТУ ДСА України у Сумській області від 14 вересня 2017 року № 04-1414 про заробітну плату станом на 27 червня 2017 року, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, з 28 червня 2017 року з врахуванням раніш проведених виплат, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

З Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 ОУПФУ на користь позивача стягнуті судові витрати у справі в сумі 640,00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 року, 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 року, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10- /2008, 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 та 08 червня 2016 року № 4-ргі/20016 неодноразово роз'яснював норми Конституції України щодо неконституційності положень, які зменшують (звужують), досягнутий рівень матеріальної незалежності суддів.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-УІ, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Ці ж положення містяться також і в ст. 34 п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень нині чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в ред. від 05 січня 2017 року), що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Шосткинське ОУПФУ, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2017 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2

Скаржник зазначає, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачено можливості включення до стажу судді календарного періоду проходження строкової військової служби, половини періоду навчання у ВНЗ та перебування на прокурорських посадах. Посилання суду на положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453 «Про судоустрій і статус суддів», Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862 «Про статус суддів» та постанову Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року № 865 є недоцільним, оскільки зазначені Закони та урядовий акт втратили чинність.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, доводам про те, що позивач має менше 20 років стажу роботи на посаді судді. Судом не враховано, що відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 року, позивача ОСОБА_2 забезпечено належним матеріальним утриманням, гідним статусом життєвого рівня.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не мав повноважень покласти стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань пенсійного органу, оскільки він звільнений від сплати судового збору в силу положень Закону України «Про судовий збір».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України частковому скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 27 червня 2017 року № 1177/0/15-17 позивача ОСОБА_2 звільнено з посади судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області /а.с. 11/.

13 липня 2017 року на адресу пенсійного органу головою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області скероване подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додатком до якого, окрім, заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці був розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 /а.с. 13, 14, 12/.

Як убачається із трудової книжки позивача та розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - тривалість служби позивача в ОСОБА_4 з 06 травня 1983 року по 14 травня 1985 року складає 02 роки 09 днів, ? частина навчання (очна форма) у Національній юридичній академії України позивача ОСОБА_2 складає 02 роки 04 місяці 16 днів; робота на посадах стажиста, старшого слідчого прокуратури м. Суми, Сумської області складає, відповідно, - 08 місяців 09 днів, 05 років 04 місяці 11 днів. Загальний стаж роботи позивача на посадах судді - 13 років 05 місяців 00 днів.

Розпорядженням відповідача позивачу ОСОБА_2 з 28 червня 2017 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди.

Пенсійним органом до стажу на посаді судді не зараховані наступні періоди: тривалість служби позивача в ОСОБА_4 з 06 травня 1983 року по 14 травня 1985 року, ? частина навчання (очна форма) у Національній юридичній академії України; роботу на посадах стажиста, старшого слідчого прокуратури м. Суми.

Погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд в Україні з часу проголошення її незалежності забезпечувалося шляхом розвитку принципу незалежності суддів у законах України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (далі Закон № 2862-XII), «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року № 3018-III (далі Закон № 3018-III ) та Законі України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI), в яких послідовно закріплювалися самостійність суддів, свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до внутрішнього переконання суддів та їх належне матеріальне забезпечення.

Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі Закон № 192-VIII), зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

30 вересня 2016 року у повному обсязі набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII), пунктом 25 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 120 Закону № 2453 в редакції Закону № 192-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 2453 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Аналогічне положення щодо обчислення стажу роботи на посаді судді містилося й у статті 131 Закону № 2453.

Разом з тим пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» редакції Закону № 2453 передбачалось, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453 в редакції від 07 липня 2010 року діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, частиною 4 статті 43 якого було передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР; час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності в усіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Таким чином, Законом № 2453 суттєво зменшено кількість посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді.

При цьому Перехідні положення Закону № 2453 в редакції Закону № 192 не містять застереження щодо збереження за суддями, які призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, оскільки пункт 11 у вищевказаній редакції в новій редакції Перехідних положень відсутній.

Отже, у зв'язку із змінами, внесеними до Закону № 2453 Законом № 192, з 28 березня 2015 року у більшості працюючих суддів зменшився стаж роботи на посаді судді, що в свою чергу призводить до зменшення розміру надбавки за вислугу років, а також до скасування у певних суддів права на додаткову відпустку та взагалі на звільнення у відставку у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи відповідно до зазначених вище змін до Закону № 2453.

Колегія суддів зазначає, що питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.

Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року N 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Крім того, в Рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України зазначив, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Отже, виходячи із вищезазначених положень, зміст та обсяг досягнутих суддями соціальних гарантій не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічної правової позиції при розгляді адміністративних спорів додержується і Верховний Суд України, рішення якого є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідний нормативно-правовий акт.

На момент звернення позивача ОСОБА_2 до пенсійного органу із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці спірні правовідносини регулювалися абзацом другим пункту 25 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402-VIII, а саме, - в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

За правилами частини першої статті 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 131 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ВРЮ, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (набрав чинності 30 липня 2010 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом № 2862-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обовязків за власним бажанням або у звязку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо повязаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі постанова № 865, що вратила чинність відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 01 грудня 2010 року № 1097) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Зі змісту положення пункту 3.1 постанови № 865 вбачається, що зарахуванню до стажу, який дає право на відставку, підлягає лише календарний період проходження строкової військової служби.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність проведеного ОСОБА_1 ОУПФУ розрахунку стажу роботи позивача ОСОБА_2, що дає останньому право на довічне грошеве утримання судді у відставці, оскільки пенсійний орган до такого стажу безпідставно не врахував наступні періоди: час проходження ним військової служби з 06 травня 1983 року по 14 травня 1995 року (02 роки 09 днів), половину строку його навчання за денною формою у Національній юридичній академії України з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року (02 роки 04 місяці 16 днів) і його роботу на прокурорських посадах прокуратури м. Суми, Сумської області з 14 червня 1995 року по 03 липня 2001 року (06 років 20 днів).

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду фактично про визнання неправомірним розрахунку ОСОБА_1 ОУПФУ стажу роботи судді у відставці ОСОБА_2; про зобовязання відповідача здійснити розрахунок стажу роботи ОСОБА_2, що дає право на довічне грошеве утримання судді у відставці, з урахуванням наступних періодів: - час проходження ним військової служби з 06 травня 1983 року по 14 травня 1985 року (02 роки 09 днів), половину строку його навчання за денною формою у Національній юридичній академії України з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року (02 роки 04 місяці 16 днів) і його роботу на прокурорських посадах прокуратури м. Суми, Сумської області з 14 червня 1995 року по 03 липня 2001 року (06 років 20 днів), та про зобовязання відповідача здійснити з 28 червня 2017 року перерахунок довічного грошового утримання позивача, виходячи з розміру 86% суддівської винагороди і провести виплати позивачу донарахованих сум.

Відповідно до ст.ст. 133-134 Закону № 2453-VI суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому, слід зазначити, що згідно з п. 2.3.3. Інструкції № 5 «Зі статистики заробітної плати» матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. При цьому, виплата сум грошової допомоги здійснювалась позивачу систематично та включена в оподатковуваний дохід.

Аналіз наведених положень дає підставу вважати, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20 лютого 2012 № 21-430а11 та від 06 листопада 2013 № 21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається крім відомостей про судову винагороду інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

18 вересня 2017 року до ОСОБА_1 ОУПФУ надійшла заява позивача ОСОБА_2 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) /а.с. 20/.

До заяви позивачем надано довідку ТУ ДСА України в Сумській області від 14 вересня 2017 року № 04-1414/17 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначена, окрім іншого, допомога на оздоровлення у розмірі 1 333,00 грн. (додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) /а.с. 21/.

Таким чином, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про неправомірність відмови пенсійним органом у перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення.

Приходячи до висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги Шевченківського ОУПФУ, колегія суддів не погоджується з висновком суду про необхідність зобовязання пенсійного органу, починаючи з 23 травня 2017 року, нараховувати та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у певному розмірі без обмеження граничного розміру.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону № 2453-VІ незалежність суддів забезпечується незалежним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (частина шоста статті 47).

Визначений Законом № 2862-ХІІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у звязку із набранням чинності Законом № 2453-VІ. Разом з тим, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці частину третю, перше, друге, третє речення частини пятої статті 138 Закону № 2453-VІ в редакції Закону № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у звязку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Як зазначається в Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки від 17 листопада 2010 року № (2010)12, «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VІ.

Аналогічні висновки зроблені Конституційним Судом України у Рішенні від 08 червня 2016 року у справі № 1-8/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Оскільки за змістом пунктів 4 Рішення № 3-рп/2013 та Рішення № 1-8/2016 вони мають преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у звязку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень.

Як убачається з розпорядження пенсійного органу, останнім не застосовані обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача ОСОБА_2 У суду відсутні підстави вважати, що виконуючи дане судове рішення відповідач умисно не врахує висновки Конституційного Суду України. Відтак, у суду відсутні підстави для захисту заздалегідь непорушеного права позивача і в задоволені вимог ОСОБА_2 в зазначеній частині слід відмовити.

Описки, що маються в тексті судового рішення, зокрема щодо періоду проходження позивачем ОСОБА_2 військової служби з 06 травня 1983 року по 14 травня 1985 року, а також періоду навчання позивача у ВНЗ з 01 вересня 1990 року по 31 травня 1995 року, суд першої інстанції не позбавлений можливості виправити у порядку, встановленому ст. 169 КАС України.

Доводи пенсійного органу щодо неправомірності стягнення судом першої інстанції судового збору з відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 94 КАС України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 35, 41 ч.1, 94, 184, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області - задовольнити частково.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобовязання ОСОБА_1 обєднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені цієї вимоги за відсутності факту порушення права.

В іншій частині постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду, прийнята в порядку письмового провадження, є остаточною і на підставі ч. 10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Текст постанови виготовлений і підписаний 12 грудня 2017 року.