ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-1226/10/0207

Головуючий у 1-й інстанції: Димбіцький Ю.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про здійснення нарахування та виплати позивачу недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2007 року по грудень 2009 року та з моменту набрання чинності рішення суду.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2010 року позов задоволено частково, а саме зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату належних позивачу виплат, згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Іллінецького районного суду Вінницької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

П. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян діти війни в розумінні ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни особам, що належать до соціальної категорії громадян діти війни, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік.

На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у звязку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України Про соціальний захист дітей війни має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обовязку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, в частині виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто менше 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та щомісячну виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, виходячи із наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивач звернувся до суду 08.11.2010 року, при цьому в адміністративному позові просив поновити пропущений строк звернення до суду, який пропущений з причин внесення змін до законодавства та похилого віку, зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з січня 2007 року по грудень 2009 року, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому судом першої інстанції, клопотання про поновлення строків на звернення до суду, не було розглянуто відповідно до вимог ст.100 КАС України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно поновлено строк на звернення до суду позивачу, так як позивач одержував пенсію регулярно, був повідомлений про розміри та умови нарахування пенсії, а похилий вік, не є перешкодою для звернення до суду за захистом своїх прав. А тому, Іллінецький районний суд Вінницької області зобов'язаний був керуватись положеннями ст.99, 100 КАС України, та залишити адміністративний позов, поданий поза межами шестимісячного строку на звернення до суду, без розгляду.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Іллінецького районного суду Вінницької області підлягає скасуванню, а адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про утримання недоплаченої надбавки до пенсії дитині війни за період з січня 2007 року по грудень 2009 року - залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 155, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_1

Судді/підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

секретар