open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 266/4981/17

Провадження № 2-о/266/556/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючогосудді Федотової В.М.

при секретаріШишханової К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особаПриморський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини, суд

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року заявник ОСОБА_1,за участю представника заявника ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту народження 23 травня 2017 року в м. Алчевськ Луганської області дитини жіночої статі - ОСОБА_3. Зареєструвати народження дитини неможливо, оскільки документи, які видані на території не підконтрольній Україні не приймаються органами державної влади, у зв'язку з чим, заявник змушена звернутись до суду з даною заявою, та просить встановити вказаний факт.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутність, вимоги вказані в заяві підтримала та просила їх задовольнити.

Представник заявника ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутність, вимоги вказані в заяві підтримала та просила їх задовольнити.

Представник зацікавленої особиПриморського районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно медичного свідоцтва про народження № 376 від 23травня2017 року, виданого медичним закладом «ДПЛРКЛ» м. Алчевськ бланку №103/у, який не відповідає Наказу Міністерства охорони здоровя України № 545 від 08.08.2006 року«Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», ОСОБА_1 23 травня2017 року народила дитину жіночої статті. (а.с.4).

Суд, відповідно до інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо окремих питань застосування Закону України від 04.02.2016 року «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території» оцінюючи лікарську документацію та свідоцтво про народження дитини, виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Проте відповідно до ч. ч.2, 3ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

05 грудня 2017 року, вихідний номер №15.5-17-456Приморський районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відмовив ОСОБА_1 у проведені державної реєстрації народження дитинижіночої статті 23.05.2017 року. В обґрунтування своєї відмови, державний заклад розяснив, що заявницею для підтвердження факту народження дитини предявлено медичний документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.16).

Згідно ч.1ст.144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованоюпостановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

У відповідності дост.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до ч.ч.2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди.

Приписами п.1 та п.7 ч.1ст.256 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження, а відповідно до п.18постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до п.1ст. 257-1 ЦПК Українизаява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно зіст.14 ЦПК Українирішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України»особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Пунктом 18постанови Пленум Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»надано роз'яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Оскільки заявник , яка є громадянкою України, має малолітню дитину - дівчинку , яка народилась23травня2017року , але позбавлена можливості її зареєструвати через відсутність встановлених Законами України документів , з метою захисту законних прав та інтересів громадянки УкраїниОСОБА_1,суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту народження.

Особливості провадження у справах про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України визначеніст. 257-1 ЦПК України.

Так, відповідно дост. 257-1 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною радою України, підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Враховуючи наведене, керуючисьст.ст.10,11,60,213 -215,256,257-1,259 ЦПК України,ст.. ст..135,144,145,146 СК України,ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»,ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року , ст. 7 Закону України «Про громадянство України»,суд,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження 23 травня 2017 року в місті Алчевськ, Луганської області дитини жіночої статі - задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянкою України23травня 2017 року у місті Алчевськ, Луганської області, Україна дитини жіночої статі.

Рішення підлягає негайному виконанню.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Федотова В. М.

Джерело: ЄДРСР 70904751
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку