ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1266/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. , Білої Л.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2М.) з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції (далі –Іллінецька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведення документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0029141701/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2543301 грн., зокрема: за основним платежем - 1695534 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями –847767 грн. та №0029131701/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі (основний платіж) 1011676,33 гривень.

Вважаючи вказані рішення неправомірними, фізична особа-підприємець звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з метою їх скасування.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 12.05.2011 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не взято до уваги, що позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, у 2008 році отримала від ТОВ "Гайсинський молокозавод" виручку за молоко, яка перевищує граничну суму, визначену в Указі Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", відтак у 2009 року позивач мала перейти на загальну систему оподаткування.

14.09.2011 року до суду надійшли письмові заперечення ФОП ОСОБА_2, у яких позивач посилається на правомірність висновків суду першої інстанції та безпідставність тверджень скаржника, у зв’язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги Іллінецької МДПІ відмовити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №306322, ФОП ОСОБА_2 зареєстрована Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 08.06.2006 року за ідентифікаційним номером фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1.

01.01.2008 року позивач отримала свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є №906558, на підтвердження того, що вона є платником єдиного податку. Поряд з тим в матеріалах адміністративної справи також наявні свідоцтва позивача про сплату єдиного податку на 2009 та 2010 роки.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на підставі ч. 1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до направлення від 16.08.2010 року №145 та плану-графіку проведення планових перевірок суб’єктів господарювання на 3 квартал 2010 року, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, про що складено акт №8/17-026/НОМЕР_1 від 13.10.2010 року.

У ході вказаної перевірки посадовою особою апелянта встановлено порушення законодавства, допущені позивачем, які зазначені у вказаному акті перевірки від 13.10.2010 року, зокрема:

- п. 9.4 ст. 9, п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", через що занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року на суму 1695534 грн.;

- ст.1, ст.2, ст.4, ст.5 Указу Президента України “Про внесення змін до Указу Президента України від 28.06.1999 року №746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 1011676,33 гривень.

На підставі вищезазначених порушень, Іллінецькою МДПІ (Липовецьке відділення) прийнято податкові повідомлення-рішення №0029141701/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2543301 грн., зокрема: за основним платежем - 1695534 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями –847767 грн.; №0029131701/0 від 25.10.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі (основний платіж) 1011676,33 гривень.

В подальшому ФОП ОСОБА_2 скористалась досудовим врегулюванням спору, оскарживши рішення Іллінецької МДПІ спочатку до ДПА у Вінницькій області, а згодом до ДПА України, проте у задоволенні скарги та у скасуванні рішень їй було відмовлено.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак останні належить скасувати.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Згідно з ч.5 ст.1 Указу Президента України виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто, для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, реалізація права на запровадження цієї системи оподаткування, обліку і звітності залежить від виконання останнім установлених Указом правил поведінки, а саме: 1) здійснення діяльності без створення юридичної особи; 2) наявність трудових відносин не більше, ніж з 10 особами; 3) не перевищення обсягу виручки за рік 500 тис. грн.

Відповідно до статті 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 Указу, зокрема при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тис.) платник єдиного податку, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється ІV розділом Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) шляхом подання до податкового органу за місцем проживання податкової декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки, та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

Згідно із наведеними правовими положеннями для встановлення факту перевищення обсягу виручки, який встановлений перевіряючою у позивача, є необхідність фактичного отримання суб'єктом підприємницької діяльності за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) коштів (суми) на розрахунковий рахунок або (та) в касу.

Органами державної податкової служби у разі виявлення таких порушень вживаються відповідні заходи, в тому числі щодо донарахування суб’єктам господарювання податкових зобов’язань, із прийняттям за результатами перевірок відповідних податкових повідомлень-рішень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_2 протягом 2008-2010 років перебувала на спрощеній системі оподаткування.

В свою чергу, як з’ясовано з доводів апеляційної скарги, за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, апелянтом встановлено, що позивач за 4 квартал 2008 року отримала кошти від ТОВ "Гайсинський молокозавод” у загальній сумі –1006014,51 грн., з яких 856883,95 грн. –за молоко, 149130,56 грн. –у вигляд винагороди; за квітень-грудень 2009 рік –4829763,39 грн., з яких 4281775,66 грн. –за молоко, 547987,73 грн. –у вигляд винагороди: за перше півріччя 2010 року –3644900,63 грн., з яких 3380504,09 грн. –за молоко і 264396,54 грн. –у вигляді винагороди.

Окреслюючи наведене, Іллінецька МДПІ стверджує, що позивачем отримано наступні суми виручки:

- у 2008 році –1015914,51 грн.,

- у 2009 році –4832763,39 грн.,

- у 2010 році - 3644900,63 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позиція податкового органу полягає в тому, що ФОП ОСОБА_2 у порушення ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не перейшла на загальну систему оподаткування, порядок якої регулюється ІV розділом Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Проте, із зазначеною позицією скаржника суд апеляційної інстанції не погоджується та зауважує про невстановлення факту отримання позивачем коштів (виручки) на розрахунковий рахунок або в касу.

Так, пунктом 1.10 акту перевірки зазначено, що відкриття рахунків в установах банків, перевіркою не встановлено.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, апелянт встановивши відсутність рахунків, а відтак, і об’єктивну неможливість отримання позивачем коштів на рахунок, повинен був встановити отримання останньою коштів в касу.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач ці кошти у власність не отримувала, на її користь вони не нараховувались.

Як з’ясовано судом першої інстанції та знайшло своє відображення у матеріалах справи, висновки перевірки здійснено на підставі самостійно наданих податником податку пояснень з посланням на отримання коштів та надісланого запиту й отриманої на нього довідки про перевірку ТОВ “Гайсинський молокозавод”.

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Гайсинський молокозавод" протягом періоду, що підлягав перевірці укладалися договори доручення, зокрема: договір про надання послуг по збору молока від с/г товаровиробника №027 від 01 жовтня 2008 року, договір про надання послуг б/н від 02 січня 2009 року та договір про надання послуг від 01.01.2010 року №21.

Згідно із п. 1.1 вказаних вище договорів доручення ФОП ОСОБА_2 приймає на себе зобов’язання за дорученням та за рахунок довірителя надати послуги по збору молока від населення, доставки його на територію довірителя, проводити виплати за зібране молоко у с/г товаровиробника, отриманими під звіт від довірителя грошовими коштами.

Підпунктом 1.2 договорів передбачалося, що зібране повіреним молоко залишається власністю довірителя.

Відповідно до пп. 2.4 договорів доручення, ОСОБА_2 здійснює розрахунки з населенням за молоко коштами, отриманими під звіт від довірителя, відповідно до приймально-розрахункових відомостей, які разом з авансовим звітом і підписами здавачів подаються довірителю.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що саме по собі зазначення у вказаних документах ФОП ОСОБА_2 як приймальника не свідчить про отримання нею коштів від заводу.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на отримання підприємцем коштів у заводу, оскільки ні під час перевірки, ні під час розгляду справи зазначена обставина не знайшла свого підтвердження.

Так, відповідно до видаткових касових ордерів кошти отримував працівник заводу. За результатами виконаних операцій заводу ним же подавався звіт про використання коштів, що також підтверджувалось і приймально-розрахунковими відомостями та відомостями заготівлі молока.

Більше того, відповідно до пункту 1.5 договору, для його виконання, ФОП ОСОБА_2 забезпечується необхідними для збору молока матеріальними активами, а згідно із пунктом 2.7 –вона зобов’язується організовувати доставку молока транспортом заводу.

Як свідчить довідка ТОВ “Гайсинський молокозавод” від 20.08.2010 року, позивачем в період з квітня 2009 року по 30 червня 2010 року заготовлялось молоко автотранспортом підприємства, пальне підприємства, водії відповідних транспортних засобів є працівниками підприємства.

Інших доказів на підтвердження отриманої виручки з перевищенням встановленого Указом Президента України розміру, який надає право перебувати на спрощеній системі оподаткування від продажу сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_2 ТОВ “Гайсинський молокозавод” скаржником суду не надано.

Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність порушення в діях позивача п. 9.4 ст. 9, п.п.2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.1, ст.2, ст.4, ст.5 Указу Президента України “Про внесення змін до Указу Президента України від 28.06.1999 року №746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та про те, що оскаржувані рішення податковим органом винесено з порушенням вимог законодавства та на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ < Список > ОСОБА_1

Судді /підпис/ < Список > ОСОБА_3

/підпис/ < Список > ОСОБА_4

Копія вірна

Секретар: