Справа № 352/2033/17

Провадження № 2-а/352/118/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Гургули В.Б.

секретаря Кожуховської О.І.

розглянувши у місті Івано-Франківськ у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до відповідача Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про:

-визнання протиправними дій щодо встановлення йому щомісячного грошового утримання у розмірі 88 % суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 7 місяців 12 днів без календарного періоду проходження строкової військової служби;

-зобов'язання зарахувати до його стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 10.11.1980 року по 25.10.1982 року, тобто 1 рік 11 місяців 15 днів;

-зобов'язання провести перерахунок починаючи з 10 серпня 2017 року, нараховувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України 2010 р., NN 41-45, ст. 529; 2015 р., NN 18-20, ст. 132 із наступними змінами), без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з подальшим перерахуванням, у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді у відставці та фактично виплаченою;

-зобов'язання надати йому звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили;

-стягнути на його користь сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області;

Просив справу розглядати відповідно до вимог ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно записів його трудової книжки та матеріалів особової справи, він з 26 грудня 1992 року по 03 січня 1994 року працював на посаді судді Калуського міського суду Івано-Франківської області, а з 04 січня 1994 року по 09 серпня 2017 року - суддею апеляційного суду Івано-Франківської області, заступником голови.

Окрім того, записами військового квитка офіцера запасу ЗС СРСР підтверджується, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 10.11.1980 року по 25.10.1982 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 липня 2017 року № 2256/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом в.о. голови апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.08.2017 № 163-ос його відраховано з 09 серпня 2017 року зі складу апеляційного суду Івано-Франківської області.

Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання, складає 26 років 6 місяців та 27 днів, з яких 1 рік 11 місяців 15 днів - служба в армії.

10 серпня 2017 року позивачем було подано до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області необхідні документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням загального стажу роботи, однак у розрахунку стажу не було зазначено період проходження військової служби. Тому, відповідачем було призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 7 місяців 12 днів.

У вересні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах Союзу РСР з 10.11.1980 року по 25.10.1982 року, подавши розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданий апеляційним судом Івано-Франківської області 25.09.2017 року за № 03-40/74.

Листом від 13.10.2017 року № 50/Д/-15 відповідач відмовив позивачу в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, посилаючись на ст. 137 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII та пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання строку проходження військової служби.

Позивач ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними та незаконними, а тому змушений був звернутись до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу відповідно до вимог ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача заперечила проти позову та підтримала подане до суду письмове заперечення, покликаючись на те, що при призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи враховано відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, від 09.08.2017 року № 03-40/60/2017, який надано апеляційним судом Івано-Франківської області. Відповідно до наданого розрахунку стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 роки 7 місяців 12 днів. Тому, вважає, що врахувати період проходження військової служби на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.09.2017 року № 03-40/74, який надано апеляційним судом Івано-Франківської області немає законних підстав і просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, вважаю, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у ч.1 ст.126 Конституції, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому - статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки та матеріалів особової справи ОСОБА_1, він з 26 грудня 1992 року по 03 січня 1994 року працював на посаді судді Калуського міського суду Івано-Франківської області, а з 04 січня 1994 року по 09 серпня 2017 року - суддею апеляційного суду Івано-Франківської області, заступником голови.

Окрім того, записами військового квитка офіцера запасу ЗС СРСР підтверджується, що позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР з 10.11.1980 року по 25.10.1982 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 липня 2017 року № 2256/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та наказом в.о. голови апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.08.2017 № 163-ос його відраховано з 09 серпня 2017 року зі складу апеляційного суду Івано-Франківської області.

Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного довічного грошового утримання, складає 26 років 6 місяців та 27 днів, з яких 1 рік 11 місяців 15 днів - служба в армії.

10 серпня 2017 року позивачем було подано до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області необхідні документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням загального стажу роботи, однак у розрахунку стажу не було зазначено період проходження військової служби. Тому, відповідачем було призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 88% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 7 місяців 12 днів.

У вересні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах Союзу РСР з 10.11.1980 року по 25.10.1982 року, подавши розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданий апеляційним судом Івано-Франківської області 25.09.2017 року за № 03-40/74.

Листом від 13.10.2017 року № 50/Д/-15 відповідач відмовив позивачу в зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, посилаючись на ст. 137 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII та пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання строку проходження військової служби.

Пунктом 11 розділом 13 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 з 26 грудня 1992 року по 03 січня 1994 року працював на посаді судді Калуського міського суду Івано-Франківської області, а з 04 січня 1994 року по 09 серпня 2017 року - суддею апеляційного суду Івано-Франківської області, заступником голови, то за ним зберігається право на визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010 року.

Відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2863-ХІІ, указу Президента України від 10.06.1995 року №584/05 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого ОСОБА_1 апеляційним судом Івано-Франківської області від 25.09.2017 року за № 03-40/74 , стаж судді ОСОБА_1 становить 26 років 06 місяців 27 днів.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У ч.1 ст.2 Закону від 25.03.1992 р. № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до п.2.6 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затверджене наказом ДСА України від 25 серпня 2005 року № 94 до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як десять років зараховується, крім стажу трудової діяльності, зазначеної в частині 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів», стаж роботи, передбачений Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584 (584/95) «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів (із змінами)», тобто період проходження строкової військової служби.

Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", виданим відповідно до ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України", передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, періоду проходження строкової військової служби.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що до стажу роботи позивача безпідставно не було враховано відповідачем період проходження ним строкової військової служби.

При цьому, відповідно до вимог п.11 Прикінцевих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07.07.2010 року № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIІ (набрав чинності 29.03.2015 року), яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 07.07.2010 року № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Разом з тим, на момент набрання чинності Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIІ у позивача вже був наявний стаж, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.

У зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень п. 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визнано неконституційними окремі норми ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зокрема, ч.4 резолютивної частини, Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Натомість застосуванню підлягає ч. 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII, а саме: Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже судді, стаж роботи яких на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" надавав право на певний розмір щомісячного довічного грошового утримання із набуттям чинності вказаним законом право на отримання такого грошового утримання не втрачають, тому, відповідно, позивач має право отримувати грошове утримання у відставці в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді із урахуванням його стажу роботи.

Керуючись ст.ст. 7-12, 161-162, 167, 183-2 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити.

Визнати протиправними дії Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання у розмірі 88 відсотків суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 7 місяців 12 днів без календарного періоду проходження строкової військової служби.

Зобов'язати Тисменицьке об'єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 10.11.1980 року по 25.10.1982 року, тобто 1 рік 11 місяців 15 днів.

Зобов'язати Тисменицьке об'єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок починаючи з 10 серпня 2017 року, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з подальшим перерахуванням, у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді у відставці та фактично виплаченою.

Зобов'язати Тисменицьке об'єднане управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області надати ОСОБА_1 звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга в порядку і в строки передбачені ст.186 КАС України.

Суддя В.Б.Гургула