ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-691/11/0212

Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І.Е.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Сапальова Т.В.,Смілянця Е.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Вінниці на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 17 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Вінниці про перерахунок пенсії , -

В С Т А Н О В И В :

21.01.2011 року Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання дій Відповідача протиправними та зобов'язання призначити, перерахувати та виплатити державну та додаткову пенсію, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.06.2010 року .

Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2011 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії Позивачу, згідно з ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Відповідача провести перерахунок та виплачувати Позивачу пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.06.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погодившись з постановою суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи.

Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статтей 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до постраждалих 1 категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У частині 3 статті 54 цього Закону, передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ми мінімальних пенсій за віком.

Всупереч статтей 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року, а не в розмірі, як того вимагає вказаний Закон.

З огляду на те, що Закон України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, Постановою Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року Відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено статтями 50, 54 зазначеного Закону.

Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод Позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 17 лютого 2011 року, без змін.

Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий/підпис/ ОСОБА_1

Судді/підпис/ОСОБА_3

/підпис/ОСОБА_4

Копія вірна:

Секретар: