open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 183/4661/17

№ 1-кп/183/936/17

В И Р О К

іменем України

05 грудня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Мороховець О.В.,

секретаря Нікітіної К.Є.,

за участю прокурора Різниченка Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42017040010000099 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Нива Трудова, Апостолівського району Дніпропетровської області, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця за контрактом, номера обслуги 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини польова пошта В 0829, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

26 вересня 2016 року наказом № 71 командира (по стройовій частині) військової частини польова пошта В2830, яка дислокується у смт. Черкаське, Новомосковського району Дніпропетровської області, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта В0829 та призначено на посаду номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки військової частини польова пошта В0829.

01.03.2017 року наказом № 48 командира (по стройовій частині) військової частини польова пошта В0829 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти.

Солдат ОСОБА_1, будучі військовослужбовцем відповідно до вимог ст.ст. 9,11,12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про Оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-ХІІ зі змінами, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до наказу № 68 командира (по стройовій частині) військової частини польова пошта В0829 від 06.03.2017 року солдата ОСОБА_1 було направлено на лікування до медичного закладу військового шпиталю А 1615, де ОСОБА_1 перебував на лікуванні до 11.03.2017 року, після чого повинен був прибути до розташування військової частини польова пошта В 0829 та приступити до виконання службового обов'язку.

Однак, 11 березня 2017 року солдат ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби у військовій частині польова пошта В0829, не з'явився вчасно на службу з лікувального закладу військового шпиталю А1615, без поважних причин, в умовах особливого періоду, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта В0829 та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 05 вересня 2017 року, коли солдат ОСОБА_1 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.

Таким чином, у період з 11 березня 2017 року по 05 вересня 2017 року, солдат ОСОБА_1 не з'явився вчасно до військової частини польова пошта В0829, без поважних причин, в умовах особливого періоду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що дійсно 16.08.2016 року він підписав контракт з військовою частиною В0829. В березні 2017 року він знаходився на лікуванні, а 11.03.2017 року коли його виписали з шпиталю, його частина повинна була переїздити до зони АТО і він вирішив заїхати додому, де залишався до вересня 2017 року, а коли зрозумівши протиправність своєї поведінки і вирішив повернутися до військової частини, то в цей час командир його частини був у відпустці, і він самостійно з'явився до військової прокуратури. У скоєному щиро кається і бажає продовжувати військову службу.

В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України, як не з'явлення вчасно на службу, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії тяжких, за місцем служби він характеризується негативно, (а.п.28).

Однак обставин, обтяжуючих його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Крім того, обвинувачений є особою, що в силу закону не судима, вину визнав повністю, на обліках у лікарів не перебуває (а.п.39), приймав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій (а.п.31).

Щире каяття ОСОБА_1, активне сприяння розкриттю злочину та з'явлення із - зізнанням визнаються обставинами, що пом'якшують його покарання.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді мінімального позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією статті за відповідний злочин.

Однак, 07 вересня 2017 року набрав чинності ЗУ "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року №1810-VIIІ і відповідно до ч.2 зазначеного закону ОСОБА_1 є суб'єктом застосування амністії, як такий, що захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення та отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням на його ім'я (а.п.31).

Відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Враховуючи, що обмежень, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 ЗУ "Про амністію у 2016 році", щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, судом не встановлено, обвинувачений заявив клопотання про застосування до нього амністії, суд вважає, можливим призначивши ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від його відбування, застосувавши до нього ЗУ "Про амністію у 2016 році".

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ЗУ "Про амністію у 2016 році", суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА _1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Копію вироку ОСОБА_1, вручити негайно.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.

Суддя О.В. Мороховець

Джерело: ЄДРСР 70731521
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку