open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Вліво
05.12.2017
Рішення
27.11.2017
Ухвала суду
15.11.2017
Ухвала суду
06.11.2017
Ухвала суду
31.10.2017
Ухвала суду
21.09.2017
Ухвала суду
21.09.2017
Ухвала суду
05.09.2017
Ухвала суду
26.07.2017
Ухвала суду
06.07.2017
Ухвала суду
14.06.2017
Ухвала суду
12.05.2017
Ухвала суду
18.04.2017
Ухвала суду
04.04.2017
Ухвала суду
16.03.2017
Ухвала суду
14.03.2017
Ухвала суду
01.03.2017
Ухвала суду
20.02.2017
Ухвала суду
15.02.2017
Ухвала суду
15.02.2017
Ухвала суду
01.02.2017
Постанова
25.01.2017
Ухвала суду
16.01.2017
Ухвала суду
07.12.2016
Ухвала суду
01.12.2016
Ухвала суду
18.11.2016
Ухвала суду
31.10.2016
Ухвала суду
20.10.2016
Ухвала суду
06.10.2016
Ухвала суду
27.09.2016
Постанова
12.09.2016
Ухвала суду
07.09.2016
Ухвала суду
30.08.2016
Ухвала суду
30.08.2016
Ухвала суду
23.08.2016
Ухвала суду
23.08.2016
Ухвала суду
01.08.2016
Ухвала суду
18.07.2016
Постанова
07.07.2016
Ухвала суду
12.05.2016
Постанова
28.04.2016
Ухвала суду
31.03.2016
Ухвала суду
24.03.2016
Ухвала суду
02.03.2016
Ухвала суду
18.02.2016
Ухвала суду
28.01.2016
Ухвала суду
11.01.2016
Ухвала суду
Вправо
Справа № 916/39/16
Моніторити
Рішення /05.12.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /27.11.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /15.11.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.11.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /31.10.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /21.09.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /21.09.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /05.09.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /26.07.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.07.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /14.06.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /12.05.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /18.04.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /04.04.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /16.03.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /14.03.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.03.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /20.02.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /15.02.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /15.02.2017/ Господарський суд Одеської області Постанова /01.02.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /25.01.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /16.01.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /07.12.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.12.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /18.11.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /31.10.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /20.10.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.10.2016/ Господарський суд Одеської області Постанова /27.09.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.09.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.09.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /30.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /30.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /23.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /23.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.08.2016/ Господарський суд Одеської області Постанова /18.07.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /07.07.2016/ Вищий господарський суд України Постанова /12.05.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.04.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /31.03.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /24.03.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /02.03.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /18.02.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /28.01.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /11.01.2016/ Господарський суд Одеської області
emblem
Справа № 916/39/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Рішення /05.12.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /27.11.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /15.11.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.11.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /31.10.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /21.09.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /21.09.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /05.09.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /26.07.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.07.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /14.06.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /12.05.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /18.04.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /04.04.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /16.03.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /14.03.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.03.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /20.02.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /15.02.2017/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /15.02.2017/ Господарський суд Одеської області Постанова /01.02.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /25.01.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /16.01.2017/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /07.12.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.12.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /18.11.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /31.10.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /20.10.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /06.10.2016/ Господарський суд Одеської області Постанова /27.09.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.09.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /07.09.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /30.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /30.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /23.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /23.08.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /01.08.2016/ Господарський суд Одеської області Постанова /18.07.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /07.07.2016/ Вищий господарський суд України Постанова /12.05.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /28.04.2016/ Одеський апеляційний господарський суд Ухвала суду /31.03.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /24.03.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /02.03.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /18.02.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /28.01.2016/ Господарський суд Одеської області Ухвала суду /11.01.2016/ Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.Справа № 916/39/16За позовом: Публічного акціонерного товариства „СБЕРБАНК

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 управління бізнесом

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець

про стягнення 42352220,60 дол.США, що еквівалентно 1051316625,94 грн., та 45773758,97грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 управління бізнесом

до: 1) Публічного акціонерного товариства „СБЕРБАНК

2) Приватного акціонерного товариства „Футбольний клуб „Чорноморець

про визнання договору частково недійсним

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді Д`яченко Т.Г.

ОСОБА_2

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, згідно довіреності від 31.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_4, згідно довіреності від 05.01.2016р.; ОСОБА_5, згідно довіреності від 01.11.2017р.

від третьої особи: ОСОБА_6, згідно довіреності від 03.06.2015р. В судовому засіданні 05.12.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, згідно довіреності від 31.01.2017р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом на користь ПАТ „Сбербанк заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. та на підставі договору поруки від 15.07.2011р., у розмірі 42352220,60дол.США що еквівалентно 1051316625,94грн. за курсом НБУ станом на 03.08.2016р., та 45773758,97грн., з яких: загальна прострочена заборгованість за кредитною лінією 36773937,32дол.США, проценти за користування кредитною лінією 5578283,28дол.США, нараховані за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. - 15802012,75грн., пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. 29971746,22грн.;

за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., укладеного між ПАТ „Сбербанк та ПрАТ „ФК „Чорноморець, в частині: визнання недійсним пункту 2.11. додатку №1 до договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р.; визнання недійсним абзацу третього пункту 6.6. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., зі змінами та доповненнями, в частині збільшення на 2 (два) процентних пункти розміру маржі (і, як наслідок, розміру змінюваної процентної ставки) за порушення позичальником зобовязання, встановленого пунктом 2.11. додатку №1 до договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2016р. (суддя Демешин О.А.) розгляд справи №916/39/16 призначено на 03.03.2016р. об 11год.00хв.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, призначеного за розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області №356 від 02.03.2016р., у звязку з перебуванням судді Демешина О.А. з 24.02.2016р. на тривалому лікарняному, справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., у зв`язку з чим ухвалою від 02.03.2016р. прийнято суддею Малярчук І.А. до свого провадження.

Позивач за первісним позовом на заявлених позовних вимогах наполягає, подав пояснення від 17.02.2016р. за вх.№3799/16, від 04.04.2017р. за вх.№7984/17, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18.08.2016р. за вх.№2-4324/16, яку судом прийнято до розгляду по суті.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом на користь ПАТ „Сбербанк заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. та на підставі договору поруки від 15.07.2011р., що станом на 16.12.2015р. склала 44074466,65дол.США та 46608814,15грн., з яких: загальна прострочена заборгованість за кредитною лінією 36773937,32дол.США, відсотки за користування кредитною лінією 7300529,33дол.США, нараховані за період з 15.07.2014р. по 15.12.2015р., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. 16637067,93грн., пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. 29971746,22грн.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що 15.07.2011р. між ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії, правонаступником якого є ПАТ „Сбербанк (банк) та ПрАТ „ФК „Чорноморець (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО, зі змінами та доповненнями, згідно умов якого позичальнику було надано кредит у сумі 41586388дол.США, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі „LIBOR USD 6M +11,5% річних в доларах США, але не менше 12% річних, з останнім днем дії кредитної лінії „30 червня 2018р. 26.04.2013р. сторонами укладено договір про внесення змін №6 до договору про відкриття кредитної лінії. Позивач вказує, що свої зобовязання за кредитним договором №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. виконав в повному обсязі, видав в межах ліміту кредитної лінії кредитні кошти позичальнику. Однак, позичальником кредитні кошти не повернуто, відсотки не сплачені. На наявну заборгованість позивачем нараховано пеню. 15.07.2011р. між банком та ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом укладено договір поруки, згідно якого товариство поручилось за виконання позивальником кредитного договору №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. Через невиконання позивальником кредитних зобовязань банком було надіслано вимогу до поручителя щодо повернення суми кредитної заборгованості, яка задоволена не була.

Відповідач за первісним позовом ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом проти позову заперечує, подав відзив на позов від 18.04.2017р. за вх.№8992/17, де вказує, що позивач за первісним позовом не довів наявність заборгованості позичальника по кредитному договору №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2015р. по справі №916/4693/15 переглядається в апеляційному порядку. Не вважає відповідач за належний висновок судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій №3267/3268 від 07.09.2016р., проведеної ОНДІСЕ по справі №916/4693/15, оскільки він не розглянутий апеляційним господарським судом через зупинення провадження по справі №916/4693/15. Зауважує також відповідач про те, що періоди нарахування процентів та пені у справах різні. Відповідач не погоджується із застосуванням банком процентної ставки на рівні 12% річних. Так, ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом, аналізуючи пп.1.3.1., 1.3.7. п.1.3 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін № 7, доходить висновку, що мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (12% річних) застосовується у разі, якщо результат за формулою показник LIBOR USD 6M + ОСОБА_7 (11,5%) буде менше, ніж 12% річних. Крім того, ПрАТ „ФК „Чорноморець відмічає, що дані для визначення Лондонської міжбанківської ставки пропозиції, які містяться на сайті www.bankrate.com, не співпадають із показниками LIBOR USD 6M, наведеними банком у розрахунку. Також, посилаючись на положення ст.1 Закону України „Про національний банк України, п.1.1., п.2.1. розділу 2, п.п.3.1., 3.2. розділу 3 Положення про процентну політику НБУ, затв. Постановою Правління НБУ №389 від 18.08.2004р., абз.4 розділу 1, абз.1, 2, 3 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо квартальних розрахунків валового внутрішнього продукту виробничим методом, затв. Наказом Держкомстату України №13 від 14.01.2005р., відповідач зазначає про те, що до зобовязань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ неможливе та суперечить чинному законодавству, оскільки облікова ставка НБУ повязана з економікою України та формується на підставі чинників. які виражені виключно у національній валюті України. При визначенні НБУ рівня облікової ставки серед іншого враховується показник рівня інфляції, на що, на думку відповідача, вказує судова практика.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПрАТ „ФК „Чорноморець подала пояснення щодо первісного позову від 25.07.2017р. за вх.№16379/17, де вказує, що заборгованість відповідача перед банком не є доведеною, оскільки 09.02.2015р. рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/4693/15 оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду, та апеляційне провадження за скаргою зупинене. Висновок судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій №3267/3268 від 07.09.2016р., проведеної ОНДІСЕ по справі №916/4693/15, яким визначено суму заборгованості позичальника перед банком, на думку товариства, в силу ч.5 ст.42, ст.43 ГПК України, не має доказову перевагу, з врахуванням ще й того, що він не розглянутий апеляційним господарським судом через зупинення провадження по справі №916/4693/15. До того ж, третя особа вказує, що часові проміжки розрахунку процентів та пені у справах №916/4693/15, №916/5073/15 різні. ПрАТ „ФК „Чорноморець вважає, що банком, із застосуванням мінімального розміру змінюваної процентної ставки на рівні 12% річних не вірно розраховано розмір процентів та не доведено правильність та обґрунтованість здійснених розрахунків. Третя особа зазначає, що враховуючи положення пп.1.3.7. п.1.3 та порядок розрахунку процентної ставки, визначений пп.1.3.1. п.1.3 кредитного договору, в редакції договору про внесення змін № 7, мінімальний розмір змінюваної процентної ставки (12% річних) застосовується у разі, якщо результат за формулою показник LIBOR USD 6M + ОСОБА_7 (11,5%) буде менше, ніж 12% річних. Крім того, ПрАТ „ФК „Чорноморець відмічає, що дані для визначення Лондонської міжбанківської ставки пропозиції, які містяться на сайті www.bankrate.com, не співпадають із показниками LIBOR USD 6M, наведеними банком у розрахунку. Також, третя особа, проаналізувавши положення ст.1 Закону України „Про національний банк України, п.1.1., п.2.1. розділу 2, п.п.3.1., 3.2. розділу 3 Положення про процентну політику НБУ, затв. Постановою Правління НБУ №389 від 18.08.2004р., абз.4 розділу 1, абз.1, 2, 3 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо квартальних розрахунків валового внутрішнього продукту виробничим методом, затв. Наказом Держкомстату України №13 від 14.01.2005р., робить висновок про те, що до зобовязань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ неможливе та суперечить чинному законодавству, так як облікова ставка НБУ повязана з економікою України та формується на підставі чинників. які виражені виключно у національній валюті України. При визначенні НБУ рівня облікової ставки серед іншого враховується показник рівня інфляції. Третя особа вказує, що згідно постанови Вищого господарського суду України по справі №18/113-53/81 від 11.01.2012р., оглядового листа ВГСУ від 26.07.2002р. №01-8/870, оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. №01-06/767/2013: «вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто, зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти».

Ухвалою суду від 30.08.2016р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016р., відмовлено у прийнятті до розгляду зустрічного позову ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом до ПАТ „Сбербанк, ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець про визнання недійсним пункту 2.11. додатку до договору про відкриття кредитної лінії, про включення до п.6.6. договору про відкриття кредитної лінії положення про встановлення в новому розмірі змінюваної процентної ставки.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2017р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2016р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.08.2016р. скасовано, а справу разом із зустрічною позовною заявою ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом направлено до Господарського суду Одеської області для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2017р. на підставі п.4 ст.63 ГПК України повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом до ПАТ „Сбербанк, ПрАТ „Футбольний клуб „Чорноморець про визнання недійсним пункту 2.11. додатку до договору про відкриття кредитної лінії, про включення до п.6.6. договору про відкриття кредитної лінії положення про встановлення в новому розмірі змінюваної процентної ставки.

01.03.2017р. ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом подано до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ „Сбербанк, ПрАТ „ФК „Чорноморець про визнання частково недійсним договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., який ухвалою суду від 01.03.2017р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/39/16.

Так, позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що у розрахунку позовних вимог за первісним позовом банком використано процентну ставку за користування кредитною лінією у розмірі 11% річних за період з 15.07.2014р. по 24.09.2014р., 12% річних за період з 25.09.2014р. по 10.02.2015р.; 14% річних за період з 11.02.2015р. по 13.03.2015р.; 16% річних за період з 14.03.2015р. по 03.11.2015р. Зокрема, банк 14.03.2015р. здійснив підвищення процентної ставки на 2% за невиконання п.2.11. додатку №1 до кредитного договору. 27.02.2015р. банком направлено на адресу ПрАТ „ФК „Чорноморець повідомлення №61/5/56 від 27.02.2015р. про те, що з 11.02.2015р. нараховується підвищена процентна ставка по кредиту у розмірі LIBOR USD 6M +13,5%, але не менше 14% річних за порушення зобовязання по складанню акту звірки за січень (п.6 додатку №1 до кредитного договору), а з 14.03.2015р. ставка по кредиту буде додатково збільшена та встановлена на рівні LIBOR USD 6M +15,5%, але не менше 14% річних за порушення зобовязання з надання документів по оренді земельної ділянки (п.2.11. додатку №1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р.). ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом вважає, що п.6 додатку №1 до кредитного договору, п.2.11. додатку №1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р., які передбачають збільшення процентної ставки за порушення позичальником зобовязання щодо надання в термін до 31.12.2014р. банку документів, що підтверджують оформлення права оренди ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,27, з нежитловими приміщеннями торгового комплексу, що надані банку в іпотеку, - підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать ст.230 ГК України, ч.2 ст.61 Конституції України. На думку ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом, застосування банком до ПАТ „ФК „Чорноморець штрафних санкцій у вигляді підвищення процентної ставки на два процентних пункти поставлено у залежність від обставин, за які ПрАТ „ФК „Чорноморець не відповідає, оскільки ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 є самостійною юридичною особою. Так як за положеннями ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом у даному випадку вбачає невизначеність даного зобовязання позичальника, відсутність причинного звязку із виконанням кредитного договору. Із чого товариство доходить висновку про те, що сторони не досягли згоди щодо предмету відповідного зобовязання, забезпеченого штрафною санкцією. Товариство вважає, що сплата штрафних санкцій у формі 20% річних, що додані до базової процентної ставки, містить елементи явної неспіврозмірності із розміром збитків, що може понести кредитор від неотримання відповідних документів. Наявність у банку чи відсутність у розпорядженні банку певного договору оренди третьої особи обєктивно не може впливати на порядок виконання кредитного договору.

14.03.2017р. від ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом надійшло клопотання за вх.№2-1442/17 про зміну предмета позову, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та виклав їх в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.

Відповідач за зустрічним позовом - ПАТ „Сбербанк проти зустрічного позову заперечує, подав відзив від 14.03.2017р. за вх.№5907/17, від 22.08.2017р. за вх.№18347/17, де зазначає, що не вбачає повязаність зустрічного позову із первісним, оскільки ПАТ „Сбербанк 18.08.2016р. подано до суду заяву про зменшення розміру первісних позовних вимог де зменшив суму процентів та пені, розрахувавши їх, виходячи із мінімально можливого розміру відсоткової ставки, встановленої кредитним договором, а саме із розрахунку 12% річних, у звязку з чим стягнення грошових коштів за умовами договору із застосуванням підвищеної відсоткової ставки не є предметом первісного позову. Також, банк зазначає, що обовязок позичальника надати документи стосовно оренди іпотечного майна кореспондується із обовязком майнового поручителя боржника іпотекодавця ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 (в подальшому змінило назву на ТОВ „Укрбудспецтех, раніше ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець), передбаченим п.4.4.25. іпотечного договору від 15.07.2011р., укладеним між ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець та банком на забезпечення виконання кредитних зобовязань ПрАТ „ФК „Чорноморець, за яким іпотекодавець у строк до 01.12.2014р. мав оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташовано предмет іпотеки, та надати копії відповідних документів іпотекодержателю. ПАТ „Сбербанк зазначає, що позивач за зустрічним позовом, вказуючи про неспіврозмірність можливих збитків банку та розміру процентної ставки, не наводить суми та складу цих збитків, у звязку з чим відсутні підстави визначати їх спірврозмірінсть. Крім того, банк відмічає, що оспорювані товариством умови договору безпосередньо повязані з особою позичальника та зобовязаної особи за іпотечним договором, у звязку з чим, виходячи із приписів ч.3 ст.555 ЦК України, у поручителя не має правових підстав висувати такі заперечення, з огляду ще й на те, що останній не є стороною кредитного договору та договору іпотеки.

Відповідач за зустрічним позовом - ПрАТ „ФК „Чорноморець подав письмові пояснення на зустрічний позов від 25.07.2017р. за вх.№16377/17, де вказує, що із позовними вимогами зустрічного позову погоджується, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, так як застосування банком до позичальника штрафних санкцій у вигляді підвищення процентної ставки на два процентних пункти поставлено у залежність від обставин, за які позичальник не відповідає, оскільки ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 є самостійною юридичною особою. Відповідач вважає, що сплата штрафних санкцій у формі 20% річних, що додані до базової процентної ставки, є неспіврозмірною із розміром можливих збитків кредитора від неотримання відповідних документів. Наявність у банку чи відсутність у розпорядженні банку певного договору оренди третьої особи обєктивно не може впливати на порядок виконання кредитного договору.

Клопотання сторін про зупинення провадження по справі від 25.01.2016р. за вх.№2-350/16, від 25.01.2017р. за вх.№2-349/17, про долучення документів до справи від 17.02.2016р. за вх.№3803/16, від 17.02.2016р. за вх.№3800/16, від 20.10.2016р. за вх.№25710/16, про відкладення розгляду справи від 31.03.2016р. за вх.№8105/16, від 18.10.2016р. за вх.№2-5507/16, від 13.06.2017р. за вх.№12923/17, від 04.07.2017р. за вх.№14615/17, від 06.07.2017р. за вх.№14737/17, про ознайомлення з матеріалами справи від 10.03.2017р. за вх.№5729/17 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 31.03.2016р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р., провадження по справі було зупинено до розгляду повязаної з нею справи №916/4693/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2016р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.03.2016р. скасовано.

Ухвалою суду від 23.08.2016р., за клопотанням відповідача про продовження строку розгляду справи від 23.08.2016р. за вх.№2-4406/16, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 16.09.2016р.

Клопотання відповідача від 23.08.2016р. за вх.№2-4407/16 про призначення по справі судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій судом не розглядається, оскільки від відповідача 30.08.2016р. за вх.№21135/16 надійшло клопотання про залишення його без розгляду.

Також, 18.04.2017р. за вх.№2-2167/17 до суду від ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом надійшло клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій, у задоволенні якого суд відмовляє з підстав, про які зазначено у мотивувальній частині вказаного рішення.

Ухвалою суду від 14.03.2017р. справу №916/39/16 призначено до колегіального розгляду. Склад колегії суддів по розгляду даної справи неодноразово змінювався та остаточний склад колегії визначено згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.09.2017р., у складі головуючої судді Малярчук І.А. та суддів Д`Дяченко Т.Г. і ОСОБА_2, справу прийнято до провадження згідно ухвали від 21.09.2017р.

Ухвалою суду від 15.11.2017р., за клопотанням відповідача від 15.11.2017р. за вх.№2-5986/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи в колегіальному складі було продовжено до 06.12.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

15.07.2011р. між ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії (банк) та ПрАТ „ФК „Чорноморець (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО, до якого в подальшому сторонами підписано додаток №1 „Порядок визначення розміру процентної ставки по кредитному договору, договори про внесення змін №1 від 19.12.2011р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 21.06.2012р., №4 від 30.07.2012р., №5 від 26.02.2013р., №6 від 26.04.2013р., №7 від 28.08.2013р., №8 від 29.08.2013р., №9 від 24.09.2013р., №10 від 11.02.2014р., №11 від 31.03.2014р., №12 від 30.04.2014р., №13 від 12.12.2014р., №14 від 30.12.2014р.

Згідно укладеного 26.04.2013р. між ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії (банк) та ПрАТ „ФК „Чорноморець (позичальник) договору про внесення змін №6 договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. викладено у новій редакції.

Відповідно до п.1.1. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., у редакції договору про внесення змін №11 від 31.03.2014р., банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США та надає позичальнику кредитні кошти на умовах цього договору, а позичальник зобовязується використовувати кредит на цілі, зазначені в п.1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та виконати інші умови цього договору.

Згідно п.п.1.3., 1.3.1. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., у редакції договору про внесення змін №7 від 28.08.2013р., тип процентної ставки, яка застосовується у цьому договорі: з дати укладення цього договору і до дати, коли розмір загальної заборгованості позичальника за кредитним договором буде дорівнювати розміру ліміту, зазначеному в п.1.2. кредитного договору, діє змінювана процентна ставка; з дати, наступної за датою коли розмір загальної заборгованості позичальника за кредитним договором буде дорівнювати розміру ліміту, зазначеному в п.1.2. кредитного договору, на протязі 12 місяців діє фіксована процентна ставка; з дати спливу терміну дії фіксованої процентної ставки і до закінчення кредитного договору діє змінювана процентна ставка. Розмір процентної ставки: розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом, наданим в доларах США, складає 11% річних; розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за наступною формулою: R = базова процентна ставка + М, де М- маржа банку, R - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних, базова процентна ставка погоджений сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру наступної індикативної процентної ставки: за користування кредитом, наданим в доларах США „LIBOR USD 6M (індикативна ставка для доларів США), період перегляду якої складає 6 місяців. Індикативна ставка для доларів США це „Лондонська міжбанківська ставка пропозиції середньозважена процентна ставка по міжбанківським кредитам, що надаються банками, які виступають на Лондонському міжбанківському ринку з пропозиціями коштів у доларах США на період, який дорівнює періоду перегляду Індикативної ставки для доларів США, зазначеному в цьому пункті договору. Маржа банку встановлюється на наступному рівні: за користування кредитом, наданим в доларах США 11,5% річних.

За положеннями п.1.4. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. останній день дії кредитної лінії 30.06.2018р.

Відповідно до п.8.1. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., у редакції договору про внесення змін №11 від 31.03.2014р., позичальник зобовязується здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту кредитної лінії, визначеного в п.1.2. цього договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт кредитної лінії зменшується.

ОСОБА_7 надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу в сумі, що не перевищує ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент часу загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком (п.4.2. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., у редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013р.).

За умовами п.п.6.1., 6.3. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., у редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013р. позичальник зобовязується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1.-6.2. цього договору, позичальник зобовязаний сплачувати щомісяця, не пізніше 3-х робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

Додатковими угодами №1 від 19.07.2011р., №2 від 20.07.2011р., №3 від 21.07.2011р., №4 від 22.07.2011р., №5 від 25.07.2011р., №6 від 27.07.2011р., №7 від 28.07.2011р., №8 від 29.07.2011р., №9 від 01.08.2011р., №10 від 02.08.2011р., №11 від 08.08.2011р., №12 від 11.08.2011р., №13 від 15.08.2011р., №14 від 18.08.2011р., №15 від 25.08.2011р., №16 від 26.08.2011р., №17 від 30.08.2011р., №18 від 31.08.2011р., №19 від 07.09.2011р., №20 від 13.09.2011р., №21 від 19.09.2011р., №22 від 23.11.2011р., відповідно до умов яких банк надав позичальнику: 19.07.2011р. транш в сумі 2500000дол.США, який позичальник має повернути банку не пізніше 18.07.2014р.; 20.07.2011р. транш в сумі 500000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 18.07.2014р.; 21.07.2011р. транш в сумі 1350000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 18.07.2014р.; 22.07.2011р. транш в сумі 2030000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 18.07.2014р.; 25.07.2011р. транш в сумі 300000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 18.07.2014р.; 27.07.2011р. транш в сумі 840000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 27.07.2014р.; 28.07.2011р. транш в сумі 75000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 28.07.2014р.; 29.07.2011р. транш в сумі 2660000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 29.07.2014р.; 01.08.2011р. транш в сумі 335000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 01.08.2014р.; 02.08.2011р. транш в сумі 225000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 02.08.2014р.; 08.08.2011р. транш в сумі 560000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 08.08.2014р.; 11.08.2011р. транш в сумі 3890000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 11.08.2014р.; 15.08.2011р. транш в сумі 550000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 15.08.2014р.; 18.08.2011р. транш в сумі 630000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 18.08.2014р.; 25.08.2011р. транш в сумі 710000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 25.08.2014р.; 26.08.2011р. транш в сумі 540000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 26.08.2014р.; 30.08.2011р. транш в сумі 3125000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 30.08.2014р.; 31.08.2011р. транш в сумі 525000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 31.08.2014р.; 07.09.2011р. транш в сумі 850000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 07.09.2014р.; 13.09.2011р. транш в сумі 765000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 13.09.2014р.; 19.09.2011р. транш в сумі 500000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 19.09.2014р.; 23.11.2011р. транш в сумі 2500000дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 23.11.2014р. Розмір процентів за вказаними додатковими угодами складає 6М-Libor +11,5%, але не менше, ніж 12% річних за користування кредитом, наданим у доларах США та 6М Mosprim 9,5%, але не менше ніж 14% річних за користування кредитом, наданим в російських рублях.

Згідно додаткових угод №23 від 27.12.2011р., №24 від 17.01.2012р., №25 від 19.01.2012р., №26 від 20.01.2012р., №27 від 23.01.2012р., банк надає позичальнику: 27.12.2011р. транш в сумі 1250000дол.США, який позичальник має повернути банку не пізніше 26.12.2014р.; 17.01.2012р. транш в сумі 1250000дол.США, який позичальник має повернути банку не пізніше 17.01.2015р.; транш в сумі 2500000дол.США, який позичальник має повернути банку не пізніше 19.01.2015р.; транш в сумі 2500000дол.США, який позичальник має повернути банку не пізніше 23.01.2015р. Відсоткова ставка за траншами по вказаним додатковим угодам встановлюється згідно п.1.3. кредитного договору.

Відповідно до додаткової угоди №28 від 16.09.2013р. банк надає позичальнику 16.09.2013р. транш в сумі 2500000дол.США, який позичальник зобовязується повернути банку не пізніше 15.09.2016р. Розмір процентів за користування кредитом, наданим згідно цієї додаткової угоди, складає LIBOR USD (6 місяців) + 11,5%, але не менше 12% річних.

За положеннями додаткової угоди №29 від 17.09.2013р. банк надає позичальнику 17.09.2013р. транш в сумі 2500000дол.США, а позичальник зобовязаний його повернути не пізніше 16.09.2016р. Розмір процентів за користування кредитом, наданим згідно цієї додаткової угоди, складає LIBOR USD (6 місяців) + 11,5%, але не менше 12% річних.

Згідно додаткової угоди №30 від 15.09.2013р. банк надає позичальнику 18.09.2013р. транш в сумі 1695960дол.США, який позичальник має повернути не пізніше 16.09.2016р. Розмір процентів за користування кредитом, наданим згідно цієї додаткової угоди, складає LIBOR USD (6 місяців) + 11,5%, але не менше 12% річних.

Додатковою угодою №31 від 25.09.2013р. до кредитного договору №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. сторони погодили, що банк надає позичальнику 25.09.2013р. транш в сумі 3312798,67дол.США, який позичальник має повернути банку не пізніше 23.09.2016р. Розмір процентів за користування кредитом визначається відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п.6.6. додатку №1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013р., зі змінами, внесеними п.1.6. договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р., порушення позичальником будь-якого із своїх зобовязань, передбачених пунктом 2.5. цього договору та підпунктами 2.4., 2.5., 2.6., 2.7., 2.8., 2.9., 2.10., 2.11. додатку №1 до цього договору за кожен випадок такого порушення розмір маржі (і, як наслідок, розмір змінюваної процентної ставки), що діє на дату настання випадку такого порушення, починаючи з 20-го календарного дня від дня настання такого випадку встановлюється в новому розмірі, а саме, в розмірі, збільшеному на 2 (два) процентних пункти; порушення позичальником свого зобовязання, передбаченого пунктом 2.1.3.1. цього договору розмір маржі (і, як наслідок, розмір змінюваної процентної ставки), що діє на дату настання випадку такого порушення, починаючи з 20-го календарного дня від дня настання такого випадку, встановлюється в новому розмірі, збільшеному на 4 (чотири) процентних пункти.

У пункті 2.11. додатку №1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р., передбачено, що позичальник зобовязується в термін до 31.12.2014р. надати банку документи, що підтверджують оформлення права оренди ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,27, на якій розташована не житлова будівля літ.А (1 черга), загальною площею 5281,7кв.м., з нежитловими приміщеннями торгівельного комплексу, що надані банку в іпотеку відповідно до іпотечного договору від 15.07.2011р., посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим №2236.

Згідно підписаного банком та позичальником акту звірки №41 від 09.01.2015р. сторони підтверджують, що загальний кредитний портфель позичальника на 01.01.2015р. складає еквівалент 580187261,09грн., у звязку з чим відношення кредитового обороту позичальника в банку до загального кредитового обороту позичальника дорівнює відношенню кредитного портфелю позичальника в банку до загального кредитного портфелю позичальника. Сторони підтвердили, що за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. сума всіх надходжень коштів в іноземній валюті та національній валюті України на рахунки, відкриті в банку, за винятком коштів, що перераховувались банком або іншими банками позичальнику на рахунки, відкриті в банку, на підставі будь-яких кредитних договорів або будь-якого іншого договору, згідно з умовами якого банк або інші банки надають позичальнику кредит склав 170 000грн., що становить 100% від кредитового обороту позичальника, який склав 170000грн. З огляду на викладене, банк нараховував позичальнику проценти за користування кредитом з розрахунку: 6М Libor USD + 11,5%, але не менше ніж 12% річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

Про зміну відсоткової ставки банк повідомляв позичальника повідомленнями №226/5/56 від 08.09.2014р., №61/5/56 від 27.02.2015р., які надсилались позичальнику згідно реєстрів відправлення поштової кореспонденції від 08.09.2014р., від 26.02.2015р., повідомлення відділення звязку про вручення поштового відправлення від 08.09.2014р.

На підтвердження фактичного надання ПрАТ „ФК „Чорноморець кредиту позивач подав до справи меморіальні валютні ордери №16107705 від 01.08.2011р. на суму 335000дол.США, №70154045 від 17.09.2013р. на суму 2500000дол.США, №17744410 від 18.08.2011р. на суму 630000дол.США, №1236645 від 17.01.2012р. на суму 1250000дол.США, №19401447 від 07.09.2011р. на суму 850000дол.США, №16222716 від 02.08.2011р. на суму 225000дол.США, №17092530 від 11.08.2011р. на суму 3890000дол.США, №16719765 від 08.08.2011р. на суму 560000дол.США, №19909709 від 13.09.2011р. на суму 765000дол.США, №17373871 від 15.08.2011р. на суму 550000дол.США, №69708501 від 16.09.2013р. на суму 2500000дол.США, №1519673 від 19.01.2012р. на суму 2500000дол.США, №18646173 від 30.08.2011р. на суму 3125000дол.США, №18274601 від 25.08.2011р. на суму 710000долСША, №1657313 від 20.01.2012р. на суму 2500000дол.США, №26434242 від 23.11.2011р. на суму 2500000дол.США, №16021609 від 29.07.2011р. на суму 2660000дол.США, №18841719 від 31.08.2011р. на суму 525000дол.США, №20429919 від 19.09.2011р. на суму 500000дол.США, №29851270 від 27.12.2011р. на суму 1250000дол.США, №73168701 від 25.09.2013р. на суму 3312798,67дол.США, №70588986 від 18.09.2013р. на суму 1695960дол.США, №18387952 від 26.08.2011р. на суму 540000дол.США, №1831837 від 23.01.2012р. на суму 2500000дол.США.

15.07.2011р. між ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії (кредитор) та поручителем ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом було укладено договір поруки, згідно умов якого відповідальність поручителя перед кредитором включає зобовязання, які були невиконані боржником (ПрАТ „ФК „Чорноморець) та які передбачені основним договором (договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. зі змінами та доповненнями до нього, що укладені на даний момент, або будуть укладені в майбутньому), зокрема, але не обмежуючись: зобовязання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 30.06.2018р. за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 41586388дол.США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України) в строки, які зазначаються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором достроково; зобовязання в строки та в порядку, які передбачені в ст.6 основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, до настання строків, зазначених в ст.6 основного договору сплатити кредитору проценти за користування кредитом за основним договором з розрахунку 6М Libor USD + 11,5%, але не менш, ніж 12% річних (з можливістю зміни розміру відсотків та строків їх сплати у випадках і порядку, передбачених основним договором), але в будь-якому разі не більше, ніж 30% річних в доларах США; зобовязання сплатити кредитору штрафні санкції за невиконання та/або неналежне виконання зобовязань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі (стаття 1, п.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. договору поруки, п.1.2. договору №2 від 26.04.2013р. про внесення змін до договору поруки від 15.07.2011р.).

У відповідності до п.4.1. договору поруки від 15.07.2011р. боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобовязаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобовязання за основним договором не будуть виконані повністю.

Згідно п.4.4.25. договору іпотеки від 15.07.2011р., в редакції договору про внесення змін №3 від 08.05.2014р. іпотекодавець в строк до 01.12.2014р. зобовязаний оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташовується предмет іпотеки та надати копії відповідних документів іпотекодержателю.

Також, сторонами до договору поруки від 15.07.2011р. укладено договори про внесення змін №1 від 19.12.2011р., №2 від 26.04.2013р., №3 від 28.08.2013р., №4 від 31.03.2014р., №5 від 30.04.2014р.

На підтвердження наявності у ПрАТ „ФК „Чорноморець заборгованості перед банком по кредитному договору №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. в частині заборгованості за тілом кредиту, процентам, пені позивач подав відомість нарахування відсотків за період з 15.07.2011р. по 02.11.2015р., виписки по особовим рахункам за період з 15.07.2011р. по 04.11.2015р., з 15.07.2014р. по 15.12.2015р.

Як свідчать фіскальний чек №4175 від 15.07.2015р., опис вкладення у цінний лист від 15.07.2015р. позивачем позичальнику та поручителю було надіслано повідомлення-вимогу №6584/5/28-2 від 14.07.2015р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. у справі №916/4693/15 за позовом ПАТ "Сбербанк" до ПрАТ «ФК «Чорноморець», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Блек сі ріелті груп", ПАТ "Ринок Малиновський", ПАТ "Туристично-виробнича фірма "Чорне море", ПАТ "Чорноморська транспортна компанія" про стягнення 1 047 688 897,41 грн., за зустрічним позовом ПрАТ "ФК "Чорноморець" до ПАТ "Сбербанк" про внесення змін до договору: первісний позов задовлоено частково, стягнуто з ПрАТ "ФК "Чорноморець" на користь ПАТ "Сбербанк" 36 773 937,32 дол. США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті на день прийняття рішення становить 951 613 775грн., 5578 283,28 дол.США процентів за користування кредитом з 15.07.2014р. по 02.11.2015р., що станом на день прийняття рішення становить 144 350 908,88 грн., пеню за прострочення сплати процентів та кредиту у розмірі 20 000 000 грн. та 182 700 грн. судового збору; у задволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. у справі №916/4693/15 законної сили не набрало, оскільки було оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ФК "Чорноморець" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2016р. у справі №916/4693/15 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ Авенсіс на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. у справі №916/4693/15.

Подана позивачем до справи копія висновку судово-економічної експертизи №3267/3268 від 07.09.2016р. по справі №916/4693/15 вказує на те, що матеріалами справи №916/4693/15 підтверджується розмір загальної заборгованості за кредитною лінією ПрАТ „ФК „Чорноморець перед ПАТ „Сбербанк за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, наведений у позовній заяві ПАТ „Сбербанк станом на 03.11.2015р. в сумі 36773937,32дол.США, розрахунок банком процентів за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р. підтверджується документально в сумі: без урахування застосованих ПАТ „Сбербанк підвищених процентних ставок 5578283,28 дол.США; з урахуванням застосованих ПАТ „Сбербанк підвищених процентних ставок 6597738,53дол.США. Також, згідно висновку експерта наявний у справі №916/4693/16 розрахунок заборгованості ПАТ „ФК „Чорноморець перед ПАТ „Сбербанк по пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього підтверджується:

за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р., наведений у позовній заяві ПАТ „Сбербанк, в сумі 25075934,81грн., а не в сумі 29971746,22грн. Різницю викликало застосування банком помилкового курсу доларів США, встановленого НБУ у періоді з 08.01.2015р. по 30.03.2015р., за рахунок передчасного застосування банком у розрахунках пені Постанови НБУ №194 від 19.03.2015р.; сума простроченої загальної заборгованості за кредитною лінією визначена без врахування Графіку повернення кредиту, визначеного договором про внесення змін №12 до договору про відкриття кредитної лінії, щодо кінцевого строку ліміту кредитної лінії за відповідний період;

за період з 17.02.2015р. по 30.06.2015р., що визначений на підставі облікових регістрів банку, підтверджується в сумі 28044553грн., а не в сумі 29971746,22грн. Різницю в сумі 1927193,20грн. викликало застосування меншого періоду для обчислення пені.

Крім того, як вбачається із висновку судово-економічної експертизи №3267/3268 від 07.09.2016р. по справі №916/4693/15, розрахунок банку по пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, наведений у позовній заяві за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. підтверджується:

- на суму заборгованості, визначену з урахуванням застосованих банком підвищених процентних ставок - в сумі 16711493,75грн., а не в сумі 16637067,93грн. Різниця в розмірі 74425,82грн. виникла на підставі застосування банком помилкового курсу доларів США, встановленого НБУ в період з 08.01.2015р. по 30.03.2015р. за рахунок передчасного застосування банком у розрахунках пені постанови НБУ №194 від 19.03.2015р.;

- на суму заборгованості, визначену без урахування застосованих банком підвищених процентних ставок в сумі 15872690,84грн., а не в сумі 16637067,93грн. Різниця в розмірі 764377,09грн. виникла за рахунок застосування меншої суми заборгованості для обчислення пені та того, що банком застосовано помилковий курс доларів США, встановлений НБУ в період з 08.01.2015р. по 30.03.2015р. за рахунок передчасного застосування банком у розрахунках пені постанови НБУ №194 від 19.03.2015р.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого ПАТ „Сбербанк позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту ч.ч.1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розглянувши заперечення відповідача за первісним позовом та ПрАТ „ФК „Чорноморець стосовно того, що висновок судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій №3267/3268 від 07.09.2016р., проведеної ОНДІСЕ по справі №916/4693/15, не є належним доказом наявності заборгованості позичальника перед банком, так як він не розглянутий апеляційним господарським судом через зупинення провадження по справі №916/4693/15, суд зазначає про наступне.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Положення ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України передбачають, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, за умови того, що періоди нарахування заборгованості, процентів та пені по кредитному договору №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р., які вказані у висновку судової експертизи №3267/3268 від 07.09.2016р., виконаному по справі №916/4693/15, співпадають із заявленими позовними вимогами ПАТ „Сбербанк по справі №916/39/16, крім позовної вимоги про стягнення пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, розрахованої за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. в сумі 29971746,22грн., суд вважає доведеною позивачем обставину наявності заборгованості позичальника по тілу кредиту в сумі 36773937,32дол.США, по процентам за користування кредитом за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р. в сумі 5578283,28 дол.США без застосування банком підвищених процентних ставок.

Поряд із цим, суд зазначає, що відсутність результатів розгляду висновку експерта №3267/3268 від 07.09.2016р. безпосередньо у справі №916/4693/15 не позбавляє суд, що розглядає справу №916/39/16 надати цьому звіту оцінку, як доказу у справі.

Одночасно, заперечення відповідача за первісним позовом та ПрАТ „ФК „Чорноморець щодо неправомірності застосування банком при розрахунку процентів процентної ставки у розмірі 12% річних не є доречними, так як банком розраховано проценти без застосування підвищених ставок, що і стало підставою для позивача за первісним позовом подати 18.08.2016р. до суду заяву про зменшення позовних вимог за вх.№2-4324/16.

Отже, з врахуванням наявних у справі, вище проаналізованих договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р. додатків та додаткових угод до нього, меморіальних валютних ордерів, відомостей нарахування відсотків за період з 15.07.2011р. по 02.11.2015р., виписки по особовим рахункам за період з 15.07.2011р. по 04.11.2015р., з 15.07.2014р. по 15.12.2015р., висновку судової експертизи №3267/3268 від 07.09.2016р., виконаному по справі №916/4693/15, судом встановлено надання позивачем грошових коштів ПрАТ „ФК „Чорноморець згідно договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р. з додатковими угодами та договорами про внесення змін до нього, користування ними позичальником, неповернення останнім кредиту у повному обсязі відповідно до встановленого графіку, несплату ним процентів за користування кредитом за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р.

Крім того, позивачем з підстав непогашення третьою особою тіла кредиту та процентів заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, розраховану за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. в сумі 15802012,75грн., пеню за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, розраховану за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. в сумі 29971746,22грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

ОСОБА_9 регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (Преамбула, ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань).

Положення ч.6 ст.232 ГК України передбачають, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасне виконання грошових зобовязань за цим договором позичальник зобовязаний сплачувати банку у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення: за прострочення строків повернення кредиту/частини кредиту; за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору; за прострочення строків сплати комісій, які визначені ст.5 цього договору. Нарахування пені, яка передбачена цим договором, починається з першого дня прострочення виконання зобовязання, зазначеного в п.10.1. цього договору, і припиняється в момент виконання позичальником зобовязання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до позичальника. При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості, у звязку з виникненням якої нараховувалась пеня (п.п.10.1., 10.2. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., у редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013р.).

Отже, у даному випадку нарахування пені не повинно припинятись за період прострочення зобовязання зі сплати кредиту та відсотків, що перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконане. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015р. по справі №910/6379/14.

Не заслуговує на увагу суду твердження відповідача за первісним позовом та ПрАТ „ФК „Чорноморець стосовно того, що до зобовязань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ неможливе та суперечить чинному законодавству, оскільки облікова ставка НБУ повязана з економікою України та формується на підставі чинників. які виражені виключно у національній валюті України, зокрема з врахуванням індексу інфляції.

Як викладено в розясненні ВГСУ, що відображені в абз.7 п.8.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Не довели та не обґрунтували суду відповідач та третя особа ПрАТ „ФК „Чорноморець наявність чинного законодавства, яке забороняє нарахування пені на грошове зобовязання у іноземній валюті, що конвертоване у гривню станом на дату заявлення вимоги.

Також, у п.1.15. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розяснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що правова природа пені, згаданих нарахувань та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника.

У постанові ВСУ №6-2667цс16 від 16.08.2017р. викладено наступну правову позицію щодо обрахунку пені.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Звідси, є хибним ототожнення відповідачем та третьою особою пені і інфляційних нарахувань.

Таким чином, з огляду на встановлення експертом у висновку судово-економічної експертизи №3267/3268 від 07.09.2016р. по справі №916/4693/16 підтвердженість нарахування пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. в сумі 25075934,81грн., а також підтвердженість нарахування пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. на суму заборгованості, визначену без урахування застосованих банком підвищених процентних ставок в сумі 15872690,84грн., є належним чином розрахованими позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. в сумі 25075934,81грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. на суму заборгованості, визначену без урахування застосованих банком підвищених процентних ставок в сумі 15802012,75грн.

15.07.2011р. між банком та ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом укладено договір поруки, згідно якого товариство поручилось за виконання позивальником кредитного договору №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р. Через невиконання позичальником кредитних зобовязань банком було надіслано вимогу до поручителя щодо повернення суми кредитної заборгованості, яка задоволена не була.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.2 ст.555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.543 ЦК України).

Отже, оскільки заборгованість позичальника за кредитним договором №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011р. по тілу кредиту, процентах та пені не погашена ПрАТ „ФК „Чорноморець, є правомірними вимоги позивача про стягнення такої заборгованості із поручителя ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом, внаслідок чого позовні вимоги ПАТ „Сбербанк підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумах: загальна прострочена заборгованість за кредитною лінією 36773937,32дол.США, проценти за користування кредитною лінією 5578283,28дол.США, нараховані за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. - 15802012,75грн., пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. 25075934,81грн.

Розглянувши зустрічний позов ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як розяснено в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6.11.2009р. №9 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За положеннями ч.1 ст.230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, зустрічна позовна вимога про визнання недійсними пунктів договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., зі змінами, базується на тому, що позивачем за первісним позовом розраховано суму процентів за користування кредитом за підвищеними процентними ставками. Товариство вказує, що п.6 додатку №1 до кредитного договору, п.2.11. додатку №1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р., які передбачають збільшення процентної ставки за порушення позичальником зобовязання щодо надання в термін до 31.12.2014р. банку документів, що підтверджують оформлення права оренди ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська,27, з нежитловими приміщеннями торгового комплексу, що надані банку в іпотеку, - суперечать ст.230 ГК України, ч.2 ст.61 Конституції України. Невідповідність цих пунктів вимогам законодавства товариство вбачає у тому, що застосування банком до ПАТ „ФК „Чорноморець штрафних санкцій у вигляді підвищення процентної ставки на два процентних пункти поставлено у залежність від обставин, за які ПрАТ „ФК „Чорноморець не відповідає, оскільки ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 є самостійною юридичною особою та має нести індивідуальну відповідальність. Вважає також позивач за зустрічним позовом, що сплата штрафних санкцій у формі 20% річних, що додані до базової процентної ставки є неспіврозмірною із розміром збитків, що може понести кредитор від неотримання відповідних документів.

Так, як судом встановлено вище, позивачем за первісним позовом, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 18.08.2016р., проценти за користування кредитом та пеню розраховано без застосування підвищених процентних ставок.

Так, положення п.6 додатку №1 до кредитного договору, п.2.11. додатку №1 до кредитного договору, в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р., передбачають збільшення процентної ставки за порушення позичальником зобовязання щодо надання в термін до 31.12.2014р. банку документів, що підтверджують оформлення права оренди ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул. Пантелеймонівська,27, з нежитловими приміщеннями торгового комплексу, що надані банку в іпотеку. При цьому, положення п.4.4.25. іпотечного договору від 15.07.2011р., укладеного між ТОВ „Сервісний центр „Чорноморець (ТОВ „Блек Сі ОСОБА_1) та банком на забезпечення виконання кредитних зобовязань ПрАТ „ФК „Чорноморець, передбачають, що іпотекодавець у строк до 01.12.2014р. мав оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташовано предмет іпотеки, та надати копії відповідних документів іпотекодержателю. Отже, обовязок іпотекодавця щодо надання документів на підтвердження оформлення орендних правовідносин за кредитним договором кореспондується із його ж таким же обовязком за договором іпотеки. Та у цьому випадку можливість банку підвищувати процентну ставку у разі неподання визначених вище документів іпотекодавцем, слід розглядати як гарантію забезпечення його вимоги до поручителя, яка не опосередковується положенням ст.61 Конституції України, якою визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, у розумінні положень ч.1 ст.230 ГК України проценти за користування кредитом, процентна ставка не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня), а згідно ч.1 ст.1048, ст.1056-1 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, отже, не регулюється статтею 230 ГК України, позаяк, визначення сторонами процентів та процентної ставки за користування кредитною лінією не може суперечити ст.230 ГК України.

За таких умов, судом було перевірено всі обставини, на які послалось ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом у зустрічному позові, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., укладеного між ПАТ „Сбербанк та ПрАТ „ФК „Чорноморець, в частині: визнання недійсним пункту 2.11. додатку №1 до договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р.; визнання недійсним абзацу третього пункту 6.6. договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., зі змінами та доповненнями, в частині збільшення на 2 (два) процентних пункти розміру маржі (і, як наслідок, розміру змінюваної процентної ставки) за порушення позичальником зобовязання, встановленого пунктом 2.11. додатку №1 до договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011р., в редакції договору про внесення змін №12 від 30.04.2014р., досліджено чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та те, на яке посилався позивач за зустрічним позовом, за результатами чого незнайшли своє підтвердження обставини, що на них вказувало товариство, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме, невідповідність змісту умов вказаних пунктів кредитного договору вимогам закону, зокрема ст.61 Конституції України, ч.1 ст.230 ГК України, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову повністю.

В обґрунтування клопотання від 18.04.2017р. за вх.№2-2167/17 ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом про призначення у справі судової економічної експертизи фінансово-кредитних операцій посилається на те, що у постанові ВГСУ від 18.07.2016р. зазначено про те, що суд по справі №916/39/16 може самостійно встановити заборгованість ПАТ „ФК „Чорноморець та ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом перед ПАТ „Сбербанк. Також, товариство вказує, що із наданого банком розрахунку не зрозуміло, яким чином розраховувався розмір процентної ставки за користування кредитною лінією у відсотках, який показник 6М Libor USD використовувався при розрахунку, як він впливав на розрахунок процентної ставки, чому в розрахунку з однієї сторони одночасно використовується ставка з 11% до 16% річних (змінювана процентна ставка), а з іншої ставка 12% річних. На розрахунок пені впливає розмір нарахованих процентів. До того, ж заявник вказує на те, що подані банком меморіальні оренди підтверджують загальну суму кредиту в розмірі 31170960дол.США, тоді як за розрахунком банку сума заборгованості за тілом кредиту складає 36773937,32дол.США. Із цього заявник вважає за необхідне призначення судової експертизи.

Оскільки, судом при розгляді даної справи приймався до уваги висновок судової експертизи, проведеної в рамках справи №916/4693/16, та в якому містяться вичерпні відповіді на запитання стосовно правомірності нарахування банком сум заборгованості та штрафних санкції у даних спірних кредитних правовідносинах, у суду відсутні підстави для призначення експертизи у справі №916/39/16.

Крім того, суд зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Даний правовий висновок викладено у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2016р. у справі №906/1475/15.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги первісного позову частково підтверджені та обґрунтовані, вони підлягають частковому задоволенню, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає загальна прострочена заборгованість за кредитною лінією 36773937,32дол.США, проценти за користування кредитною лінією 5578283,28дол.США, нараховані за період з 15.07.2014р. по 02.11.2015р., що за курсом НБУ станом на 03.08.2016р. загалом еквівалентно 1051316625,94 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. - 15802012,75грн., пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, розрахована за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. 25075934,81грн. В решті частині заявлених позивачем за первісним позовом позовних вимог суд відмовляє. Зустрічний позов ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом задоволенню судом не підлягає у повній мірі.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 182700грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити первісний позов ПАТ „Сбербанк частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_1 управління бізнесом (65012, м. Одесса, вул. Пантелеймонівська,25, код ЄДРПОУ 35992950) на користь Публічного акціонерного товариства „Сбербанк (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784) 36773937 (тридцять шість мільйонів сімсот сімдесят три тисячі девятсот тридцять сім) дол. США 32 центи заборгованості по кредиту, що за курсом НБУ станом на 03.08.2016р. еквівалентно 912845918,30грн., 5578283 (пять мільйонів пятсот сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят три) дол.США 28 центів процентів за користування кредитом, що за курсом НБУ станом на 03.08.2016р. еквівалентно 138470707,64грн., 15802012 (пятнадцять мільйонів вісімсот дві тисячі дванадцять) грн. 75 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 25075934 (двадцять пять мільйонів сімдесят пять тисяч девятсот тридцять чотири) грн. 81коп. пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитом, 182700 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот) грн. судового збору.

3. Відмовити в решті частині заявлених ПАТ „Сбербанк позовних вимог.

4. У задоволенні зустрічного позову ТОВ „ОСОБА_1 управління бізнесом відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2017 р.

Головуючий суддя І.А. Малярчук

СуддяТ.Г. Д`яченко

Суддя Р.В. Волков

Джерело: ЄДРСР 70794410
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку