УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючогоКафідової О.В., суддів: Гримич М.К., Маляренка А.В.,Іваненко Ю.Г., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», третя особа - ОСОБА_7, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» (далі - ДП «Нафтогазобслуговування») Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (далі - НАК «Нафтогаз Україна»), третя особа - ОСОБА_7, у якому просив суд:

- скасувати наказ відповідача за №19-О\С від 08 квітня 2016 року;

- поновити позивача на посаді головного фахівця з юридичних питань ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз Україна»;

- стягнути з рахунків відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 квітня 2016 року і до моменту ухвалення у справі судового рішення (станом на дату подачі позову відповідна сума становить 34 962 грн 48 коп.);

- стягнути з рахунків відповідача на користь позивача моральні збитки у розмірі 30 тис. грн;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтував тим, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах та був звільнений із займаної посади оспорюваним наказом за №19-О\С від 08 квітня 2016 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (звільнений з 18 квітня 2016 року).

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки при його звільненні відповідачем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України, не враховано переважне право ОСОБА_6 на залишення на роботі, не запропоновано йому одну із трьох вакантних посад у планово-економічному секторі, які відповідали його освітньо-кваліфікаційному рівню. Натомість, такі вільні посади було надано іншим працівникам, які не мають переважного права, володіють меншим кваліфікаційним рівнем, тощо.

Інші позовні вимоги є похідними.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року і ухвалити у справі нове судове рішення по суті вимог позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 11 квітня 2007 року ОСОБА_6 був прийнятий на посаду головного фахівця юридичного відділу підприємства.

Наказом НАК «Нафтогаз України» від 25 лютого 2016 року № 61 «Про затвердження організаційної структури ДП «Нафтогазобслуговування» у зв'язку з виробничою необхідністю відповідно до підпункту 4.8 статуту затверджено нову організаційну структуру ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України».

Згідно з наказом генерального директора ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 29 лютого 2016 року №31 «Про приведення в дію організаційної структури ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», з 29 лютого 2016 року введено в дію нову організаційну структуру ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України».

З вказаним наказом ОСОБА_6 ознайомився 11 березня 2016 року.

Встановлено, що наказом ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 01 березня 2016 року № 32 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», з 04 травня 2016 року введено в дію новий штатний розпис ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», згідно з яким скорочена посада головного фахівця з юридичних питань, яку обіймав позивач. Також змінено посади в секторі організації громадського харчування та торгівлі.

З таким наказом ОСОБА_6 ознайомився 11 березня 2016 року.

11 березня 2016 року ОСОБА_6 був попереджений про те, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці відповідно до наказу ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 01 березня 2016 року № 32 скорочена посада головного фахівця з юридичних питань, яку він обіймає та він підлягає звільненню із займаної посади на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників через два місяці з моменту ознайомлення з даним попередженням. Одночасно ОСОБА_6 повідомлено, що адміністрація підприємства не має можливості запропонувати йому переведення на іншу роботу чи посаду у зв'язку з відсутністю на підприємстві роботи, яка б відповідала його професії та спеціальності.

Після ознайомлення з попередженням, 11 березня 2016 року ОСОБА_6 подав письмову заяву генеральному директору ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України», в якій просив скасувати попередження про наступне вивільнення від 01 березня 2016 року та видати нове попередження, яким запропонувати йому роботу відповідно спеціальності та/або освітньо-кваліфікаційного рівня, посилаючись на те, що він має переважне право на залишення на роботі. Зокрема, зазначав, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною, має безперервний стаж роботи на вказаному підприємстві понад 8 років, за час роботи нагороджений почесною грамотою НАК «Нафтогаз України», має дві вищі освіти та здобув кваліфікацію «Магістр права» та кваліфікацію спеціаліста за спеціальністю «Економіка підприємств».

Листом ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 15 березня 2016 року повідомлено позивача про наявність вакансій у штатному розписі, що буде введений на підприємстві з 04 травня 2016 року, а саме, посада кухонного робітника та посада кухаря у секторі організації харчування та торгівлі та рекомендовано йому в разі згоди на зайняття посади кухаря протягом 5 робочих днів надати до адміністрації підприємства документи, які відповідають кваліфікаційним вимогам для цієї посади та підтверджують його кваліфікаційний рівень. Також позивачу рекомендовано не пізніше 14 травня 2016 року повідомити письмово відповідача про його згоду або відмову на продовження роботи на одній із запропонованих посад.

Встановлено, що на час ознайомлення позивача про майбутнє вивільнення, скорочення штатних одиниць в планово-економічному секторі ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» не відбувалося. Працівники, які працювали в даному відділі продовжили працювати і відповідно до чинного законодавства вони мали переважне право на залишені на роботі, а тому позивачу були запропоновані посади, що були вільні в секторі громадського харчування.

17 березня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» із заявою про те, що він ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення та у зв'язку з сімейними обставинами просив надати йому відпустку терміном 14 календарних днів. Також позивач просив скоротити термін його попередження про наступне вивільнення із займаної посади та звільнити його на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України після закінчення терміну наданої відпустки (а. с. 108).

Наказом ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» від 08 квітня 2016 року за № 19-О/С ОСОБА_6 був звільнений з роботи з 18 квітня 2016 року у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з п. 1 ст.40 КЗпП України, з яким він був ознайомлений 18 квітня 2016 року.

При звільненні позивачу було виплачено усі необхідні, передбачені Законом, кошти та видано йому належним чином оформлену трудову книжку.

Встановивши такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що при звільненні ОСОБА_6 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства щодо порядку звільнення позивача, а тому відсутні правові підстави для визнання незаконним оспорюваного наказу про звільнення та поновлення його на роботі. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди суди обґрунтовано визнали похідними від вимог про поновлення на роботі та відмовили у їх задоволенні.

Колегія суддів касаційного суду вважає такі висновки судів обґрунтованими та такими, що не спростовуються наявними у матеріалах справи документами та доводами касаційної скарги.

У зв'язку з наведеним та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.В. Кафідова Судді:М.К. Гримич Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко Т.О. Писана