ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

"30" листопада 2017 р.

Справа № 923/509/17

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР»

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.09.2017

у справі № 923/509/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Восток-Н»

про стягнення 19 460,33 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 30.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» (далі – ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР», позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Восток-Н» (далі – ТОВ «Торговий Дім «Восток-Н», відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16 981, 37 грн., суми пені – 1 660,45 грн., інфляційного збільшення суми боргу – 635,67 грн. та 3% річних - 182,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору та по замовленню відповідача позивач надав ТОВ «Торговий дім «Восток-Н» послуги з організації перевезення вантажів останнього у вагонах №№29823390, 29000932 по маршруту слідування Херсон (Україна) - Кзил-Орда (Республіка Казахстан), Херсон (Україна) - Новоустькаменогорськ (Республіка Казахстан) через прикордонні станції Озинки, Красноє, що знаходяться на території Російської Федерації. У відповідності до складених між сторонами актів надання послуг означені послуги з організації перевезення вантажу у вагонах №№29823390, 29000932 були прийняті відповідачем без претензій по обсягу, якості та строкам надання послуг і оплачені у повному обсязі. При цьому, як зазначає позивач, при виконанні умов договору в частині надання послуг відповідачеві, ним також були понесені додаткові витрати в інтересах останнього. Так, Постановою №276 від 06.04.2016 Урядом Російської Федерації, для можливості здійснення перевезення вантажів через територію Російської Федерації, з 15.04.2016 було запроваджено обов'язковість встановлення на вагонах засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігації супутникової системи ГЛОНАСС. Як зауважив позивач, у зв'язку з введенням в дію зазначеної постанови, для виконання належним чином своїх обов'язків з організації перевезення вантажів у вагонах №№29823390, 29000932 та можливості слідування таких вагонів через територію Російської Федерації за встановленим відповідачем маршрутом, він в інтересах відповідача організував встановлення засобів ідентифікації (пломб) на вагонах шляхом залучення для цього компанії SIA «Modo Transport company».

Внаслідок накладання та використання на вагонах засобів ідентифікації, як стверджує позивач, він поніс відповідні витрати в сумі 644,56 доларів США, у зв’язку з чим, позивач направив на адресу відповідача лист від 06.12.2016 з вимогою компенсувати понесені витрати в сумі 16 981,37 грн.. Листом від 06.02.2017 ТОВ «Торговий дім «Восток-Н» повідомило позивача про відсутність підстав для компенсації додаткових витрат з огляду на відсутність узгодження між сторонами маршруту перевезення вантажу через територію Російської Федерації, а також не отримання попередньої згоди клієнта щодо вказаних витрат.

20.04.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з понесених ним додаткових витрат в сумі 16 981,37 грн.

Позивач зазначає, що акт надання послуг та додаток до нього відповідачем підписані не були, у зв'язку з чим, на думку позивача, послуги у вигляді компенсації витрат, пов'язаних з встановленням та використанням пломб ГЛОНАСС на вагонах на суму 16 981,37 грн. є погодженими з відповідачем та такими, що надані позивачем в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог відповідача, а складений в односторонньому порядку позивачем акт надання послуг №323 від 17.11.2016 та додаток до нього підлягає оплаті у повному обсязі.

24.07.2017 позивач подав до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, з посиланням на помилковий розрахунок розміру пені, 3 відсотків річних та інфляційних збитків, просить стягнути з відповідача 16 981,37 грн. основного боргу та 19,54 грн. 3% річних.

Вищевказана заява позивача була прийнята господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.09.2017 (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними доказами факт залучення третьої особи до виконання укладеного між сторонами у справі договору, а також не надано доказів узгодження додаткових витрат з відповідачем.

Не погоджуючись з рішення господарського суду, ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 апеляційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 22.11.2017.

17.11.2017 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Торговий дім «Восток-Н» зазначило, що господарський суд при розгляді даної справи, у повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у судовому рішенні, відповідають обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, отже, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні 22.11.2017 представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.11.2017 надала пояснення, в яких просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду – без змін.

22.11.2017 судова колегія оголосила перерву до 30.11.2017.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2017 не з’явився, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою від 22.11.2017.

Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а в судому засіданні від 22.11.2017 представник відповідача надала пояснення щодо апеляційної скарги.

В судовому засіданні 30.11.2017 представник позивача надав додаткові усні пояснення в обґрунтування апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача (та представника відповідача в судовому засіданні 22.11.2017), перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2015 між ТОВ «Квадро Центр» (Виконавець) та ТОВ «Торговий дім «Восток-Н» (Клієнт) було укладено договір №020715 транспортно-експедиторського обслуговування з протоколом розбіжностей (т.1 а.с.14-24), за умовами якого виконавець зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та/або організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом територією України та іноземних держав, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що при виконанні умов цього Договору Сторони керуються вимогами Статут залізниць України, Правилами перевезення вантажів України, Угодою про міжнародне залізничне вантажене сполучення, Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими нормативними актами України та ратифікованими Україною міжнародними договорами.

Клієнт зобов’язаний своєчасно сплатити належну плату Виконавцю, відшкодовувати витрати передбачені умовами Договору та/або додатками до цього Договору, а також відшкодовувати документально підтверджені додаткові витрати та інші платежі, неустойки, понесені Виконавцем в інтересах Клієнта, з вини Клієнта та/або внаслідок невиконання інструкцій Виконавця, здійснювати відправлення вантажів за маршрутами, погодженими Сторонами у відповідному додатку до цього Договору. У випадку відправлення вантажу за непогодженим Сторонами маршрутом, Клієнт несе відповідальність згідно п. 5.6. цього Договору (п. п. 3.4.5., 3.4.6. договору).

Протягом 5 робочих днів з дати отримання від виконавця акту надання послуг та звіту до нього клієнт зобов'язується їх розглянути, підписати та один примірник підписаного акту надання послуг та звіту до нього разом з оригіналом Заявки повернути виконавцю. У разі наявності зауважень, підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх виконавцю у вказаний строк з оригіналом Заявки.

У разі відсутності письмових зауважень до акту надання послуг та /або звіту до нього після закінчення 5 робочих днів з дати отримання ним відповідного акту надання послуг та звіту до нього, акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими клієнтом, а послуги, обумовлені в них, наданими виконавцем в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог клієнта та підлягають сплаті клієнтом виконавцю.

Якщо клієнт відмовляється підписати акт надання послуг та/звіт до нього, не надаючи при цьому виконавцю мотивованих зауважень в письмовому вигляді, акт надання послуг та звіт до нього, підписані виконавцем в односторонньому порядку, є підставою для сплати клієнтом наданих йому послуг у повному обсязі, а також підтвердженням того, що обумовлені у акті надання послуг та звіті до нього послуги надані виконавцем клієнту належним чином відповідно до його вимог (п. 3.4.16 договору).

На виконання умов договору позивач надав для відповідача послуги з організації перевезення вантажів останнього у вагонах №№29823390 (перевізний документ № 40328247 від 04.05.2016), 29000932 (перевізний документ №40931651 від 16.05.2016) (далі - вагони) по маршруту слідування Херсон (Україна)-Кзил-Орда (Республіка Казахстан), Херсон (Україна)-Новоустькаменогорськ (Республіка Казахстан) через прикордонні станції Озинки, Красноє, що знаходяться на території Російської Федерації.

У відповідності до складених між сторонами актів надання послуг №156 від 31.05.2016 та №224 від 18.08.2016 (т.1 а.с. 42-45) означені послуги з організації перевезення вантажу у вагонах №№29823390, 29000932 були прийняті відповідачем без претензій по обсягу, якості та строкам надання послуг і оплачені у повному обсязі, що підтверджено копіями платіжних доручень №454 від 15.06.2016, № 757 від 30.08.2016 (т.2 а.с.58, 62).

Проте, у зв’язку з прийняттям Урядом Російської Федерації постанови №276 від 06.04.2016, якою для можливості здійснення перевезення вантажів через територію Російської Федерації, з 15.04.2016 було запроваджено обов'язковість встановлення на вагонах засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігації супутникової системи ГЛОНАСС, у зв’язку з чим, позивачем в інтересах відповідача були понесені додаткові витрати, а саме встановлення засобів ідентифікації (пломб) на вагонах №№29823390, 29000932 шляхом залучення для цього компанії SIA «Modo Transport company».

Встановлення засобів ідентифікації (пломб) на вагонах позивач підтверджує актами №4/779 від 29.06.2016, №6/5225 від 21.06.2016, №1/1055 від 22.06.2016, №4/314 від 16.05.2016, №6/4150 від 12.05.2016, №1/547 від 11.05.2016 (т.1 а.с.36-41).

Внаслідок накладання та використання на вагонах засобів ідентифікації, як стверджує позивач, він поніс відповідні витрати в сумі 644,56 доларів США, що підтверджується листом SIA «Modo Transport company» №20 від 20.11.2016 (т.1 а.с.35).

З метою отримання компенсації додаткових витрат здійсненних позивачем в інтересах відповідача, виконавець направив на адресу клієнта лист №КВ-500/1 від 06.12.2016 з вимогою компенсувати понесені витрати в сумі 16 981,37 грн., до якого було додано акт надання послуг №323 від 17.11.2016, додаток до акту надання послуг, акт звірки взаєморозрахунків за листопад 2016 року, копію листа SIA «Modo Transport company» №20 від 20.11.2016 та рахунок на оплату № 528 від 06.12.2016 на суму 16 981,37 грн. (т.1 а.с.46-51), які отримані представником відповідача 12.01.2017 (т.1 а.с.48).

Листом №1-06/02/17 від 06.02.2017 (т.1 а.с.52) ТОВ «Торговий дім «Восток-Н» повідомив позивача про відсутність підстав для компенсації додаткових витрат з огляду на відсутність узгодження між сторонами маршруту перевезення вантажу через територію Російської Федерації, а також не отримання попередньої згоди клієнта щодо вказаних витрат.

20.04.2017 (т.1 а.с.53-54) позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №КВ-143/1 про сплату заборгованості з понесених ним додаткових витрат в сумі 16981,37 грн., до якої було додано копію листа SIA «Modo Transport company» №20 від 20.11.2016, рахунок №528 від 06.12.2016 на суму 16 981,37 грн., акт надання послуг №323 від 17.11.2016 та додаток до нього.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, вказані документи були отримані відповідачем 12.05.2017, але клієнт залишив їх без задоволення.

Суд першої інстанції, своє рішення про відмову у задоволенні позову мотивував тим, що заборгованість відповідача непідтверджена матеріалами справи, відтак позов не підлягає задоволенню.

Проте, судова колегія не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, у зв’язку з наступним.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 цього кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 наведеного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1).

Стаття 929 вказаного кодексу визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 2-ї статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Колегією суддів було встановлено, що листом від 06.12.2016 № КВ-500/1 позивач повідомив відповідача, що під час дії Постанови Російської Федерації від 06.04.2016 №276, щодо встановлення обов’язкового використання засобів ідентифікації (пломб), що функціонують на основі технології глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС при перевезенні вантажів з території України на території Республіки Казахстан через територію Російської Федерації, ТОВ «Квадро Центр» було здійснено перевезення вантажу (2 вагони) за зазначеним маршрутом. Згідно зі статтею 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати пов’язані з перевезенням вантажів, які не передбачені тарифом та викликані причинами, не залежними від перевізника.

Також, позивач у вказаному листі зазначив, що після проведення остаточних розрахунків з постачальником кодів по території Російської Федерації загальна сума понесених витрат, пов’язаних з використанням пломб ГЛОНАСС, склала 16 981,37 грн., у зв’язку з чим, ТОВ «Квадро Центр», відповідно до п. 3.4.5. договору від 01.07.2015 №020715 просило відповідача компенсувати витрати, понесені підприємством у зв’язку з введенням в дію зазначеної Постанови щодо використання пломб ГЛОНАСС, у розмірі 16 981,37 грн.

Встановлення засобів ідентифікації (пломб) на вагонах №29823390, №29000932 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме:

- акт загальної норми №4/79/ від 29.06.2016 за формою ГУ-23ВЦ, акт загальної форми №6/5225 від 23.06.2016, акт загальної форми №1/1055 від 22.06.2016 (щодо вагону №29000932);

- акт загальної норми №4/314 від 16.05.2016 за формою ГУ-23ВЦ, акт загальної форми №6/4150 від 12.05.2016, акт загальної форми №1/547 від 11.05.2016 (щодо вагону № 29823390).

Внаслідок накладання та використання на вагонах засобів ідентифікації, позивач поніс відповідні витрати в сумі 644,56 доларів США, що підтверджується листом SIA «Modo Transport company» №20 від 20.11.2016.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що компанія SIA «Modo Transport company» була залучена позивачем для організації перевезення вантажів відповідача у вагонах №№ 29823390, 29000932, а саме, для здійснення перевезення за межами території України, в тому числі по території Російської Федерації.

Так, між SIA «Modo Transport company» та позивачем укладено договір №MQ26/01 від 26.11.2013, відповідно до п. 3.8. якого зазначено, що позивач зобов'язується відшкодовувати витрати SIA «Modo Transport company», здійснені ним у зв'язку з виконанням робіт по ініціативі органів державного (в т.ч. митного) контролю, в т.ч. за виконання робіт по подачі-прибиранню рухомого складу, навантаженню-вивантаженню, охорони та збереженню документів, а також інших витрат, стягнутих у зв'язку з наказами контролюючих органів або представників інших компетентних організацій та підтверджені актами загальної форми, залізничними накладними та рахунками-фактури встановленого зразка.

Отже, п. 3.8 договору від 26.11.2013 SIA «Modo Transport company» та позивачем та було погоджено обов’язок останнього відшкодовувати додаткові витрати, в тому числі такі додаткові витрати пов’язані з навішуванням та використанням пломб ГЛОНАСС на вагонах №№29823390, 29000932.

Оскільки, мова йде про компенсацію додаткових витрат, а з огляду на непередбачений характер таких витрат умовами Договору від 26.11.2013 не передбачено надання Позивачем доручень чи заявок на понесення компанією SIA «Modo Transport company» додаткових витрат, оскільки такі підтверджені витрати підлягають автоматичному відшкодуванню.

За приписами ст. 9 Закону України Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади

Слово «тощо» у зазначеній статті, вказує на те, що додаткові витрати експедитора можуть підтверджуватись і іншими документами.

Також з наведеної норми закону випливає, що для компенсації витрат позивача по договору транспортного експедирування необхідним є лише документальне підтвердження понесення таких витрат позивачем відповідними документами, складеними з залученими для цього позивачем суб'єктом господарювання.

Як вже було зазначено, суб'єктом господарювання, залученим позивачем до організації перевезення вантажів відповідача у вагонах №№ 29823390,29000932 по Договору є компанія SIA «Modo Transport company», а отже саме видані цією компанією документи є такими, що підтверджують витрати позивача по Договору.

Узгодження позивачем з SIA «Modo Transport company» організації перевезень вантажів Відповідача у вагонах №№ 29823390, 29000932 та компенсації витрат понесених внаслідок навішування та використання пломб ГЛОНАСС на вагонах №№ 29823390. 29000932 підтверджується наявними в матеріалах справи документами: лист № 121 від 17.08.2016 SIA «Modo Transport company»; укладені між позивачем та SIA «Modo Transport company» акти надання послуг № 118 від 31.05.2016, № 123 від 30.06.2016, № 125 від 31.07.2016 та розшифровки до них; платіжні доручення № 306 від 17.06.2016, № 320 від 16.08.2016; виписки від 15.08.2016 за період з 16.08.2016 по 20.08.2016; від 17.06.201 за період з 22.06.2016 по 22.06.2016 з банку по рахунку позивача.

Зокрема, в розшифровках до актів надання послуг № 118 від 31.05.2016, № 123 від 30.06.2016, № 125 від 31.07.2016 та листі № 121 від 17.08.2016 зазначено які саме витрати були понесені SIA «Modo Transport company»: «плата за операции связанные с навешиванием средств идентификации (пломб), функцыонирующих на основе технологии глобальной навигации спутниковой системы ГЛОНАСС», тощо щодо вагонів №№ 29823390, 29000932.

В розумінні ст. 9 Закону України Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» зазначені документи разом з листом № 121 від 17.08.2016 SIA «Modo Transport company» підтверджують понесення позивачем відповідних витрат на користь залученої ним для цього компанії SIA «Modo Transport company».

Отже, факт оплати позивачем зазначених додаткових витрат на користь SIA «Modo Transport company» свідчить про їх узгодження і за відсутності заявок/доручень на оплату таких додаткових витрат.

Однак, суд безпідставно не врахував такі обставини справи у своїх висновках.

Також, судова колегія зазначає, що відтворення документально всього ланцюжку суб'єктів господарювання, що залучались до послуги транспортно-експедиторського обслуговування не є можливим для позивача як експедитора з огляду на специфіку транспортно-експедиторської діяльності, в якій відбувається залучення великої кількості посередників.

Оскільки, в листі № 132/07 від 19.07.2017 ООО «Алпа Центрумс» надання актів та договору між АО «ИПК» «СТРАЖ» та ООО «Интелектуальные системы» не є можливим з огляду на конфіденційність таких документів.

Тому, відтворити весь ланцюжок залучених осіб до оплати послуг пов'язаних з навішуванням та використанням пломб ГЛОНСС на вагонах аж до договірних відносин з уповноваженою особою залізничного перевізника не є можливим для позивача з причин, що від нього не залежать.

Хоча SIA «Modo Transport company» безпосередньо і не встановлювало та не знімало засоби ідентифікації пломб ГЛОНАСС на вагонах, безпосередньо не є уповноваженою особою перевізника та не зазначена у наявних в матеріалах справи актах загальної (№ 4/779 від 29.06.2016 за формою ГУ-23 ВЦ, акт загальної форми № 6/5225 від 23.06.2016, № 1/1055 від 22.06.2016, № 4/314 від 16.05.2016 за формою ГУ-23 ВЦ, № 6/4150 від 12.05.2016, № 1/547 від 11.05.2016), це не спростовує факту організації компанією SIA «Modo Transport company» оплати додаткових витрат пов'язаних з навішуванням та використанням пломб ГЛОНАСС на вагонах на суму 644,56 доларів США, що в еквіваленті становить 16 981,37 грн.

Абзацами другим - сьомим пункту 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Так, відповідно до п. 4.2. договору від 01.07.2015 валютою платежу за даним Договором є національна валюта України (гривня).

Судовою колегію було встановлено, що позивачем було переведено суму витрат 644,56 доларів США у гривню станом на дату складання акту надання послуг №323 від 17.11.2016.

Згідно з офіційним сайтом НБУ курс долара США до гривні станом на 17.11.2016 року становив – 26,345680 грн. (644,56 доларів США х 26,345680 грн. = 16 981,37 грн.).

Отже, обов'язок відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування положеннями частини 2-ї статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» покладено на клієнта, тобто відповідача.

Крім цього, п. 3.4.5. договору визначено, що Клієнт зобов’язаний своєчасно сплатити належну плату Виконавцю, відшкодовувати витрати передбачені умовами Договору та/або додатками до цього Договору, а також відшкодовувати документально підтверджені додаткові витрати та інші платежі, неустойки, понесені Виконавцем в інтересах Клієнта, з вини Клієнта та/або внаслідок невиконання інструкцій Виконавця.

Також, судова колегія зауважує, що понесення зазначених витрат позивачем в інтересах відповідача пояснюється тим, що без встановлення відповідних засобів ідентифікації (пломб), вагони не були б прийняті на території Російської Федерації, а відтак перевезення вантажу за встановленим відповідачем у залізничних накладних маршрутом слідування не могло б бути здійсненим.

Зважаючи на встановлені обставини справи судова колегія дійшла висновку, про необхідність відшкодування відповідачем додаткових витрат, які здійснювались в його інтересах позивачем.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності необхідності погодження додаткових послуг вказаних в акті №323 від 17.11.2016 на суму 16 981,37 грн. шляхом підписання додатків чи додаткових угод до договору, а також доказів отримання попередньої згоди позивачем від відповідача на оплату додаткових витрат у розмірі 16 981,37 грн. до сплати, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, п. 4.3. договору від 01.07.2015 сторони узгодили, що у разі виникнення у Виконавця додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах Клієнта та/або з вини Клієнта і пов’язаних з виконанням цього Договору, в тому числі у разі перевищення об’єму фактично організованого перевезення, запланованого та оплаченого Клієнтом, Виконавець, після попередньої згоди з Клієнтом, пред’являє до оплати Клієнтові факсом або електронною поштою рахунок, що підлягає оплаті Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його пред’явлення до оплати.

Отже, позивач мав отримати від відповідача попередню згоду на пред’явлення рахунку до оплати вартості таких понесених позивачем додаткових витрат. Тобто, така згода повинна бути отримана не до надання таких послуг з компенсації додаткових витрат, а саме до виставлення рахунку, що допускає отримання позивачем від відповідача відповідної попередньої згоди після понесених відповідних витрат позивачем.

Крім цього, відповідно до абз. 1 п. 3.4.16 Договору … У разі наявності зауважень, відповідач зобов’язаний підписати відповідний акт надання послуг та звіт до нього із зауваженнями і повернути їх виконавцю у вказаний строк з оригіналом Заявки.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем позивачу підписаного із зауваженнями акту надання послуг №323 від 17.11.2016 та звіту до нього, що свідчить про відсутність письмових зауважень відповідача до акту надання послуг №323 від 17.11.2016.

Згідно положень абз. 2 п. 3.4.16 Договору, у разі відсутності письмових зауважень до акту надання послуг та /або звіту до нього після закінчення 5 робочих днів з дати отримання відповідачем відповідного акту надання послуг та звіту до нього, акт надання послуг та/або звіт до нього вважаються прийнятими клієнтом, а послуги, обумовлені в них, наданими виконавцем в повному обсязі, належним чином відповідно до вимог клієнта та підлягають сплаті клієнтом виконавцю.

Отже, акт надання послуг №323 від 17.11.2016 вважається прийнятим відповідачем, а послуги, зазначені в даному акті у вигляді компенсації витрат, пов’язаних з навішуванням та використанням пломб ГЛОНАСС на вагонах №№ 29823390, 29000932 на суму 16 981,37 грн., наданими позивачем відповідачу в повному обсязі, належним чином та відповідно до вимог відповідача, а отже підлягають оплаті відповідачем позивачу і як наслідок наявність попередньої згоди відповідача на виставлення позивачем рахунку щодо оплати додаткових витрат на суму 19 981,37 грн.

Також, судова колегія зазначає, що заповнивши наявні в матеріалах справи залізничні накладні №№ 40328247 від 04.05.2016 (до вагону №29823390) та 40931651 від 16.05.2016 (до вагону №29000932) відповідач фактично узгодив перевезення своїх вантажів через території Російської Федерації, а відтак знав або повинен був знати про те, що для здійснення таких перевезень доведеться понести витрати пов’язані з встановленням та використанням пломб ГЛОНАСС на виконання Постанови Російської Федерації від 06.04.2016 №276.

Стосовно позовних вимог з врахуванням заяви про їх зменшення в частині стягнення 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (за період з 17.05.2017 по 30.05.2017 на суму 19,54 грн.) колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача, оскільки він містять помилки щодо періоду нарахування, у зв’язку з цим, судова колегія зробила власний розрахунок. Судова колегія вважає, період за який необхідно нараховувати 3% річних становить з 13.02.2017 (акт надання послуг №323 та рахунок на оплату № 528, відповідач отримав 12.01.2017 (т.1, а.с. 48) + 21 (двадцять один) робочий день відповідно до п. 4.1. договору від 01.07.2015) по 30.05.2017 року (дата позовної заяви) включно, у зв’язку з цим сума 3% річних складає 149,34 грн., проте, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 ГПК України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму 3% річних – 19,54 грн., нараховану за період з 17.05.2017 по 30.05.2017.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» є правомірними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з рахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Вищевикладені обставини не були враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення, що призвело до помилкових висновків.

Отже , судова колегія вважає, що апеляційна скарга та позовна заява ТОВ «КВАДРО ЦЕНТР» підлягають задоволенню, а рішення господарського суду – скасуванню, оскільки останнє було прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» - задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 19.09.2017 – скасувати.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» - задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Восток-Н» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» заборгованість в розмірі 16 981, 37 грн. та 3 % річних в сумі 19,54 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Восток-Н» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАДРО ЦЕНТР» 1 600,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді : Гладишева Т.Я.

ОСОБА_2