open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

30.11.2017

ЄУН №389/739/17

Провадження №2/389/268/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м.Знамянка

Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Б.Б.

при секретарі Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №KGZWGA01580223 від 29.08.2007 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3500 доларів США з терміном повернення до 28.08.2017 та зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконувала. Станом на 09.02.2017 має заборгованість 3579,73 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2035,22 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 754,07 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 170,88 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 440,25 доларів США, а також штрафів відповідно до Договору, а саме штраф (фіксована частина) в сумі 9,29 доларів США, штраф (процентна складова) в сумі 170,02 доларів США. В забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором 29.08.2007 був укладений Договір поруки зі ОСОБА_2 При цьому, умовами укладеного договору поруки визначено, що поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність та відповідають у тому ж обсязі, що і боржник.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобовязання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала, надала письмові заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, надала суду заяву, в якій просить справу розглядати за її відсутності, відповідно до якої позовні вимоги визнає частково.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідачі вказують те, що у позовній заяві не зазначено, що вказаний кредитний договір є іпотечним, по даному договору є два поручителі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але співвідповідачем у справі є лише ОСОБА_2 Крім того, заставним майном по даному договору є житлова квартира, яка розташована по вул.Дружби (Леніна),47 кв.5 в с.Володимирівка Знамянського району Кіровоградської області, власниками якої є позичальник та поручителі в рівних частках, і вона являється їх єдиним житлом. Також у позовній заяві позивачем не вказано, що боржник неодноразово звертався до банку з листами в паперовому та електронному вигляді стосовно можливості компромісного вирішення питання щодо кредитної заборгованості, адже вважає, що позичальник не може самостійно та одноосібно нести відповідальність за економічну кризу в країні.

Також відповідачі у своїх запереченнях просять звернути увагу на те, що кредитний договір укладено 30.08.2007 в іноземній валюті, а саме в американських доларах, але працівниками банку було порушено вимоги чинного законодавства щодо валюти кредитування, оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», використання іноземної валюти на території України, як засіб платежу, проводиться за наявності індивідуальної банківської Ліцензії Національного банку України, але в матеріалах справи відсутня копія такої Ліцензії. Крім того, ціна кредитного договору збільшилася в 5,6 разів, що сторони не могли передбачити на момент укладення договору. Тому, в даному випадку істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, а оскільки банк та позичальник не дійшли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду. Таким чином, даний договір носить дискримінаційні по відношенню до позичальника умови. Крім того, банком були порушені права позичальника як споживача банківських послуг на отримання повної та достовірної інформації щодо кредиту відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», «Про інформацію», «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування». Крім того, просить звернути увагу на те, що банком порушено Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 16.07.2015 №629-VIII.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.08.2007 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KGZWGA01580223 з терміном повернення до 28.08.2017, згідно з яким остання отримала кредит шляхом надання готівкою через касу для споживчих цілей у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 3500 доларів США на наступні цілі: 357,18 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20%, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з п.6.2 даного договору. Період сплати встановлено з 25 по 30 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 55,60 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії).

Пунктом 7.4. кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,43% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.7.1 у разі порушення термінів оплати на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязів останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

У пункті 7.3 кредитного договору зазначено, що забезпеченням виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає трикімнатна квартира, що знаходиться АДРЕСА_1.

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (виплати).

Згідно з п.5.4 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі та порядку, встановленому договором.

Згідно з вказаним договором ОСОБА_1 зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Судом також встановлено, що 29.05.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №KGZWGA01580223 від 29.08.2007, за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни в зазначений кредитний договір та визначили порядок погашення заборгованості за цим договором, а саме погашення кредиту провадиться у строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток №1) в сумі 83,86 доларів США щомісячно, починаючи з 30.06.2012 по 28.08.2017.

На даний час відповідач ОСОБА_1 істотно порушує умови договору, не сплачує заборгованість по кредиту, відсоткам, комісії, всупереч його умовам, що вбачається з розрахунку заборгованості і станом на 09.02.2017 виникла заборгованість в сумі 3579,73 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом 2035,22 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 754,07 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 170,88 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 440,25 доларів США, а також штрафів відповідно до Договору, а саме штраф (фіксована частина) 9,29 доларів США, штраф (процентна складова) 170,02 доларів США.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтями526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 3579,73 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідачів частково.

Наявність боргу за кредитним договором та розрахунок, наданий банком, відповідачами не спростовані.

Крім того, як встановлено судом, з метою забезпечення виконання відповідачем кредитних зобов'язань, між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 29.08.2007 укладено договір поруки №KGZWGA01580223/1. Умовами укладеного договору поруки визначено, що відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність та відповідає у тому ж розмірі, що і боржник.

Згідно із положеннямист.553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно дост.554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст.541 ЦК України).

Згідно зі ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 2 зазначеного Договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.4 Договору).

Відповідно до п.п.5,6 Договору поруки у випадку невиконання боржником якого- небудь зобовязання, передбаченого п.1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобовязання. Поручитель зобовязаний виконати зобовязання, зазначені в письмовій вимозі кредитора на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Судом встановлено, що 13.02.2017 позивач направив на адресу відповідачів повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором від 29.08.2007 року в розмірі 2881,88 доларів США та необхідність її погашення, яке залишилося відповідачами без задоволення, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Посилання відповідачів на те, що кредит було надано в іноземній валюті, а саме доларах США, без наявності індивідуальної банківської ліцензії Національного банку України, що суперечить чинному законодавству, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно дост.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. У статтях47та49цьогоЗаконувизначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно зі ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно достатті 533 ЦК України,грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановленоДекретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2статті 5 цього Декрету.

Як встановлено судом, на час укладення договору від 29.08.2007 про надання відповідачу кредиту у іноземній валюті, ЗАТ КБ «ПриватБанк» мав банківську ліцензію №22 від 04.12.2001 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, ЗАТ КБ «ПриватБанк» 29.07.2003 видано дозвіл №22-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з додатком до цього дозволу, ЗАТ КБ «ПриватБанк» має право здійснювати відповідні операції з валютними цінностями, у тому числі неторговельні операції з валютними цінностями.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» від 15.02.2011 №3024-VI лише у 2011 році зобовязано Банки здійснювати операції з валютними цінностями при наявності генеральної ліцензії отриманої у встановленому порядку.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5, згідно зі статтею 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦКпередбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» від 15.02.2011 №3024-VIє генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Пунктом 11 вказаної постанови Пленуму визначено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Наційональний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року №483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року №1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року №3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Згідно з правовими позиціями, що були висловлені Верховним Судом України у постановах від 24.09.2014 у справі №6-145цс14 та від 16.09.2015 у справі №6-190цс15, які згідно з положеннями ст.360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів, зазначено, що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Що стосується доводів відповідачів щодо необхідності зміни або розірвання кредитного договору у звязку з істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, то вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідачі з часу встановлення ними істотних змін та не досягненням згоди з банком щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, не здійснили досудове врегулювання спору, та не зверталися до суду з позовною заявою відповідно до ч.ч.2, 4 ст.652 ЦК України для вирішення вказаного питання.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п.15, 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Твердження відповідачів стосовно непопередження їх банком щодо можливої зміни курсу гривні до іноземної валюти суд не приймає до уваги, оскільки встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют проводиться щоденно Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний банк України», ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», а тому банк не впливає на зміну курсу валют і не може прогнозувати чи встановлювати офіційний курс гривні до іноземних валют.

Тому, при укладенні даного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, відповідач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому мав би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором, а відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, як це передбачено ст.617 ЦК України.

Доводи відповідачів щодо незазначення позивачем того, що даний кредитний договір є іпотечним також не приймається судом до уваги, адже такі доводи спростовуються копією кредитного договору №KGZWGA01580223 від 29.08.2007, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, де з п.7.3 Договору вбачається, що забезпечення виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає трикімнатна квартира, яка розташована в АДРЕСА_2.

Крім того, відповідачі у своїх запереченнях вказують, що по даному кредитному договору є два поручителі, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а співвідповідачем по справі є лише ОСОБА_2, але як вбачається з договору поруки №KGZWGA01580223/1 від 29.08.2007, він був укладений саме між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 Договорів поруки з іншими поручителями суду не надано.

Таким чином, відповідачі, заперечуючи проти позову не довели суду ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень.

Вирішуючи питання про стягнення пені та штрафів, суд виходить з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-2003цс15.

Цивільно-правова відповідальністьце покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннямист.61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно дост.549 ЦК Україништраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушеннястроків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених уст.61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки, пеня і штраф нараховані за одне і те ж зобов'язання порушення строків погашення кредиту, тому стягненню з відповідачів підлягає лише пеня.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до висновку про те, що з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитом в сумі в сумі 2960 доларів США 17 центів, з яких: 2035,22 доларів США заборгованість за кредитом, 754,07 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 170,88 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 09.02.2017 року становить 79 658 грн. 17 коп. та 11847 грн. 12 коп. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Відповідно до ч.1ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки судовий збір солідарно не стягується, тому з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 800 гривеньз кожного у рівних частках.

На підставі викладеного, ст.ст.526, 530, 541, 543, 549, 553-554, 610, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.88, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №KGZWGA01580223 від 29.08.2007 в сумі 2960 (дві тисячі девятсот шістдесят) доларів США 17 центів, з яких: 2035,22 доларів США заборгованість за кредитом, 754,07 доларів США заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 170,88 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 09.02.2017 року становить 79 658 (сімдесят девять тисяч шістсот пятдесят вісім) грн. 17 коп. та 11847 грн. 12 коп. пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» витрати по сплаті судового зборупо800 (вісімсот) гривеньз кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2017 року.

Суддя Знамянського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_4

Джерело: ЄДРСР 70754280
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку