open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 180/42/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 р. м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Хомченко С.І.,

з секретарем – Назаренко А.В.,

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У січні місяці 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( далі - Позивач) - звернулося до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 ( далі - Відповідач) про стягнення заборгованості посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв’язку з чим підписав заяву № б/н від 19.01.2012 року, згідно якої отримав кредит в розмірі 10 000,00 гривень в вигляді вста-новленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв’язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання за Кредитним договором, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість, яка станом на 31.10.2016 року становить 26 200,09 грн. і складається з :

- 9660,59 грн. - заборгованість за кредитом;

-14815,69 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом,

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн.- штраф ( фіксована частина);

-1223,81- штраф ( процентна складова) та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 січня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н (а.с.6).

За договором ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.01.2012 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого позивачем станом на 31 жовтня 2016 року нарахована заборгованість на загальну суму 26200,09 грн., яка включає згідно розрахунку позивача:

- 9660,59 грн. - заборгованість за кредитом;

-144815,69 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом,

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-1223,81 грн. штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборго-ваності (а.с.6-8).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов’язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобовязання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Таким чином, судом встановлено, що за договором б/н від 19.01.2012 року мається прострочення виконання грошового зобов’язання, а отже, повинні бути нараховані відсотки за користування кредитом.

Разом з тим, суд вважає недоведеною суму заборгованості по процентам за користування кредитом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами у розмірі 14815,69 грн., які нараховані в період з 23.04.2013 року по 31.10.2016 року. При цому такі проценти обраховані в період з 23 квітня 2013 року по 29 серпня 2014 року за ставкою на рівні 2,3% в місяць або 27,6 % в рік; в період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року за ставкою 2,7% в місяць або 32,4% річних; з 01 квітня 2015 року по 31 жовтня 2016 року за ставкою 3,5% в місяць або 42% річних. Отже, банк змінював в односторонньому порядку відсоткову ставку у спірних правовідносинах, а саме з 01 вересня 2014 року. Жодних доказів згоди відповідача чи його повідомлення про таку згоду позивачем суду не надано.

Суд вважає, що збільшення відсоткової ставки не відповідає закону, який діяв на час такого збільшення.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 року було зокрема визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 16 жовтня 2011 року.

Таким чином, на час зміни банком відсоткової ставки за кредитом діяло законодавче обмеження щодо збільшення в односторонньому порядку розміру такої відсоткової ставки, а тому суд вважає, що сума заборгованості відповідача за відсотками у спірних правовідносинах повинна бути розрахована за ставкою 2,3% в місяць або 27,6 % в рік (як це передбачено довідкою про умови кредитування), а не як розраховує позивач у своєму розрахунку за ставкою 2,7% чи 3,5%.

Згідно наданого розрахунку суми заборгованості позивач нараховує заборгованість за процентами за ставкою 2,3%, починаючи з 23 квітня 2013 року і до 29 серпня 2014 року, яка накопичувальним підсумком станом на 29 серпня 2014 року складає 918,62 грн. Далі проценти обраховуються за ставкою 32,4%.

Отже, суд вважає доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача, суму заборгованості за процентами в розмірі 918,62 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну позовну давність.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність, зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, при цьому згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, тобто у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, останній платіж за договором відповідачем здійснено 24.09.2015 року. Прострочена заборгованість за кредитом виникла 30 вересня 2015 року. Позивач звернувся з даним позовом 12 січня 2017 року, тобто з пропуском однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки, і відповідач ставить питання про застування строків давності, тому суд вважає за необхідне відмовити у цій частині позовних вимог у зв’язку зі спливом строку спеціальної позовної давності.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9660,59 грн.- заборгованості за кредитом, 918,62 грн. - заборгованості за процентами на прострочену заборгованість підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 13897,07 гривень, оскільки сума заборгованості не відповідає ставці 2,3% в місяць або 27,6 % в рік та умовам укладеного договору.

Також, суд застосовує строк позовної давності, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення штрафу і відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення: 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1223,81 грн. - штрафу (процентна складова).

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесеної і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі статей 11, 258, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від19 січня 2012 року в розмірі 10579 (десять тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять ) гривні 21 копійок, яка виникла станом на 31 жовтня 2016 року та складаєтьсяз: 9660,59 гривень заборгованості за кредитом, 918,62 гривень відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 556,42 (п’ятсот п’ятдесят шість ) гривень 42 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. І. Хомченко

Джерело: ЄДРСР 70719585
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку